Психолого-педагогічі аспекти дистанційного навчання в освітній роботі

Положення про організацію дистанційного навчання, яке на  сьогодні є єдиним нормативним документом, що регламентує впровадження даної форми навчання, визначає останнє як – індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі актуальних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

Таким чином, дистанційна форма навчання – форма організації навчального процесу у закладах освіти, яка забезпечує реалізацію дистанційного навчання та передбачає можливість отримання випускниками документів державного зразка про відповідний освітній рівень.

У наукових працях зустрічається  велика кількість визначень поняття «дистанційне навчання», що характеризує різні підходи до його розуміння.

Так, при визначенні даного поняття в зарубіжній літературі ґрунтуються на джерелах форм дистанційного  навчання: кореспондентське (заочне) навчання; очне навчання з використанням інформаційних  технологій. Відповідно відокремлюють  дві базові моделі: британська (або асинхронна, індивідуальна) та американська (або синхронна, групова).

Згідно з Концепцією розвитку дистанційної освіти в Україні, дистанційна освіта визначається як форма навчання, рівноцінна з очною, вечірньою, заочною та екстернатом, що реалізується, в основному, за технологіями дистанційного навчання. Технології дистанційного навчання – комплекс освітніх технологій, включаючи психолого-педагогічні та інформаційно-комунікаційні, які надають можливість реалізувати процес дистанційного навчання.[40]

Нам імпонує думка П. Лузана, який під дистанційною освітою розуміє  синтетичну, інтегральну, гуманістичну форму навчання, яка ґрунтується  на використанні розмаїття традиційних  і нових інформаційних технологій та їхніх технічних засобів, що використовуються для доставляння навчального матеріалу, його самостійного вивчення, організації діалогового обміну між викладачем і тими, хто навчається, коли процес навчання не обмежений у просторі та часі й не передбачає постійну, обов’язкову присутність слухачів у конкретному закладі освіти [42, 85].

Дистанційне навчання, за визначенням А.А. Андрєєва, - це синтетична, інтегральна, гуманістична форма навчання, яка базується на використанні широкого спектра традиційних і нових  інформаційних технологій та їх технічних засобів, які використовуються для трансформації навчального матеріалу, його самостійного вивчення, організації ділового обміну між викладачем та тим, хто навчається, за умови, що процес навчання індиферентний до їх розташування в просторі та часі, а також до конкретного навчального закладу.

Цікаве визначення дистанційного  навчання дає А.В. Хуторський. «Дистанційне навчання – це електронний варіант  очного або  заочного навчання, що адаптує  традиційні форми занять і паперові засоби (або «кейс-технології») навчання в телекомунікаційні. Дистанційне навчання вирішує специфічні завдання, що належать до розвитку творчої складової освіти і які важко вирішити за традиційною формою навчання». [45]

Проаналізувавши визначення дистанційної освіти і дистанційного навчання, запропоновані різними вченими, О. Пічкар стверджує, що основою навчального процесу при дистанційному навчанні (ДН) є цілеспрямована і контрольована інтенсивна самостійна робота учня, який може вчитися у зручному для себе місці, за індивідуальним розкладом, маючи комплект спеціальних засобів навчання та узгоджену можливість контакту з викладачем по телефону, електронній чи звичайній пошті, а також очно. У системі освіти ДН відповідає принципу гуманності, згідно з яким ніхто не має бути позбавлений можливості вчитися через бідність, географічну або тимчасову ізольованість, соціальну незахищеність та неможливість відвідувати освітні заклади (фізичні вади, зайнятість виробничими або особистими справами) [45].

Спробу поєднати більшість визначень і на цій основі сформулювати важливі особливості та характеристики дистанційного навчання зробив Десмонд Кіган:

1) дистанційне навчання - це відокремлення викладача та учня в часі або просторі, або ж і в часі, і в просторі одночасно;

2) дистанційне навчання - це визнання іншим навчальним закладом: процес навчання визнається або сертифікується якою-небудь освітньою установою або організацією;

3) дистанційне навчання - це той тип навчання, який відрізняється від самонавчання — самостійного, безофіційного визнання з боку навчального закладу;

4) дистанційне навчання - це  використання значної кількості технічних засобів (друкарських, аудіо - та відеозаписів або комп’ютерів), що об’єднують викладачів та  забезпечують донесення змісту навчального курсу до користувача;

5) дистанційне навчання - це використання специфічних навчальних програм (перед використанням проходять попереднє тестування та апробацію фахівцями-методистами дистанційної освіти) та матеріалів;

6) дистанційне  навчання - це двостороння комунікація студентів і тьюторів (персональних викладачів), що відрізняється від пасивного сприйняття трансльованої через мережі передачі інформації. Комунікація може бути синхронною або асинхронною;

7) дистанційне  навчання - це можливість очних зустрічей для проведення тьюторіалів (семінарів з особистим викладачем), взаємодії учнів один з одним, занять у бібліотеках, проведення лабораторних або практичних сесій;

8) дистанційне навчання - це майже повна відсутність постійних навчальних груп протягом усього навчального процесу. При дистанційній освіті відбувається навчання "поодинці", що створює можливість для персональних дидактичних зустрічей [63].

Отже, виходячи із зазначеного, доходимо висновку, що найуживанішим нині при  означенні навчання на відстані є терміни «дистанційне навчання» і «дистанційна освіта», які часто ототожнюють і під якими розуміють синтетичну, інтегральну, гуманістичну форму навчання, що дає можливість одержати освіту всім, хто з різних причин не може навчатися стаціонарно. Нині технологія дистанційного навчання використовується у професійно-технічних навчальних закладах, для підвищення кваліфікації й перепідготовки фахівців. Вона дає можливість враховувати індивідуальні здібності, потреби, темперамент і зайнятість учня (слухача), котрий може опановувати навчальну програму в будь-якій послідовності й темпі та мати можливість контактувати з викладачем по телефону, електронній чи звичайній пошті, а також очно.

ДН є особливою, досконалою формою, яка поєднує елементи очного, очно-заочного, заочного та вечірнього навчання на основі нових інформаційних технологій та систем мультимедіа. Сучасні засоби телекомунікацій та електронних видань допомагають долати недоліки традиційних форм навчання, зберігаючи при цьому усі їхні переваги.

ДН є цілеспрямованим інтерактивним, асинхронним процесом взаємодії суб’єктів і об’єктів навчання між собою є ії засобом навчання і відбувається в специфічній спеціалізованій педагогічній системі. Елементами цієї системи є такі підсистеми: мети навчання, змісту навчання, ідентифікаційно-контролююча, навчально-матеріальна, психологічно  - розвантажувальна, фінансово - економічна, захисту інформації та суб’єктів процесу від небажаного впливу, нормативно-правова, маркетингова та інші.

Інформаційно-навчальне середовище ДН – це сукупність системно організованого, розподіленого забезпечення засобів передачі даних, інформаційних ресурсів, протоколів взаємодії, апаратно - програмового і організаційно - методичного забезпечення, зорієнтованого на задоволення освітніх потреб користувачів.

Основу навчального процесу  ДН становить цілеспрямована  та контрольована (на відміну від неконтрольованої  - спільної освіти) інтенсивна праця  того, хто навчається, в зручному для нього місці, в зручний  для нього час, за індивідуальним розкладом, маючи при собі комплект спеціальних засобів навчання та узгоджену можливість контакту з викладачем телефоном, електронною або звичайною поштою, а також очно.

Дистанційне навчання розглядається  як якісно нова, перспективна форма навчання. В професійно-технічному навчальному закладі дистанційна освіта є складовою очно-заочного навчання підготовки кваліфікованих робітників та молодших спеціалістів, перепідготовки незайнятого населення та підвищення кваліфікації.

Вдосконалення дистанційної освіти має відбуватися у впровадженні інтерактивного зв'язку з т'ютором в означений за графіком час.

Орієнтовна структура системи дистанційного навчання, що може бути реалізована у закладі професійно-технічної освіти подана нами  на  «Рис. 1.1»

Рис. 1.1

 

 

 

Головною метою дистанційного  навчання у ПТНЗ є надання учням (слухачам) можливості отримати якісні знання, набути уміння та навички відповідно до обраної навчальної програми за місцем їх проживання або тимчасового перебування з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Основними завданнями професійно-технічних навчальних закладів при застосуванні дистанційного навчання є:

1) розширення можливостей доступу різних категорій учнів, слухачів до якісного навчання за відповідними програмами;

2) забезпечення індивідуалізації навчального процесу у відповідності до потреб, особливостей і можливостей тих, хто навчається;

3) підвищення якості та ефективності навчального процесу шляхом застосування актуальних освітніх технологій;

4) створення додаткових можливостей для спілкування педагогічних працівників з учнями (слухачами) та учнів (слухачів) між собою в рамках активного творчого засвоєння програми навчання;

5) забезпечення контролю якості освіти.

Отже, дистанційна освіта, впроваджуючи інформаційно-комунікаційні технології, ініціює новаторський характер педагогічної діяльності, адже використання новітніх технологій спонукає до гуманістичної особистісно-орієнтованої педагогіки, яка зорієнтована на виховання особистості, здатної професійно самореалізуватися в умовах соціальних викликів.

 

 

 

 

 

 

1.3.Технологія організації  дистанційного навчання в професійно-технічному  навчальному закладі

 

Застосування сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі професійно-технічного навчального закладу потребує змін у методиці викладання всіх дисциплін. Це пов’язано з тим, що викладач перестає бути для учня єдиним джерелом отримання знань. Нині багато інформації можна знайти в мережі Інтернет та за її допомогою. Орієнтація на формування репродуктивних навичок, таких як запам’ятовування та відтворення, за традиційного навчання замінюється на розвиток умінь співставлення, синтезу, аналізу, оцінювання виявлення зв’язків, планування, групової взаємодії з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. У таких умовах зміни мають торкнутися методики проведення аудиторних занять та організації самостійної роботи. ІКТ посилюють роль методів активного пізнання та дистанційного навчання. За вимогами замовників кадрів, збільшується частка самостійної роботи учнів у навчальних програмах усіх дисциплін професійно-теоретичної підготовки Інформаційно-комунікаційні та дистанційні технології навчання дають змогу забезпечити учнів електронними навчальними ресурсами для самостійного опрацювання, завданнями для самостійного виконання, реалізувати індивідуальний підхід до кожного учня тощо. Використання ІКТ та дистанційних технологій у навчальному процесі професійно-технічного навчального закладу поступово вносить зміни в невід’ємні елементи традиційної системи освіти, замінюючи дошку і крейду на електронну дошку і комп'ютерні навчальні системи, книжкову бібліотеку на електронну, звичайну аудиторію на мультимедійну.

Інформаційні технології розвиваються дуже динамічно, так само динамічно має розвиватися і  методика їх використання в навчальному  процесі. Необхідно визначитися, за яких умов, за використання яких методів та засобів інформаційно-комунікаційні та дистанційні технології будуть ефективними. Є потреба описати моделі, за якими доцільно використовувати інформаційно-комунікаційні та дистанційні технології в умовах професійно-технічного навчального закладу.

До сучасних інформаційно-комунікаційних технологій навчання «Рис. 1.2» відносяться Інтернет-технології, мультимедійні програмні засоби, офісне та спеціалізоване програмне забезпечення, електронні посібники та підручники, системи дистанційного навчання (системи комп’ютерного супроводу навчання).

Рис. 1.2

Сучасні інформаційно-комунікаційні  та дистанційні технології навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Служби та сервіси  мережі Інтернет (WWW, електронна пошта, пошукові системи, тематичні каталоги, освітні портали) можна використовувати для організації навчання учнів за різними формами. Перш за все, Інтернет – це джерело інформації, тому використовувати його служби і сервіси необхідно для знаходження інформації, корисної з точки зору навчальної діяльності, її аналізу та оцінювання; учні із цікавістю виконують завдання на знаходження в Інтернеті принципів, класифікацій, означень, моделей, зображень, правил тощо, з наступним оцінюванням знайдених в Інтернет-джерелах ресурсів, даних, порівнянням цифр, тенденцій у різних місцях, країнах тощо.

Мультимедійні програмні  засоби дозволяють інтегрувати текстову, графічну, анімаційну, відео і звукову інформацію. Одночасне використання кількох каналів сприйняття навчальної інформації дозволяє підвищити рівень засвоєння навчального матеріалу. Мультимедійні програмні засоби дають змогу імітувати складні реальні процеси, ситуації, візуалізувати абстрактну інформацію за рахунок динамічного представлення процесів. Такі технології можна використати під час проведення аудиторних занять (лекція, практична (лабораторна) робота), для забезпечення самостійного вивчення окремих тем із навчальної дисципліни.

Офісні програмні продукти (текстові та графічні редактори, програми підготовки презентацій електронні таблиці тощо) можуть бути використані для підготовки навчально-методичного матеріалу (шаблонів, діаграм, таблиць, презентацій) та для подання учням результатів виконання завдань в електронній формі. Під час навчання окремих дисциплін використовується спеціалізоване програмне забезпечення, наприклад, комп'ютерний   інтегрований  навчальний  комплекс  «Будова, експлуатація, технічне обслуговування та ремонт автомобілів», навчально-контролюючий  автоматизований  комп'ютерний  курс «Електронне та електричне обладнання автомобілів» які розроблені навчально-науковим центром   професійно-технічної   освіти  АПН України.