Стрес як фактор ймовірності інструментального виявлення прихованої інформації у осіб з різним рівнем емоційної стійкості

Цим обумовлюється доцільність та гостра актуальність дослідження впливу емоційної стійкості на діагностичні можливості поліграфу як засобу виявлення прихованої інформації.

РОЗДІЛ 2. ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДОЛОГІЧНОГО  ПІДХОДУ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ СТРЕСУ НА ЙМОВІРНІСТЬ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО  ВИЯВЛЕННЯ ПРИХОВАНОЇ ІНФОРМАЦІЇ У  ОСІБ З РІЗНИМ РІВНЕМ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ

Дослідження ролі  індивідуальних розбіжностей у ймовірності інструментального  виявлення прихованої інформації є  одним з найважливіших пріоритетів  наукового пошуку. Недостатня увага  приділяється досягненню розуміння  характеру впливу персональних особливостей та особистісних характеристик іспитника  на діагностичні можливості інструментального  виявлення прихованої інформації. В  той самий час, ті емпіричні відомості, що існують, мають суперечливий характер та неоднорідну структуру. В умовах існуючого становища розробки цього  питання можна лише зазначити, що погоджених підтверджень впливу особистісних змінних знайдено не ще було, але  ж зарано робити висновок про відсутність  такого впливу [151].

Наведений у  попередньому розділі аналіз існуючого  теоретичного матеріалу та ознайомлення з останніми емпіричними даними стосовно ролі індивідуальних розбіжностей у ймовірності успішного розпізнання  прихованої інформації привів нас до припущення про існування ефекту емоційної стійкості – релевантної  до стресу інтегративної властивості  особистості – у ймовірності  успішного розпізнання прихованої інформації за допомогою поліграфу. Тим більше, що дані про визначальну  роль у виді фізіологічних реакцій, досліджуваних за допомогою поліграфу, емоційної стійкості відомі давно [147].

Для перевірки  нашого припущення емпірично ми обрали експериментальний дизайн, де емоційна стійкість є незалежною змінною, що вимірюватиметься психодіагностичними  методами; індукція стресу – операціоналізованою  маніпуляцією; та кількість досліджуваних, у яких розпізнано приховану інформацію, виражена у відсотках, відображатиме  залежну змінну нашого дизайну –  ймовірність інструментального  виявлення прихованої інформації.

2.1. Обґрунтування ролі емоційної  стійкості та вибору психодіагностичного  інструментарію для її вимірювання

Існуючі емпіричні дані виразно вказують на зумовленість фізіологічної реакції, спостережуваної при ОВП, стресом. Ми бачили, що реагування людини на стрес  індивідуально зумовлене, причому, як психологічно, так і фізіологічно. Існує одразу декілька підстав пов'язувати  цю зумовленість з емоційною стійкістю.

По-перше, емпірично показаний зв'язок між  емоційною стійкістю та морфологічними або динамічними особливостями  фізіології організму (напр.: [70]; [1]; [17]). Цілий ряд досліджень вказує на біологічні корні цієї властивості (напр.: [136]; [56]). Інтерпретація емоційної стійкості в термінах когнітивно-вольового самоконтролю має вираження у такий фізіологічній рисі людини, як шкірно-електрична лабільність [65].

По-друге, виходячи з визначення емоційної  стійкості та враховуючи позиції  Лазаруса щодо загальної теорії емоцій, не другорядне значення у формуванні емоційних реакцій, зокрема на стресогенні  стимули, має когніції індивіда. Інтегративне розуміння емоційної стійкості  визнає цей факт, і це погоджено  з загальною тенденцією теоретичної  когнітивно-емоційної інтеграції в  академічному співтоваристві в останні  роки стосовно сприйняття людиною подій  її життя та гострих ситуацій. Інтегративний  склад конструкту емоційної стійкості  робить його привабливим для вивчення в полі інструментального виявлення  прихованої інформації ще й тому, що названа тенденція синтезу не дійшла ще його кіл.

Додатковим  аргументом на користь нашої гіпотези є висновок, який витікає з аналізу  матеріалу про інші ситуативно-специфічні риси особистості, що характеризують функціональний стан людини під час перебування  в стресовій ситуації, а саме: тестова тривожність та інтолерантність  до невизначеності. В обох випадках ми побачили, що одним з найвагоміших пре дикторів рівню цих рис, а  також найсильнішим модератором  їх, є саме емоційна стійкість. Ці факти  навели нас на думку про те, що модераційна роль емоційної стійкості  повинна розповсюджуватись і  на таку стресову ситуацію, як ОВП, тим більше, що існуючий емпіричний матеріал з цього приводу не задовольняє.

Інструментарій, підібраний для визначення показників емоційної стійкості, повинен був  відповідати таким вимогам: всебічна вивченість, висока конструктна валідність та широке практичне застосування. На нашу думку, відповідність цим  вимогам будь-якого інструменту  зможе дозволити максимально  наблизитись до істинних показників шуканого явища. За цими критеріями ми обрали два інструмента: шкала емоційної  стійкості багатофакторного опитника Кеттелла та шкала емоційної та психічної  стійкості РТІ. Зупинимось коротко  на кожному з цих інструментів.

Шістнадцяти факторний особистісний опитник  Кеттелла, будучи одним з перших інструментів стандартизованого вимірювання  особистості, за довгий час свого  існування неодноразово показував  себе як високо надійний та валідний інструмент. За більш ніж півстоліття його існування накопилась величезна  кількість емпіричних даних, отриманих  в різних умовах та від різних популяцій, які вказують на його високу ефективність та прикладну цінність у клінічній, освітній, організаційній та науковій галузях [62].

Що стосується конструктної валідності шкали емоційної  стійкості, то треба оцінити теоретичну парадигму в її основі та порівняти  її з існуючими підходами до розуміння  емоційної стійкості. Беручи до уваги  той факт, що оцінки за цією шкалою в  першу чергу мають сильну негативну  кореляцію з тривожністю, врівноваженістю  поведінки та психологічним благополуччям. Високі оцінки за цією шкалою властиві людям, що мають спокійний та рівний темперамент та високу толерантність  до фрустрації, в той час як низькі оцінки отримують здебільшого досліджувані, що повідомляють про часті перепади настрою, незволодання з подіями  життя та високу чутливість до стресу [61].

Ми бачимо, що теоретична концепція Каттелла щодо емоційної стійкості найбільш суголосна  з позиціями Я. Рейковського про  рівноважність поведінки, А. М. Большакової  про фрустраційну толерантність, Л. Г. Дикої про адаптивну спроможність, та інших [2]. Стосовно адаптивної спроможності треба додати, що маються емпіричні дані про те, що когнітивні здатності, як конструкт-представник когнітивного пану особистості, мають модеруючий ефект на зв'язок між рівнем емоційної стійкості, виміряної за допомогою цього інструмента, та адаптивної спроможності [99], що ще раз підкріплює позицію про інтегративну властивість емоційної стійкості.

Узагальнюючи  вище наведене, скажемо, що оброблена  нами інформація показала відповідність  шістнадцяти факторного особистісного опитника Кеттелла самим високим методологічним вимогам.

Другий  обраний нами інструмент менше відноситься  до світу академії та має більш  практичний «польовий» характер. Опитник  РТІ є розробкою ізраїльських психологів, яка на сьогоднішній день має дуже поширене як комерційне так  і державне застосування. Справа в  тому, що ми не могли абстрагуватися від професійно-пов’язаного походження поняття про емоційну стійкість  та її актуальність для відбору кадрів на посади, де від рівня емоційної  стійкості особи, що обіймає названу  посаду залежить життя інших людей. Так обстоїть справа з відбором бойових  офіцерів в армії оборони Ізраїлю, про яку нам відомо, що вона веде бойові дії на регулярній, повсякденній основі. Також нам відомо про дуже високий рівень ефективності цієї армії, що дозволило нам думати і про  високу ефективність її методів, зокрема  і відбору кадрів. Цим робиться очевидною практична застосовність  цієї методики.

Іще однією причиною того, що ми вирішили користуватись  саме РТІ є те, що вона лише нещодавно  була адаптована до російськомовної  популяції. Використання її у нашому дослідженні явилось рідким шансом апробувати її на нашій вибірці, зокрема  у порівнянні з методикою Кеттелла. Наші очікування виправдались, оскільки, ми не тільки виявили досить сильний  позитивний зв'язок між двома інструментами, але ще й отримали «емоційно стійких» та «емоційно вразливих» у співвідношенні 3:7 відповідно – саме таке співвідношення у загальній популяції наводиться у літературі [22].

Конструкт емоційної стійкості, збудований у  РТІ, має свою специфіку та також  складається з компонентів фрустраційної  виносливості, поведінкового та емоційного самоконтролю. Параметр «емоційної стабільності» трактується як ступінь свободи людини від тривог, сконцентрованості на собі та напруги. Це дуже нагадує когнітивну складову тестової тривожності, описану Cassady та Johnson [59] та Spielberger & Vagg [137].

Адаптивна спроможність виражена у цьому інструменті  як здатність людини швидко пристосовувати свою поведінку та спосіб мислення до нових або непередбачених обставин, в інтерпретації цього інструменту  цей конструкт має назву «функціональна гнучкість». Цей термін запозичений  з організаційної та трудової психології (через специфіку призначення  цього інструменту для профвідбору). В літературі цей конструкт описано  як здатність працівника пристосовуватись до змін вимог від нього працедавця в умовах ринку, що постійно змінюється [146].

Також цей  інструмент передбачає врахування до показнику емоційної стійкості  таких характеристик, як здатність  діяти ефективно та холоднокровно, продумано та стримано в умовах навантаження, невизначеності та стресу. Раціонал під  включенням цього параметру до емоційної  стійкості зрозумілий. Крім нього  до конструкту ввійшла така соціально  бажана характеристика поведінки як нормативність та конформізм, а також  здатність підкорятись наказам  та діяти згідно з ними, не відхиляючись, і ще терпимість до інших.

 Крім  цього, автори знайшли за потрібнє  зачислити до їх моделі емоційної  стійкості схильність людини  бачити позитивні аспекти ситуації  та зберігати позитивний настрій,  навіть якщо ситуація складна  та повниться труднощами та  перешкодами. Такий хід має  під собою раціонал, описаний  Аболіним про домінування позитивних  емоцій як запоруки успішності  діяльності в складних умовах. Емпіричне підтвердження цьому  знаходиться у Brassen та ін. [56], яке  полягає у морфологічно-функціональному  мозковому обумовленні емоційної  стійкості, вираженому у особистій  преференції позитивних емоцій.

Конструктна валідність цього інструменту була вивчена методами оцінки прямого  керівника (або командира), прийнятими у організаційній психології, та визнана  задовільною. Оскільки ця методика не апробовувалась раніше на подібній вибірці, ми обрахували коефіцієнт її внутрішньої  погодженості та також отримали задовільні результати (Cronbach’s α=0,86). Таким чином, цей інструмент виявляється гідним до застосування як з практичної, так і з теоретичної, точки зору.

2.2. Методологічне обґрунтування  вибору техніки виявлення прихованої  інформації

Техніка, що була застосована для виявлення  прихованої інформації має назву  «Тест піку напруги» (Peak of tension test). Це є різновид тесту прихованої інформації, де є ординальний порядок пред’явлення стимулів, що призводить до того, що іспитник «очікує» на релевантний стимул. Цей психологічний процес зумовлює особливий вигляд поліграми, властивий тільки цій техніці та збільшує її розпізнавальну спроможність: смуга кардіо-канали до появлення релевантного стимулу зазвичай «йде догори», вказуючи на зростання кров'яного тиску, а як тільки релевантний стимул проходить, смуга різко змінює напрямок донизу, утворюючи так званий «пік» (Рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Поліграма  тесту «піку напруги», де пік припадає на стимул №4.

Найпоширенішим  різновидом тесту піку напруги є  так званий картковий тест, де іспитнику  пропонується обрати одну картку з  сімох, на кожній з яких написана цифра  від 1 до 7, та відповідати на всі питання  «Чи ви обрали цифру ... ?», включаючи  те, що відноситься до цифри, яку  він обрав, заперечливо. Таким чином, оператору поліграфу залишається  вирішити, яку цифру обрав іспитник, лише засновуючись на аналізі поліграм. Такий експериментальний дизайн носить назву карткової парадигми, де всі досліджувані в дійсності  є такими, що приховують інформацію (обрали картку). Важливою особливістю  цієї парадигми є її наближений до нуля стресогенний потенціал, що дозволило  нам повністю виокремити та контролювати фактор стресу.

Основною  вадою цієї методики досі було те, що в лабораторних умовах вона є доволі слабкою [88]. Це дійсно співпало з результатами нашого дослідження, але тільки щодо ймовірності розпізнання в загальній виборці. Суперечливість існуючих емпіричних даних змусила нас зробити висновок про існування модеруючої особистісної змінної, яка, будучи ситуативно стресо-обумовленою вибірково впливає на ймовірність інструментального виявлення прихованої інформації. А саме, що існує певна частина популяції, що відрізняється певними показниками цієї змінної, які в стресовій ситуації зумовлюють особливості її реагування. Таким чином, було ясно, що задля того, щоб перевірити це, повинно було повністю контролювати фактор стресу таким чином, щоб він був повністю відсутній у контрольній групі.

Іще одна дуже важлива перевага саме цієї техніки  полягає у раціоналі, що стоїть поза нею. В першій частині вже було зазначено, що ця методика побудована на теоретичних положення про  орієнтовний рефлекс. Окрім всієї  наведеної у першому розділі  літератури про психофізіологічні  відмінності емоційної стійкості \ вразливості, маються також дані, що електро-дермальне вираження  орієнтовного рефлексу у емоційно-стійких  осіб більш яскраве, а також що габітуація у них швидша, аніж у  емоційно-вразливих суб’єктів (Mallik, 1984).