Предмет і система земельного права України

12

Київський університет права НАН України – Земельне право

злочину  інспектори  мають  право  подавати  матеріали  перевірок  до  відповідних  органів  для порушення кримінальної справи.

4.              Вносити на розгляд органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування
клопотання щодо припинення права користування земельною ділянкою.

5.              Викликати порушника земельного законодавства для отримання роз’яснень від нього щодо
використання ним земельної ділянки та вчиненого ним правопорушення.

Державні інспектори мають формений одяг, мають право носити табельну зброю тощо.

Державна земельна інспекція має регіональні органи у кожній області, в місті Києві та Севастополі.

Крім Державної земельної інспекції контроль за використанням та охороною земель має право здійснювати Головна екологічна інспекція Міністерства охорони навколишнього природного середовища, проте їх повноваження є значно вужчими у порівнянні з Державною земельною інспекцією: вона здійснює контроль за використанням землі як екологічного об’єкту.

Земельний кодекс України передбачає здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, який здійснюється органами місцевого самоврядування щодо земель, які перебувають у комунальній власності. При органах місцевого самоврядування можуть діяти громадські інспектори з контролю за використанням та охороною земель.

12

Київський університет права НАН України – Земельне право

Тема: „Правове регулювання ринкового обігу земельних ділянок”.

Питання до теми:

1.         Поняття ринку земель та його правове регулювання.

2.         Правочини щодо земельних ділянок.

3.         Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах.

1. Поняття ринку земель та його правове значення:

Ринок земель як соціально-економічне явище – це обіг земельних ділянок, в основі якого лежить співвідношення попиту і пропозиції на землю.

З правової точки ринок земель являє собою врегульовані нормами чинного законодавства суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації фізичними та юридичними особами, державою і територіальними громадами права власності та інших прав на земельні ділянки, формування та функціонування інфраструктури ринку землі та забезпечення захисту прав учасників ринку землі.

Об’єктом таких правовідносин є земельні ділянки, які не заборонені законом для вільного відчуження від однієї особи до іншої. Суб’єктом ринкових земельних правовідносин виступають фізичні та юридичні особи, органи державної влади та місцевого самоврядування, які можуть бути учасниками цивільно-правових відносин. Зміст цих правовідносин становлять права та обов’язки всіх учасників ринкових земельних відносин.

До основних правових засад обігу земельних ділянок слід віднести наступні:

1.        Рівність суб’єктів права власності і господарювання перед законом.

2.        Законність.

3.        Гарантованість і непорушність права власності на землю.

4.        Додержання цільового призначення земельних ділянок.

5.        Врахування сервітутів та інших існуючих обмежень на земельні ділянки.

6.        Обов’язковість нотаріальної форми цивільно-правових угод із земельними ділянками.

7.        Обов’язковість державної реєстрації прав на земельні ділянки. Збалансована організаційно-правова структура земельного ринку включає такі елементи:

1.        Наявність інституту права власності на землю у його плюралістичній формі.

2.        Наявність ефективної системи державної реєстрації прав на землю та іншу нерухомість.

3.        Наявність  правового  забезпечення  для  проведення  справедливої  (ринкової)  оцінки земельних ділянок.

4.        Наявність правового механізму передачі прав на землю на основі договору.

2. Правочини щодо земельних ділянок:

Земельний кодекс України дозволяє набувати земельні ділянки на підставі правочину. Відповідно до с.202 Цивільного кодексу України правочином визнається дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

12

Київський університет права НАН України – Земельне право

Правочини щодо земельних ділянок можуть бути односторонніми та двосторонніми. Зокрема, до односторонніх правочинів щодо земельних ділянок відносяться наступні:

1.        Дарування земельної ділянки.

2.        Передача земельної ділянки у спадщину.

3.        Добровільна відмова від земельної ділянки. Двостороннім правочином є договір.   Земельне право України дозволяє укладати будь-які

договори щодо земельних ділянок, які не заборонені законом. Найпоширенішими серед таких договорів є договір купівлі-продажу земельної ділянки; договір міни; договір про спільну часткову власність на земельну ділянку; договір довічного утримання з особою, яка є власником земельної ділянки; установчий договір про створення юридичної особи з передачею до її статутного фонду (капіталу) земельної ділянки; договір застави земельної ділянки (іпотека) тощо.

Договір застосовується відповідно до вимог Цивільного кодексу України, а також вимог, які висуває земельне законодавство. Зокрема, Земельний кодекс України визначає, що у договорі про перехід права власності на земельну ділянку обов’язково зазначається наступне:

1.        Найменування сторін.

2.        Назва або визначення предмету правочину.

3.        Предмет договору, яким є земельна ділянка з зазначенням її місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь (для земельних ділянок сільськогосподарського призначення) тощо.

4.        Документи, що підтверджують наявність права власності на земельну ділянку хоча б у однієї із сторін.

5.        Відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки.

6.        Відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки (наприклад, про заставу).

7.        Ціна договору.

8.        Зобов’язання сторін щодо земельної ділянки (такі зобов’язання мають вказуватися у чіткій формі).

Всі договори про відчуження земельних ділянок укладаються у письмовій формі, нотаріально посвідчуються та підлягають державній реєстрації.

3. Продаж земельної ділянки на конкурентних засадах:

Земельні ділянки не сільськогосподарського призначення, які знаходяться у державній або комунальній власності, підлягають приватизації виключно шляхом продажу на конкурентних засадах, якщо ці ділянки передаються для здійснення підприємницької діяльності під забудову (продаж на земельних торгах), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах здійснюється через земельні торги, які можуть мати форму земельного аукціону або земельного конкурсу. Земельні торги – це врегульований нормами чинного земельного,    цивільного законодавства,    а також локальними

12

Київський університет права НАН України – Земельне право

нормативними актами органів державної влади та місцевого самоврядування порядок продажу на конкурентних засадах суб’єктам підприємницької діяльності вільних від будівель і споруд земельних ділянок під забудову.

Особливістю земельного аукціону є те, що фізична чи юридична особа набуває право власності на земельну ділянку, виставлену на земельний аукціон, у разі, коли вона запропонує найвищу ціну. Земельний конкурс – це продаж земельної ділянки, який передбачає перехід права власності на земельну ділянку до тієї особи, яка запропонує найвигідніші умови продавцеві щодо використання земельної ділянки.

Проведення земельних торгів – це юридичний факт, з настанням якого виникає обов’язок продавця земельної ділянки передати її у власність учасникові аукціону чи конкурсу; це право продавця земельної ділянки. Учасниками земельних торгів можуть бути юридичні особи і громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності, які сплатили реєстраційний і гарантійний внески і можуть бути покупцями відповідно до законодавства України. Форма проведення земельних торгів визначається власником земельної ділянки, якщо інше не передбачено законом.

Проведення земельних торгів з продажу земельних ділянок державної та комунальної власності у власність суб’єктів підприємницької діяльності для забудови складається з декількох етапів, кожний з яких включає в себе організаційно-правові, інформаційні заходи, пов’язані з вибором і підготовкою земельних ділянок для продажу на земельному аукціоні чи конкурсі, проведенням рекламної компанії, підготовкою і прийняттям рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо земельних торгів, підготовкою і затвердженням локальних нормативно-правових актів щодо порядку проведення земельних торгів, проведенням земельних торгів та оформленням їх результатів.

Основними етапами проведення земельних торгів є: підготовка земельних ділянок до продажу на земельному аукціоні або конкурсі; проведення земельних торгів; оформлення права на земельні ділянки (ст.136 ЗК України).

Відповідно до ст.137 Земельного кодексу України земельні торги проводяться не раніше 30 днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації про виставлення на земельні торги земельних ділянок, а також розміщення на таких земельних ділянках рекламних щитів з офіційною інформацією про виставлення на земельні торги земельних ділянок. Офіційна інформація про виставлення земельних ділянок на земельні торги повинна включати відомості про:

1.        Розмір земельної ділянки.

2.        Цільове призначення земельної ділянки.

3.        Стартову ціну земельної ділянки.

4.        Місце і час проведення торгів.

5.        Назву та адресу установи,   прізвище та посаду,   номер телефону особи,   у якої можна ознайомитися з технічним паспортом земельної ділянки.

Організатором земельних торгів є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати відчуження земельної ділянки, призначеної для продажу під забудову, або державний виконавець відповідно до рішення суду.   Проведення земельних торгів здійснює

12

Київський університет права НАН України – Земельне право

юридична особа, яка має ліцензію (дозвіл) на проведення земельних торгів, на підставі договору з відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Організатор земельних торгів має право відмовитися від їх проведення не пізніше, ніж за 10 днів до їх проведення з обов’язковою публікацією офіційної інформації про скасування земельних торгів із зазначенням причини скасування.

Земельний аукціон оголошується таким, що не відбувся, у разі, коли учасником аукціону є одна особа; коли жоден з учасників не запропонував ціну, вищу за стартову, а також у випадку несплати в установлений термін переможцем земельних торгів належної суми за придбану земельну ділянку.

За рішенням суду проводяться аукціони щодо земельних ділянок, на які звертається стягнення з метою виконання боргових та інших зобов’язань власника земельної ділянки.

12

Київський університет права НАН України – Земельне право

Тема: „Правовий режим земель сільськогосподарського призначення”.

Питання до теми:

1.         Поняття земель сільськогосподарського призначення.

2.         Правовий  режим  земель,    наданих  для  ведення  товарного  сільськогосподарського виробництва.

3.         Правовий режим земель,    наданих громадянам та юридичним особам для ведення підсобного господарства.

4.         Правове забезпечення приватизації земель сільськогосподарського призначення.

5.         Особливості   правової  регулювання  цивільного   обігу  земель   сільськогосподарського призначення.

1. Поняття земель сільськогосподарського призначення:

Відповідно до ст.22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення є землі, які надані для:

1.        Виробництва сільськогосподарської продукції.

2.        Здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності.

3.        Розміщення виробничої інфраструктури.

4.        Землі, які призначені для сільськогосподарського використання. Таким чином, землі сільськогосподарського призначення є неоднорідними і включають кілька

груп земель.

До земель, які використовуються в якості основного засобу сільськогосподарського виробництва належать сільськогосподарські угіддя, які поділяються на ріллю, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги. Землі сільськогосподарського призначення становлять найбільшу частину земель України за площею (69,3 % території України).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

1.              Громадянам – для ведення особистого селянського господарства, садівництва,
городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського
виробництва.

2.    Сільськогосподарським підприємствам – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

3.    Сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам – для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

4.              Несільськогосподарським підприємствам, установам, та організаціям, релігійним
організаціям і об’єднанням громадян – для ведення підсобного сільського господарства.