Концептуальні підходи до формування системи індикативного планування на підприємстві

Реалізація такої стратегії  досить болюча для підприємства та його працівників, однак в ряді випадків залишається єдиною в збереженні підприємства.

Стратегічне планування слід розглядати як динамічну сукупність взаємопов'язаних управлінських процесів, які витікають один з одного. Процес стратегічного планування на підприємстві складається з кількох етапів:

1. Визначення призначення підприємства — процес полягає у встановленні змісту діяльності підприємства, його призначення, ролі і місця в ринковій економіці, характеризує напрям діяльності, виходячи з ринкових потреб, особливостей продукції, характеру її споживання, конкурентних умов. 

Місія -  це мета , для якої підприємство існує, і яка має бути виконана у плановому періоді. Місія є комплексною метою, вона містить як внутрішні, так і зовнішні орієнтири діяльності, визначаючи таким чином сутність успіху, якого має досягти підприємство.

Зміст місії має передбачати такі основні складові аспекти: 

1) опис продуктів, що  пропонує підприємство;

2) характеристика ринку — підприємство  визначає своїх основних споживачів, клієнтів, користувачів;

 3) цілі підприємства, що виражені у термінах виживання, зростання, прибутковості;

4. технологія: характеристика обладнання, технологічних процесів, інновація у галузі технологій;
5. філософія: базові погляди і цінності організації, що слугують основою для створення системи мотивації;

6) внутрішня концепція,  у межах якої підприємство  змальовує власні враження про  себе, вказуючи джерела енергії,  основні слабкі сторони, ступінь конкурентоспроможності, фактор виживання;

7) Зовнішній образ  компанії, її імідж, що підкреслює економічну і соціальну відповідальність компанії перед партнерами, споживачами, суспільства загалом.

Формування місії є  звичайним явищем для високорозвиненого  бізнесу. У сучасних умовах в Україні  формуванням місії почали займатися  новостворені приватні економічні організації, які вже досягли певних успіхів. Хоча визначення місії є корисним і для невеличких підприємств чи новостворених форм бізнесу. Досить часто місія підприємства формується коротко, у вигляді лозунгу. Таким чином виділяється основна, найбільш значуща мета діяльності підприємства.

2. Встановлення цілей  підприємства, якщо місія задає  загальніорієнтири функціонування  підприємства, що відображають зміст  його  існування, то конкретний кінцевий стан, до досягнення якого безупинно прямує підприємство, фіксується у вигляді його цілей (або однієї основної мети).

Мета - конкретний стан окремих  характеристик підприємства, досягнення яких є для нього бажаним і  на досягнення яких спрямована його діяльність.

Одним з основних завдань  стратегічного планування є обґрунтування цілей. У сучасній теорії управління прийнято виокремлювати такі основні сфери діяльності, у межах яких кожне підприємство визначає свої головні цілі:

• позиція на ринку;
• доходи підприємства;
• впровадження інновацій;
• робота з клієнтами;
• ефективний менеджмент;
• потреби та добробут співробітників;
• соціальна відповідальність.

Правильно організований  процес встановлення цілей передбачає проходження чотирьох фаз:

• виявлення і аналіз тих трендів, які спостерігаються в оточенні;
• встановлення цілей для підприємства загалом;
• побудова ієрархії цілей;
• встановленні індивідуальних цілей.

Встановлені цілі мають  характер закону для підприємства, його підрозділів всього персоналу. Нині досить поширені два основних способи встановлення цілей:

1. Цілі коригуються щоразу за умови змін середовища підприємства. Тобто цілі носять ситуаційний характер.
2. Цілі систематично змінюються. На базі довгострокових цілей формуються короткострокові. При досягненні короткострокових цілей встановлюються нові довгострокові з урахуванням змін середовища. За умов цього підходу не відбувається досягнення довгострокових цілей, оскільки вони регулярно змінюються.

Ієрархія цілей складається  на будь-якому великому підприємстві, що має декілька різних структурних  підрозділів і декілька рівнів в цілі нижчого рівня. Специфіка ієрархічної побудови цілей зумовлена таким:

- цілі вищого рівня  завжди носять ширший характер  і мають тривалий час їх  досягнення;

- цілі нижчого рівня  виступають як своєрідний засіб  для досягнення цілей вищого  рівня.

Тобто йдеться про побудову так званого "дерева цілей", що являє собою графічне зображення підпорядкованості та взаємозв'язку цілей, яке демонструє поділ генеральної мети на під цілі, завдання та окремі дії. Якщо ієрархія цілей побудована правильно, то кожен підрозділ, досягаючи своїх цілей, робить необхідних внесок у досягнення цілей підприємства загалом [43, с. 105].

3. Оцінка стану зовнішнього середовища передбачає вивчення впливу на підприємство таких його елементів, як сутність політичних процесів та стан економіки країни; особливості правового регулювання виробництва, характеристика природного середовища і наявність ресурсів, науково-технічний рівень. Аналіз безпосереднього середовища включає визначення покупців, конкурентів, ринку робочої сили.
4. Оцінка стану внутрішньої структури дозволяє визначити сильні і слабкі сторони підприємства, внутрішні можливості, на які підприємство може розраховувати в конкретній боротьбі в процесі досягнення своїх цілей.

Сильні сторони слугують базою, на яку підприємство спирається у конкурентній боротьбі і яку воно має оберігати та зміцнювати. Слабкі сторони мають бути предметом постійної уваги керівництва, яке повинно робити все можливе, щоб їх позбутися.

5. Стратегічний аналіз. Відбувається порівняння цілей  та результатів дослідження зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, визначення розриву між ними. Формування альтернативних стратегій.

6. Моделювання сценаріїв  розвитку подій. Сформульовані  стратегії піддаються впливу  можливих сценаріїв розвитку  подій, визначається конкурентоспроможності підприємства при реалізації тієї чи іншої стратегії за певним сценарієм розвитку подій. Кожен варіант пов'язують з умовами та ресурсами, враховують обмеження, які можуть вплинути на рішення. Серед факторів, що впливають, важливе значення мають такі: зобов'язання підприємства, наявність фінансових ресурсів та забезпечення кваліфікованим персоналом.

Зобов'язання підприємства перед кредиторами, постачальниками, основними споживачами часто  є вирішальними при виборі стратегії  діяльності підприємства, вони будуть певний час впливати на реалізацію нової стратегії, а, отже, їх необхідно враховувати в розробці стратегічного плану як обмеження.

Реалізація тієї чи іншої  стратегії завжди пов'язана з  певними фінансовими витратами. Тому підприємства, які мають достатній обсяг фінансових ресурсів або доступ до них, при виборі стратегії завжди перебувають у більш вигідних умовах, ніж підприємства з обмеженими фінансовими ресурсами.

Забезпеченість підприємства кваліфікованим персоналом є суттєвим при виборі стратегії. Наявність висококваліфікованого інженерно-технічного персоналу є вирішальним фактором, що передбачає перехід до нових технологій та випуск нової продукції [58, с. 221].

7. Обґрунтування та  вибір однієї з альтернативних  стратегій. Цей процес є основним у стратегічному плануванні, оскільки в ньому приймаються рішення про, те як буде підприємство досягати своєї мети та реалізовувати своє призначення. Вибрана стратегія дозволяє враховувати всі фактори, які можуть вплинути на діяльність підприємства.

В одних і тих умовах оптимальними можуть бути різні рішення. Для здійснення вибору оптимального варіанту рішення застосовують формалізовані  та неформалізовані методи. До формалізованих належать економіко-математичні методи або методи дослідження операцій. В даному випадку під операцією розуміють будь-яку систему заходів, які об'єднані в одне ціле. Методи дослідження операцій дозволяють одержати наукове обґрунтування рішення, що надзвичайно важливо на етапі стратегічного планування. Основним методом дослідження операцій є моделювання. Задачі і моделі розподіляються на окремі класи в залежності від типу і характеристики операцій, що досліджуються. Найбільш досліджені такі типи операцій:

• операції розподілу ресурсів, раціонального використання матеріальних, енергетичних, трудових, фінансових ресурсів;
• операції встановлення зносу та заміни обладнання на підприємстві;
• операції розміщення нових та розвиток діючих підприємств;
• операції дослідження використання різних видів транспорту та різних типів транспортних засобів;
• операції масового обслуговування;
• операції управління запасами;
• операції розробки розкладу і календарного планування;
• конфліктні операції.

7. Впровадження оптимального  рішення та оцінка результатів.  Оцінка реалізації оптимального  стратегічного рішення є завершальним етапом стратегічного планування. Засобом забезпечення об'єктивної оцінки є контроль, який визначає систему контрольних засобів, з'ясовує причини відхилення результатів діяльності підприємства від обґрунтованої стратегії розвитку, дозволяє внести корективи у показники плану та в процес реалізації стратегії.

8. Успіх діяльності  підприємства, досягнення поставлених  цілей залежать від реалізації  стратегії, яка розглядається  як важливий етап стратегічного  планування.

До основних вимог  успішної реалізації стратегії залежать:

• чітка структуризація цілей і завдань стратегії, доведення її до працівників та схвалення ними;
• забезпечення виконання плану всіма необхідними ресурсами;
• володіння засобами оперативного коригування плану або залучення додаткових ресурсів для його реалізації.

Оцінка стратегії - завершальний етап стратегічного управління, який забезпечує зворотній зв'язок між  результатами реалізації стратегічного  плану, поставленими цілями та завданнями. Засобом забезпечення такої відповідності є контроль. Головне завдання контролю полягає в з'ясуванні того, наскільки повна реалізація стратегії приведе до досягнення цілей та місії підприємства. За результатами стратегічного контролю може здійснюватися коригування і стратегії, і цілей підприємства.

Стратегічний план не має чітко означеної структури. До вибору його розділів, показників кожне  підприємство підходить з власних  позицій. Однак в

останні роки визначилася  загальноприйнята структура стратегічного  плану, у відповідності до якої план має такі розділи:

1. Корпоративна місія;
2. Продукція;
3. Конкуренція;
4. Ринки;
5. Ресурси;
6. Діловий графік;
7. Інновації.

Отже, планування — це складний творчий процес, який забезпечує успішну діяльність підприємства. Система  планування повинна формуватись  з певними вимогами, тобто дотримуватись принципів. Підприємство повинно проводити планування на підприємстві по всіх напрямах діяльності на всі часові інтервали.

У процесі планування необхідно враховувати підходи  для вирішення проблем, що можуть виникнути на підприємстві. Стратегічне планування є інструментом, за допомогою якого формується система цілей і напрямів діяльності підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ДІЮЧОГО  ПОРЯДКУ ФОРМУВАННЯ ПЛАНУ ВИРОБНИЦТВА  ТА МАРКЕТИНГУ

ДП " МИШКОВИЦЬКИЙ СПИРТОВИЙ  ЗАВОД"

 

1. Аналіз виробничо - ресурсного потенціалу підприємства

 

Державне підприємство „Мишковицький  спиртовий завод” розташований в Тернопільській області, Тернопільському району в селі Мишковичі. Воно підпорядковане Д.О. „Тернопільспирт”, а органом управліня є Міністерство агропромислового комплексу. ДП Мишковицький спиртзавод займає таку територію: завод – 3га.; поля фільтрації – 9га.; спиртобаза та пристанційна база в смт. Дружба Теребовлянського району – 4.3га.

ДП Мишковицький  спиртзавод заснований в 1892 році польським адвокатом Островським. Потужність заводу на той час становила 40 декалітрів спирту в добу. Згодом в процесі оновлення і модернізації потужність заводу збільшують до 250 декалітрів спирту в добу. В 1951 році першим в області переробляє мелясу. В 1954 році потужність заводу доведена до 700 декалітрів. На даному етапі потужність заводу становить 2.5 тисяч декалітрів спирту в добу.

Продукція вироблена  на підприємстві реалізується як в  межах України, так і на експорт. Готова продукція експортується  в країни СНД та дальнього зарубіжжя, частка якого в загальній реалізації становить 80 %. Підприємство має заключені контракти на поставку спирту в Молдову, Азербайджан, Болгарію, Туркменію, Грузію, Євросоюз.