Месные финансы

6.4. Фінанси муніципальних  підприємств і  муніципальні платежі

в зарубіжних країнах 

         Фінанси муніципальних  підприємств є інститутом і складовою  частиною місцевих фінансових систем зарубіжних країн. У багатьох країнах фінансові ресурси муніципальних підприємств за своїми обсягами прирівнюються до ресурсів місцевих бюджетів, а в деяких з них навіть перевищують бюджетні кошти. Муніципальними підприємствами в зарубіжних країнах вважаються підприємства, які повністю належать органам місцевого самоврядування, і господарські товариства, якщо частка в капіталі органів місцевого самоврядування перевищує 50 %.

      У США муніципальні послуги в основному забезпечуються приватними фірмами і компаніями. В Австрії муніципальні підприємства, котрі повністю перебувають у власності общин, функціонують у системі громадського транспорту, постачання води й електроенергії, каналізації та прибирання сміття, освоєння території та в інших галузях. У Данії, крім названих галузей, комунальні підприємства займаються, продажем деревини і муніципальних лісів.

     Основними формами комунальних підприємств  у зарубіжних країнах є:

• товариства з обмеженою відповідальністю;
• акціонерні товариства;
• асоціації;
• фонди. Фонди, у свою чергу, поділяються на два види. Одні з них безпосередньо засновані муніципалітетами, інші є дочірніми підприємствами, заснованими комунальними фірмами і компаніями.

     Є дві основні форми організації  фінансів комунальних підприємств:

• Перша група підприємств веде власні фінансові баланси, має відокремлені від місцевого бюджету рахунки.
• Друга група підприємств не веде самостійних балансів, її рахунки об'єднано з рахунками місцевих бюджетів. Фінансове господарство таких підприємств виділене в так звані приєднані бюджети.

     У сучасних умовах для більшості зарубіжних країн характерні такі риси муніципальних  фінансів:

• відміна останнім часом усіх протекціоністських заходів щодо діяльності муніципальних підприємств, їхні фінанси формуються на загальних умовах, визначених для всіх бізнесових структур;
• значним джерелом доходів у розвинутих зарубіжних країнах є муніципальні платежі за послуги, що надаються місцевими органами влади;
• місцеві органи влади цих країн, як правило, самостійно встановлюють ціни й тарифи на послуги, котрі вони надають членам територіальних колективів;
• у кожній країні сформувалися власні підходи до плати за послуги, що надаються місцевою владою. У багатьох країнах плата за ці послуги не покриває видатків на їх здійснення.

 

ТЕМА 7. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ ТА ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ 

Тематичні питання 

     7.1. Місцеві фінансові  органи: види та  функції

     7.2. Поняття та системи  касового виконання  місцевих бюджетів

     7.3. Касове виконання  місцевих бюджетів  у зарубіжних країнах

     7.4. Контроль та аудит  фінансової діяльності  місцевого 

          самоврядування 

7.1. Місцеві фінансові  органи: види та  функції 

     Компетенція місцевих органів  влади - це коло повноважень, якими вони наділяються законом для виконання покладених на них функцій.

     В Україні є два основних види місцевих фінансових органів (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Система управління місцевими фінансами

 
 
     

• Фінансові органи місцевого самоврядування. До фінансових органів місцевого самоврядування належать фінансові відділи виконавчих комітетів та інших виконавчих органів місцевого самоврядування. Фінансові відділи в системі місцевого самоврядування функціонують у містах, які мають статус так званого обласного підпорядкування, та в районах цих міст. В Україні 163 міста обласного підпорядкування. Міста Київ і Севастополь у системі місцевого самоврядування не мають власних фінансових органів. Не мають своїх фінансових органів і міста так званого районного підпорядкування.
• Місцеві фінансові органи у системі виконавчої влади. До них належать:

     1) Міністерство фінансів Автономної  Республіки Крим;

     2) фінансові управління та відділи  обласних, Київської та Севастопольської  міських, районних, районних у  містах Києві та Севастополі  державних адміністрацій;

     3) місцеві органи Державної податкової адміністрації, Головного контрольно-ревізійного управління, Головного управління Державного казначейства України (функціонують в областях, у містах Києві та Севастополі, в районах цих міст, у містах обласного підпорядкування, у районах, районах міст обласного підпорядкування. Указані підрозділи не входять до складу місцевих державних адміністрацій і мають центральне підпорядкування. Структуру міських підрозділів Державної податкової адміністрації останнім часом реорганізовано). 

7.2. Поняття та системи  касового виконання  місцевих бюджетів 

      Касове  виконання місцевих бюджетів - це організація прийому, зберігання та видачі бюджетних коштів, а також ведення обліку і звітності в процесі виконання місцевих бюджетів.

     Системи касового виконання місцевого бюджету:

     - банківська;

     - казначейська;

     - змішана.

      Виконання місцевих бюджетів здійснюється в межах  коштів, що реально надійшли на рахунки  відповідних бюджетів в установах  банків.

      Реально касове виконання місцевих бюджетів в Україні нині здійснюється як установами Національного банку України, так і рядом комерційних банків.

      Уряду Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським  держадміністраціям за погодженням  з територіальними управліннями Нацбанку України було рекомендовано визначити перелік банків, в яких відкриваються рахунки відповідних місцевих бюджетів та підприємств, установ, організацій, що фінансуються з цих бюджетів.

      Оборотна  касова готівка - грошові кошти, що утворюються в складі бюджетів для покриття тимчасових касових розривів при їх виконанні.

      Розмір  оборотної касової готівки визначають місцеві ради при затвердженні відповідних  місцевих бюджетів.

      Якщо  касові розриви виникають при  виконанні міських, районних, сільських  і селищних бюджетів, то за клопотанням відповідних виконавчих органів рад бюджетні позички можуть надаватися з бюджету вищого рівня. Рішення про це приймають керівники відповідних фінансових органів. 

7.3. Касове виконання  місцевих бюджетів  у зарубіжних країнах 

     У зарубіжних країнах застосовуються різні підходи до організації касової справи в органах місцевого самоврядування. В одних країнах органи місцевого самоврядування самостійно визначають умови касового виконання власних бюджетів. В інших країнах вони такого права не мають, а належить воно державній владі.

      Самостійно  визначають умови касового виконання  місцевих бюджетів органи місцевого  самоврядування США, ФРН, Австрії, Польщі та інших країн. У цих країнах касову справу забезпечують уповноважені органами місцевого самоврядування банківські установи.

      В окремих країнах органи місцевого  самоврядування призначають комунальні (муніципальні) банки фінансовими  установами, на які покладається касове виконання місцевих бюджетів та інших  фондів фінансових ресурсів. Там, де органи місцевого самоврядування мають автономію в питаннях організації касової справи, муніципалітети призначають власних скарбників. Вони забезпечують фінансовий баланс, спільно з банками турбуються про ліквідність, готують фінансові звіти.

      У тих країнах, де касова справа в органах місцевого самоврядування перебуває під контролем державної влади, вона організується державним казначейством. Прикладом таких країн є Франція.

      В Італії та Португалії використовуються змішані системи організації касової справи в органах місцевого самоврядування. В Італії у великих муніципалітетах касова справа контролюється і забезпечується державним казначейством. Муніципалітети з чисельністю населення до 5 тис. осіб та гірські муніципалітети з чисельністю населення до 10 тис. осіб мають певний рівень автономії в організації касової справи.  

7.4. Контроль та аудит  фінансової діяльності  місцевого самоврядування 

     Організація контролю та аудиту в Україні здійснюється:

• Міністерством фінансів України;
• Головним контрольно-ревізійним управлінням;
• Головним управлінням Державного казначейства;
• Державною податковою адміністрацією України;
• місцевими державними адміністраціями;
• іншими органами.

      Загальний фінансовий контроль здійснює Верховна Рада України та Рахункова палата Верховної Рада України.

      Діють також ревізійні комісії, що створюються безпосередньо представницькими органами місцевого самоврядування для контролю використання коштів бюджету, позабюджетних, валютних та цільових фондів. Окремі контрольні функції в цій сфері виконують самі представницькі органи місцевого самоврядування та їхні комісії.

      В Україні здійснюється загальний  контроль за використанням бюджетних  коштів і обов'язковий аудит підприємств  та організацій, включаючи й комунальний  сектор.

      У багатьох розвинутих зарубіжних країнах  розрізняють внутрішній і зовнішній фінансовий контроль у місцевих органах влади.

      Внутрішній  фінансовий контроль здійснюється обраними представницькими органами місцевої влади спеціальними комісіями чи комітетами.

      Зовнішній фінансовий контроль діяльності місцевих органів влади здійснюється органами державної влади по лінії як виконавчої, так і законодавчої та судової влади. У Франції створено спеціальні органи фінансового контролю за діяльністю місцевої влади - регіональні рахункові палати. Це органи судового характеру. Певні повноваження в цій сфері надано префекту - представнику уряду в регіонах і департаментах. Саме він подає до регіональної рахункової палати матеріали про фінансову діяльність комун та інших органів місцевої влади. Регіональна рахункова палата може зобов'язати місцевий орган влади скасувати рішення, що суперечить закону. 

 

ЛІТЕРАТУРА 

1. Конституція України (прийнята на п'ятій сесії Верховної  Ради України 28 червня 1996 року).
2. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" (прийнятий 8 лютого 1997 року).
3. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (прийнятий 21.05.1997 р.).
4. Закон України “Про бюджетну систему України” // Закони України; в 11 т. - К.: Інститут законодавства, 1997, - Т, 1. - С. 48 - 70.
5. Закон України "Про місцеві державні адміністрації" (прийнятий 9 квітня 1999 року).
6. Бюджетний кодекс України (прийнятий 2-го червня 1993 року).
7. Декрет КМУ "Про місцеві податки і збори" (прийнятий 20 травня 1993 року).
8. Абрамов В., Пила В. Регіональна економічна політика в Україні на сучасному етапі // Економіка України. - 1993. - №8. - С. 21 - 26.
9. Адухов А. Реформирование экономики и взаимодействие центра и регионов Российской Федерации // Вопросы зкономики. - 1996. - № 6. - С. 113 - 118.
10. Аксенова Е. Бюджет и экономическая самостоятельность регионов //Мировая экономика и международные отношения. - 1992. - №5. -С. 115-128.
11. Барановский А.И. С учетом мирового опыта // Финансы СССР. - 1991. -№ 10.-С. 72-78.
12. Бланкарт Шарль. Державні фінанси в умовах демократії: вступ до фінансової науки. - К.: Либідь, 2000. - 654 с.
13. Борисом А.М., Гетер Я.П. Местные налоги, сборы и пошлины. - М.: Финансы и статистика, 1990. - 240 с.
14. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К: Вища школа, 1997. – 383 с.
15. Василик О.Д. Теорія фінансів. - К.: НІОС, 2000.
16. Держава, податки, бізнес (В.М Суторміна, В.М. Федосов, В.Л. Андрущенко); за ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 1992, - 328 с.
17. Державні фінанси: теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / Пер. з англ. Ю. Немец. (ред.). - К.: Основи, 1998.
18. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова І.І.. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник, - К.: Наукова думка, 1997. - 302 с.
19. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). - К.: НІОС, 2000.
20. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України. - К.: Знання, 1999. - 487 с.
21. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. - К: "Знання", 1999.
22. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади: монографія / Нац. Інститут стратегічних досліджень, - К., 1996.
23. Макарова В.И. Региональные и местные налоги: Учеб. пособие. - М.: Главбух, 1998. – 287 с.
24. Местное финансирование в Европе / Изд-во Совета Европы, 1997.
25. Муниципальный менеджмент: Учебное пособие / Под ред. Т.Т.Морозовой. - М: ЮНИТИ, 1997.
26. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси: Підручник, - К.: МП "Глобус", 1992.
27. Огонь Ц.Г. Податкова політика і доходи бюджетів України // Фінанси України, - 1997. - № 5. - С. 74 - 85.
28. Опарін В.М. Фінансова система: теоретичні засади та практичні аспекти її розбудови в Україні // Фінанси України, - 1998, - № 9. - С. 49 -59.
29. Павлюк К.В. Місцеві бюджети і міжбюджетні відносини // Фінанси України. - 1996, - № 6. - С. 24 - 37.
30. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави. - К.: НІОС, 1998. - 176 с.
31. Петленко Ю.В., Рожко О.Д. Місцеві фінанси: опорний конспект лекцій. – К.: Кондор, 2003. – 282 с.
32. Податкова система України: Підручник / За ред. В.М Федосова. - К.: Либідь, 1994 — 190 с.
33. Симоненко К.В Регионы Украины: проблемы развития. - К.: Наукова думка, 1997. – 307 с.
34. Слухай С.В. Становлення системи фінансового вирівнювання //Фінанси України. —1998. - № 11. - С. 15 - 25.
35. Справочник финансиста / Под ред. З.А. Уткина. - М.: ЗКМОС, 1998. -430 с.
36. Титаренко В.О. Економічні засади місцевого самоврядування. - К.,1994.
37. Ткачук А., Агранофф Р., Браун Т. Місцеве самоврядування: світовий та український досвід: Посібник. - К.: Заповіт, 1997.
38. Турне Б. Державне управління / Пер. з фр. В. Шовкуна. - К.: Основи, 1993.
39. Финансы и кредит: Учеб. пособие / Под ред. А.М. Ковалевой, - М.: Финансы и статистика, 2002. - 510 с.
40. Финансы: Учеб. пособие / Под ред. А.М. Ковалевой. - М.: Финансы и статистика, 1996.
41. Финансы: Учебник / Под ред. В.М. Радионовой. - М.: Финансы и статистика, 1995 – 430 с.
42. Финансы: Учебник для вузов / Под ред. Л.А. Дробозиной. - М.: ЮНИТИ, 1999. - 527 с.
43. Финансы: Учебник для вузов/ Под ред. Л.А. Дробозиной. - М.: Финансы - ЮНИТИ, 2000.
44. Фінансове право. Навч. посібник / За ред. Л.К. Воронової. - Харків, 1998.
45. Харлоф Э. Местные органы власти в Европе. - М.: Финансы и статистика, 1992.