Автор работы: Пользователь скрыл имя, 07 Ноября 2012 в 22:22, реферат
Потреба в пізнанні - одна з головних людських потреб, на основі якої відбувається освоєння індивідом багатовікового людського досвіду. У різні періоди життя людини змінюються об'єкти його інтересу, форми і способи придбання знань, проте потреба в пізнанні як внутрішньо властиве людині властивість, з роками не тільки не притупляється, але і отримує свій подальший розвиток.
Останніми роками в психологічній науковій літературі питанням мотивації учбової діяльності приділяється особлива увага. Це не випадково, оскільки питання про мотиви - це по суті питання про якість учбової діяльності. Переважання зовнішніх, утилітарних мотивів веде до того, що учення набуває формальний характер, відсутній творчий підхід, самостійна постановка учбових цілей. Відомо, що саме негативне або байдуже відношення до учення може бути причиною низької успішності або неуспішності учня.
Вступ 5
Розділ 1. Теоретичні основи дослідження мотивації навчання студентів
1.1 Мотивація учбової діяльності та її формування на різних вікових етапах.
1.2 Мотиваційно-смислові якості особистості ставлення в професійному становленні студентів.
1.3. Специфіка навчальної мотивації студента
1.4. Професійна мотивація
1.5. Аналіз і інтерпретація отриманих результатів
Розділ 2. Шляхи підвищення мотивації навчання студентів
2.1 Ігрові технології підвищення рівня мотивації студентів до навчання.
2.2 Тренінгкурс ефективної педагогічної взаємодії як метод розвитку професійної мотивації студентів
2.3. Організація психолого-педагогічного супроводу адаптації студентів-першокурсників
2.4 Вплив емоцій на ефективність навчального процесу
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Сам факт психологічної обумовленості більшості захворювань сьогодні не викликає сумнівів. Спеціалісти розходяться лише в кількісних оцінках: деякі називають 50%, інші 70%, а видатний канадський психіатр Ганс Сельє вважає психосоматичними 100% захворювань, включаючи й інфекційні (оскільки вплив на психіку негативних думок, почуттів, емоцій знижує опірність організму, роблячи його практично беззахисним).
Саме тому вже після закінчення школи більше 80% випускників мають окремі захворювання. Але їм можна протидіяти. Так, Г. Сельє стверджує: «По хмурі думки та емоції послаблюють нас, роблять хворими, а позитивні роблять нас сильними і здоровими».
Висновок
Отже, як бачимо, така пильна увага до формування позитивних емоцій у слухачів під час навчання не випадкова. Емоційно-позитивне ставлення до навчання стимулює пізнавально-розумову активність слухачів, підвищує їх працездатність на 30-40%, робить життя повноцінним і цікавим, забезпечує міцне здоров'я.
Однак освітні інститути у наш час практично не враховують цей чинник.
Щоб змінити становище
на краще, необхідно навчити викладачів
керувати емоційним фоном навчальних
занять, розробляти для них емоційну
партитуру; активніше здійснювати
гуманізацію навчально-
УДК 376.1
О.Б. Вершинська, ст. викл.
Рівненського державного
гуманітарного університету
ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ
СТУДЕНТІВ ВНЗ
Анотація. У статті проаналізовано структуру мотивів, які забезпечують
успішну навчальну діяльність студентів, охарактеризовано рівні навчальної мотивації,
подано результати констатувального експерименту щодо формування навчальної
мотивації студентів.
Ключові слова: навчальна мотивація, рівні навчальної мотивації, зовнішні
мотиви, внутрішні мотиви.
Аннотация. В статье проанализирована структура мотивов, что обеспечивают
успешную учебную деятельность студентов, охарактеризованы уровни учебной
мотивации, даны результаты констатирующего эксперимента по формированию
учебной мотивации студентов.
Ключевые слова: учебная мотивация, уровни учебной мотивации, внешние
мотивы, внутренние мотивы.
Annotation. The structure of educational motives is analyzed in the article. The results
of experiment are given.
Keywords: educational motivation, the level of educational motivation, outward motives,
inward motives.
Актуальність. На сьогодні у сучасній вищій школі як і раніше
досить гостро стоїть завдання підвищення ефективності навчання й
оптимізації навчально-пізнавальної діяльності студентів. Попри
недостатні здібності висока навчальна мотивація може відігравати роль
компенсуючого фактора, тому в педагогіці й психології приділяється
особлива увага проблемі її формування.
У контексті формування мотивів у процесі навчання студентів ВНЗ
неодмінно виникає питання про те, які саме мотиви слід формувати. Це не
просто питання пошуку та відбору того чи іншого окремо взятого мотиву з
метою його формування, а визначення оптимальної структури мотиваційної
сфери студента [1, 95].
Аналіз останніх досліджень і публікацій. А.К.Маркова підкреслює,
що “навчальна мотивація складається з ряду спонукань (потреби і смисл2
навчання, його мотиви, цілі, емоції, інтереси), які постійно змінюються і
вступають у нові зв`язки один з одним. Тому становлення мотивації – не
просте зростання позитивного
або посилення негативного
навчання, а ускладнення структури мотиваційної сфери, спонукань, які
входять до неї, поява нових, більш зрілих, інколи суперечливих відношень
між ними” [2, 14]. У зв`язку з цим аналіз мотивації навчальної діяльності
вимагає не лише визначення домінуючого мотиву, але й врахування всієї
структури мотиваційної сфери людини. Розглядаючи цю сферу в контексті
навчальної діяльності, А.К.Маркова підкреслює ієрархічність її будови.
Слід зазначити, що серед
дослідників існують
щодо пріоритетності тих чи інших видів мотивів для успішності навчальної
діяльності. Найбільш адекватними навчальній діяльності окремі дослідники
вважають пізнавальні мотиви (широкі пізнавальні, навчально-пізнавальні,
мотиви самоосвіти) [3]. А.К.Маркова виділяє якісно своєрідний тип мотивів,
специфічних для навчальної діяльності – навчально-пізнавальних, тобто
спрямованість на оволодіння новими способами дій. Саме орієнтація на
засвоєння способів навчально-пізнавальної діяльності забезпечує, на її думку,
становлення суб'єкта навчальної діяльності. Однак це не означає, що
пізнавальні мотиви завжди є провідними в структурі мотивації навчання.
Психологічні дослідження динаміки навчальної мотивації свідчать про значні
зміни їх особистісної значущості і дієвості в ході онтогенезу. Так, наприклад,
у юнацькому віці провідну роль в навчальній діяльності відіграють мотиви
самоствердження і саморозвитку, самовдосконалення. Попри безумовну
цінність власне пізнавальних мотивів у навчанні не можна відмовитись від
зовнішньої соціальної мотивації. Ми цілком погоджуємось з С.Л.
Рубінштейном у тому, що “безпосередній і опосередкований інтерес до
навчання виявляються до такої міри взаємопов’язаними, що очевидною стає
неможливість суто зовнішнім чином їх протиставляти“ [4, 81].
У дослідженні Н.Б. Бондаренко виділяється ширший перелік мотивів
навчальної діяльності: широкі соціальні мотиви; пізнавальні мотиви, що3
породжуються самою навчальною діяльністю; комунікативні мотиви, мотив
участі в навчальному процесі; мотиви соціальної ідентифікації (з батьками,
однолітками, педагогами); мотиви особистісного розвитку (професійного
самовизначення, матеріального благополуччя); мотиви успіху (само-
ствердження, самовираження); мотиви уникнення неприємностей [5].
На думку В.М. Тимошенко, провідними в структурі навчальної
мотивації є комунікативні, пізнавальні та соціальні мотиви, найдієвішим
серед яких є мотив досягнення – прагнення до успіху в професійній
діяльності [6].
О.О.Леонтьєв підкреслює, що педагог має право самостійно
вирішувати, на який вид мотивації учнів (студентів) слід покладатися в
першу чергу – на комунікативну, пізнавальну, естетичну чи ігрову [7].
Виклад основного матеріалу дослідження. Аналіз результатів
психолого-педагогічних досліджень дає змогу виділити структуру мотивів,
які забезпечують успішну навчальну діяльність студентів. Така структура, на
наш погляд, є ієрархічною системою зовнішніх і внутрішніх мотивів, що
визначають спрямованість, інтенсивність й особистісний сенс пізнавальної
діяльності студентів. Під внутрішніми мотивами навчальної діяльності ми
розуміємо спонукання, в основі яких - задоволення від процесу й
безпосередніх результатів навчально-пізнавальної діяльності. До цього типу
мотивації належать: пізнавальний мотив, мотив самодетермінації, мотив
самовдосконалення.
Пізнавальний мотив – прагнення оволодівати новими знаннями та
способами пізнавальної діяльності.
Мотив самодетермінації – прагнення відчувати себе дійсною причиною
здійснюваної діяльності, ефективним суб’єктом взаємодії з оточенням.
Мотив самовдосконалення – прагнення до підвищення власної
компетентності, ефективності та майстерності.
До зовнішніх мотивів відносимо спонукання, що тематично не
пов`язані з процесом і безпосередніми результатами навчальної діяльності4
студентів, але відіграють важливу стимулюючу роль: професійний мотив,
мотив досягнення, мотив обов’язку, комунікативний мотив, мотив
самоствердження, прагматичний мотив.
Професійний мотив – прагнення досконало оволодіти майбутньою
професією, стати висококласним фахівцем.
Мотив досягнення – прагнення до успіхів у навчанні, перевершення
власного рівня попередніх досягнень.
Мотив обов’язку – почуття відповідальності перед товаришами за
результати власної
Комунікативний мотив – прагнення до партнерського спілкування з
учасниками навчальної діяльності, налагодження продуктивної
міжособистісної взаємодії.
Мотив самоствердження – прагнення мати престижний статус у
колективі, заслужити схвалення з боку викладачів, батьків та товаришів.
Прагматичний мотив – орієнтація на практичну цінність навчання, його
важливе значення для майбутнього життя, досягнення матеріального
благополуччя.
Успішність навчальної діяльності
студентів значною мірою
від кількості, співвідношення зазначених мотивів. При цьому ми
погоджуємось Є.П.Ільїним у тому, що, “чим більше компонентів зумовлює
цю діяльність, тим більшим є мотиваційне напруження студента ” [8, 268].
Доцільність виділення зазначеної
структури мотиваційного
навчальної діяльності студентів Рівненського державного гуманітарного
університету зумовлюється, на наш погляд, специфікою навчання як процесу,
спрямованого на: оволодіння знаннями й способами їх здобуття
(пізнавальний мотив);
формування у студентів суб’
самодетермінації); підвищення компетентності та майстерності студентів,
розвиток їх нахилів і здібностей (мотив самовдосконалення); професійну
підготовку майбутніх фахівців (професійний мотив); розвиток навичок
співробітництва та соціальної взаємодії (комунікативний мотив); 5
самореалізацію та самоактуалізацію студентів (мотив досягнення);
формування почуття
Слід підкреслити, що перераховані мотиви не існують в ізольованому
вигляді. Мотивація навчальної діяльності завжди має складний, комплексний
характер, поєднує в собі як внутрішні, так і зовнішні, позитивні і негативні,
пізнавальні і соціальні мотиви. Однак, у сфері навчальної мотивації окремих
студентів провідну роль можуть відігравати мотиви однієї або іншої групи,
що й визначає загальний характер та продуктивність їх навчальної
діяльності.
З метою вивчення стану сформованості навчальних мотивів протягом
2009-2010 н.р. на факультеті документальних комунікацій і менеджменту
Рівненського державного гуманітарного університету проведено
констатувальний експеримент, під час якого використано комплекс
взаємодоповнюючих методів: спостереження, бесіди, анкетування, експертні
оцінки. На цьому етапі у дослідженні взяли участь 127 студентів.
Для діагностування мотивів навчальної діяльності студентів нами було
розроблено спеціальний опитувальник, що дає змогу визначити рівень
сформованості десяти типів мотивів навчальної діяльності: пізнавального,
самодетермінації, самовдосконалення, професійного, досягнення, обов’язку,
комунікативного, самоствердження, прагматичного і мотиву уникнення
неприємностей. Опитувальник містить 30 тверджень, що стосуються різних