Регулирование внешнего долга России

     Рис. 1  Обсяг державного внутрішнього боргу, млрд. руб.

     Намітилася  тенденція до вирівнювання умов залучення позик на внутрішньому і зовнішньому ринках, як за вартістю залучення, так і за строками запозичень. Інтерес інвесторів значно виріс до російських цінних паперів, про що свідчить зниження прибутковості валютних облігацій, що, у свою чергу, позитивно позначилося на ринку державних боргових зобов’язань в цілому. У 2003 році ціни російських єврооблігацій Rus 30 з погашенням в 2030 році перевищили рівень 97% від номіналу, при цьому прибутковість впала нижче 6,9% річних. Загальний обсяг державного боргу РФ за станом на 1 січня 2008 року оцінювався в 14,034 трлн. рублів, що складає 33,6% від ВВП. За фактичне нию станом на 1 січня 2001 року співвідношення державного дол-га до ВВП знизився на 15,4 %. Незважаючи на підвищення рівня суверенного кредитного рейтингу Ріс-ті, однією з основних проблем в області державного боргу залишається від-відсутність можливості сталого рефінансування державного зовнішнього боргу на сприятливих умовах. Не останню роль у цьому грає структурна слабкість економіки РФ обумовлена її високою висомистью від коливань світових цін на енергоносії. У 2008 році зовнішній борг Російської Федерації (перед нерезидентами) з урахуванням курсової та ринкової переоцінок збільшився з 465,4 до 484,7 млрд. доларів США. [2] В результаті операцій з новим залученню, погашення основного боргу, операції на вторинному ринку, зміна заборгованості за нарахованими і невиплачених відсотками заборгованість зросла на 58,2 млрд. доларів США, за рахунок інших змін (в основному курсової і вартісної переоцінок) - скоротилася на 38,9 млрд. доларів США.

     Обмеження можливостей рефінансування за кордоном узятих раніше зобов'язань, а також  прийняті заходи щодо фінансової підтримки  російських банків і підприємств сприяли зниженню зовнішньої заборгованості приватного сектора в IV кварталі 2008 року. Проте за підсумками року боргові зобов'язання зросли на 7,9% і до 1 січня 2009 року досягли 451,9 млрд. доларів США (93,2% сукупного зовнішнього боргу Російської Федерації). В той же час заборгованість органів державного управління та органів грошово-кредитного регулювання знизилася з 46,4 до 32,8 млрд. доларів США, а її частка в структурі зовнішнього боргу - з 10,0 до 6,8%.

     Заборгованість  російських банків перед нерезидентами за станом на 1 січня 2009 року, за винятком участі в капіталі та фінансових похідних, склала 166,1 млрд. доларів США, що трохи перевищує залишок на 1 січня 2008 року. Питома вага іноземній заборгованості банків перевищив одну третину сукупного зовнішнього боргу економіки.

     Зовнішнє  фінансування банківської системи  в 2008 році здійснювалося в основному  у формі кредитів, обсяг яких виріс  до 124,7 млрд. доларів-рів США, а частка збільшилася до 75,0% сукупного боргу сектора. Зобов'язання перед нерезидентами знизилися до 32,9 млрд. доларів США (19,8%). Заборгованість по боргових цінних паперів, що належить нерезидентам, скоротилася до 3,4 млрд. доларів США (2,1%). Зобов'язання за іншим категоріям оцінювалися в 5,2 млрд. доларів США (3,1%).

     У 2008 році сумарний обсяг зовнішніх зобов'язань нефінансових підприємств зріс на 30,5 млрд. доларів США - до 285,8 млрд. доларів США (59,0% всього зовнішнього боргу економіки).

     У розподілі зовнішнього боргу  Російської Федерації за термінами  погашення зо-лення переважали зобов'язання довгострокового характеру, що виросли до 404,9 млрд. доларів США (83,5%). Короткострокові, навпаки, зменшилася до 79,8 млрд. доларів США (16,5%).

     Валютна структура зовнішнього боргу  російської економіки в 2008 році змінилася  у бік збільшення частки іноземної валюти до 83,1% (402,8 млрд. доларів США). Частка боргових зобов'язань, номінованих у російських рублях, знизилася до 16,9% (81,9 млрд. доларів США). Важливою особливістю економіки сучасної Росії є посилення тенденції зростання сукупного національного боргу (СНР), що включає держав-дарчий зовнішній і внутрішній борг, внутрішній корпоративний борг і корпоративний борг перед нерезидентами. Зміни структури сукупного (державного і корпоративного) зовнішнього і внутрішнього боргу сталися в результаті різкого зростання корпоративного боргу. У 1998 році обсяг зовнішнього корпоративного боргу становив менше 30 млрд. доларів. На початок 2008 року він досяг 413,3 млрд. доларів. У 2003–2007 роках величина зовнішнього корпоративного боргу відносно ВВП збільшився майже в 2 рази і на початок 2008 року становить 32,5 % ВВП. Зовнішній корпоративний борг формується невеликим числом найбільших підприємств і банків. Внутрішня корпоративна заборгованість по відношенню до ВВП зросла в 2002-2008 роках більш ніж в 3 рази. За той же період борг російських підприємств і банків нерезидентам збільшився більш ніж в 11,5 рази. В даний час сукупний корпоративний борг наближається до 80 % ВВП. Проаналізувавши співвідношення між окремими складовими сукупного національного боргу РФ з точки зору обсягу і структури зовнішніх і внутрішніх запозичень, необхідно відзначити різке збільшення корпоративного боргу, а так як зовнішній корпоративний борг формується невеликим числом найбільших підприємств і банків, то в результаті можливого краху піраміди корпоративних єврооблігацій фінансове становище найбільших позичальників різко погіршиться. Якщо врахувати, що ці позичальники є і найбільшими платниками податків, то можливі суттєві перебої в надходження податків у федеральний бюджет. Все це вимагає вироблення політики у сфері управління державним боргом Росії, яка повинна бути орієнтована на досягнення максимальної ефективності і зниження боргового навантаження на економіку країни що, зрештою, має призвести до стабілізації і подальшому зростанню економічного розвитку Російської Федерації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ГЛАВА 3.ВЗАИМООТНОШЕНИЯ РОССИИ С МЕЖДУНАРОДНЫМИ КРЕДИТНЫМИ  ОРГАНИЗАЦИЯМИ.  

     3.1. Взаимоотношения России с международными  кредитными организациями.  

     Россия  является одновременно должником и  кредитором — это требует пояснения.

     На  долг бывших социалистических и развивающихся  стран приходится 140 млрд долл. США. Основные заемщики — это Куба, Монголия, Вьетнам, Индия, Ливия и др.; причем большая часть долга погашается традиционными для этих стран  товарами, тогда как Россия рассчитывается со своими кредиторами в СКВ.

     Что касается роли должника, то Россия как  правопреемница СССР по его зарубежным активам и пассивам — СССР привлекал  среднесрочный и долгосрочный иностранный  капитал преимущественно в форме экспортных кредитов — взяла на себя обязательства по обслуживанию внешнего долга СССР.

     «Новый  долг» Российской Федерации складывается в основном из кредитов международных  финансовых организаций — МВФ  и МБРР, которые при предоставлении кредитов требуют проведения стабилизационной политики в стране и сокращения бюджетного дефицита.

     С начала 80-х гг. XX в. в связи с  резким обострением проблемы внешней  задолженности развивающихся стран  существенно возросла роль Парижского и Лондонского клубов, заседания  которых связаны теперь с решением проблемы внешних долгов бывших стран СЭВ (в частности, была урегулирована внешняя задолженность Польши и Венгрии) и бывших республик СССР, прежде всего России.

     Россия, которая является не только крупным  должником, но и одним из крупнейших кредиторов развивающихся стран, стала членом Парижского клуба осенью 1997 г., а первое соглашение с Парижским клубом было подписано еще в апреле 1993 г. В соответствии с этим соглашением Россия получила право не выплачивать по советским долгам в 1993 г. 15 млрд долл., ограничившись выплатой лишь 2 млрд долл. процентных платежей. В апреле 3996 г. с кредиторами Парижского клуба было подписано новое соглашение о долгосрочной реструктуризации российского долга. Величина долга России с процентами странам — кредиторам Парижского клуба на 01.07.01 г. составляет 35,9 млрд долл. США.

     Сегодня возрастает значение информационного  влияния как инструмента решения  политических, экономических, культурных, этнических, религиозных проблем  в мире, Отсутствие профессиональной политической элиты, способной проводить такую политику, приводит к углублению политического кризиса. По мнению специалистов, проблема внешнего долга приобретает прежде всего информационный искусственный характер, а ее экономическая составляющая отходит на второй план. Действительно, внешний долг США превышает 2 трлн долл., даже Буш назвал его беспрецедентным, однако никто не подвергает сомнению жизнеспособность американской экономики. Российский же долг превращен в ключевую проблему. Причина в том, что Россия еще не может создать эффективный механизм защиты своих национальных интересов в мировой информационной среде.

     Предлагается  комплексное решение проблемы внешней  задолженности:

     - за счет возврата средств, незаконно  вывезенных за рубеж; по оценке экспертов, это примерно 500 — 700 млрд долл., которые хранятся в американских банках (в зарубежных банках ежегодно оседает от 15 до 17 млрд долл.);

     - нужно добиваться возврата денежных  средств от должников России, это около 96 млрд долл.;

     - Россия должна привлечь на свою сторону мировое общественное мнение.

     Таким образом, решение проблемы платежей по внешнему долгу во многом зависит  от восстановления авторитета России на международной арене. Это не только поможет выплатить внешние долги, но и создаст благоприятную почву для привлечения инвестиций в российскую экономику.

     Формирование  Россией и странами СНГ единого  экономического пространства со свободным  движением товаров, услуг, капитала и рабочей силы осуществляется с  учетом договоренностей, достигнутых ими в области создания зоны свободной торговли. Полностью согласованы вопросы, связанные с формированием зоны свободной торговли с Азербайджаном, Арменией, Казахстаном и Киргизией.

     В рамках создаваемого Беларусью и  Россией Союзного государства основное внимание направлено на дальнейшую реализацию Договора о его создании и Программы действий по его выполнению. Одним из итогов 2000 г. является подписание Соглашения между Российской Федерацией и Республикой Беларусь о введении единой денежной единицы и формировании единого эмиссионного центра Союзного государства.

     Важным  результатом в процессе формирования Таможенного союза стало подписание в феврале 2000 г. Соглашения об Общем  таможенном тарифе государств—участников  Таможенного союза. 10.10.2000 г. на заседании Межгосударственного Совета государств—участников Таможенного союза был подписан Договор об учреждении Евразийского экономического сообщества.

     Решению задачи активного участия России в мировых интеграционных процессах  в значительной степени способствует дальнейшее углубление торгово-экономических отношений с Европейским Союзом. Фундаментом этих отношений является Соглашение о партнерстве и сотрудничестве, Стратегия развития отношений Российской Федерации с ЕС на среднесрочную перспективу (2000 — 2010). Сделаны конкретные шаги в сторону углубления сотрудничества в сфере энергетики, создания благоприятных условий для долгосрочных инвестиций в России, активизации взаимодействия в банковском и страховом секторах, стандартизации и сертификации продукции.

     Международное сотрудничество прослеживается и в банковском секторе экономики. Приведем наглядный пример: одиннадцать ведущих банков мира (Societe Generate, Deutsche Bank AG, ABNAMRO Bank N, V., Banco Santander Central Hispano S.A., Credit Suisse Group.. UBS AG, HSBC, Barclays Bank, The Chase Manhattan Private Bank, Citibank N.A., J. P. Morgan) разработали и 30 октября 2000 г. подписали Всеобщие директивы по противодействию отмыванию доходов в частном банковском секторе (Вольфсберг-ские принципы). В соответствии с этими принципами банк должен устанавливать отношения только с теми клиентами, которые могут подтвердить законное происхождение своих источников дохода или финансирования. В целях более активного применения международных стандартов в борьбе с отмыванием «грязных» денег Центральный банк России направил Вольфсбергские принципы в кредитные организации страны для разработки ими собственной политики противодействия легализации доходов, полученных преступным путем.

     Процессы, происходящие в банковской системе, наиболее хорошо наблюдаемы и одновременно очень тонко отражают состояние экономики в целом; поэтому рассмотрим международную экономическую деятельность Сбербанка России как главного банка, обслуживающего население страны, т.е. нас с вами.

     Сбербанк  России, будучи действительным членом Всемирного института сберегательных касс (ВИСК) с 1992 г. и наблюдателем в Европейской группе сберегательных банков, является единственным представителем российских банков в этих организациях мирового сберегательного дела. С 1994 г. Сбербанк актив но сотрудничает с Европейским банком реконструкции и развития (ЕБРР) по двум направлениям:

     Программа развития малого бизнеса в России, с помощью которой Сбербанк России предоставляет кредиты предпринимателям и малым предприятиям для пополнения оборотных средств, расширения производства.

     Программа содействия развитию торговли, которая  позволяет Сбербанку получать гарантии ЕБРР по своим инструментам торгового  финансирования вместо перевода денежных ресурсов в качестве обеспечения  экспортно-импортных сделок своих клиентов.

     Сбербанк  России и Экспортно-импортный банк США 05.12.2000 г. подписали Соглашение о  сотрудничестве, в рамках которого они будут совместно осуществлять различные программы экспортного  финансирования в России.

     Кроме того, Сбербанк тесно сотрудничает с Немецкой ассоциацией Жиро и Сберегательных банков. Основой сотрудничества служит подписанное в 1997 г. соглашение, согласно которому укрепляются деловые связи между сберегательными банками городов Эссена, Кельна, Гамбурга, Дрездена и Нижегородским, Самарским, Московским и Санкт-Петербургскими банками Сбербанка России соответственно.