Развитие связного вещания умственно отсталых младших школьников за помощью технических средств учебы

1.              Діагностичне дослідження рівня сформованості вміння розповідати у розумово відсталих школярів.

2.              Бесіда з вихователями обстежуваної групи.

3.              Аналіз календарних планів роботи вихователів групи.

Для визначення рівня сформованості вміння розповідати у молодших розумово відсталих учнів адаптовані та використані критерії, пропоновані у своїх дослідженнях Т.А. Ладиженською, О.С. Ушаковою.

•              володіння граматичним ладом мови;

•              великий словниковий запас;

•              уміння становити зв'язні висловлення при переказі готового тексту й на запропоновану тему;

•              створення самостійного висловлення;

•              різноманітність типів зв'язків між речення, усередині речення і між словами;

•              плавність викладу, яка є критерієм зв’язного викладу тексту;

•              незначна кількість зупинок, пауз, зривів, запинок.

Для аналітичної обробки результатів дослідження й одержання кількісних показників були виділено чотири рівні зв'язної мови, запропоновані у своїх дослідженнях Т.А. Ладиженською, О.С. Ушаковою.

1 рівень – високий. Тема розкрита. Початкове речення визначає головних героїв, події, вводить у сюжет. Розповіді композиційно завершені. Текст викладається послідовно. Використовуються різноманітні типи зв'язку. Кількість пауз і повторів не більше двох. Розповідь самостійна. У тексті можна виділити 10-12 речень – 4 бала

2 рівень – вище за середнє. Оповідання композиційно завершене. Зміст розкривається частково й викладається послідовно. Діти використовують різні види зв'язку, але домінуючою є ланцюгова-займенникова. Кількість пауз і повторів 2-3. Розповідь самостійна. У тексті можна виділити 6-8 речень – 3 бали

3 рівень – середній. Оповідання характеризується частковою композиційною завершеністю (немає початку або кінця). Зміст розкривається частково, є порушення послідовності. Використовується в основному формальний й ланцюгова-займенниковий зв'язок. Спостерігаються повтори слів, фраз, речень (3-4). Розповідь складена за допомогою дорослого. У тексті виділяється 4-5 речень. – 2 бала

4 рівень – низький. Діти намагаються скласти розповідь, але обмежуються окремими реченнями без початку й кінця. Є присутнім лише формальний зв'язок. Кількість повторів і пауз більш п'яти. У тексті 1-3 речення. – 1 бал

З метою вивчення особливості формування вміння розповідати у розумово відсталих дітей ми використовували наступні методики             (Т.А. Ладиженська, О.С. Ушакова).

Методика 1.

Ціль: Складання розповіді за сюжетною картинкою.

Устаткування: ілюстрація до розповіді (Малюнок 1)

Малюнок 1

Інструкція: Попросити дитину уважно розглянути картинку й розповісти що на ній намальовано. Не задавати дитині навідні запитання.

Попросити учня описати яку-небудь зображену на картинці особу – людину або тварину. Як варіант, попросити дитину описати будь-який предмет або іграшку, які перебувають у кімнаті, не називаючи їх.

              Методика 2.

Ціль: Складання розповіді за серією сюжетних картинок

Устаткування: серія сюжетних картинок "Забавні історії" В. Суттева. (Малюнок 2)

Малюнок 2

Інструкція: Запропонувати дитині самостійно розкласти картинки, установивши послідовність подій (для визначення причинно-наслідкових, логічних зв'язків між подіями).

За результатами вивчення розвитку зв'язної мови у розумово відсталих дітей при виконанні запропонованих завдань на даному етапі залежно від загальної кількості балів установлено було три рівні вмінь:

Високий рівень – 8 балів

Вище за середнє – 7-6 балів

Середній рівень – 5-4 бала

Низький рівень – 3-2 бала

Кількісний аналіз результатів констатуючого етапу, дослідження зв’язного мовлення у молодших розумово відсталих школярів представлено в таблиці № 1 (Додаток 1) та діаграмі (мал. 3).

.

Малюнок 3. Рівень розвитку зв’язного мовлення розумово відсталих молодших учнів до консатувального експерименту.

              Результати дослідження констатувального етапу показали що високий рівень розвитку зв’язного мовлення не одержала жодна дитина. Результати констатуючого етапу дослідження показали, що високий рівень сформованості вміння розповідати не одержала жоден дитина. Слід зазначити, що Ліза П. під час складання розповіді по серії сюжетних картинок не тільки самостійно розклала картинки встановивши причинно-наслідкові зв'язки (з даним завданням упоралися ще декілька дітей), але й у мові дитини прослідковувалася змістовність, свої речення в мові Ліза П. вишиковувала послідовно, логічно, точно, а також уживала у своїй мові виразні слова, словосполучення. Тому результат Лізи П. за даною методикою 4 бала, але при складанні розповіді по сюжетній картинці рівень Лізи П. був вище за середній, але не високий. Дитині не вистачало логічного ланцюжка з картинок, щоб скласти розповідь більш ніж з 6 речень. Варто відзначити, що оповідання було композиційно завершене. Ліза П. використовувала різні види зв'язку, але домінуючим був ланцюгово-займенниковий. Розповідь була самостійна. Ліза П. єдина дитина, що набрала в сумі 7 балів.

              Рівень вище за середнє також показали Максим К., та Ірина Г. що набрали в сумі по 6 балів. Таким чином, рівень вище за середнє показало 3 дитини, що склало 15% від кількості випробуваних. Дані діти склали розповідь самостійно. У розповіді були використані слова точні за змістом. Діти будували фрази в цілому граматично правильно. Мова була в нормальному темпі, плавна, виразна. Оповідання композиційно завершене. Але зміст розкривався частково. Кількість пауз і повторів не більш 3. У тексті можна було виділити 6-8 речень.

              Середній рівень показали Максим Д., Богдан П., Маліна П., Владик Б., Матвій Г., Даша Б., Настя К., Олексій О., Даша В., що набрали в сумі від 4 до 5 балів. Таким чином, середній рівень показало 9 дітей, що склало 45 % від кількості випробуваних. У мові дітей прослідковувалася комунікативна доцільність, ясність, але була відсутня змістовність, логічність, послідовність.

Оповідання характеризується частковою композиційною завершеністю (немає початку (Максим Д.) або кінця (Маліна П., Владик Б., Даша В)). Зміст дітьми розкривається частково, є порушення послідовності (Максим Д., Маліна П., Настя К., Даша Б.). Використовується в основному формальний та ланцюгово-займенниковий зв'язок (Олексій О., Владик Б., Даша Б.). Спостерігаються повтори слів, фраз, речень (3-4). У Владика Б., Насті К., Даші Б. розповідь складена за допомогою дорослого. У тексті виділяється 4-5 речень.

Низький рівень показали Христина Ш.., Антон Д., Сергій М., Настя П., Анжела Р., Діана Є., Володимир У., Дмитро К., що набрали в сумі від 2 до 3 балів. Таким чином, низький рівень показало 8 дітей, що склало 40 % від кількості випробуваних.

Христина Ш., Антон Д., Сергій М., Настя П., Анжела Р., Діана Є., намагаються скласти розповідь, але обмежуються окремими реченнями без початку й кінця. Є присутнім лише формальний зв'язок (Христина Ш., Володимир У., Дмитро К.). Кількість повторів і пауз більш п'яти. У тексті 1-3 речення.

У розповіді дітей логічність, ясність, комунікативна доцільність, язикова правильність мови, виразність, ясність не прослідковується (Сергій М., Діана Є., Анжела Р.). А також у своїй мові Христина Ш., Антон Д., Анжела Р., вживають прості не складні речення. Головна причина низького рівня – поверхневе сприйняття картини, невміння охопити думкою її деталі й установити зв'язки між ними.

Дані констатувального етапу дослідження показали, що розумово відсталі діти не можуть правильно передати зміст доступного для них художнього твору, тому що в них спостерігається недостатньо конкретних уявлень про його зміст, або ж ці уявлення неточні. Загальними недоліками є незв'язність, нелогічність, тривалі й часті паузи.

Результати констатувального етапу дослідження були нами враховані при розробці програми роботи з використанням екранних і звукових допомог з розвитку зв’язного мовлення розумово відсталих молодших школярів.

Висновки до першого розділу

Розумова відсталість – це виразне, незворотне системне порушення пізнавальної діяльності, яке виникає внаслідок дифузного органічного пошкодження кори головного мозку, внаслідок впливу шкідливих впливів, що діють в різні періоди розвитку.

Розглянувши особливості психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку з вадами інтелекту, нами було визначено, що, у порівнянні з їх ровесниками, які розвиваються відповідно до норми, розвиток розумово відсталих дітей є уповільненим, якісно іншим.

Проаналізувавши літературу з нашої теми, ми з’ясували що аудіовізуальні засоби є новим етапом освоєння розповсюдженого в суспільстві джерела інформації. Традиційне навчання й навчання із застосуванням новітніх інформаційних технологій починається зі сприйняття.

Використання наочності дозволить сформувати в дитини вірне уявлення про предмет, явище, закон який він вивчає. Аудіовізуальні посібники об'єктів дозволять дітям побачити в кожному об'єкті саме те, що є головним і загальним для всіх даних предметів і, пропускаючи при цьому дрібні подробиці, і тільки питаннями й вказівками можна вести око дитини по сприйманому об'єкту.

Використання аудіовізуальних засобів навчання для розвитку зв’язного мовлення розумово відсталих учнів на уроках в допоміжній школі забезпечить наступні позитивні моменти з психологічного та педагогічного боків:

1.      покращення сприймання матеріалу дітьми;

2.      збільшення обсягів матеріалу, який учні запам’ятовують;

3.      унаочнення матеріалу;

4.      збільшення активного словника учнів;

5.      покращення вміня будувати речення, тексти.

Дані констатувального етапу дослідження показали, що розумово відсталі діти не можуть правильно передати зміст доступного для них художнього твору, тому що в них спостерігається недостатньо конкретних уявлень про його зміст, або ж ці уявлення неточні. Загальними недоліками є незв'язність, нелогічність, тривалі й часті паузи.

Результати констатуючого етапу дослідження були нами враховані при розробці програми роботи з використанням екранних і звукових допомог з розвитку зв’язного мовлення розумово відсталих молодших школярів.

Особливості застосування екранних засобів навчання у розумово відсталих учнів буде розглянуто у наступному розділі.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЗВЯЗНОГО МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ШКОЛЯРІВ

2.1. Задачі, зміст та результати формувального експерименту

Метою експериментальної частини магістерської роботи була розробка методики щодо використання технічних засобів для розвитку зв’язного мовлення у молодших розумово відсталих учнів.

На початку виконання експериментальної роботи нами була висунута гіпотеза, яка полягала у передбаченні того що, зв’язне мовлення у молодших школярів з розумовою відсталістю значно удосконалиться, якщо для цього використовувати технічні засоби навчання.

В процесі дослідження даної проблеми нами було поставлено, а в подальшому вирішувалися наступні завдання:

1. Опрацювати психолого-педагогічну літературу з теми дослідження.

2. Виявити особливості розвитку зв’язного мовлення у молодших розумово відсталих учнів та причини, що спричинюють його порушення.

3.  Розробити та експериментально спробувати методику використання технічних засобів навчання, для розвитку зв’язного мовлення в учнів школи першого ступеня.

Базою для проведення експериментальної роботи було обрано спеціальну школу-інтернат №2 м. Дніпропетровська.

Експериментальною групою ми обрали групу молодших школярів у віці 8-10 років з діагнозом F-70 (легка розумова відсталість) у кількості 20 учнів.

Ми починали свою роботу з дітьми з того, що підбиралася серія діафільмів, доступних розумінню дітей. На початку показували самі прості й зрозумілі діафільми (“Іграшка”, “Веселі оповідання”, “Ріпка”, “Колобок” та ін.), враховуючи при цьому особливості класу.

Ураховувалося так само те, що дітей треба навчити дивитися фільми. Для дітей допоміжної школи це необхідно, тому що вони часто не вміють правильно поводитися під час перегляду в затемненій аудиторії, не можуть зосередити свою увагу на картинах.

Деякі діти швидко стомлюються й іноді навіть засинають, в інших наступає таке збудження нервової системи, що вони починають кричати, бігати, а іноді плакати, ходити й реготати. Тому при первісних показах діафільмів учителеві доводилося витрачати багато сил і енергії на організацію поведінки дітей. У нас немає спеціальної кімнати, пристосованої для перегляду діафільмів, тому перегляд здійснюється в класі. Учителеві необхідно було перевірити, чи всім дітям добре видно, і дітей зі слабким зором посадити на передні парти. Перед початком сеансу, для того щоб діти могли краще зрозуміти діафільм, проводилася попередня бесіда з метою зацікавити дітей змістом фільму й підготувати їх до перегляду, вчитель попереджав дітей, що фільм буде розбиратись на уроці, і пропонував дітям бути уважними.