Месные финансы

     Вільні  бюджетні кошти не може бути вилучено органами державної виконавчої влади  вищого рівня. Рішення про використання їх приймають місцеві органи державної виконавчої влади або органи місцевого самоврядування. Ці рішення затверджуються відповідними радами.

     Вільні  бюджетні кошти можуть бути використані  на:

• господарські заходи;
• купівлю акцій або інших цінних паперів;
• надання відсоткових чи безвідсоткових бюджетних позичок;
• інші заходи.

 

4.4. Поняття вертикальних  і горизонтальних  дисбалансів та

фінансового вирівнювання 

     Вертикальні фіскальні дисбаланси - це невідповідність між обсягами фінансових ресурсів того чи іншого рівня влади, регіонального або місцевого, і обсягами завдань та обов'язків, які на нього покладаються в процесі розподілу компетенції між центральною, регіональною і місцевою владами.

     Вертикальний  фіскальний дисбаланс означає недостатність фінансових ресурсів певного рівня влади для забезпечення громадських і державних послуг у межах його завдань.

     Вертикальні фіскальні дисбаланси можна усунути кількома шляхами:

• центральна влада або влада вищого територіального рівня може взяти частину обов'язків із надання державних і громадських послуг і тим самим зменшити коло обов'язків того рівня влади, в якого виник вертикальний фіскальний дисбаланс;
• запровадження тим рівнем влади, який має вертикальний фіскальний дисбаланс, додаткових податків;
• передача центральною владою частини своїх податків територіальному рівню влади, що має такий дисбаланс;
• за рахунок надання центральною владою грантів, субсидій та інших трансфертів.

      Горизонтальний  фіскальний дисбаланс - це невідповідність між обсягами фінансових ресурсів однієї або кількох територіальних одиниць одного рівня обсягу завдань, які на них покладаються і які забезпечуються іншими територіальними одиницями цього рівня.

      Горизонтальний  фіскальний дисбаланс  виникає тоді, коли:

• одна або кілька територій того ж рівня не мають достатніх фінансових ресурсів для надання державних і громадських послуг в обсягах, що надаються іншими територіями відповідно до певних стандартів;
• існують так звані бідні і багаті території;
• деякі території мають більші потреби, ніж інші;
• існує більш висока вартість державних і громадських послуг у межах одних територій порівняно з іншими.

      Горизонтальні фіскальні дисбаланси можна усунути вищими податковими ставками в межах відповідних територій. Але це буде несправедливо стосовно населення цих територій. Тому держава зобов'язана долати такі дисбаланси в рамках політики фінансового вирівнювання.

      Фінансове вирівнювання - це процес усунення вертикальних і горизонтальних дисбалансів. У процесі фінансового вирівнювання здійснюються заходи з перерозподілу фінансових ресурсів як між ланками системи бюджетів по вертикалі, так і між так званими бідними і багатими територіями по горизонталі (рис. 4.2.).

        
 

Рис. 4.2. Напрямки фінансового  вирівнювання

(бюджетного  регулювання) 

      Мета  фінансового вирівнювання - перерозподіл фінансових ресурсів на користь тих владних рівнів, котрі мають вертикальні й горизонтальні фіскальні дисбаланси, з метою їх усунення.

 

ТЕМА 5. МІСЦЕВІ ПОЗАБЮДЖЕТНІ ФОНДИ 

Тематичні питання 

     5.1. Джерела формування  єдиного позабюджетного  фонду

     5.2. Джерела формування  валютного фонду

     5.3. Формування резервних фондів місцевих рад

     5.4. Зарубіжний досвід  створення місцевих  позабюджетних фондів 

5.1. Джерела формування  єдиного позабюджетного  фонду 

      Один  із інститутів у системі місцевих фінансів - це різноманітні позабюджетні фонди грошових ресурсів. Вони, як правило, акумулюються на окремих рахунках, використовуються за цільовим призначенням для фінансування конкретних програм чи заходів. Утворення та функціонування таких фондів здійснюється на основі законодавства й положень про ці інститути, що затверджуються представницькими органами місцевої влади.

      Джерела формування місцевими радами єдиного позабюджетного фонду:

• додаткові доходи та заощаджені кошти, одержані за рахунок організованих місцевими радами заходів із розв'язання економічних і соціальних проблем;
• добровільні внески й пожертвування громадян, підприємств (об'єднань), організацій та установ;
• доходи від місцевих позик та грошово-речових лотерей, аукціонів, а також від прибутків, одержаних від проведення суботників;
• доходи від розпродажу майна ліквідованих підприємств місцевого господарства, що належать до комунальної власності відповідних адміністративно-територіальних одиниць;
• орендна плата за землю;
• штрафи за забруднення навколишнього середовища та нераціональне використання природних ресурсів й інші порушення природоохоронного законодавства, санітарних норм і правил, а також платежі, які компенсують завдану шкоду;
• штрафи за адміністративні правопорушення, вчинені на їхній території;
• доходи від реалізації безгосподарного і конфіскованого майна;
• доходи від продажу населенню квартир і будинків;
• інші доходи.

     Витрачаються  вони на розсуд відповідної місцевої ради і перебувають на спеціальних  рахунках, що відкриваються в установах  банків, і вилученню не підлягають. Місцеві ради отримали право в межах єдиного позабюджетного фонду створювати цільові фонди. Кожна рада затверджує статут (положення) фонду, яким визначаються сфера його діяльності, мета і завдання, структура та методи формування коштів.

     Складовою позабюджетних фондів органів місцевого  самоврядування є цільові фонди. Ради можуть створювати в межах законодавства України цільові фонди для розв'язання будь-яких соціальних та економічних проблем на підвідомчій території. На місцевому рівні створюються також відділення загальнодержавних цільових фондів. 

5.2. Джерела формування  валютного фонду 

     Законодавство колишнього СРСР забороняло місцевим органам влади мати власні валютні  фонди і встановлювало державну валютну монополію. Після запровадження  в Україні права на валютні  фонди місцевих рад у 1990 р. порядок формування їх досить часто змінювався.

 

      Джерелами, за рахунок яких місцеві  ради формують свої валютні фонди, є:

• доходи  від зовнішньоекономічної діяльності самої місцевої ради;
• добровільні внески й пожертвування юридичних осіб і громадян;
• надходження від реалізації товарів, робіт (послуг) іноземним юридичним особам і громадянам тощо.
• Валютні фонди зберігаються на спеціальних рахунках в установах банків і витрачаються за рішенням відповідної місцевої ради. Визначено також, що ці кошти не підлягають вилученню.

     Уряд  Автономної Республіки Крим, місцеві  державні адміністрації, виконавчі  комітети місцевих рад формують відповідно республіканський (Автономної Республіки Крим) і місцеві валютні фонди  через купівлю іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах, затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими радами. 

5.3. Формування резервних  фондів місцевих  рад 

     Формування  резервних фондів місцевих рад передбачено  в 1990 р. законом “Про бюджетну систему Української РСР”. Згідно з ним резервні фонди формувались у складі місцевих бюджетів, зокрема їхніх видатків. Стаття 13 передбачала самостійне утворення місцевими радами резервних фондів за рахунок власних доходів і частини перевищення доходів над видатками бюджетів нижчого рівня. Ці кошти, згідно із законом, могли передаватися на договірних і компенсаційних засадах раді вищого рівня для фінансового збалансування бюджетів нижчого рівня шляхом дотацій і субвенцій.

     У республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських (міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування) і в районних бюджетах утворюються резервні фонди уряду Автономної Республіки Крим, а також виконавчих органів обласних, міських (міст Києва та Севастополя і міст обласного підпорядкування) та районних рад. Ці фонди утворюються в розмірі до 1% видатків кожного з відповідних бюджетів. Резервні фонди використовуються для фінансування невідкладних заходів, не передбачених відповідними місцевими бюджетами. Ці фонди утворюються за рішеннями відповідних рад. Фінансування з них здійснюється на основі постанови відповідних місцевих виконавчих органів влади.

     Уряд  Автономної Республіки Крим, виконавчі  органи відповідних місцевих рад  зобов'язані подавати щоквартальні письмові звіти про видатки з  резервних фондів з обґрунтуванням їхньої необхідності, економічності  й ефективності. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні місцеві ради розглядають і приймають рішення щодо схвалення чи несхвалення цих видатків. Вони також можуть приймати рішення про відновлення резервних фондів. 

5.4. Зарубіжний досвід  створення місцевих  позабюджетних фондів 

     Органи  місцевого самоврядування багатьох зарубіжних країн мають право утворювати позабюджетні фінансові фонди. Ці фонди мають цільовий характер і створюються з метою вирішення конкретних економічних та соціальних проблем.

     Місцеві колективи можуть утворювати резервні, страхові, гарантійні та амортизаційні фонди. Так, комунам у Франції за рахунок їхніх субсидій дозволено брати участь у створенні гарантійних фондів при кредитних установах, котрі надають гарантії з кредитів заново створеним підприємствам. Комуна укладає з кредитною установою угоду, в якій визначаються, зокрема, мета, сума коштів і функціонування гарантійного фонду, а також умови повернення внесених субсидій у разі зміни чи припинення діяльності цього фонду.

     У багатьох країнах органи місцевого  самоврядування створюють страхові фонди для забезпечення гарантованих умов повернення коштів, залучених від муніципальних позик. Особливо це стосується муніципальних позик під так звані моральні зобов'язання, які не забезпечено повними юридичними гарантіями емітента. Така практика спостерігається, наприклад, у США.

     Право на створення цільових позабюджетних  фондів на умовах, визначених законодавством, мають представницькі органи місцевого  самоврядування Російської Федерації. Законодавство про територіальне  самоврядування Республіки Польща не передбачає права гмін на створення позабюджетних фондів. Разом з тим на рівні воєводств тут функціонують позабюджетні фонди охорони навколишнього середовища.

     Є ще один аспект створення спеціальних  фондів, пов’язаний з проблемою конверсії та джерел фінансування господарства регіонів, які спеціалізувалися на видобутку сировини, після того, як її запаси вичерпуються. З цією метою створюються так звані регіональні цільові фонди.

     Ряд зарубіжних країн запровадили механізм нагромадження фінансових ресурсів у цих регіонах для потреб перепрофілювання їхньої економіки, її розвитку після згортання виробництва в добувних галузях.

      У країнах Близького Сходу в 70-х  роках було створено спеціальні нафтові фонди (у Саудівській Аравії - Фонд індустріального розвитку, в Кувейті - Фонд майбутніх поколінь). У провінції Альберта (Канада) було засновано Фонд спадщини, на Алясці (США) - Фонд перспективного розвитку. Нафтовий фонд створено в Норвегії для фінансування заходів, пов'язаних із скороченням у майбутньому видобутку нафти. У Нідерландах організовано фонди розвитку для структурної перебудови та розв'язання проблем зайнятості. Відповідні фонди є і в інших країнах.

      Кошти регіональних цільових фондів формуються за рахунок частини доходу від  реалізації мінерально-сировинних ресурсів, від рентних доходів. Нагромаджені таким чином кошти дозволяють компенсувати втрати регіонів внаслідок вичерпання запасів їхньої ресурсної бази. Ці кошти є джерелом фінансових ресурсів для:

     • диверсифікації економіки добувних регіонів;

     • створення нових робочих місць;

     • розвитку соціальної сфери.

      За  своїм статусом регіональний фонд є, як правило, трастом, який, крім того, включає  до свого складу інвестиційну корпорацію. Трасовий характер фондів дозволяє збільшувати  сконцентрований у них капітал. Кошти фондів вкладаються в активи, облігації, в інші цінні папери, в нерухомість і земельні ділянки.

      В окремих країнах з метою фінансування інвестицій створюються муніципальні амортизаційні фонди. Такі фонди формуються за рахунок амортизаційних відрахувань муніципальних підприємств і є організаційною формою концентрації фінансових ресурсів для оновлення обладнання в муніципальному секторі економіки.

 

ТЕМА 6. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ КОМУНАЛЬНОЇ  ФОРМИ ВЛАСНОСТІ 

Тематичні питання