Механізм податкового планування на підприємстві та напрямКи його удосконалення

Неперерахування податків і зборів згідно законодавчо встановленого  порядку на сьогодні розглядається як злочин проти держави і відповідальність за таку дію визначено Кримінальним кодексом України, який частково присвячений ухиленню від оподаткування, встановлює відповідальність за відмивання коштів та майна, фіктивне підприємництво та банкрутство і подібні дії.

2. Однак добросовісне  перерахування податків підприємством  не вступає у суперечку можливості  використати господарюючим суб'єктом  законодавчо визначеного повноваження  на захист особистих майнових  прав легетимним способом, в галузі податкового права – можливість оптимізувати оподаткування використовуючи інструментарій, який включає процедури та  методи податкового планування.

На сьогодні сплата підприємствами податків за стандартними встановленими  законами ставками є незвичайно рідкісним явищем. Суб'єкти господарювання, що дбають про капіталізацію своїх фінансових ресурсів, можуть використовувати один із двох варіантів податкової поведінки, яка допускається законодавством:

- корпоративне податкове  планування;

- обхід податків.

Обхід податків полягає у використанні переваг, які є у податковому законодавстві, маючи на меті скоротити податкові зобов'язання підприємтсва. Даний процес базується на використанні невідрегульованих ситуацій, які існують у податковій структурі.

Вмілий обхід від оподаткування є серйозною можливістю для підприємств - платників податків і зборів зменшити величину податкових виплат до бюджетів. Але податкове законодавство міняється досить швидко, швидше ніж інша галузь державного регулювання, а тому проводитти управління оподаткуванням лише базі закону та інструкції, яка може бути незабаром змінена, буде недалекоглядним рішенням.

Побудова сучасної структури  механізму корпоративного податкового  планування має базуватися на його реалізації у ряді послідовних на підприємстві етапів (рис.3.1).

 

 

 

Рис. 3.1 Сучасна структура податкового планування як процесу ухвалення рішень на підприємствах.

 

Визначена сруктурна  модель корпоративного планування податкових потоків на підприємстві з'єднує  головні етапи даного процесу у 3 підцикли – стратегічний, тактичний та оперативний (Додаток В).

Так як податкове планування – це діяльність, що спрямована на досягненя  довгострокових, середньострокових  та короткострокових  цілей, то побудова загальної структури механізму корпоративного податкового планування має здійснюватися в залежності від рівнів на яких ухвалюються управлінські рішення: стратегічний, тактичний та оперативний  (рис. 3.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.3.2 Зміст та послідовність заходів у податковому плануванні.

 

Система стратегічних цілей  податкового спрямування, які знайшли  відображення в представленій моделі, дає змогу підприємству:

1. прийнятий рівень податкового ризику у процесі провадження  фінансово-господарської діяльності у майбутньому;
2. оптимізувати податковий портфель;
3. забезпечити високорентабельність у використанні інвестиційних вкладень.

В процесі реформування податкової системи варто використовувати інституційну політику. Вона має бути направлена на утворення ефективнішої системи господарювання бізнесу через скорочення трансакційних податкових витрат чи скорочення інституційних перепон. У фінансовій науці питання ефективності податкової системи незмінно пов’язане із повнотою охоплення оподаткуванням джерел доходів та мінімізацією витрат по сплаті і стягненню податків. Проблема спрощення оподаткування, зменшення його негативного впливу на платників податків та економічне зростання, відноситься до тих, які неможливо вирішити раз і назавжди. Практично на  кожному етапі розвитку фінансової науки різні школи пропонували свої напрями оптимізації податкової системи.

 Одним з видів  трансакционных витрат, пов'язаних  з оподаткуванням, Р. Познер виділяв  витрати «обумовлені бажанням  ухилення від сплати податків» [45, с.52]. Автором вказаний вид трансакционных податкових витрат  пропонується  визначати,  як «витрати податкового планування».

Під  податковим  плануванням  розуміється  вибір  підприємством  найбільш вдалого варіанту здійснення діяльності і розміщення активів, направленої на зниження питомої ваги в ціні продукції тих, що виникають при цьому податкових  зобов'язань [13, с.70].  Основною  метою витрат  податкового планування, на думку Р. Познера, є зниження нарахованих податків а не  отримання потенційно  вигідних  економічних наслідків,  пов'язаних  з переміщенням  ризику  до  тих,  хто краще справляється  з його  несенням,  скороченням агентських  витрат  або переміщенням  активів в   цінніші способи використання. До вказаного виду трансакционных податкових витрат  відносяться  витрати  на  зовнішніх  консультантів, а також організаційні витрати (витрати на зміну  бухгалтерського  обліку,  проведення  додаткових  економічних  операцій,  пов'язаних використання посередників пільгових схем оподаткування), направлені на мінімізацію нарахування податків.  Безпосередній  рівень «витрат  податкового  планування»  можна визначити лише в ході аналізу господарської діяльності підприємства. В умовах України до «витрат податкового планування» пропонується  крім  прямих  витрат  податкового планування додатково відносити і суми відсотків, що нараховуються по податковому кредиту, відстроченням і розстрочкам, що надаються по податках. Вказані витрати не  пов'язані безпосередньо з  підвищенням ефективності  роботи  підприємства, а обумовлені бажанням зміни терміну сплати податку – ухиленням від їх сплати. 

Сучасні дослідження  зарубіжних вчених підтверджують, що виконання  усіх положень податкового законодавства  призводить до виникнення значних додаткових витрат для платників податків на:

• відвідування податкових органів;
• підготовку, надання податкової звітності, іншої додаткової інформації контролюючим органам;
• аудиторів, консультантів;
• бухгалтерів, які займаються податковою звітністю;
• пошук і вивчення необхідної інформації з питань оподаткування, тощо.
• Цікаві дані наводить американський економіст Д.Слемроу. За його оцінками такі додаткові витрати щонайменше у 5 разів перевищують прямі – на утримання податкового управління [52, с.372].

Витрати, пов’язані з податками на бізнес в Канаді, були дослідженні Р.Пламондоном і Д.Зуссманом. Вони прийшли до висновку, що їх вартість в 1996 році становила від 2,3 млрд. до 4,5 млрд. канадських доларів, тобто в середньому 3,4 млрд. або 0,4 відс. валового внутрішнього продукту. Одне з вивчень професора Б. Ерарда показало, що тягар федеральних і провінційних податків на прибуток та капітал для 500 найбільших корпорацій Канади в 1995 році склав 250 млн. канадських доларів [49, с.62-63].

Досить корисна інформація, яка деякою мірою відображає дійсний стан справ у вітчизняній системі оподаткування та спонукає до рішучих дій, міститься у дослідженні «Вартість дотримання податкового законодавства в Україні», підготовленому Міжнародною Фінансовою Корпорацією (IFC) у рамках Консультативної програми з поліпшення інвестиційного клімату Групи Світового банку [101].

В дослідженні взяли  участь представники 2082 вітчизняних  приватних підприємств (2007 податковий рік) та 1000 приватних підприємців (2008 податковий рік). Його результати показали, що витрати приватних підприємств України на адміністрування податків становили 5,9 млрд. грн., а витрати приватних підприємців 1,9 млрд. гривень.

За оцінками експертів  дотримання вимог вітчизняного податкового  законодавства коштує малим підприємствам України понад 8% їх річного доходу, а приватним підприємцям з найменшими доходами – понад 10%. Тому, вітчизняні науковці наголошують, що зменшення витрат на розрахунок податків та зборів є нагальною проблемою для України [104].

Складність вітчизняної  податкової системи вимагає від  платників податків витрату значного часу на дотримання податкового законодавства (рис.3.3).

 

Рис.3.3 Час, що витрачається на дотримання податкового законодавства [101].

 

Аналізуючи дані, наведені в рис.3.3 відмітимо, що вітчизняний бізнес витрачав 848 годин на дотримання податкового законодавства, що на 441 годин більше, ніж у Росії і на 661 годин – у США. Досить сприятливими для бізнесу є податкові системи Грузії та Казахстану. Найбільше часу в нашій країні – 416 годин, або майже половина, витрачається на податки, пов’язанні із заробітною платою. Досить складним є податок на додану вартість – 246 годин.

Яскравим прикладом  певного вирішення досліджуваної  проблеми є досвід Російської Федерації, де з 2001р. запроваджено єдиний соціальний податок. Це дозволяє платникам податків витрачати лише 67 годин в рік на виконання всіх вимог законодавства, пов’язаних із податками на заробітну плату.

Для кращого розуміння  досліджуваного питання та ідентифікації  його проблемних сторін розглянемо рис.3.4, який відображає найважливіші складові компоненти вартості дотримання вимог податкового законодавства в нашій державі.

 

 

 

 

Рис.3.4. Головні складові елементи вартості дотримання податкового законодавства в Україні [101].

 

Як бачимо, найбільші  витрати платників податків – 4850 млн. грн. пов’язані із веденням податкового  обліку. Питома вага зазначених витрат у загальній структурі є найбільшою і складає 66%. Значні витрати пов’язані  із складанням і поданням податкової звітності – 680 млн. грн. (9,2%). Вартість проходження бізнесом контрольних процедур становить 320 млн. грн. (4,4%). Інші витрати, що мають відношення до виконання податкових зобов’язань складають 1500 млн. грн. або 20,4%.

Таким чином, ми можемо стверджувати, що в Україні є нагальним спрощення саме облікових процедур, пов’язаних із визначенням податкових зобов’язань платників податків. Пріоритет у даному напрямку має бути наданий малому та середньому бізнесу, який вже давно став основою економік розвинених країн світу. Одним із критеріїв досягнення такої мети є максимізація самообслуговування, тобто  можливість платнику податків визначати і сплачувати своє податкове зобов’язання без зовнішньої допомоги консультантів, аудиторів, працівників податкової адміністрації.

Підсумовуючи вище викладене, вважаємо, що зменшення трансакційних та інституційних податкових витрат може бути досягнуто шляхом:

1. Перегляду та оптимізації податкових (звітних) періодів, форм обов’язкової податкової звітності, кількості додатків до неї, алгоритмів визначення податкових зобов’язань;
2. Неухильного дотримання загальних положень законодавства щодо встановлення, скасування та зміни ставок, пільг і механізму справляння податків і зборів. Тобто, непорушення принципу стабільності та компетенції;
3. Мінімізації суб’єктивного фактора при організації посадовими особами податкових органів процесу контролю за правомірністю дій платників податків у рамках виконання останніми вимог податкового законодавства, що дозволить скоротити та ліквідувати можливість нав’язування додаткових процедур, створення необґрунтованих вимог з боку таких осіб, як то отримання додаткової інформації, проведення безпідставних перевірок, тощо;
4. Скасування небюджетоутворюючих податків і зборів. Таким чином ми даємо відповідь на питання: чи доцільно витрачати час і кошти платників на сплату мізерних сум податків, а податкових органів на їх адміністрування?
5. Перегляду концепції та системи взаємодії між працівниками податкових органів і представниками платників податків, адже у розвинених країнах світу відвідування податкових адміністрацій здійснюється у виключних випадках;
6. Удосконалення, спрощення та консолідації процесів збору даних, що стосуються оподаткування. Одним із варіантів є взаємовиключення дубльованих даних, які платники податків надають контролюючим органам;
7. Усунення розбіжностей щодо визнання та оцінки доходів і витрат для визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість і податком на прибуток.

З огляду на актуальність розглянутої проблеми, принцип максимально можливого скорочення витрат платників податків – на дотримання податкового законодавства, має стати визначальним у подальшій розбудові оптимальної податкової системи.

Маючи на меті простимулювати інвестиційну діяльність підприємства варто запровадити інвестиційно-інноваційний податковий кредит по податку на прибуток, якщо воно здійснює інвестування інноваційного характеру. Такий податковий кредит варто надати у вигляді скорочення податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі, який дорівнює частці витрат звітного податкового періоду, які були направленні на фінансування інноваційно-інвестиційних проектів.

Маємо такі дані про питому вагу сплати податків по ТОВ «Погребищенський маслосирзавод» у його загальному доході від реалізації товарів, робіт і послуг:

- у 2006р. – 2,1142%;

- у 2007р. – 2,1994%;

- у 2008р. – 2,2111%;

- у 2009р. – 2,2292%;

- у 2010р. – 2,1926%.

На основі аналізованих даних проведемо податкове планування податкового тягаря підприємства за період  до 2013 р., шляхом визначення тенденції динамічного ряду через аналітичне вирівнювання за прямою і екстраполювання питомої ваги податкового тягаря.

Рівняння прямої матиме наступний вигляд:

Y _t = a ₀ + a ₁ t,                                                                                         (3.1)

де y_t – вирівняне  значення (середнє) результативних ознак;

a _0,a ₁ – базисні параметри рівняння;

     t –  ознака (факторна).

Параметри рівняння знаходимо  через складання і розв’язання  системи двох рівнянь, які мають дві невідомі:    

                                                                                                                                            

                     ∑ y = n a + a ∑ t;                                  (3.2)                                  

                                                 ∑ y t = a ₀ ∑ t + a ₁ ∑ t ²,

 

∑ y –  середні значення (вирівняні) результативної ознаки;

n – кількість рівнів  у ряді;

∑ t, ∑ t ² – суми значення, а також квадратів значення факторних ознок;

∑ y t – суми множення різних значень факторних і результативних ознак.