Проблеми мотивації студентів

Другим по силі чинником, що впливає на зміну мотиваційних структур, є такий вид проблемної ситуації, який через необхідність вибору, зняття оцінки і зняття тимчасових обмежень спонукає людину до творчої  активності (Е.І.Савонько, Н.М.Симонова). Авторами встановлено, що а) домінуюча  мотиваційна орієнтація виявляється  в продукті діяльності; б) чинником, опосредуючим вплив мотиву на особливості продукту, є його особова значущість; у) психологічний зміст особової значущості залежить від типу мотиваційної структури.

У дослідженнях виявлена якісна своєрідність зв'язків між типом  мотиваційної структури, особливостями  продукту діяльності і характеристиками її суб'єктів. Так, на основі експериментальних  даних було виявлено декілька груп студентів по критерію якісної своєрідності поєднань таких характеристик, як особливості  структури мотивації, продукту, особливості  протікання експериментальної діяльності, суб'єктні характеристики.

У дослідженнях з цієї проблеми розкриті чинники, через які можна  впливати на внутрішньоструктурну динаміку мотиваційних структур, а, отже, управляти  їх перебудовою. До таких чинників відносяться  зняття оцінки і тимчасових обмежень, демократичний стиль спілкування, ситуація вибору, особова значущість, вид роботи (продуктивний, творчий). Творчий характер проблемної ситуації стимулює тенденцію до диференціювання  і впорядкування компонентів  структури, тобто тенденцію до стійкості. Все розглянуте вище свідчить про  складність учбової мотивації як психологічного феномена, управління якою в учбовому процесі вимагає  обліку її структурної організації, динамічності, вікової обумовленості.

Учбова мотивація, як особливий  вид мотивації, характеризується складною структурою, однією з форм якої є  структура внутрішньої (на процес і  результат) і зовнішньої (нагорода, уникнення) мотивації. Істотні такі характеристики учбової мотивації, як її стійкість, зв'язок з рівнем інтелектуального розвитку і характером учбової діяльності.

1.4. Професійна мотивація

Зараз дослідникам вже  не доводиться сумніватися в тому, що успішність учнів залежить в основному  від розвитку учбової мотивації, а не тільки від природних здібностей. Між цими двома чинниками існує  складна система взаємозв'язків. За певних умов (зокрема, при високому інтересі особи до конкретної діяльності) може включатися так званий компенсаторний механізм. Недолік здібностей при  цьому заповнюється розвитком мотиваційної сфери (інтерес до предмету, усвідомленість вибору професії та ін.), і школяр/студент  добивається великих успіхів.

Проте справа не тільки в  тому, що здібності і мотивація  знаходяться в діалектичній єдності, і кожен з них певним чином  впливає на рівень успішності. Дослідження, проведені у вузах, показали, що сильні і слабкі студенти відрізняються  зовсім не за інтелектуальними показниками, а по тому, в якому ступені у  них розвинена професійна мотивація. Звичайно, з цього зовсім не виходить, що здібності не є значущим чинником учбової діяльності. Подібні факти  можна пояснити тим, що існуюча система  конкурсного відбору у вузи, так  або інакше, проводить селекцію абітурієнтів на рівні загальних інтелектуальних  здібностей. Ті, хто витримує відбір і потрапляє в число першокурсників, в цілому володіють приблизно однаковими здібностями. В цьому випадку на перше місце виступає чинник професійної мотивації; одну з провідних ролей у формуванні «відмінників» і «трієчників» починає грати система внутрішніх спонук особи до учбово-пізнавальної діяльності у вузі. У самій сфері професійної мотивації найважливішу роль відіграє позитивне відношення до професії, оскільки цей мотив пов'язаний з кінцевою метою навчання [57].

Стосовно учбової діяльності студентів в системі вузівської освіти під професійною мотивацією розуміється сукупність чинників і  процесів, які, відбиваючись в свідомості, спонукають і направляють особу  до вивчення майбутньої професійної  діяльності. Професійна мотивація виступає як внутрішній рушійний чинник розвитку професіоналізму і особи, оскільки тільки на основі її високого рівня  формування, можливий ефективний розвиток професійної і утвореної культури особи.

При цьому під мотивами професійної діяльності розуміється  усвідомлення предметів актуальних потреб особи (здобування вищої освіти, саморозвитку, самопізнання, професійного розвитку, підвищення соціального статусу  і так далі), учбових завдань, що задовольняються за допомогою виконання, і спонукаючих його до вивчення майбутньої професійної діяльності [60].

Якщо студент розбирається в тому, що за професію він вибрав і вважає її гідною і значущою для  суспільства, це, безумовно, впливає  на те, як складається його навчання. Дослідження, проведені в системі  початкової професійної освіти і  у вищій школі, повністю підтверджують  це положення.

За допомогою експериментів  на матеріалі різних російських вузів  було встановлено, що більше всього задоволені вибраною професією студенти 1 курсу. Але протягом всіх років навчання цей показник неухильно знижується аж до 5 курсу. Не дивлячись на те, що незадовго до закінчення вузу задоволеність  професією виявляється найменшою, само відношення до професії залишається  позитивним. Логічно було б припустити, що зниження задоволеності викликане  невисоким рівнем викладання в конкретному  вузі. Проте не слід переоцінювати  максимальну задоволеність професією  на першому році навчання. Студенти-першокурсники  спираються, як правило, на свої ідеальні уявлення про майбутню професію, які  при зіткненні з реаліями піддаються хворобливим змінам. Проте важливе  інше. Відповіді на питання «Чому  професія подобається?» свідчать, що провідною причиною тут виступає уявлення про творчий зміст майбутньої професійної діяльності. Наприклад, студенти згадують «можливість самоудосконалення», «можливість займатися творчістю» і тому подібне. Що ж до реального учбового процесу, зокрема, вивчення спеціальних дисциплін, то тут, як показують дослідження, лише незначне число студентів-першокурсників (менше 30%) орієнтуються на творчі методи навчання. З одного боку, перед нами — висока задоволеність професією і намір після закінчення вузу займатися творчою діяльністю, з іншої — бажання придбати основи професійної майстерності переважно в процесі репродуктивної учбової діяльності. У психологічному плані ці позиції несумісні, оскільки творчі стимули можуть формуватися тільки у відповідному творчому середовищі, у тому числі і учбовою. Очевидно, формування реальних уявлень про майбутню професію і про способи оволодіння нею повинно здійснюватися починаючи з 1-го курсу. Комплексні дослідження, присвячені проблемі відрахування з вищої професійної школи, показали, що найбільший відсів у вузах дають три предмети: математика, фізика і іноземна мова. З'ясувалося також, що причина не тільки в об'єктивній трудності засвоєння вказаних дисциплін. Величезне значення має і те, що студент часто погано уявляє собі місце цих дисциплін в своїй майбутній професійній діяльності. Йому здається, що успішність по цих предметах не має ніякого відношення до його вузькоспеціальної кваліфікації. (Відмітимо, що в даний час відношення до іноземної мови змінилося.) Отже, необхідним компонентом в процесі формування у студентів реального образу майбутньої професійної діяльності є і аргументоване роз'яснення значення тих або інших загальних дисциплін для конкретної практичної діяльності випускників.

Таким чином, формування позитивного  відношення до професії є важливим чинником підвищення учбової успішності студентів. Але само по собі позитивне  відношення не може мати істотного  значення, якщо воно не підкріплюється компетентним уявленням про професію (у тому числі і розумінням ролі окремих дисциплін) і погано пов'язано  із способами оволодіння нею. Отже навряд чи навчання пройде вдало, якщо будувати його тільки за принципом, зображеним у вірші «Ким бути?» Маяковського: «Добре бути... — хай мене навчать».

Очевидно, у коло проблем, пов'язаних з вивченням відношення студентів до вибраної професії, повинен  бути включений цілий ряд питань. Це:

1) задоволеність професією;

2) динаміка задоволеності  від курсу до курсу;

3) чинники, що впливають  на формування задоволеності:  соціально-психологічні, психолого-педагогічні,  диференціально-психологічні, у тому  числі і статевовікові;

4) проблеми професійної  мотивації, або, іншими словами,  система і ієрархія мотивів,  що визначають позитивне або  негативне відношення до вибраної  професії.

Ці окремі моменти, як і  відношення до професії в цілому, впливають  на ефективність учбової діяльності студентів. Вони, зокрема, позначаються на загальному рівні професійної  підготовки, і тому дана проблема входить  до числа питань педагогічної і соціально-педагогічної психології. Але є і зворотня залежність: на відношення до професії, безумовно, впливають різні стратегії, технології, методи навчання; впливають на нього і соціальні групи.

Інший важливий чинник пов'язаний з мотивом творчості в майбутній  професійній діяльності, тягою до творчості і тими можливостями, які  представляє для цього робота за фахом. Дослідження показали, що даний чинник більш значущий для  успішних, менш значущий для неуспішних учнів. Формування творчого відношення до різних видів професійної діяльності, стимулювання потреби в творчості  і розвитку здібностей до професійної  творчості — необхідні ланки  системи професійного навчання і  професійного виховання особи.

Не дивлячись на те, що задоволеність професією обумовлена безліччю чинників, її рівень піддається імовірнісному прогнозуванню. Очевидно, ефективність такого прогнозу визначається тим комплексом методик, які будуть застосовані для діагностики  інтересів і схильностей особи, що вчиться, її установок, ціннісних  орієнтацій, а також характерологічних  особливостей.

Правильне виявлення професійних  інтересів і схильностей є  важливим прогностичним чинником задоволеності  професією в майбутньому. Причиною неадекватного вибору професії можуть бути як зовнішні (соціальні) чинники, пов'язані з неможливістю здійснити  професійний вибір по інтересах, так і внутрішні (психологічні) чинники, пов'язані з недостатнім усвідомленням  своїх професійних схильностей  або з неадекватним уявленням  про зміст майбутньої професійної  діяльності.

Формування стійкого позитивного  відношення до професії — одне з  актуальних питань педагогіки і педагогічної психології. Тут ще немало невирішених  завдань. У сучасних умовах динамічного  розвитку професійних знань, через  вимоги, що пред'являються до особи, про безперервну професійну освіту і вдосконалення, подальша розробка вказаної проблеми набуває великої  значущості. Її конкретне рішення  багато в чому залежить від спільних зусиль педагога і психолога —  як на стадії роботи профорієнтації в  школі, так і в процесі професійного навчання. Ці зусилля в основному  зводяться до надання особі компетентної психолого-педагогічної допомоги в  її пошуку професії для себе і себе в професії. Звичайно, завдання це нелегке, та зате важлива і благородна справа, бо її успішне рішення допоможе людині запобігти перетворенню своєї майбутньої професійної долі в шлях без мети і орієнтирів [57].

Отже, в результаті проведених нами теоретичних досліджень, на основі аналізу різних теорій по вивченню мотивації, можна укласти, що мотиваційна  сфера людини дуже складна і неоднорідна.

У сучасній психології в даний  час існує безліч різних теорій, підходи яких до вивчення проблеми мотивації настільки різні, що деколи їх можна назвати діаметрально протилежними. Проте, ми не ставили перед собою  завдання привести якісний аналіз окремих  теорій, ми лише намагалися розглянути основні напрями в сучасних дослідженнях. Нам здається, що сама складність даного поняття, багаторівнева організація  мотиваційної сфери людини, складність структури і механізмів її формування, відкриває широкі можливості для  застосування всіх згаданих нами теорій. Тобто затвердження окремих теорій можуть прямувати на різні елементи мотиваційної структури і саме в  цих напрямах будуть найбільш компетентними  і валідними. Цілісна картина може скластися тільки при інтегрованому підході до вивчення проблеми мотивації на сучасному етапі розвитку психологічної думки, з урахуванням прогресивних ідей різних теорій.

При вивченні різних теорій мотивації, при визначенні механізму  і структури мотиваційної сфери  професійної діяльності, ми прийшли  до висновку, що дійсно мотивація людини є складною системою, що має в  своїй основі як біологічні, так  і соціальні елементи, тому і до вивчення мотивації професійної  діяльності людини необхідно підходити, враховуючи дану обставину. Мотивація  людини, з одного боку, має багато загального з мотивацією тварин, в  частині задоволення своїх біологічних  потреб. Але, з іншого боку, є ряд  специфічних особливостей, властивих  тільки людині, що так само необхідно  враховувати при вивченні саме людської мотиваційної сфери. Не можна зменшувати впливи ні тої, ні іншої частині мотиваційної сфери людини, на систему мотиваційної спрямованості особі в цілому, оскільки це може привести до спотворення  цілісного розуміння даного питання.

Структура мотиваційної сфери  людини в процесі життєдіяльності  проходить етапи формування і  становлення. Цим формування є складним процесом, що відбувається як під впливом  своєї внутрішньої роботи, так  і під впливом зовнішніх чинників навколишнього його середовища. Тому велику увагу в своїй роботі ми приділили і індивідуальним відмінностям.

Ми приділили особливу увагу цьому питанню, оскільки система  мотивації людини, що сформувалася, робить великий вплив не тільки на його поведінкові особливості, але  і, як динамічна характеристика особи, на структуру особи людини в цілому. Визначає загальну спрямованість особи, прагнення людини, його життєвий шлях, і, звичайно ж, професійну діяльність.

Отже, сфера застосування знань по мотивації дуже обширна. А результат від практичного застосування цих знань дійсно величезний в різних областях професійної діяльності.

Ми вважаємо, що вивчення в області мотивації будуть продовжені в дослідженнях сучасних психологів, оскільки актуальність цієї теми очевидна і практично значуща.

1.5. Аналіз і інтерпретація отриманих  результатів

У проведеному дослідженні  брали участь студенти I курсу факультету психології і педагогіки українських  університету. Вибірка склала 46 студентів. Особливістю вибірки було, те, що її склали переважно особи жіночої статі (97,8%), що в цілому відображає специфіку факультету. Дослідження проводилося в середині другого семестру (березень 2006 року).

Метою нашого дослідження  було дослідження професійної мотивації  студентів.

Першим етапом нашого дослідження  було знайомство. Знайомство проходило  у вигляді бесіди в невимушеній  обстановці, без присутності викладачів. Студенти реагували адекватно, відповідально  і з бажанням відповідали на поставлені питання.

Наступним етапом був збір інформації (тестування), використовуючи вибрані нами методики.

К. Замфір визначала ефективність наступних типів мотивації

1) грошовий заробіток;

2) прагнення до кар'єрного  просування по роботі;

3) бажання не піддаватися  критиці з боку керівника і  колег;

4) прагнення уникнути можливих  покарань або неприємностей;

5) орієнтація на престиж  і пошану з боку інших;

6) задоволення від добре  виконаної роботи;

7) суспільна корисність  праці.

Для аналізу відповідей використовувалася  наступна шкала: 1 бал – «в дуже незначній  мірі», 2 бали – «в достатньо незначній  мірі», 3 бали – «в не великій, але  і не в малій мірі», 4 бали –  в достатньо великій мірі», 5 балів  – в дуже великій мірі».

На основі отриманих даних  розраховувалися мотиваційні комплекси: оптимальний баланс мотивів ВМ > ВПМ > ВОМ і Вм=впм>вом, в якому внутрішня мотивація (ВМ) – висока; зовнішня позитивна мотивація (ВПМ) – рівна внутрішній мотивації або нижче, але відносно висока; зовнішня негативна мотивація (ВОМ) – дуже низька і близька до 1. Чим оптимальніше мотиваційний комплекс (баланс мотивів), тим більше активність студентів мотивована самим змістом професійного навчання, прагненням досягти в ній певних позитивних результатів [58].