Реалізація правового виховання у навчально - виховному закладі

Педагогічну профілактику здійснюють за допомогою спеціальних навчальних, виховних і розвиваючих педагогічних засобів і методів, властивих педагогічній діяльності.

Педагогічна профілактика, залежно  від вибору об'єкта впливу, змісту профілактичної роботи, містить деякі аспекти  соціальної профілактики: загально-соціальної, спеціальної, індивідуальної. Педагогічна профілактика спрямована проти тих явищ соціального життя, які детермінують порушення норм моралі, і є засобом правильної соціальної орієнтації людей, стимулу до суспільно корисної поведінки.

Методика педагогічної профілактики передбачає комплексне використання методів і прийомів, максимальну адаптацію їх до конкретної ситуації. Необхідний педагогічний стиль спілкування і роботи, повага особистості, бажання допомогти.

Педагогічна профілактики здійснюється під час традиційних форм профілактичної робота, вона також передбачає використання особливих педагогічно насичених форм: лекції, практичні заняття, семінари, тематичні вечори.

Педагогічна профілактика вимагає  гнучкості мислення, творчості, належної педагогічної майстерності.

Профілактика пов'язана з виявом причин і умов виникнення і розвитку злочинної поведінки.

Спеціальна загальна профілактика — це цілеспрямована діяльність державних  органів, посадових осіб, спрямована на виявлення причин злочинності  і здійснення заходів адаптації  їх нейтралізації чи усунення. Її об'єктами є злочинність і її види, групи злочинності, причини злочинності, умови, обставини, ситуації, які зумовлюють здійснення злочинів.

Спеціальна загальна профілактика повинна мобілізувати членів суспільства  на боротьбу з тими явищами соціальної діяльності, які під час певних умов створюють можливості переходу певних осіб на антисуспільні позиції. Це масштабна робота держави і суспільства.[12;60]

Педагогічний аспект спеціальної  загальної профілактики виявляється  у:

• роботі суспільства із формування правової культури І правосвідомості громадян;
• педагогічному моніторингу оперативного становища;
• педагогічному аналізі статистичних матеріалів, що характеризують злочинність;
• вивченні і узагальненні матеріалів засобів масової Інформації, звітів та перевірок діяльності педагогічних закладів;
• вивченні і оцінюванні педагогічної ефективності правових, організаційних, адміністративних заходів спеціальної профілактики;
• розробці заходів задля покращення правового виховання.

Усі профілактичні заходи можна  умовно поділити на три

типи.

Первинна профілактика — спрямована на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров'ю, збереженню життя дітей і на запобігання несприятливому впливу на нього факторів соціального і природного середовища. Первинна профілактика с масовою і найбільш ефективною. Вона ґрунтується на комплексному системному вивченні впливу умов і факторів соціального і природного середовища на здоров'я і розвиток людини .

Вторинна профілактика передбачає якомога раніше виявлення негативних змін у поведінці дитини, підлітка, що дає можливість також запобігти їхньому розвитку. Вторинна, або рання профілактика ґрунтується на результатах масової діагностики різноманітних аспектів життєдіяльності учнів.

Показник необхідності початку  профілактичних заходів — характер поведінки, який завдає шкоди суспільству чи інтересам певних осіб, і в якому проявляються агресивність, грубість, брехливість, негативні якості, що свідчать про спотворення ціннісних орієнтацій і недоліки внутрішніх регуляторів поведінки людини: свідомості, почуттів, волі, мотивів.

Профілактика — це не лише частина  заходів, спрямованих на виявлення  і усунення причин і умов правопорушень, а система заходів виховної роботи з формування рнс особистості людини. Значення профілактики, особливо ранньої, посилюється її гуманністю в системі заходів і засобів виховної роботи із запобігання антигромадським вчинкам.

Третинна, або цілеспрямована профілактика правопорушень неповнолітніх — це сукупність заходів, спрямованих на запобігання переходу відхилень поведінки у більш важку стадію. Третинна профілактика також індивідуальна, містить заходи із виявлення і усунення конкретних недоліків сімейного, шкільного і суспільного виховання, а також роботу з підлітками, які мають відхилення в поведінці від моральних і правових норм, з групами, колективами для ліквідації негативних наслідків їх поведінки .

Профілактика — це також система  колективних і індивідуальних впливів, спрямованих на вироблення імунітету до негативного впливу оточуючого середовища з метою запобігання розвитку асоціальної спрямованості особистості і перебудови ставлення особистості до оточення в процесі перевиховання.

Ефективність педагогічної профілактики забезпечується стійкістю і стабільністю навчально-виховного процесу, усуненням психолого-педагогічних порушень соціальної адаптації особистості, організацією первинної (загальної, соціальної) профілактики, ранньої, вторинної і третинної профілактики, кожна з яких має свої особливості і завдання щодо запобігання і подолання проступків, правопорушень, злочинів з урахуванням різної інтенсивності і суспільної небезпечності скоєного.[12;62]

Розділ II

Шляхи реалізації правового виховання  у навчально – виховному закладі

2.1 Правовиховна  робота на уроках в молодших  класів

Добре відомо, що молодші школярі  суворіше, ніж дорослі, дотримуються правил гри і дитячого кодексу  поведінки (не бреши, не доноси, не будь жадібним, не будь боягузом). На ці риси почуття справедливості дітей і слід спиратися у правовому вихованні молодших школярів. Принципи правосуддя цілком доступні дітям 8—10 років, треба тільки використовувати відповідні сюжетні приклади.

У роботі з правового виховання  молодших школярів слід враховувати морально-психологічні особливості дітей цього віку, зокрема те, що вони сприймають на віру все сказане вчителем, його думка для них часто е більш авторитетною, ніж думка батьків. У цьому віці діти дуже вразливі, емоційні. У зв'язку з цим виховна робота з ними базується на використанні моральних установок, переваг чуттєвого сприймання дитиною життєвих стосунків. На прикладах конкретних ситуацій важливо дохідливо пояснювати дітям категорії добра, зла, жорстокості, справедливості, заздрості тощо. Одночасно в доступній формі треба давати дітям елементарні уявлення про важливі закони нашої країни, правила праці і поведінки у школі, вдома, на вулиці, пояснювати роль людей, які охороняють порядок у місті, селі, прищеплювати повагу до цих людей. Молодші школярі тоді прагнуть дотримуватися іхих правил, у них формується уявлення про свою відповідальність за порушення дисципліни і порядку в школі, вдома, на вулиці, виробляється негативне ставлення до порушників дисципліни.[16;95]

Правовиховна робота і молодшими  школярами на уроках має свої особливості, зумовлені змістом навчального матеріалу і вікон дітей..          Кожен навчальний предмет у системі початкової освіти містить цінний матеріал для вирішення різноманітних виховних завдань. Одним із основних завдань, що його вирішують при викладанні усіх предметів, є виховання у молодших школярів дисциплінованості як важливої морально-правцвої якості. Виховання дисциплінованості в молодшому шкільному віці стає фундаментом правомірної поведінки людини. При дисциплінуванні цієї категорії учнів використовують їхню здатність до моральної оцінки негативних вчинків, порушень дисципліни, порядку в школі.

З метою виховання дисциплінованості  вчитель прагне до того, щоб уроки  були різноманітними, змістовними, щоб  кожне завдання пробуджувало бажання працювати. Слід завжди пам'ятати про темп уроку, це особливо важливо для першокласників, тому що навчальна праця для них новий вид діяльності. Намагатися не поспішати, уникати перевантаження, щоб усі зрозуміли матеріал, щоб ніхто не відстав, бо той, хто відстав, уже не в змозі буде рухатись далі, стане неуважним, почне порушувати дисципліну.

Важливе значення у морально-правовому  вихованні в процесі навчання має емоційний настрій людини. Ось чому уроки, на яких зачіпаються  ці питання, мають бути емоційно насиченими, викликати переживання, здивування, захоплення, засмучення чи обурення. Доцільно при цьому звертатися до особистого досвіду школярів, пропонувати їм згадати і розповісти про хороші вчинки їхніх друзів, знайомих, дорослих. Крім того, у класному куточку варто завести рубрику «Наші добрі справи», в якій поміщати замітки про хороші справи учнів класу.

Особлива роль у морально-правовому  вихованні молодших школярів належить читанню і розвитку мовлення. В  усіх без винятку темах цього предмета є тексти, які розкривають перед дітьми красу людини, різні сторони її діяльності та стосунків з іншими людьми.

Ряд тем з читання дають можливість з року в рік розширювати конкретний зміст моральних і правових уявлень та понять. Цьому сприяє те, що окремі вузлові теми, які пронизують навчальний матеріал усіх початкових класів, мають концентричний характер.[16;97]

Важливе місце в молодших класах займає тема Вітчизни. Учителі мають можливість щоденно вести захоплюючі розмови з учнями про нашу рідну Україну, її минуле, сучасне, майбутнє. При цьому важливо формувати в учнів уявлення про те, що герб, прапор і гімн — символи нашої незалежної держави, знаки відмінності нашої країни від інших, що наша Вітчизна — Україна, її столиця — Київ, що наш прапор — синьо-жовтого кольору, з тризубом, українці дорожать ним, оберігають як святиню; гімн України тощо…

  Важко переоцінити важливість  для морально-правового виховання молодших школярів уроків української мови, які дозволяють виховувати в них любов до рідної мови, розширювати їхні уявлення про Вітчизну, про права та обов'язки людей, про правила поведінки, про охорону природи тощо.

Певні можливості закладені й в уроках математики. Мовою цифр і фактів ілюструють учням вартість їхнього навчання, ціну комплексу підручників для одного учня і для всіх учнів класу. Обговорення одержаних даних дасть можливість зрозуміти витрати держави на навчання кожного учня, на освіту взагалі, Подібним чином можна запропонувати учням визначити вартість плати за квартиру і комунальні послуги.

Значні виховні можливості закладені в предметі «Рідний  край» («Людина і світ»), який має  своїм завданням ознайомлення учнів з певними морально-правовими питаннями. Так, під час вивчення теми «Наша школа» програма вимагає ознайомити учнів з режимом перебування в школі, з найпростішими громадськими обов'язками, правилами поведінки під час занять, у їдальні, у спілкуванні з товаришами і старшими, у ставленні до шкільного майна. Вчителі при цьому підкреслюють значення дотримання правил поведінки і вимог шкільного режиму як для самого учня, так і для загального порядку в школі, домагаються від них дотримання цих правил. Звертається особлива увага на виховання у дітей непримиренного ставлення до брехні, хитрощів, лінощів, жорстокості, жадібності тощо… [16;99]

Морально-правові знання, одержані молодшими школярами на уроках, у  поєднанні з їхніми власними спостереженнями, певна практична діяльність з  підтриманням дисципліни і порядку  в класі та за його межами, збереження навколишнього середовища відіграють важливу роль у їхньому світоглядному, моральному та правовому вихованні, формуванні їхньої правової культури.

2.2 Правовиховна робота  в процесі вивчення предметів  гуманітарного та природничого  – математичного профілю

Вивчення гуманітарних предметів  у школі має спрямовуватися на формування в учнів високих ідеалів, морально-правових якостей, непримиренності до аморальності, правопорушень та злочинності.

Велику правовиховну роботу мають можливість проводити на уроках учителі української літератури. Вже на перших уроках вивчення цього систематичного курсу використовують усну народну творчість, у якій образно показано працьовитість простих людей, засуджується підступність, кривда, жорстокість, заздрість та інші негативні якості людської особистості (казки: «Мудра дівчина», «Про правду і кривду»), піддаються гострому осуду розкрадачі народного добра, висміюються крутії, хабарники, користолюбці (народна пісня «Залетів Горобець»),

У народних піснях та думах («Ой Морозе, Морозенку...», «Пісня про Устима Кармалюка», «Дума про козака Голоту», «Дума  про Самуїла Кішку» та інших) показані вірність батьківщині, своєму народові, справедливість, почуття власної гідності, непримиренність до ворогів, презирство до багатства і влади людини над людиною. В коломийках як різновиді пісень оспівуються багатовікові мрії українського народу про об'єднання всіх частин рідного краю у самостійній вільній державі «Без панства, без рабства, насильства і зрад, про відродження давньої слави України, відновлення її рівності з іншими народами світу» («Єднайтеся, брати-українці»).[16;101]

Різноманітні морально-правові  проблеми піднімаються в народних баладах: тут показані вірність січових козаків своєму народові, їхня звитяжна боротьба проти поневолення польською шляхтою («Ой був в Січі старий козак...»), синівська любов до матері-України і готовність захищати її від зовнішніх ворогів («Розлилися круті береженьки»), гіркі скарги уярмленого люду на тяжкі визиски кріпосників («Із-за гори вітер віє»), туга за рідною домівкою відданої в найми на строк дівчини («Ой матінко-зоренько») тощо…

 Значний морально-правовий матеріал  міститься в творчості І. Я. Франка. Передусім цікаві в цьому відношенні твори з педагогічної тематики («Грицева шкільна наука», «Олівець»), у яких письменник показав безправне становище учня, сваволю «професорів», які вважали учнів «драбами», «розбійниками», «туманами» і відповідним чином до них ставились — «у шкіру драли... широкою лінією». Письменник піднімає ряд морально-правових проблем і в інших творах. Він засуджує нечесність, хитрування, пихатість й зарозумілість (казка «Фарбований Лис»); показує безправне становище галицького селянства у пореформеній Австро- Угорщині, зокрема нещадну експлуатацію дітей у наймах (оповідання «Добрий заробіток»); тяжке, безправне становище робочого люду, непомірні штрафи за дрібниці, шахрайство підприємців, для яких не існувало законів (повість «Борислав сміється»); шахрайство урядовців, цісарського суду, безправність селян, яким залишається «завидувати простій свині», яку є кому захищати (оповідання «Ліси і пасовиська», «Свинська конституція»); стійкість борців за визволення трудового народу з-під гніту, відданість ідеалам, жертвеність, непохитна віра в перемогу (вірш «Каменярі»); силу народу в єдності, згуртованості, відданості своїй батьківщині; оспівує сміливість, мужність патріотів, осуджує користолюбство, егоїзм, що руйнують мир і злагоду між людьми (повість «Захар Беркут»); вболіває за долю поневоленої сусідніми державами України, вірить у її відродження, в те, що вона засяє «у народів вольних колі» (поема «Мойсей»).[16;103]