Маркетингові дослідження споживачів тур продукту

- Незалежні джерела - звіти,  огляди, добірки і т.д., що публікуються  різними науково-дослідними, маркетинговими й іншими фірмами і товариствами.

 Наприклад, якась дрібна фірма, яка не може провести власне дослідження, захотіла дізнатися дані про відвідуваність туристами Запорызької обл.

 Турфірмою «Всесвіт-тур» в грудні 2011 року проведено опитування-дослідження, ось її результати (таблиця 1.7). [26]

 Таблиця 1.7.

Результати опитування-дослідження, проведеного турфірмою "Всесвіт-тур

Країни, відвідані жителями міста  в 2011 р. (% від числа їздили за кордон)		Мають намір відвідати в 2012 р.
Туреччина   Єгипет Франція Італія   Болгарія	30%   21%   15%   13%   6%	Італія   Туреччина   Франція Єгипет Польща	35%   24%   17%   14%   11%

 

 Спираючись на ці  дані, компанія може планувати  свою діяльність.????????????????????????77

 Однак вторинні дані можуть бути застарілими, неповними, неточними або ненадійними.

 Існує кілька способів  збору первинних даних. Вони  адекватні цілям і завданням  роботи для конкретного замовника.

 Голубков Є.П. у своїй  статті «Загальна характеристика  методів збору даних», опублікованій  в журналі «Маркетинг в Росії  і за кордоном» [27] аналізує  сучасні підходи до якісних та кількісних методів маркетингових досліджень, що не менш стосуеться і України.

 До якісних методів  відноситься: спостереження, фокус-групи, глибинні інтерв'ю, аналізи протоколів, проекційні і фізіологічні вимірювання. До кількісних - різного виду опитування. Істотним є та обставина, що в останні роки більшість маркетингових досліджень проводиться з використанням комп'ютерних технологій, висококласного програмного забезпечення, що робить ці дослідження більш достовірними і менш витратними в порівнянні з традиційними схемами роботи.

 Розглянемо три найбільш  популярних методу маркетингових  досліджень - спостереження, експеримент, опитування.

 Спостереження - один  зі способів збору первинних  даних, коли дослідник веде безпосереднє спостереження за людьми і обстановкою.

 Інший спосіб збору  даних - експеримент. Експеримент  підходить для виявлення причинно-наслідкових зв'язків.

 Спостереження найкраще  підходить для пошукових досліджень, тоді як опитування, один з найбільш трудомістких способів збору первинної інформації, найбільш зручний при проведенні описових досліджень.

 Існують також різні знаряддя дослідження.

 При зборі первинних  даних можна використовувати  анкети чи механічні пристрої.

 Анкета - найпоширеніше  знаряддя дослідження при зборі первинних даних. У широкому сенсі, анкета - це ряд питань, на які опитуваний повинен дати відповіді. Анкета вимагає ретельної розробки, випробування, і усунення помилок до початку її використання. При розробці анкети особлива увага звертається на форму питань, їх послідовність і формулювання. Не бажано включення питань, на які не захочуть відповідати або які не вимагають відповіді.

 Дослідники маркетингу виділяють два типи питань: закриті і відкриті. Закритий, питання включає в себе всі можливі варіанти відповідей, і опитуваний просто вибирає один з них. На відкрите запитання треба відповідати своїми словами. Відкриті питання дають більше інформації, так як опитуваний не пов'язаний певною відповіддю і вони особливо корисні на пошуковому етапі дослідження. Відповіді на закриті питання легше інтерпретувати і зводити в таблиці.

 Формулювання питань  має бути простою, недвозначною, не впливає на відповідь. Перші питання повинні по можливості зацікавити опитуваного. Важкі або особисті питання краще поставити в кінець.

 Крім анкет використовуються різного роду механічні пристрої, наприклад, спеціальний апарат, за допомогою якого можна визначити який колір сприймається оком краще всього або апарат, який фіксує всі включення і виключення телевізора і номери каналів.

 Наступним етапом маркетингового  дослідження є витяг з отриманої інформації найбільш важливих даних і результатів. Ці отримані дані зводяться в таблиці й обробляються за допомогою статистичних методик.

 Дослідник повинен прагнути до того, щоб надані ним результати маркетингового дослідження були чіткими і з найменшим числом невизначеностей. Ці результати дадуть керуючим по маркетингу можливість приймати більш зважені рішення.

 Важливо не тільки  провести маркетингове дослідження, але важливі ще і його результати. Отже, необхідно зіставити завдання проведеного маркетингового дослідження та його результати. Чи використовувалися результати маркетингового дослідження? У повному обсязі? Фактично, на даному етапі можна виявити як недоліки, так і позитивні моменти у проведенні дослідження, що може бути корисно в подальшому при проведенні інших маркетингових досліджень.

2.МАРКЕТІНГОВИЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СПОЖИВАЧІВ  ДЛЯ 

ТУРФІРМИ "Сам"

2.1. Короткий огляд туристського  ринку  України та м. Запоріжжя

Туристичний ринок України: сучасний стан, тенденції, перспективи

 

Туристичний ринок в Україні  знаходиться на стадії становлення. Стан ринку туристичних послуг конгруентний стану економіки і визначається соціально-економічними та політичними процесами, що відбуваються в країні, відтворюючи перебіг реформування суспільного життя. Україна належить до країн, де туризм як активний спосіб проведення дозвілля заохочувався державою, пропагувався та стимулювався шляхом соціалізації туристичних послуг і тому був сприйнятий більшістю населення як складова способу життя. Поліпшення рівня та умов життя вводить туризм до споживчої суспільної моделі, особливо міського населення, стимулюючи попит і формуючи ринок туристичних послуг.

Тривале домінування внутрішнього туризму за соціалістичної доби обумовило сплеск попиту на міжнародні подорожі, що позначилось зміною статусу та розширенням участі України на ринку міжнародного туризму. Перш за все, розширилась участь країни на даному ринку. З країни-реціпієнта з дозованим обсягом обслуговування вона перетворилась на країну-генератора туристичних потоків зарубіжного (виїзного) туризму. Такий процес був притаманний на перехідному етапі для Польщі, Чехії, інших соціалістичних у минулому країн і має об?єктивне соціально-економічне підгрунтя.

Поступові зміни на краще  в економічній ситуації та певні  зрушення на шляху поліпшення матеріального становища населення створили об?єктивні передумови для розвитку сприятливого стосовно туристичної діяльності ринкового середовища. Позитивні результати дала й державна туристична політика, перш за все, через впровадження системи ліцензування, що посилило контроль за якістю туристичного обслуговування. Але в міжнародному туризмі ситуація залишається нестабільною: пожвавлення туристичної активності чергується із спадами, відтворюючи в цих коливаннях не тільки стан внутрішнього ринкового середовища, а й світової ринкової кон?юнктури (мал.1), де імідж України залишається ще невизначеним.

Україна на ринку міжнародного туризму виступає як країна-генератор туристичних потоків, хоча потік іноземних туристів до нашої країни постійно зростає (мал.2).

Незважаючи на позитивні  зрушення на національному ринку  туристичних послуг, які позначені  зростанням обсягів діяльності на внутрішньому ринку і зростанням потоку іноземних  відвідувачів, ще помітною залишається тенденція перевищення виїзного потоку над в’їздним у структурі міжнародного туризму. Слід відмітити певне падіння темпів виїзного туризму і його мотиваційний та географічний перерозподіл, що позитивно характеризує зміни на національному туристичному ринку. Основними партнерами країни на ринку зарубіжного туризму залишаються країни-сусіди, до яких спрямовані як туристичні, так і транзитні поїздки: Польща (31,4%), Росія (30,5%), Молдова (11,5%), Білорусь (6,5%), Угорщина (5,7%), Словаччина (4,2%). Запровадження візового режиму у відносинах із Словаччиною позначилось зменшенням виїзного потоку майже на 19% за рік.

Змінюється мотиваційна  структура туристичних подорожей  українців за кордон — провідне місце займають поїздки з рекреаційною та екскурсійною метою. В ритміці виїздних потоків можна прослідкувати наявність двох «гарячих» сезонів — яскраво вираженого літнього та менш вираженого зимового. Потоки зарубіжного туризму замикаються переважно в межах Європи (таблиця 1), хоча їх географія постійно розширюється: якщо у 1997р. українці відвідали 62 країни, то у 2000р. — 96. Серед регіонів Європи постійно популярні країни Західної Європи (особливо Франція, Німеччина, Велика Британія, Австрія, Швейцарія) та Середземномор?я (Італія, Іспанія, Туреччина, Греція). Водночас зростають, завдяки активній ринковій політиці країн-партнерів, туристичні потоки до країн Східного Середземномор?я (особливо на Кіпр) та Північної Африки (Єгипет, Туніс, Марокко).

Таблиця 1.

 

Регіональна структура міжнародного туризму, 2000р.

Макрорегіони ВТО	Європа	Америка	Африка	Східна Азія і Тихоокеанський регіон	Південна Азія	Близький Схід	Всього
Обсяг іноземного туризму	4 263 773	70 503	14 977	26 530	11 618	18 345	4 405 746
Обсяг зарубіжного туризму	96,8	1,6	0,34	0,6	0,25	0,41	100,0
Кількість осіб	8 558 049	47 618	3 631	6 451	1 580	36 763	8 654 092
% від загального обсягу	98,9	0,55	0,04	0,07	0,02	0,42	100,0

 

На ринку іноземного (в’їздного) туризму також спостерігається  значна сезонність, «пік» якої припадає на липень-серпень, оскільки основною метою приїзду в Україну іноземних  туристів є рекреація і відпочинок (понад половину всіх відвідувань) та бізнес (майже 32%). Водночас зростає чисельність туристів, які прибувають з курортно-лікувальною та спортивно-оздоровчою метою, хоча частка цих сегментів залишається порівняно незначною. Відповідно до мотивації потік іноземних туристів розподіляється й територіально: майже половина його спрямована на Крим, третина — до Києва, пята частина — до Одеської області і майже 7% — до Львівської.

 

За останні три роки до України спрямовані туристичні потоки із 168 країн світу. Спостерігається зростання в’їздного потоку з країн СНД (особливо Казахстану, Молдови, Росії), з Туреччини, країн Африки, Східної Азії та Тихоокеанського басейну, з Південної Азії, що, на жаль, свідчить не стільки про туристичну привабливість України, скільки про використання туризму як міграційного інструменту. Зменшується потік з колишніх соціалістичних країн Європи (Чехія, Словаччина, Болгарія, Угорщина), хоча майже п?яту частину обмінів становить прикордонний обмін.

Зростає значення України  як транзитної держави і це позначається на кількості одноденних відвідувачів, чисельність яких протягом останніх років стабільно росте, перевищуючи 50% всіх відвідувань. Особливо зріс транзитний потік через Україну з країн СНД (Туркменістану, Таджикістану, Росії, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану).

Туристична політика України  на ринку міжнародного туризму базується  на активній маркетинговій стратегії, спрямованій на стимулювання іноземного туризму шляхом створення позитивного  туристичного іміджу країни як країни безпечного та комфортного перебування. З цією метою вводиться спрощення візових формальностей, розбудовується індустрія туризму та підвищується відповідно до європейських стандартів якість обслуговування.

Розвиток внутрішнього туризму  визначено Державною програмою  розвитку туризму до 2010 р. як пріоритетний напрям туристичної діяльності і за останні три роки намітилась тенденція до зростання внутрішнього туризму та екскурсійної діяльності .

Національний туристичний  ринок України належить до реформованого  типу і є ринком країни перехідної економіки з середнім рівнем соціально-економічного розвитку, що формує ринкові структури  та індустрію туризму відповідно до макрорегіональних (європейських) стандартів. Сучасний етап характеризується відносно незначною участю у світовому туристичному процесі і переважанням експорту туристичних послуг.

Туризм, згідно Закону України  «Про туризм» (1995р.) визнаний одним з  пріоритетних напрямків розвитку господарства країни, що визначає державну увагу і проведення стимулюючої державної туристичної політики, спрямованої на розбудову індустрії туризму відповідно до європейських стандартів. Інституційно-організаційна підсистема індустрії туризму країни знаходиться в стадії перманентного реформування, що значно ускладнює проведення послідовної туристичної політики і не стимулює розвиток інвестиційного процесу. Державну туристичну політику на ринках міжнародного та внутрішнього туризму впроваджує Державна туристична адміністрація України шляхом координації інтересів державних і місцевих органів влади, некомерційних організацій та комерційних суб’єктів ринку. Розбудовується система підготовки кадрів для туризму і координуються зусилля в цьому напрям.

Функціонально-господарська підсистема характеризується інтеграційними процесами в межах видових та територіальних структур. Видова реструктуризація та диверсифікація, підкріплені конкуренцією суб’єктів видових та територіальних субринків, закріплюються в територіальній структурі формуванням точкових елементів різного типу. Кількісне зростання цих елементів веде до територіальної дифузії туристичної діяльності і формування місцевих територіальних ринків різного типу, спеціалізації та масштабів. Більшість цих ринків є моноцентричними, сформованими зв?язками точкових елементів з туристичним вузлом. В ареальних елементах територіальної структури з визначеною туристсько-рекреаційною спеціалізацією формуються поліцентричні місцеві ринки (Кримські, Передкарпатські та Закарпатські курорти). Сфера гостинності індустрії туризму країни характеризується процесами перебудови на ринкових засадах, які позначились зміною форм власності, скороченням виробничих потужностей та чисельності зайнятих. Конкуренція на внутрішньому та потреба виходу на міжнародний туристичний ринок обумовлюють оновлення матеріально-технічної бази відповідно до європейських стандартів, кадрового складу та посилення уваги до маркетингових механізмів ринкової діяльності. Реструктуризація готельного та санаторно-курортного господарства проявляється у зростаючій сегментованості відповідних ринків. У готельному господарстві це призвело до перерозподілу підприємств розміщення різного типу і позначилось процесами територіальної концентрації готельного господарства в туристичних центрах, вузлах та курортних зонах. Найпопулярнішими туристичними вузлами країни залишаються Київ, Ялта, Одеса, Львів, зростає популярність Дніпропетровська та Донецька. Наявна територіальна диференціація готельного господарства в розрізі адміністративних областей має незначні варіаційні відміни, хоча помітною залишається значна диспропорція між міською та сільською місцевістю. Високим рівнем розвитку готельної мережі вирізняються м.Київ, АР Крим (міста Південного узбережжя та Севастополь), Одеська, Волинська, Закарпатська області. Найнижчі показники мають Кіровоградська та Луганська області.