Предмет і система земельного права України

2.              Суб’єкти та об’єкти права землекористування; права та обов'язки землекористувачів:
На праві постійного  користування земельні ділянки в Україні можуть належати тільки

державним і комунальним юридичним особам. Суб’єктами права оренди землі можуть бути практично будь-які особи, які не обмежені у дієздатності. Користувачам земельних ділянок належать всі права, які є у власника землі, окрім права розпорядження землею (продавати, дарувати та укладати інші цивільно-правові угоди щодо них). Обов’язки власників землі і землекористувачів повністю співпадають. Об’єктом права землекористування є земельна ділянка.

3.              Поняття та правові ознаки оренди землі:

12

Київський університет права НАН України – Земельне право

Земельний кодекс України визначає оренду землі як засноване на договорі платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для здійснення підприємницької або іншої діяльності. Основними юридичними ознаками оренди землі є:

1.        Наявність договору між орендодавцем і орендарем.

2.        Передача орендодавцем орендареві прав володіння і користування землею у формі орендної плати.

3.        Платність володіння і користування землею у формі орендної плати.

4.        Строковість володіння і користування землею.

Відсутність хоча б однієї з цих ознак дає підстави для розмежування договору оренди землі від інших подібних договорів (наприклад, від договору ренти). За договором оренди орендар може отримати право розпоряджатися земельною ділянкою шляхом суборенди (якщо договором це прямо передбачено).

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду на строк, що не перевищує 50 років.

4. Форма та зміст договору оренди землі:

Договір оренди землі повинен бути укладений у письмовій формі, підписаний обома сторонами і зареєстрований у органі, що здійснює державну реєстрацію права на землю (Державний комітет по земельних ресурсах).

Законом України „Про оренду землі” передбачений зміст договору оренди, тобто істотні умови договору, без однієї з яких договір визнається не чинним. Істотною є умова, по якій сторони договору обов’язково мають досягти певної домовленості. Закон визначає 11 істотних умов договору оренди:

1.        Найменування сторін.

2.        Об’єкт оренди,   тобто місцезнаходження і розмір земельної ділянки,   яка передається в оренду.

3.        Термін договору оренди землі – в межах 50-річного терміну.

4.        Орендна плата – розмір, форми платежу, терміни та порядок внесення.

5.        Умови використання та цільового призначення земельної ділянки.

6.        Умови збереження земельної ділянки (якості землі).

7.        Умови повернення земельної ділянки орендодавцеві.

8.        Існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки, що передається в оренду.

9.        Умови і строки передачі земельної ділянки орендареві. Земельна ділянка передається по акту прийомки-передачі.

10.    Сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини.

11.              Відповідальність сторін.
До договору оренди землі також має бути доданий кадастровий план земельної ділянки,   а

також акт прийомки-передачі земельної ділянки.

12

Київський університет права НАН України – Земельне право

5. Підстави виникнення, зміни та припинення права землекористування:

Право постійного землекористування завжди виникає на підставі адміністративно-розпорядчого акту органу влади, який є власником відповідної земельної ділянки або представляє його.

Право оренди завжди виникає на підставі договору оренди земельної ділянки.

Припинення права постійного землекористування може здійснюватися на підставі різних юридичних фактів, а саме:

1.   Добровільна відмова від права користування земельної ділянки (для того, щоб відмовитися від права користування земельною ділянкою, землекористувач направляє заяву чи клопотання про це до органу влади, який є власником земельної ділянки).

2.   Вилучення земельної ділянки для суспільних та і будь-яких інших потреб.

3.   Припинення діяльності державної чи комунальної юридичної особи, яким земельна ділянка була надана у постійне користування.

4.   Використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам. Цей факт має право встановлювати державний земельний інспектор по використанню та охороні земель.

5.   Використання земельної ділянки за нецільовим призначенням.

6.              Систематична несплата земельного податку (систематичність означає несплату два і
більше разів).

Підставою припинення права оренди землі є припинення або розірвання договору оренди землі. Договір оренди землі може бути припинений з закінченням строку, на який його було укладено; за взаємною згодою; з ініціативи однієї сторони у випадку порушення умов договору іншою стороною (в даному випадку тільки за рішенням суду); коли орендар викупляє земельну ділянку у орендодавця.

12

Київський університет права НАН України – Земельне право

Тема: „Право земельного сервітуту”.

Питання до теми:

1.         Поняття земельного сервітуту та його види.

2.         Порядок встановлення земельних сервітутів.

3.         Права та обов’язки суб’єктів права земельного сервітуту.

4.         Припинення земельного сервітуту.

1. Поняття земельного сервітуту та його види:

За земельним законодавством України (ст.98 ЗК України) право земельного сервітуту являє собою право власника або користувача земельної ділянки на обмежене платне чи безоплатне використання сусідньої (суміжної) земельної ділянки з метою усунення недоліків власної земельної ділянки. Отже, зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник однієї земельної ділянки (панівної) має право на обмежене користування суміжною (сусідньою) земельною ділянкою (обслуговуючою). Обмеженість проявляється в можливості будь-якого використання землі з метою проходу та проїзду.

Право земельного сервітуту характеризується такими ознаками:

1.    Відносини земельного сервітуту передбачають наявність двох, як правило, суміжних земельних ділянок, з яких одна (обслуговуюча) обслуговує іншу (панівну). У межах земельного сервітуту обслуговуюча земельна ділянка своїми зручностями, перевагами, природними ресурсами усуває недоліки панівної земельної ділянки.

2.    Обслуговування однієї земельної ділянки іншою відбувається не безсистемно, а в межах прав, які надані власникові панівної земельної ділянки щодо користування обслуговуючою земельною ділянкою. Такі права є обмеженими і передбачають користування лише невеликою частиною обслуговуючою земельної ділянки для чітко зафіксованих потреб.

Залежно від мети використання обслуговуючої ділянки власником (користувачем) панівної земельної ділянки земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Виділяють також такі земельні сервітути як емфітевзис та суперфіцій. Відмінності між ними полягають у тому, що емфітевзис означає право користуватися чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, а суперфіцій – право користування чужою земельною ділянкою для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель, тобто для забудови.

Ст.99 ЗК України встановлює види земельних сервітутів, який не є вичерпним, а тому, власники або користувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення й інших земельних сервітутів (право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, право прогону худоби по наявному шляху тощо).

2. Порядок встановлення земельних сервітутів:

12

Київський університет права НАН України – Земельне право

Основною підставою встановлення земельного сервітуту за Земельним кодексом України є договір між власниками або користувачами двох сусідніх (суміжних) земельних ділянок. Земельний сервітут може також встановлюватися за рішенням суду.

Моментом виникнення права земельного сервітуту є державна реєстрація договору про встановлення земельного сервітуту чи рішення суду про встановлення земельного сервітуту органом, на який покладено здійснення державної реєстрації права на землю.

Земельний сервітут є платним.

3.              Права та обов’язки суб’єктів права земельного сервітуту:
При встановленні земельного сервітуту власник обслуговуючої земельної ділянки має право

на компенсацію незручностей, викликаних встановленням земельного сервітуту, а також на відшкодування збитків, завданих встановлення земельного сервітуту.

Власник панівної земельної ділянки має право на користування суміжної земельною ділянкою тільки на умовах і в порядку, визначених договором або рішення суду. При встановленні земельного сервітуту чітко визначаються права власника панівної земельної ділянки.

Власник обслуговуючої земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі; має право на одержання плати за користування нею (розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором). Власник обслуговуючої земельної ділянки зобов’язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його права земельного сервітуту.

Власник панівної земельної ділянки має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, який встановлений договором. Власник панівної земельної ділянки зобов’язаний вносити плату за користування земельною ділянкою.

4.              Припинення дії земельного сервітуту:
Права та обов'язки,  що випливають із встановлення земельного сервітуту,  припиняються у

таких випадках:

1.   Поєднання в одній особі суб’єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника або користувача обслуговуючої земельної ділянки.

2.   Відмова власника панівної земельної ділянки від встановленого земельного сервітуту (для цього необхідно звернутися з письмовою заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на землю).

3.   Рішення суду про скасування земельного сервітуту (земельний сервітуту припиняється з моменту реєстрації рішення суду органом, що здійснює державну реєстрацію прав на землю).

4.   Закінчення терміну дії земельного сервітуту, якщо він був строковим.

5.   Невикористання права земельного сервітуту протягом трьох років.

6.   порушення власником панівної земельної ділянки умов користування сервітутом.

12

Київський університет права НАН України – Земельне право

7. У випадку,   коли після його встановлення власник обслуговуючої земельної ділянки не в змозі використовувати її за цільовим призначенням.

12

Київський університет права НАН України – Земельне право

Тема: „Право добросусідства”.

Питання до теми:

1.     Поняття добросусідства.

2.     Зміст права добросусідства.

3.     Правовий режим меж земельних ділянок.

1.              Поняття добросусідства:
Право добросусідства з точки зору земельного права – це визначена правовими нормами

система відносин між власниками (користувачами) суміжних або сусідніх земельних ділянок, спрямована на забезпечення їх паво щодо володіння і користування земельними ділянками за їх цільовим призначенням.

2.              Зміст права добросусідства:
Правове регулювання відносин добросусідства в земельному праві здійснюється в трьох таких

напрямках (ст.103 Земельного кодексу України):

1.   Власники та користувачі земельних ділянок зобов’язані обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам або користувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи тощо). Законодавство України не встановлює вичерпного переліку таких незручностей. Тому визначення, чи створюють дії власника або користувача певної земельної ділянки незручності для власників і користувачів сусідньої земельної ділянки, а також чи здійснювалося землекористування способом, за якого заподіювалося якнайменше незручностей сусідам, провадиться органом, який розглядає спори між зазначеними власниками і користувачами відповідних земельних ділянок.

2.   Власникам або користувачам земельних ділянок забороняється здійснювати неприпустимий вплив на сусідню земельну ділянку. Поняття неприпустимого впливу не міститься ані в Земельному кодексі України, ані в інших нормативно-правових актах. Проте це поняття містить наука земельного права. Неприпустимий вплив – це такий вплив на сусідню земельну ділянку, при якому власники і користувачі сусідніх земельних ділянок втрачають можливість використовувати земельні ділянки за їх цільовим призначенням, закріпленим у земельно-кадастровій документації (наприклад, із-за неприпустимого впливу продукцію не можуть вирощувати на земельній ділянці сільськогосподарського призначення).

3.              Власники та користувачі земельних ділянок повинні співпрацювати при вчиненні дій,
спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із
запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських
культур та охорони земель (обмін земельних ділянок; встановлення, зберігання межових знаків
тощо).

12