Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Марта 2012 в 11:20, магистерская работа
Робоча гіпотеза дослідження: зв’язне мовлення у молодших школярів з розумовою відсталістю значно удосконалиться, якщо для цього використовувати технічні засоби навчання.
Завдання дослідження:
1. Опрацювати психолого-педагогічну літературу з теми дослідження.
2. Виявити особливості розвитку зв’язного мовлення у молодших розумово відсталих учнів та причини, що спричинюють його порушення.
3. Розробити та експериментально спробувати методику використання технічних засобів навчання, для розвитку зв’язного мовлення в учнів школи першого ступеня.
ВСТУП ………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ ЗВ'ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ …………………...9
1.1. Актуальність і ступінь розробленості проблеми в психолого-педагогічній літературі ……...………………..….
1.2. Психолого-педагогічна характеристика молодших розумово відсталих колярів……………………………………………9
1.3. Стан розвитку зв’язного мовлення молодших розумово відсталих школярів………..17
Висновки до першого розділу………………………………………………..45
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЗВ'ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ШКОЛЯРІВ…………………………………….48
2.1. Задачі, зміст та результати формуючого експерименту….………….48
2.2. Рекомендації щодо використання технічних засобів навчання для розвитку зв’язного мовлення розумово відсталих молодших школярів…………………….48
Висновки до другого розділу…………………………………………………66
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………………...68
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………...71
ДОДАТКИ……………………………………………………………………..77
Можливий ще один варіант роботи-опису. Учням показують чорно-білий фільм і пропонують «розмалювати» його. Звичайно, перед цим необхідно показати на одному-двох прикладах, як це можна зробити. Такі завдання роблять урок цікавим, діти пожвавлюються, робота їх захоплює.
Учням 4 класу пропонували написати по діафільму «Розсуди сам», розповідь, давши йому заголовок «Погане». Діафільм складався із чотирьох кадрів. Прагнучи з'ясувати, як діафільм може допомогти вчителеві у роботі над розвитком мови і як у цьому випадку краще використовувати діафільм, ми розділили клас на три групи, по 7 дітей в двох групах і 6 в третій, намагаючись їх комплектувати рівною кількістю сильних, середніх і слабких учнів.
Останнім часом допоміжна школа все частіше використовує радіопередачі з української мови. Їх записують на плівку, а потім прослуховують на уроці, звичайно при закріпленні теми уроку. Такі матеріали (спеціально відібрані вчителем, доступні розумово відсталим дітям) легко запам'ятовуються. Радіопередачі по російській мові мають форму гри. Так, наприклад, будується тема про питальні речення. В ігровій формі йде роз'яснення того, який зміст мають питальні речення. Потім матеріал радіобесіди узагальнюється. У радіопередачі звучать веселі вірші Маршака. Радіо створює образ незвичайного героя, що персоніфікує розділовий знак.
Значний ефект дає й використання на уроках української мови «Веселих уроків радіоняня». «Радіоняня» весело й дохідливо розповідає про правопис складних слів, власних імен іменника.
Подібні передачі дуже ефективні з погляду засвоєння програмного матеріалу. Радіо й звукозапис дозволяють організувати й ряд інших робіт учнів [70, С.47-52].
Учні двічі подивилися діафільм, після чого індивідуально переказували зміст, а через добу викладали його письмово (умовно назвемо цю роботу твором). Робота виконувалася самостійно.
Аналіз переказів показав, що більшість вірно зрозуміли сюжет фільму, але оскільки рівень мовного розвитку учнів навіть одного класу різний, то зустрілися як досить повні перекази й твору, так і менш повні й схематичні.
В усній і письмовій мові учнів виділилися чотири групи робіт, що відрізнялися різним ступенем повноти й точності відтворення фільму.
У першу групу увійшли відносно повні й точні роботи, у яких згадувалося 9-10 кадрів фільму з 11. Викривлення й привнесення в них були відсутні.
Роботи другої групи були менш повні, у них пропускалося до 3 кадрів фільму, допускалися не точності, наприклад у переказі Насті К. було наступне: «Кіт підкрався й став витягати пташенят».
Учні, роботи яких ми віднесли в третю групу, пропускали 4 – 5 кадрів фільму. Виклад ставав безпосереднім, мало зрозумілим. Випробувані лише частково передавали зміст переглянутого фільму. Зустрічалися викривлення й привнесення.
До четвертої групи були віднесено самі недосконалі роботи. Зв'язаний, послідовний виклад матеріалу в них був відсутній. Учнями були сприйняті лише окремі фрагменти фільму, роботи містили привнесення, що виникли по асоціації з побаченим [50, С.57-61].
Кадри з кінокартини дають учнем можливість ознайомитись з роботою фабрик. Вони бачать, як очищають волокно й роблять із нього тканину. На запитання вчителя «Що роблять із бавовною на фабриці?» учні переказують усю послідовність обробки бавовни.
Потім учні розглядають свої речі, супутнє називаючи речі, зроблені з бавовни. Учитель пропонує розглянути вироби, зшиті в шкільній майстерні дівчинками старших класів: халат з байки, шаровари із сатину, плаття із ситцю й інші вироби. Учитель пояснює, що всі ці вироби зшиті з бавовняних тканин. [12, С.60-62]
Сприйняття дітьми-олігофренами змісту фільмів для початкової й середньої школи, більш складних за структурою, змісту й словесному супроводу, свідчать про те, що учні допоміжної школи не засвоюють увесь матеріал, що розкривається в них.
Однак відмовлятися від їхнього використання не треба, тому що після перегляду таких фільмів, як, наприклад, «Вулкани», «Тваринний світ Африки» («Південної Америки, Австралії»), «Землетруси», «Бавовна», у яких немає багатотемності, словесні знання учнів конкретизуються й закріплюються.
У навчальних фільмах, насичених різними відомостями, розумово відсталі діти, як правило, краще сприймають і запам'ятовують кадри із зображенням тварин, їстівних рослин, пригодницькі й цікаві моменти. Особливо добре вони запам'ятовують сильні кадри, що емоційно вражають (наприклад, удав, крокодил або восьминіг душать, заковтують здобич, дикуни збираються вбити Миклухо-Маклая й т.п.) [57, С.72-77].
Досвід переконує в тому, що в допоміжній школі слід використовувати діафільми й діапозитиви. Телевізор і радіо в таких школах використовуються в позаурочний час; якщо потрібний магнітофон на урок, то його легко принести.
Найбільше ефективно уроки із застосуванням екранних посібників проходять у тих допоміжних школах, де в кожному класі на вікнах є темні штори й екран, де показують діафільми й діапозитиви за допомогою універсального кінопроектора, нескладного по обладнанню апарата, який вільно опановують учителі й деякі учні старших класів.
Наявність такого апарат, епідіаскопа й кіноапарата, своя діатека створюють умови для досить ефективного проведення уроків з використанням кіно й інших екранних посібників.
Це не виключає, а залишає бажаним створення кінокабінету в школі, оснащеного сучасним устаткуванням, рекомендованим у педагогічній літературі по навчальному кіно для масової школи.
Для проведення уроків із застосуванням навчальних фільмів у допоміжній школі слід урахувати деякі поради й рекомендації:
1. Найбільш доцільно використовувати кінопосібники тоді, коли неможливо безпосередньо спостерігати досліджувані об'єкти.
2. Необхідно мати універсальний кінопроектор для перегляду, показу діафільмів і діапозитивів, кіноапарат для використання кінофільмів, епідіаскоп для розглядання діапозитивів, картинок, малюнків, свою діатеку, фільмотеку.
3. У кожному класі повинні бути на віконних рамах і на одній зі стін класу гачки для навісу переносних штор з темного паперу (або іншого щільного матеріалу) і екрана із двома дерев'яними планками у верхнього й нижнього країв, штепсельна розетка.
4. Учителеві допоміжної школи необхідно знати всі навчальні фільми по своєму предмету й по суміжних предметах для всіх класів масової школи.
5. При підборі фільмів слід ураховувати особливості розумового розвитку, рівень знань учнів свого класу.
6. У роботі з дітьми-олігофренами в першу чергу необхідно застосовувати фрагментарні й німі фільми, призначені для учнів початкової масової школи. (У тому випадку, якщо немає таких фільмів, використовуються кінофільми для середньої масової школи).
7. На уроці із застосуванням кіно, як і на звичайному уроці, можна вести опитування учнів, записи.
Важливо, щоб показ навчального фільму займав на уроці мінімально необхідний час (у молодших класах – приблизно до 15 хвилин, а старших до 25 хвилин). Демонстрація навчальних фільмів повинна сполучатися із застосуваннями інших наочних засобів.
8. Показ кінофільму в допоміжній школі найбільше доцільно проводити після вивчення теми за допомогою наявного наочного приладдя. Тоді його демонстрація є закріпленням, повторенням навчального матеріалу з метою розширення, поглиблення отриманих знань. Показ же діафільмів, діапозитивів може проводиться з поясненням нового матеріалу, як введення в тему. Після перегляду кіно корисно повернутись до посібників, за допомогою яких вивчалася тема до демонстрації кінофільму.
9. До показу фільму необхідно розкрити його зміст, розповісти про головні розділи, указати, на що звернути увагу.
10. Показ звукового кінофільму вчитель повинен коментувати.
11. Бажано уникати показу титрів, що повідомляють, для якого класу фільм (якщо клас учнів старше зазначеного у фільмі).
Учителеві допоміжної школи не можна забувати, що навчальне кіно пробуджує думку й розвиває мову дитини. Ця найцінніша якість кінопосібників може зробити незамінну послугу в корекційно-виховній роботі з розумово відсталими дітьми. [58, С.10-103]
Наші спостереження про застосування різних екранних посібників у допоміжній школі дозволяють зробити наступні висновки:
1. Найбільш доступні розумінню розумово відсталих учнів і корисні для навчання на уроках у допоміжній школі німі, а також фрагментарні, як німі, так і звукові, кінофільми.
2. Звукові навчальні кінофільми зі складним для сприйняття дітей-олігофренів змістом і багатослівним дикторським текстом слід показувати з відключеним звуком і супроводжувати поясненнями вчителя.
3. Озвучені звукові фільми слід показувати тільки в тих випадках, коли дітям необхідно почути шуми, що характеризують те або інше досліджуване явище, поняття.
Тепер зупинимося на питанні: як же використовувати навчальні фільми на уроці?
Багато чого в уроці із застосуванням кіно залежить від того, наскільки вміло й цілеспрямовано готується до нього вчитель. У процесі підготовки до уроку вчителеві слід визначити час і місце показу фільму, підібрати фільм, відповідний до завдання уроку, заздалегідь подивитися його, відібрати потрібні кадри, частини. Важливо також ознайомиться з необхідною літературою по темі, використовувати на уроці інші засоби наочності, скласти план уроку, що включає короткий зміст фільму, і конспект пояснення до кадрів.
Час і місце показу фільму визначаються вчителем у відповідності зі шкільним розкладом, знанням фонду навчальних фільмів і наявністю встаткування до уроків із застосуванням кіно.
Для визначення конкретного завдання уроку із застосуванням фільму необхідно пам'ятати, що кінофільми, як правило, використовуються для показу досліджуваних явищ у русі й процесі розвитку, з метою розгляду явищ, недоступних для безпосереднього спостереження учнів.
Урок із застосуванням кіно ставить перед собою ті ж завдання, що й усі інші уроки. На матеріалі відповідного кінофільму можна узагальнити знання учнів про тваринний й рослинний світ віддаленої географічної області, показати заходи боротьби зі шкідниками сільського господарства, сучасним способом видобутку кам'яного вугілля, дати уявлення про рух людини в космосі, про полювання за китами і т.д.
Підбір відповідних фільмів представляє великі труднощі для вчителя допоміжної школи. При підборі фільмів необхідно враховувати психологічні особливості розумово відсталих учнів і доступність змісту для них.
Як же краще відібрати й використовувати кінофільми масової школи в умовах допоміжної школи?
Керуючись навчальною програмою й підручником по даному предмету, учителю необхідно насамперед підібрати діафільми, які є в школі. Тільки після цього кінофільми можна підбирати по каталогу навчальних кінофільмів і діафільмів для масової школи.
Спочатку відбираються фільми, у яких досліджувані об'єкти показані в динаміці, з характерними для них шумами.
До тем, у яких досліджувані об'єкти бажано показати в русі, але звучання буде відволікати дітей, збуджувати, краще підібрати німі кінофільми. Якщо їх немає, то підбираються звукові кінофільми для демонстрацій з відключеним звуком. Наприклад, в усих класах фільми про тварин краще показувати без звуку.
У даній роботі ми поділилися досвідом і деякими результатами досліджень по питанню відбору кінофільмів для розумово відсталих учнів, визначили, на якому етапі вивчення теми, уроку рекомендується використовувати навчальне кіно, як готуватись вчителеві до уроків із застосуванням кінофільму.
Висновки до другого розділу
Можна з урахуванням індивідуальних особливостей використовувати інсценівки з деякими деталями костюмів (вушка, хвостики, ковпачок, хусточка, маски). Дітям дуже подобається така драматизація й вони із задоволенням беруть участь в інсценівках.
Дуже люблять діти гру в «кіно», яку ми проводимо при переглядах діафільмів. Перед переглядом діафільму діти отримують квитки й займають місця відповідно до номерів квитків. Ролі касира, чергових по «кінотеатру» виконують по черзі діти. Маленька афіша на двері – «кіно» – робить задоволення для дітей ще більш повним. «Кіномеханік» здійснює показ – працює біля апарату. Дітям розповідається зміст фільму.
При проведенні роботи з діафільмами велику увагу необхідно звернути на виховання у дітей навичок дисциплінованої й культурної поведінки: на те, щоб на підлозі не було жодного квитка, щоб жоден стілець не був зрушений з місця, щоб діти входили й виходили із залу для глядачів спокійно, без витівок і шуму.
Перегляди діафільмів можуть супроводжуватися розучуванням віршів, пісень, розповідей і казок.
Гра в «Кіно» коштовна також тим, що привчає дітей до правил поведінки в громадських місцях, виховує відповідальне відношення до дорученої справи.
Перегляд діафільму звичайно триває 5-10 хв. Деякі казки або веселі розповіді можуть демонструватися довше – 15 хв. На наступну роботу й перегляд приділяється від 20 до 30 хв. Таким чином, весь «сеанс» триває приблизно 45 хв. Досвід роботи показав, що більш тривалі перегляди стомлюють дітей; їхнє пізнавальне й виховне значення знижується. Показ за один сеанс декількох діафільмів, як це іноді практикується в деяких школах, рекомендовано бути не може.