Особливості процесу планування діяльності підприємства сфери послуг в сучасних умовах (за матеріалами ТзОВ «ЛАРА-ТУР»)

     Планування  діяльності туристичних підприємств  є однією найважливіших функцій  управління підприємством.

     В умовах невизначеності, коли підприємства не завжди можуть своєчасно і адекватно реагувати на зміни зовнішнього середовища, роль планування в діяльності підприємств зростає. Воно виступає інструментом виживання, і не дозволяє втратити свої позиції на ринку.

     Планування  є процесом визначення цілей, що їх підприємство передбачає досягти за певний період, а також способів досягнення таких цілей [4, с. 306].

     Тобто це процес вироблення і прийняття  рішень, які дозволяють забезпечити  ефективне функціонування і розвиток підприємства в майбутньому [6, с.163].

     Туристичні  підприємства займаються, в основному, поточним і оперативним плануванням.

     Мізюк Б.М. у монографії «Системне управління», вказує на те, що підприємства досягають  успіху в своїй діяльності лише тоді, коли вони мають системний підхід до управління своєю діяльністю. Тобто, коли вони розглядають організацію як єдину виробничо-збутову систему, інтегруючи такі сфери як маркетинг, створення нових виробів (в нашому випадку створення нових послуг, які входять до складу турпродукту), постачання, збут, сервісне обслуговування [10].

     Планування  діяльності підприємства зводиться  до розробки плану. План – це конкретне  завдання з визначеними вихідними  даними, очікуваними результатами (метою), обумовленим способом його розв’язання.

     В плані відображають комплекс завдань, робіт, методів, способів їх виконання, необхідні фінансові, матеріальні, трудові, інші ресурси, строки поставок сировини, матеріалів, обладнання, розміри і напрями використання інвестицій, а також управлінські рішення і заходи для їх реалізації. Діяльність щодо розробки планів охоплює всі сторони життя, всі етапи діяльності підприємства. Прийняті рішення повинні забезпечити дослідження мети підприємства в заплановані терміни з мінімальними затратами, необхідної якості. Тому основною метою планування є інтеграція зусиль всіх працюючих на підприємстві для вирішення комплексу завдань і виконання робіт, забезпечення досягнення ефективних кінцевих результатів. План діяльності підприємства дозволяє:

     -оцінити  практичні можливості для досягнення  мети;

     -забезпечити  пошук кращих і більш ефективних шляхів досягнення мети;

     -виявити  зони впливу на виробництво  потенційних негативних факторів  та непередбачуваних наслідків;

     -створити  основу для визначення обсягів  необхідних матеріально-технічних,  паливно-енергетичних, сировинних та фінансових ресурсів;

     -знизити  ризик в прийнятті необґрунтованих  управлінських рішень;

     -здійснити  об’єктивний контроль за результатами  господарської діяльності підприємства [5, c.35 ]..

     Об’єктом планування на підприємстві є:

     1. Виробнича діяльність.

     2. Соціальна діяльність.

     3. Екологічна діяльність.

     В свою чергу, виробнича діяльність включає  виробничий і управлінський процеси, пов’язані з:

• дослідженнями і розробками;
• виробництвом;
• маркетингом;
• формуванням і розподілом ресурсів;
• товарорухом (збутом);
• рекламою.

     2. Соціальна діяльність. Ця діяльність  забезпечує умови для відтворення  сил виробника і реалізації  його потреб. Сюди входить забезпечення  підприємством політики оплати  праці, забезпечення безпечних  умов праці на підприємстві, створення  умов для відтворення культурних, побутових, сімейних потреб працівників. Для окремих працівників (категорій) підприємства встановлюють різні пільги.

     Проте, в туризмі є своя специфіка, яка  відрізняє його від торгівлі товарами та іншими послугами. Характерною ознакою  туристичного ринку є переважання реалізації туристичних послуг над товарами в приблизному співвідношенні 75-80% до 25-15% [9, с.58].

     В умовах ринкових відносин роль планування діяльності підприємств не тільки не знижується, а навпаки, зростає. Планування туристичної діяльності дозволяє підприємцям погоджувати ресурси для формування тур продукту з можливостями його збуту, що вимагає знань споживчого попиту. Знати поточний та перспективний попит потенційних туристів на свій тур продукт і встигати вчасно пропонувати його конкретним споживачам – головне завдання підприємства і його менеджерів [3, c. 28].

     Планування  виробничої діяльність туристичного підприємства – це передбачення і програмування  на малу, середню та велику перспективи  обсягів виробництва туристичних  послуг і комплектування тур продукту, що користується попитом, а також розрахунок результатів від його реалізації [3, c. 33]. Вихідним моментом обґрунтування виробничої програми туристичного підприємства виступає прийнятий варіант плану реалізації, зорієнтований на можливий обсяг реалізації з урахуванням попиту або на обсяг продажу, необхідний для одержання цільового прибутку з урахуванням ресурсного забезпечення обсягу реалізації тур продукту (послуг).

     Незалежно від варіанту плану реалізації, планування створення туристичного продукту неможливе без визначення потреби в ресурсному забезпеченні. Виробничу програму туристичного підприємства, зокрема туроператора, варто розглядати як документ, у якому передбачаються завдання на створення (комплектування) туристичного продукту визначеної кількості, номенклатури, асортименту та якості у встановлений термін за замовленням потенційних туристів або для вільної реалізації на основі ринкового попиту.

     При розробленні програми виробництва туристичних послуг і комплектування тур продукту застосовуються натуральні і вартісні показники (вимірники). До сфери власне натуральних показників відноситься кількість розроблених і реалізованих туристичних пакетів, турів або окремих туристичних послуг. У галузях, що обслуговують туристів, застосовуються інші натуральні показники їхньої діяльності. Наприклад, до натуральних показників діяльності об’єктів розміщення туристів відноситься кількість наданих спальних місць, підприємств харчування – кількість місць для приймання їжі, на транспорті – кількість пасажиро-місць, у видовищних установах – кількість глядацьких місць і т. д. Крім натуральних показників, робота всіх підприємств індустрії туризму оцінюється сумою виручки від реалізації туристичних послуг і товарів у грошовому (вартісному) вираженні. Виробнича програма туристичного оператора складається з таких розділів:

1. план туристичних послуг і комплектування тур продукту за номенклатурою та асортиментом;
2. завдання з підвищення якості турпродукту та послуг;
3. план ресурсного забезпечення виробничої програми;
4. план кооперування туроператора з постачальниками туристичних послуг і ресурсів.

     У Законі України «Про туризм» [1] поняття «туризм» охоплює систему трьох взаємопов’язаних елементів: географічний компонент (регіон появи туристів,транзитний регіон і туристична дестинація), турист і туристична індустрія.

     Туристичний бізнес виступає єдиною економіко-технологічною  системою формування й реалізації туристичного продукту з метою задоволення  попиту на туристичні послуги. Він охоплює  чотири основних елементи:

1. виробництво туристичних послуг;
2. комплектування туристичного продукту;
3. реалізація туристичного продукту або окремої послуги;
4. споживання туристичного продукту (послуги).

     Туристична  в економіко-технологічній системі  бізнесу виступає товаром, а суб’єкт туристичної діяльності – підприємницькою структурою, що створює, пропонує і реалізує на ринку ці послуги споживачам,тобто туристам.

     Туристична  діяльність здійснюється комплексом підприємницьких  структур з виробництва та реалізації туристичного продукту для внутрішнього й міжнародного туризму [3, с.15].

     З метою підвищення якості туристичного обслуговування, забезпечення захисту прав і законних інтересів, життя, здоров’я та майна громадян, підвищення рівня екологічної безпеки об’єктам туристичної індустрії присвоюються категорії якості та рівня обслуговування. Види категорій об’єктів туристичної індустрії, порядок їх установлення та зміни визначаються Кабінетом Міністрів України.

     Реалізація  державної політики розвитку туризму  здійснюється шляхом:

     -визначення пріоритетних напрямків туристичної діяльності;

     -відновлення та охорони туристичних ресурсів;

     -залучення громадян до раціонального використання вільного часу (змістовний відпочинок, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, організація рекреації, оздоровлення і т.п.);

     -удосконалення нормативно-правової та податкової бази туризму, адаптації її до світових стандартів і контролю за дотриманням законодавства;

     -упровадження пільгових умов для малозабезпечених верств населення;

     -стимулювання інвестицій у туризм і розвиток туристичних ресурсів;

     -гарантії  безпеки туристів, захисту їхніх  прав, інтересів і майна;

     -організації й розвитку системи наукового забезпечення туризму, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для сфери туризму;

     -ліцензування туристичної діяльності, стандартизації та сертифікації туристичних послуг, визначення кваліфікаційних вимог до посад фахівців туристичного супроводу тощо;

     -встановлення єдиної системи статистичного обліку та звітності у сфері туризму та курортно-рекреаційного комплексу;

     -розвитку співробітництва із закордонними країнами і міжнародними туристичними організаціями;

     -участі у розробленні та реалізації міжнародних програм розвитку туризму тощо [1].

     На  розвиток туризму впливають як позитивні, так і негативні фактори, пов’язані з політичною, законодавчо-правовою та соціально-економічною ситуацією в країні і в світі (рис.1.1 ). Наведені на рисунку фактори впливу на туризм в Україні визначили цілі державного регулювання та пріоритетні напрями розвитку туристичного бізнесу, передбачені законом України «Про туризм» [18].

     

Рис.1.1. Умови розвитку туристичного бізнесу 

     Основні цілі державного регулювання туристичної  діяльності:

     -забезпечення прав громадян на відпочинок, відновлення та зміцнення здоров’я, на безпечне життя і здоров’я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав;

     -захист прав і законних інтересів туристів і суб’єктів туристичного бізнесу;

     -відновлення та збереження цілісності туристичних ресурсів України, їх раціональне використання й охорона при плануванні та забудові території, на яких розміщені об’єкти туристичних відвідувань;

     -створення сприятливих умов для удосконалення й розвитку індустрії туризму, підтримка пріоритетних напрямів туристичної діяльності.

     Розвиток  туристичного бізнесу в Україні відбувається на ринкових засадах, але не знаходиться у «вільному плаванні», бо регулюється державою на основі законодавства, національної політики та індикативного планування всіх видів туру.

     У чинному законодавстві України  підприємництво розглядається як безпосередня самостійна систематична, на свій ризик діяльність, пов’язана з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою одержання прибутку, що здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності в порядку, установленому законодавством.

     З цього визначення видно, що до підприємництва відноситься й діяльність з надання  послуг. Отже, надання туристичних  послуг є об’єктом підприємницької  діяльності всіх суб’єктів туристичної індустрії.

     Основні принципи підприємництва для всіх видів  діяльності визначені в законодавстві  України. Принципи підприємництва в  туристичному бізнесі представлені на рис. 1.2.