Механізм податкового планування на підприємстві та напрямКи його удосконалення

У принципі, мінімізація  і оптимізація переслідують одну мету – зниження податкового тягаря платників податків, проте якщо мінімізація  замикається в локальних ситуаціях, то оптимізація має системний характер, тісно пов'язаний з критерійною оцінкою варіантів і з витратною політикою підприємства.

Оптимізація податків здійснюється в процесі податкового планування, податкового регулювання і внутрішнього податкового контролю організацією. Найважливіша роль в оптимізації податкових потоків відводиться методам податкового планування, яке в широкому його розумінні включає і розробку податкової політики організації, і методи податкового регулювання і податкового контролю, вживані (передбачувані до застосування) платником податків.

У найзагальнішому вигляді  в інструментарій податкового планування включаються методи податкового  бюджетування, використання податкових пільг і інших не заборонених  законом способів мінімізації податкових платежів, застосування трансфертного ціноутворення і пропусків в податковому законодавстві, реалізації податкової політики організації і податкового обліку. Якщо оптимізація податків – це мета корпоративного податкового менеджменту, то податкове планування – це комплекс методів, інструментів досягнення мети податкового менеджменту.

Податкова оптимізація  і податкове планування припускають  таку управлінську діяльність платників  податків, яка дозволяє не тільки понизити податковий тягар в сьогохвилинній ситуації, але і забезпечити довготривалу економію на податках, одержати економічний ефект від її вкладення, уникнути або понизити ризик можливих штрафних санкцій в перспективі.

Зменшення податкових виплат в результаті їх оптимізації і  планування повинне вести до збільшення розміру прибутку підприємства, а значить, і відповідати інтересам власників, керівників і працівників підприємства. Проте, ця залежність не завжди буває такою прямою і безпосередньою.

Скорочення одних податків може привести до збільшення інших, а  також до податкових санкцій з боку контролюючих органів. Тому найбільш ефективним способом збільшення прибутковості є не механічне скорочення податків, а мінімізація тягаря податків на базі зростання виробництва, продажів і прибутковості бізнесу, тобто побудови ефективної системи управління підприємством і ухвалення рішень так, щоб оптимальною була вся структура бізнесу [45, с.144].

Довготривалість, стійкість  ефекту зниження податкового тягаря може бути забезпечена шляхом ефективного  вкладення засобів у виробництво, розвиток підприємства, у тому числі і засобів, що вивільняються від ефекту зниження податкового тягаря. Оптимізація оподаткування і податкове планування повинні будується також і на підтримці платниками податків своєї цінової конкурентоспроможності на ринку, маючи на увазі, що велика частина податків включається в продажні ціни товарів і оплачується споживачами.

Таким чином, кажучи про  корпоративний податковий менеджмент, повинно йтися не про тактику  мінімізації податків, а про стратегію  оптимального управління податковими потоками і підприємством в цілому.

 

1.2. Класифікація, методи та основні  напрямки податкового планування на підприємстві

 

Податкове планування на рівні підприємства - це вибір між  різними варіантами здійснення фінансово - господарської діяльності і розміщення активів з метою досягнення максимально низького рівня податкових зобов'язань, які при цьому виникають.

Податкове планування при  його правильній організації дає  можливість підприємству [53, с.421]:

- дотримуватися податкового законодавства шляхом правильності розрахунку податків, зборів і інших платежів податкового характеру;

- звести до мінімуму  податкові зобов'язання;

- максимально збільшити  прибуток;

- розробити структуру  взаємовигідних угод з постачальниками  і замовниками;

- ефективно керувати  грошовими потоками;

- уникати штрафних  санкцій.

Податкове планування доцільне завжди: і коли підприємство процвітає, і коли воно балансує на грані рентабельності або, що гірше, на грані банкрутства. При грамотному підході поліпшення фінансового стану підприємства не буде пов'язано з податковими порушеннями.

Процеси планування і  регулювання на підприємстві дуже тісно  взаємозв'язані, переплетені і, розглядаючи  процеси податкового менеджменту  на підприємстві, їх досить складно  відокремити. Тому основні методичні напрями податкового планування і регулювання розглядаються в сукупності як єдине ціле, як податкова оптимізація, т.  е. оптимізація корпоративних податкових доходів, податкових витрат і податкового прибутку шляхом податкового бюджетування і інших форм і методів корпоративного податкового планування і регулювання.

Організація і реалізація по елементах повноцінного корпоративного податкового менеджменту створює  можливість рішення суб'єктами господарювання ряду проблем, які не завжди вдається вирішити в рамках інших типів  управління і видів менеджменту [61, с.195]:

– одержати додатковий інструментарій для використання поточних і майбутніх сприятливих податкових, фінансових і інших умов

– більш повно врахувати  зміни зовнішнього середовища

– стимулювати учасників  податкового менеджменту з урахуванням  результатів ухвалених управлінських рішень, створити передумови для підвищення класності і кваліфікації менеджерів

– забезпечити раціональніший розподіл і використання різних видів  ресурсів господарюючого суб'єкта

– підвищити при мінімальних  витратах фінансову стійкість і  вартість підприємства.

Важливим критерієм  рішення питання про необхідність організації господарюючим суб'єктом  корпоративного податкового менеджменту  є рівень податкового тягаря. Якщо питома вага податків не перевищує 15% чистої доданої вартості підприємства, то потреба в податковому плануванні і оптимізації мінімальна; при вищих значеннях рівнях податкового тягаря необхідна організація повноцінного податкового менеджменту [38, с.55].

Чим вищий податковий тягар, тим ефективніше будуть витрати  господарюючого суб'єкта по організації  податкового менеджменту, тим вище ціна ухвалюваних управлінських  податкових рішень (за умови їх ефективності).

Кажучи про класифікацію податкового планування, необхідно  мати на увазі, по-перше, логіку і структуру  побудови ланцюжка якнайкращих способів досягнення поставленої мети, по-друге, тимчасові рамки, з одного боку, що обмежують постановку нездійсненних завдань і цілей, а з іншою – виступаючі індикатором ефективності планованих дій шляхом порівняння прогнозованого і фактичного результату.

Узагальнюючи різні  точки зору, можна дати наступну класифікацію видів податкового  планування [46, с.125]:

1)  по об'єктах управління:

- зовнішнє (засновниками, сторонніми консультантами, представниками  державних органів і т.  п.);

- внутрішнє (виконавськими  органами організації, його структурні  підрозділи);

2)  по юрисдикції (території дії):

- усередині країни (національне);

- міжнародне;

3)  по тривалості періоду і характеру вирішуваних задач:

- оперативне;

- тактичне;

- стратегічне;

4)  по законності дій платника податків:

- законне (маніпулювання  положеннями існуючого законодавства,  використовуючи його недосконалість, складність і суперечність);

- протизаконне податкове  планування, при якому застосовуються  протизаконні методи в цілях  зменшення податкових платежів;

5)  по стадіях фінансово-виробничого циклу:

- податкове планування  на стадії створення підприємства;

- в період його існування; 

- на стадії ліквідації;

6) по очікуваннях, що  покладаються на податкове планування:

- оптимістичне;

- песимістичне;

- реалістичне;

7)  по дії на податкове навантаження:

- оптимізаційне (направлене  на оптимізацію і мінімізацію податкових потоків підприємства);

- класичне (направлене  на розрахунок майбутніх податкових  платежів).

Приведене розмежування податкового планування і заходів  процесу податкового планування на види покликане не тільки зрозуміти  суть даної економічної конструкції, але і сприяти реалізації податкового планування на підприємстві з науково-обгрунтованих позицій.

Податкове планування –  нерозривна частина загальноекономічного планування, а значить, робота у області  податкового планування повинна складатися з тих же етапів, які знаходять своє віддзеркалення в процесі складання загального плану розвитку підприємства на перспективу, а саме: організаційно-підготовчого, дослідницького, планово-разработочного і основного етапу.

Перший етап визначається формуванням апарату, який повинен організувати всю роботу по складанню плану і підготувати умови для його реалізації. Другий визначається виконанням основних досліджень, в т.  ч. чинного податкового законодавства, передуючих складанню плану. Тут же здійснюється збір необхідної інформації, розробляються аналітичні таблиці, вибираються потрібні техніко-економічні показники. Третій етап включає складання самого плану. І четвертий етап – реалізація даного плану.

Розглядаючи корпоративне податкове планування як певну послідовність дій, направлених на оптимізацію податкових потоків можна виділити наступних етапів податкового планування для цілей визначення податкового поля [33, с.59] (рис. 1.3).

 

 

 

 

Рис. 1.3 Головні етапи  та напрями корпоративного податкового  планування на підприємстві.

 

В свою чергу стратегічне  податкове планування можливо представити слідуючим організаційним блоком (рис. 1.4):

 

 

 

 

Рис. 1.4 Організаційний блок стратегічного податкового планування.

 

Досить важливим є  розробка стретегії опертивного  податкового планування від якої залежить поточний успіх вирішення поставлених завдань.

В рамках етапу стратегічного  планування виділяються такі етапи, як: створення діючої господарюючої  одиниці; кардинальні зміни умов функціонування підприємства і в  процесі поточної діяльності підприємства, а також виділяються напрями: визначення цілей і завдань організації, сфери виробництва і звернення, напрямів діяльності (вибір організаційно-правової форми, структури і місця розташування підприємства і його структурних підрозділів); аналіз податкових пільг, що надаються законодавством; формування податкової облікової політики. Таким чином в рамках даного етапу формується податкове поле організації, т.  е. визначаються сукупні податкові зобов'язання організації.

В рамках етапу оперативного планування виділяються напрями: розрахунок і управління податковими базами, складання многовариантиых податкових моделей, раціональне розміщення активів і прибули підприємства, складання податкових календарів.

В рамках етапу оцінки ефективності податкового планування виділяються напрями: встановлення величини відхилень фактичних результатів від планових, аналіз причин; визначення системи показників, що характеризують ефективність розроблених методів.

Результати податкового  планування і оптимізації необхідно  оцінювати не тільки сумами зменшених  податків і принесених вигод, але і з погляду зменшення можливого збитку і витрат, які були б неминучі при веденні господарської діяльності без урахування існуючих особливостей оподаткування, а також ефекту від реінвестування податкового прибутку.

Ключову роль в податковому плануванні і оптимізації грає аналітична стадія обробки інформації для вироблення управлінських рішень, що поступає як від платників податків, так і від офіційних органів.

Ефективність податкового  планування визначається за допомогою  ряду коефіцієнтів, загальна схема розрахунку яких передбачає відношення сукупності податкових витрат або окремих складових до об'єму продажів, собівартості або прибули. Показники можуть розраховуватися як в долях одиниці, так і у відсотках.

Проте через особливості вітчизняного господарського середовища, сформульовані раніше, неможливо привести рекомендовані значення всіх коефіцієнтів. Оцінка ефективності можлива лише на основі динамічних розрахунків, що дозволяють виявити тенденції для кожної конкретної організації. Разом з тим відносно показника «податкоємкість продажів» існує наступна оцінночна шкала [58, с.25]:

- якщо значення показника  складає не більше 20 %, те податкове планування може бути обмежено рамками чіткого ведення бухгалтерського обліку і внутрішнього документообігу, використанням прямих пільг і самоосвітою головного бухгалтера;

- у інтервалі 20–45% податкове планування повинне  стати частиною загального фінансового  управління і контролю, для чого  потрібен залучення спеціально  підготовленого персоналу або участь зовнішніх податкових консультантів (аудиторів);

- у інтервалі 45–70% податкове планування повинне  стати найважливішим елементом  стратегічного планування, необхідні  обов'язковий податковий аналіз  і експертиза організаційних, юридичних  і фінансових заходів і інновацій, найімовірніше буде потрібно співпраця з професійними податковими консультантами, а також юристами, що спеціалізуються у області оподаткування і податкового права;