Месные финансы

     4) прогнозний показник кошика доходів  бюджетів місцевого самоврядування  для бюджетів міст Києва та  Севастополя, міст республіканського  Автономної Республіки Крим та  міст обласного значення;

     5) коефіцієнт вирівнювання (від 0,6 до 1).

     Обсяг кошика доходів відповідного бюджету  визначається із застосуванням індексу  відносної податкоспроможності  бюджету міста чи району на основі даних про фактичне виконання  відповідного бюджету за три останні  бюджетні періоди.

     Індекс відносної податкоспроможності є коефіцієнтом, що визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні у розрахунку на одного мешканця.

     Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж раз на три роки.

     Міжбюджетні трансферти можуть здійснюватися і  між місцевими бюджетами.

     Так, міські (міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) та районні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань, а також кошти, що передаються з цих бюджетів.

     Верховна  Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів:

     1) субвенції на утримання об'єктів  спільного користування чи ліквідацію  негативних наслідків діяльності  об'єктів спільного користування;

     2) субвенції на виконання власних  повноважень територіальних громад  сіл, селищ, міст та їх об'єднань;

     3) субвенції на виконання інвестиційних  проектів;

     4) інші субвенції.

     Субвенції на виконання власних повноважень  територіальних громад можуть передбачатися в складі їх бюджетів у разі, якщо інший орган державної влади чи місцевого самоврядування може виконати цю функцію ефективніше.

     Субвенції з Державного бюджету України  на виконання інвестиційних проектів надаються з Державного бюджету  України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя з їх подальшим перерозподілом для бюджетів місцевого самоврядування.

     Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються органом місцевого  самоврядування на засадах конкурентності та передбачають їхню фінансову участь у здійсненні програми чи проекту. При наданні цієї субвенції перевагу в отриманні мають органи місцевого самоврядування, у яких середньорічний обсяг видатків на утримання бюджетних установ за три останні бюджетні періоди був менший за обсяг, визначений згідно з фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості.

     Основні засади надання субвенцій визначаються окремим законом, порядок та умови  їх надання визначаються Кабінетом  Міністрів України, а обсяг субвенцій  на наступний бюджетний період визначається законом про Державний бюджет України. 

2.4. Міжнародні стандарти  організації місцевих  фінансів 

     Україна як суверенна держава стала у 1995 р. членом Ради Європи. Таким чином, вона взяла на себе зобов'язання будувати місцеві фінанси відповідно до міжнародних стандартів їх організації'. Такі стандарти є важливою складовою вчення про місцеві фінанси (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Міжнародні  правові акти з питань місцевого  самоврядування

 
 

 

 

 

 

2.5. Зарубіжний досвід  забезпечення самостійності  місцевих бюджетів 

     Проблеми  становлення інституту самостійних  місцевих бюджетів в Україні не можна  розв’язати без використання зарубіжного досвіду формування власних доходів місцевих бюджетів, які складають, наприклад, у Швеції та Швейцарії більш ніж 70, в Іспанії - 50, у Норвегії - 56 відсотків доходів т місцевих бюджетів. Це також пов'язано з необхідністю запровадження в Україні поділу місцевих бюджетів на два самостійних розділи: поточний бюджет і бюджет інвестицій.

     Розглянемо  деякі аспекти вказаного зарубіжного досвіду функціонування системи самостійних місцевих бюджетів.

     1. Види місцевих бюджетів у федеративних  країнах визначаються на основі  законодавства кожного суб'єкта  федерації. В унітарних державах  їхня система встановлюється  на основі єдиного загальнодержавного законодавства. Як у федеративних, так і в унітарних зарубіжних країнах немає єдиної бюджетної системи та єдиної бюджетної класифікації. У цих країнах не формується єдиного зведеного загальнодержавного бюджету. Кожен рівень влади має власний, самостійний і відокремлений від інших бюджет. Цей бюджет він формує і виконує самостійно, відповідно до покладених на нього функцій. Бюджети адміністративних одиниць нижчого рівня зарубіжних країн не включаються до бюджетів адміністративних одиниць вищого рівня. Таким чином, тут не використовується таке поняття, як зведені бюджети адміністративно-територіальних утворень.

     2. Закономірним для всіх розвинутих  зарубіжних країн є поділ місцевих  бюджетів на два самостійних  функціональних види місцевих  бюджетів. Це місцеві поточні, або адміністративні, бюджети та місцеві бюджети розвитку, або інвестиційні бюджети. Кожен із цих бюджетів має власні видатки і власні доходи.

     Видатки місцевого поточного бюджету  спрямовуються на:

     • поточні потреби;

     • забезпечення утримання соціально-культурної сфери;

     • адміністративні витрати;

     • соціальний захист;

     • виконання делегованих повноважень;

     • сплату видатків з боргу місцевої влади.

     Доходи  місцевого поточного бюджету  формуються за рахунок:

     • місцевих податків і зборів;

     • платежів;

     • загальних субсидій, що надаються державною владою;

     • інших доходів.

     Видатки бюджету розвитку, або бюджету  інвестицій, спрямовуються на:

     • розвиток соціальної інфраструктури:

     • капітальні вкладення;

     • придбання устаткування і обладнання;

     • інші інвестиційні програми;

     • сплату основної частини боргу місцевих органів влади.

     Доходи  бюджету розвитку формуються за рахунок:

     • банківських кредитів;

     • муніципальних (комунальних) позик;

     • інвестиційних субсидій, що надаються  державною владою;

     • інших джерел.

     Законодавство більшості зарубіжних країн забороняє використання доходів бюджетів розвитку на видатки поточних бюджетів.

     3. У законодавстві багатьох зарубіжних  країн с також поняття додатковий  бюджет і приєднані бюджети.

     У Франції, наприклад, додатковий бюджет за своєю природою є уточнюючим основний бюджет. Прийняття додаткового бюджету дає можливість не вносити змін до основного бюджету. Додатковий бюджет забезпечує також зв'язок між основними бюджетами попереднього й поточного фінансового років. Він включає в поточному бюджетному році залишки та дефіцити бюджету попереднього фінансового року.

     Приєднані бюджети відображають фінансові операції окремих місцевих громадських служб, що мають фінансову самостійність, надають платні послуги, але не користуються правом юридичної особи. Це, наприклад, такі служби, як водопостачання, благоустрій та ін. Складання приєднаного бюджету дозволяє спрямовувати доходи відповідної служби на її фінансування.

     4. Для зарубіжних країн характерна, як правило, три- або чотирирівнева  система бюджетів. Наприклад, у Швеції функціонує трирівнева система бюджетів. Це бюджет центрального уряду, бюджети губерній (ленів) і бюджети комун. Трирівневу систему бюджетів сформовано в Норвегії, Фінляндії та інших країнах. Чотирирівнева система бюджетів, наприклад, функціонує у Франції. Це бюджет центрального уряду, бюджети регіонів, бюджети департаментів і бюджети комун. Чотири рівні - у системі бюджетів ФРН: бюджет федерації, бюджет землі, бюджет округу і бюджет общини. У США чотири основних рівні системи бюджетів: центральний, штатний, графський та муніципальний, а також ряд додаткових, пов'язаних із функціонуванням цільових адміністративних утворень, наприклад шкільних та інших округів. У країнах Східної Європи, наприклад у Польщі, три бюджетних рівні. Це бюджет центрального уряду, бюджети воєводств і бюджети гмін.

 

ТЕМА 3. ДОХОДИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ 

Тематичні питання 

     3.1. Джерела та структура  доходів місцевих  бюджетів

     3.2. Місцеві податки  і збори в Україні

     3.3. Зарубіжний досвід  місцевого оподаткування

     3.4. Місцеві запозичення

     3.5. Власні доходи  місцевих бюджетів

     3.6. Закріплені і регульовані  доходи місцевих  бюджетів 

3.1. Джерела та структура  доходів місцевих  бюджетів 

     Фінансового основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів.

     Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансове підтримує місцеве самоврядування. 

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис. 3.1. Структура доходів  місцевих бюджетів 

     Доходи  місцевих бюджетів формуються за рахунок  власних джерел та закріплених загальнодержавних  податків, зборів та інших обов'язкових платежів. У доходній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади (рис. 3.1.).

     До  власних доходів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів органів місцевого самоврядування належать доходи, які визначаються законодавством, формуються і збираються на відповідній території, а саме:

• місцеві податки та збори;
• доходи від майна і підприємств, що належать до комунальної власності та інші доходи, передбачені законодавством.

     Закріплені  доходи — це ті, що повністю або частково (в %) зараховуються у певні види бюджетів безстрокове або на довготерміновій основі і для їх включення непотрібне рішення органів влади вищої ради.

     Згідно  зі статтею 143 Конституції України  встановлено, що власних доходів  в обласних і районних бюджетах немає, а є в основному закріплені або залучені, якщо фінансується спільна  програма. В ці бюджети не включаються як закріплені доходи надходження від комунальної власності.