Мотивація та стимулювання персоналу (на прикладі журналу «oops!»)

 Київський національний університет імені  Тараса Шевченка

 Інститут  журналістики

 Кафедра реклами і зв’язків з громадськістю 
 
 

 На  правах рукопису 
 

 Яценко  Марина Сергіївна 
 

мотивація та стимулювання персоналу  (на прикладі журналу  «oops!») 
 
 
 
 
 

 Науковий  керівник

 кан. екон. наук, доцент

 Нєвалов Андрій Георгійович 
 
 
 

 Київ–2008 
 

 ЗМІСТ 
 

 ВСТУП……………………………………………………………………………………       3

 

 

 

 ВСТУП 

 Актуальність  теми. Для того, щоб вирішити завдання, які стоять перед керівниками сучасних редакцій ЗМІ треба розглянути питання створення належної мотиваційної основи, яка зможе спонукати працівників до ефективного виконання свої завдань, саме завдяки розробці такої основи можна буде вирішити питання, які стоять перед суспільством завдяки обранню вдалої форми стимулювання особистостей.  Мотивація й стимулювання є вирішальним фактором в управлінні персоналом.

 На  даний момент в Україні використовується система мотивації, яка застосовувалась при існуванні Радянського союзу, тобто при адміністративно-командній системі господарювання. Вона характеризувалась стабільними виплатами премії та заробітної платні незалежно від особистих результатів працівників. При такій системі у людини не виникає стимулів до кращих результатів, тому що вона за це нічого не отримує, тобто втрачається головна функція – стимулююча.

 Відсутність науково - обґрунтованої системи  планування, організації, мотивації  та контролю діяльності редакції, а також виважених критеріїв роботи працівників його структурних підрозділів призвели до "зрівнялівки" в системі преміювання 

 Ці  проблеми в системі мотивації  призводять до проблем в редакції загалом.

 На  основі цих факторів можна зробити висновок, що є необхідність в створені науково дослідженому механізму мотивації, який буде побудований на базуватися на новітніх дослідження і допоможе в покращені системи мотивації в редакції ЗМІ.

 Дослідженням  такої теми як мотивація займались дуже багато вчених, українських та вітчизняних. Найбільший вклад в науку про мотивації внести такі вчені як: А.Маслоу, Е.Мейо, Р.Оуен, Л.Портер, Ф.Тейлор, Г.Форд,   Х.Хекхаузен, Ф.Герцберг, Е.Лоулер, Д.МакГрегор, Д.МакКлелланд,         , О.Богомолов, В.Абрамов, Г.Попов, Ю.Пахомов, Т.Заяць, А.Ковалев, Д.Леонтьев, Е.Ильин, М.Мескон, А.Афонин, С.Вовканич, О.Єськов  та багато інших.

 Мета  і завдання дослідження. Метою є дослідження механізму мотивації та стимулювання персоналу редакції ЗМІ та розробка практичних рекомендацій щодо покращення системи мотивації обраної редакції.

 Досягнення  поставленої мети обумовило необхідність  вирішення наступних  завдань:

 Дослідження поняттєвої бази, яка стосується мотивації та стимулювання персоналу

 Вивчення існуючих теорій мотивацій та дослідження їх практичного  застосування в управлінні персоналом

 Розглянути види мотивацій та основних принципів стимулювання

 Вивчення за допомогою аналізу документів та анкетуванню стану системи мотивації в редакції журналу

 Обґрунтування стратегії ефективного стимулювання праці та  її  впливу на підвищення рівня результативності виробництва; 

 Створення рекомендацій для редакції журналу, щодо покращення системи мотивації та стимулювання персоналу

 Об’єкт  дослідження - система мотивації та стимулювання персоналу.

 Предмет роботи - дослідити особливості мотивації персоналу та розробити практичні пропозиції, щодо покращення цієї системи на основі аналізу діяльності в редакції журналу.

 Методи  дослідження: систематизація, узагальнення, анкетування, бесіда, моніторинг, вивчення результатів діяльності.

 Практичне значення одержаних  результатів. Полягає в тому що, тема мотивація та стимулювання персоналу у межах редакції ЗМІ майже ніхто не досліджує. Також це створення підґрунтя для вдосконалення існуючого механізму мотивації та стимулювання.

 Отримані  результати можуть застосовуватися  керівниками редакцій ЗМІ, зокрема  редакції журналу OOPS!, яка буде досліджуватися.

 Джерела дослідження: були опрацьовані періодичні видання (журнали «Персонал плюс», «Менеджмент и менеджер», , «Діловий вісник», «Довідник кадровика»), Інтернет проекти («HR-лабораторія», «Вікіпедіа» та «Маркетинг.ua») та наукова база, вітчизняних та зарубіжних дослідників.

 Структура роботи. Курсова робота обсягом – 95 сторінок і складається з трьох розділів.

 Перший  розділ присвячений дослідженню теоретично інформації, щодо мотивації та стимулювання персоналу, його обсяг – 49 сторінок. Другий розділ – аналіз практичного застосування мотивації та стимулювання, його обсяг – 10 сторінок. Третій розділ – практичні рекомендації, щодо покращення системи мотивації та стимулювання, його обсяг – 20  сторінок.  
 

 

 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СИСТЕМИ МОТИВАЦІЇ  ПЕРСОНАЛУ В РЕДАКЦІЇ ЗМІ

 1.1. Поняття потреба, мотив, стимул  
 

   Починаючи дослідження такої теми як мотивація персоналу організації, неможливо обійти такі терміни як: потреба, мотив та стимул. Всі ці поняття використовуються не тільки такою наукою як «управління персоналом», а й психологією, соціологією, філософією, медициною та іншими.

   Почнемо з поняття «потреби», яке в першій половині 20 ст. почало активно обговорюватися в психології. Першою роботою, яку було присвячено потребам, була книга Л.Брентано (1921). Він створив таке визначення: «потреба - всіляке негативне почуття, пов’язане з намаганнями ліквідувати його за допомогою знищення причини незадоволеності (бажання)» [21, с.26].

   С того часу з’явилось багато різних визначень, серед них Брентано Л, який стверджував, що потреба це –  стосунки між особистістю та навколишнім  світом [9, с.10].

   Якщо  взяти точку зору В.І.Ковалева, то він вважає, що потреба у людини пов’язана з прийняттям ним потребами  суспільства. Наприклад, потреба в  праці з’являється тільки після  того, як людина зрозуміє свою суспільну  значимість, важливість праці для  суспільства і для людини окремо. Якщо розглянути мотиваційні завдання то це - вимоги суспільства до кожної людини. А після того, як людина прийняла ці завдання вони стають довготривалими мотиваційними установками.

   Д. Леонтьев створив таке визначення, що потреба – це особливий стан психіки індивіда, усвідомлена ним незадоволеність, відчуття нестачі (браку) чогось, відображення невідповідності між внутрішнім станом і зовнішніми умовами. При цьому потреби поділяють на:

   - потреби першого роду, які за  своєю сутністю є фізіологічними (потреби в їжі, сні тощо);

   - потреби другого роду, які носять  соціально-психологічний характер (потреби в повазі, владі, визнанні  заслуг тощо).

   Потреби першого роду закладені в людину генетично, а другого – є наслідком  її соціальної життєдіяльності.

   Потреби неможливо безпосередньо спостерігати або вимірювати. Про їх існування  можна судити лише спостерігаючи  за поведінкою людей.

   Потреба, яка реально відчувається людиною, викликає у неї стан спрямованості  здійснити конкретну дію (дії), спрямовані на задоволення цієї потреби. Такий процес і являє собою спонукання. Отже, спонукання – це потреба, усвідомлена з точки зору необхідності здійснення конкретних цілеспрямованих дій. При цьому конкретні дії (поведінка) людини розглядаються як засіб задоволення потреби.

   Коли  людина досягає поставленої мети, її потреба може бути [25, с.100]:

   - задоволена;

   - частково задоволена;

   - незадоволена.

   Якщо  взяти дослідження Ільина Е, то він  вважає, що потреби — це вихідний пункт діяльності людей. Вони виникають  разом із народженням індивіда, розширюються в міру його росту і розвитку, відповідно до чого урізноманітнюється його поведінка. При вивченні мотиваційної сфери особистості важливе значення має проблема формування і розвитку потреб [18, с. 113].

   У словнику термінів, можна знайти таке визначення:

   - потреби (англ. needs) — це необхідність (нужда), яку відчуває людина у  певних умовах життя і розвитку. Усвідомлюючись, вони проявляються  у формі мотивів поведінки  людської особистості, соціальної  групи, суспільства в цілому.

   - потреба – стан індивіда, створений  відчуттям потреби в суб’єктах,  необхідних для його існування  та розвитку, який є джерелом  його активності [31, с. 356].

   У суспільстві повинні цілеспрямовано формуватись і виховуватись потреби, розширюватися діапазони інтересів людини. Спостереження переконливо показують, що важче всього управління індивідами з обмеженим колом інтересів, цілей й життєвих ідеалів. Задоволення виникаючих потреб здійснюється у процесі мотивації, яка ґрунтується на використанні наявних або створенні нових мотивів.

   Ефективно управляти можна лише за таких  умов, коли є чіткі уявлення про  потреби, мотиви діяльності виконавця, про його позицію, ціннісну орієнтацію тощо. Але слід мати на увазі, що людина не завжди усвідомлює свої спонукання (цілі, потреби, ідеали, направленість своєї особистості і т. п.): Людина не завжди добре знає себе і не в змозі давати собі точну самооцінку. Тому сократівська вимога: "Пізнай самого себе" і понині залишається актуальною.

   Мотивація виникає із незадоволених потреб і дій, що дають їй поштовхи, якщо вони успішні і задовольняють їх потреби. Деякі потреби, такі як їжа, задовольняються лише на деякий час. Інші потреби, такі як потреба в дружбі, можуть задовольнятися на тривалий час, але можуть залишитися незадоволеними інші потреби. Тому завжди важливо з'ясовувати, які специфічні потреби дають поштовх виникненню мотивації у даної людини, у даний час.