Проблемне вивчення української літератури в 5-му класі

Філософія екзистенціалізму тепер  широко використовується в українському літературознавстві як інтерпретаційна  основа дослідження конкретних художніх текстів і як теоретико-літературна засада тлумачення буття художнього слова, існування якого розпочинається із зустрічі з читачем. Саме ця парадигма філософування, на переконання сучасних науковців, найбільше відповідає ментальності українця, багатьом мотивам національної літератури, стратегічному напрямку реформування нашої школи.

Основними принципами сучасного прочитання української літератури в школі  є діалогізм і проблемність. Нині гуманітарне знання все більше наближається до мови як його первинної форми, лінгвістичні поняття набувають нових значень, стаючи науковими термінами в галузях інших наук. Поняття “діалог“, широко використовується в педагогіці та літературознавстві, як одне із засадничих при тлумаченні процесу навчання і розумінні літературного твору. Тому природньо воно переходить до методики, діалогізм — один із специфічних принципів викладання літератури в середній школі. Здійснення цього принципу – вимога нашого дня, рівень методики має відповідати сучасному рівневі педагогіки та літературознавства.

Урок-філософське дослідження спрямований  на формування в учня високого інтегрованого  рівня гуманітарного мислення. У  рамках цього типу заняття використовуються такі специфічні прийоми поетики  психологізму, як: називання психічного стану героя (пряма авторська характеристика, характеристика одним з персонажів), опис зовнішніх виявів психічного стану (психологічний портрет, психологічний пейзаж, психологічний інтер’єр, особливості мовлення, психологічна деталь), опосередкований вияв психічного стану героя (видіння і марення, сни, помилки), пряме зображення перебігу процесів внутрішнього життя героя (внутрішній монолог, діалог із самим собою, психологічний самоаналіз, плин свідомості, невласне пряма мова, авторський психологічний аналіз, психологічний підтекст).

Для проведення уроку-філософського  дослідження необхідне докладне знайомство вчителя, а з його допомогою  й учнів, з певною філософською думкою конкретного мислителя, яка є  близькою художньому тексту українського автора, що вивчається. Старшокласники не ототожнюють філософське поняття і художнє явище, а розуміють літературу через філософію. Саме на такому методичному шляху вони усвідомлюють єдність гуманітарного пізнання світу і людини в ньому, неповторність мистецького образу. Молода людина творить зрештою свою філософію існування, яка допоможе їй усвідомлено зробити вибір життєвого шляху.

Учитель літератури сприяє вибору учня, який він чинить за активного ставлення до предмету. Учень як читач іде через можливості, які відкривають автор і вчитель. Щоб гідно стати поруч з митцем і дитиною, викладач повинен мати глибину власної думки, бути відкритим до діалогу. Уміння побачити можливості, які пропонує читачеві художній текст (у діалозі з іншим текстом, з літературною та мистецькою традицією, історичною добою, з життєвим досвідом та покликом душі читача), – це і обдарування, і вияв філологічної культури, притаманної вчителеві.

Серед нестандартних уроків, які  входять у практику сучасної школи, можна назвати такі: урок-блок (вивчення двох творів чи постатей у літературі); бінарний урок (поєднання двох близьких тем з двох шкільних предметів); інтегрований урок (введення в контекст загальної середньої освіти певної теми з зарубіжної літератури); літературознавчо-психологічне, - філософське, - соціологічне, - історичне дослідження; концерт; історико-літературна композиція; музично-літературна композиція; рольова гра (“Театр”, “Суд”, “Літературна кав’ярня”, “Літературний салон”); урок застосування методу літературознавчого дослідження. Учителям треба використовувати також типи занять, характерні для вищої школи (у спрощеній формі): семінари, наукові конференції, дискусії з літературознавчих питань.

Необхідно вводити у  практику новітні навчальні технології. Зокрема інтерактивне навчання, дидактичну евристику, концентроване навчання, письмо як процес, продуктивне навчання. Так, технологія концентрованого навчання вимагатиме при її застосуванні “занурення” в певну галузь літературознавчого знання. Якщо викладається один з мистецьких яскравих етапів у розвитку рідного письменства, то вчитель може запропонувати шлях “занурення в культуру” – києворуську, барокову, класицистичну, сентиментальну, романтичну, реалістичну, натуралістичну, імпресіоністську, модерністську, авангардну, постмодерну.

Викладання української літератури виходить за межі літературознавства у сферу наук, які з ним межують. Пошукова діяльність учнів поширюється не тільки на не висвітлені в класі літературознавчі знання, а й на інформацію з мовознавства, психології, історії, мистецтвознавства, соціології, філософії, політології, географії, яку учні мають самі розшукати, осмислити, пов’язати з конкретним художнім текстом, ввівши її до свого тлумачення цього тексту.

Поглиблене вивчення української літератури є одним  зі шляхів формування освіченої, гуманітарно  спрямованої людини. Екзистенціалізм  схожий на гру: він розігрує конкретну  долю людини, котра вступає у світ людей, і цим аргументується доцільність  його застосування при викладанні літератури.

Інтерактивні технології навчання базуються на постійній активності взаємодії всіх учасників навчального процесу. Це спів навчання, взаємо навчання, тісна взаємодія в міні-колективі (групи, ланці, команді), коли і учні, і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання.

Технології  колективно-групового навчання

1. Мозковий штурм.

Опираючись на життєвий досвід та знання, всі учасники обговорення  вільно висловлюють свої думки. Мозковий штурм спонукає учнів виявляти творчість, розвиває вміння швидко аналізувати ситуацію.

За короткий термін (до 3 хв.) вдається зібрати велику кількість  ідей (записуються на дошці). На завершальному  етапі цієї ідеї систематизують, аналізують, обговорюють та виділяють абсурдні, хибні й ті, що допоможуть розв’язати проблему. Пропозиції щодо вирішення проблеми зберігаються протягом уроку й використовуються як опорний конспект під час узагальнення і систематизації вивченого матеріалу.

Перед виконанням завдання учнів ознайомлюють з правилами  мозкового штурму:

1. Висловлюйте все, що спадає на думку.
2. Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших.
3. Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим.
4. Розширення вже озвученої ідеї заохочується.

2. Мікрофон

Ця технологія є різновидом загально - групового обговорення певної проблеми, яка дає можливість кожному сказати щось швидко, відповідаючи по черзі.

Організація діяльності учнів.

Перед класом ставиться  запитання. Учням пропонується олівець, що імітує мікрофон, який вони будуть передавати один одному, по черзі беручи слово. Говорити може тільки той, хто тримає олівець. Якщо учень не має що сказати, він передає слово однокласнику. Важливо не обговорювати і не критикувати чужі відповіді. По закінченню вчитель або учень, який добре володіє цією темою підбиває підсумок.

3. Рішення ситуаційних  задач

Ситуації слугують для  учнів конкретними прикладами для  ідей та узагальнень, забезпечують основу для високого рівня абстрагування  й мислення, зацікавлюють та захоплюють, допомагають пов`язати навчання з досвідом реального життя, дають шанс реального застосування знань.

Ця вправа навчає учнів  ставити запитання, відрізняти факти  від думок, виділяти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.

4. Мозаїка

Ця технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу.

Для виконання такої  вправи учні поділяються на експертні  групи, які отримують завдання для  експертизи. Працюючи з додатковою літературою чи іншими джерелами інформації, члени групи складають блок-схеми експертної оцінки. Після завершення роботи утворюються консультаційні групи, до яких входять по кілька учнів з кожної експертної групи. Діти обмінюються результатами експертиз, аналізують матеріал у цілому, занотовують необхідну інформацію, а після завершення роботи повертаються до своїх експертних груп, де остаточно узагальнюють весь матеріал.

Технології  кооперативного навчання

1. Карусель

Це варіант кооперативного навчання, при якому одночасно залучаються в роботу всі учасники навчального процесу. При цьому відбувається активне спілкування та обговорення проблеми між усіма учнями класу. Цю технологію варто застосовувати для:

• Збирання інформації з будь-якої теми;
• Інтенсивної перевірки обсягу та глибини знань;
• Розвитку вміння аргументувати свою позицію.

Клас об’єднується у  кілька бригад (залежить від кількості  проблем, що будуть вирішуватися).

Кожна з них обирає бригадира, який відповідає за збір інформації. Групи  отримують завдання, обговорюють  його та занотовують на аркуші паперу основні тези (до 3 хв.). Після запису інформації аркуші передаються за годинниковою стрілкою від однієї групи до іншої. Кожна команда знайомиться із записаними фактами та при необхідності доповнює своїми. Коли „карусель” робить один оберт, бригада узагальнює матеріали та звітує з певної проблеми.

Технологія  опрацювання дискусійних питань

Дискусія – це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Воно значною мірою впливає  на розвиток критичного мислення, дає  можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорюваної проблеми – і все це повністю відповідає завданням сучасної школи, використовується при обговоренні питань. Метод навчає учнів виробляти й формувати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших.

До дискусії учні готуються заздалегідь: ознайомлюються з етапами, підбирають матеріал, працюють з додатковою літературою.

1. За - проти

Цей метод використовується для демонстрації різноманітних поглядів на проблему, що вивчається. Розглядаючи протилежні позиції з дискусійної проблеми, учні ознайомлюються з альтернативними поглядами, на практиці навчаються захищати свою власну позицію, вислуховують інших.

Гра як інтерактивний метод навчання

Гра... Вона входить у  життя дитини з раннього віку. Граючись, діти глибше пізнають життя, набувають  різних навичок і вмінь. Недарма  ж гру називають „восьмим чудом  світу”.

„Казка, гра, фантазія –  життєдайне джерело дитячого мислення, благородних почуттів та прагнень”, - писав В. Сухомлинський [45]. Активізація пізнавальної активності та розвиток інтелектуального мислення – це ті проблеми, які вирішуються в процесі ігромистецтва, колективної радісної дії вчителя і учнів, у стані емоційної піднесеності. Перевірка знань на уроці, яка відбувається у формі гри, не нав’язується дітям, не викликає у них неприємних відчуттів. Гра висуває до дитини моральні вимоги, виховує почуття справедливості, чесності, відповідальності перед командою, розвиває доброзичливе ставлення один до одного.

Ігри можна використовувати як на певних етапах уроку, так і на окремому занятті. Тривалість гри може біти різною – це залежить від мети, якої хоче досягнути вчитель цією грою.

Застосування активних та інтерактивних технологій навчання сприяє розвитку навичок критичного мислення та пізнавальних інтересів учнів.

На уроках, де використовуються ці технології, діти почувають себе впевнено, вільно висловлюють свої думки і спокійно сприймають зауваження, адже вони є активними учасниками навчального процесу.

В атмосфері довіри та взаємодопомоги легко робити відкриття, усвідомлювати важливість здобутих знань.

Саме за таких умов можливе виховання особистості, підготовленої до майбутнього, у  якому необхідно розв’язувати проблеми та приймати конкретні рішення.

Мозковий штурм спонукає учнів виявляти уяву та творчість, розвиває вміння швидко аналізувати ситуацію.

Дискусія – це широке публічне обговорення якогось спільного  питання.

Казка, гра, фантазія –  життєдайне джерело дитячого мислення, благородних почуттів та прагнень.

 

Розділ 3. Проблемне вивчення літератури, як технологія навчально-виховного процесу

3.1. Суть проблемного  вивчення літератури

Розширювати, збагачувати досвід дитини (інформаційний і емоційний) завдяки духовному досвідові, втіленому в художніх творах, ведучи її від особистісного, обмеженого віком сприймання життєвих проблем до розуміння, а відтак і усвідомлення загальнолюдських моральних норм та світоглядних категорій, що існують одвічно і є основою людського буття, - одне з основних завдань викладання літератури в школі.

На межі тисячоліть чи не найважливішим є питання про те, має чи не має часові межі людство і яке місце окремої людини у всесвітніх процесах?

Кожна людина як конкретна особистість має свій вік, у межах якого повинна максимально реалізуватися (маємо на увазі фізичну присутність людини у світі в тому вигляді, формі існування, яка є на сьогодні). Різні перспективи прогнозуються для сучасної людини. Вони зумовлені не тільки природним довкіллям, а й створеним самою ж людиною світом, заручником якого вона стала.

Сьогодні всіх дедалі більше турбують проблеми незахищеності людини. Цьому сприяє бурхливий соціально-технологічний розвиток суспільства, надмір інформації, яку конкретний індивід не має змоги сприйняти, а тим паче - усвідомити. Це спричиняє до зникнення "смислової чутливості" і виникнення "травматичного досвіду". "Бурхливі потоки дрібних інформаційних часток безнастанно бомбардують нашу свідомість, викликаючи оніміння й омертвіння здатностей мислити та сприймати" [14].