Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину

     Головне в тому, що злочинне діяння суб'єкта причетності не знаходиться в причинному зв'язку з основним злочином (а відтак не є сприянням вчиненню основного злочину), проте саме основний злочин обумовлює виникнення причетного до нього, похідного від нього злочинного діяння[45]). Іншими словами, без основного, головного злочину не може бути і причетного до нього діяння[46]).

     В свою чергу основний, головний або попередній злочин характеризується низкою ознак :

     1)об'єктом попереднього злочину може бути будь-яке благо, яке охороняється кримінальним законом (так, об'єктами попередніх злочинів при приховуванні можуть виступати інтереси держави, власність, особистість та ін.);

     2) попередній злочин вчиняється, як правило, умисно, але може характеризуватися і необережною формою вини (наприклад, дача хабара, що передує одержанню хабара, вчиняється умисно, а вбивству, яке вчиняється з метою приховати інший злочин, може передувати як умисний, так і необережний злочин);

     3) попередній злочин може бути закінченим або незакінченим (наприклад, кримінальна відповідальність за недонесення про злочин передбачена відносно достовірно відомих злочинів, які готуються або вже вчинені);

     4) попередній злочин може бути завершений до початку вчинення похідного злочину (в цьому разі він - попередній злочин - іменується вчиненим), або одночасно з похідним злочином (тоді це вчинюваний злочин);

     5) посилання на попередній злочин у диспозиції кримінального закону конкретизує об'єктивну сторону похідного злочину шляхом вказівки або на обстановку його вчинення (наприклад, вбивство і заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони - ст.ст. 97, 104 КК, де обстановкою є самий стан необхідної оборони), або на час вчинення посягання (наприклад, недонесення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинений злочини, під час вчинення або після вчинення попереднього злочину - ст.187 КК), або на предмет похідного злочину (наприклад, придбання або збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом - ст.213 КК, використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів - ст. 22912 КК);

     6) посилання в законі на попередній злочин конкретизує суб'єктивну сторону похідного злочину шляхом вказівки або на його мету (наприклад, вбивство з метою приховати інший злочин - п. «ж» ст.93 КК), або на ознаку завідомості, що означає достовірність знання суб'єкта про факт вчиненого або підготовлюваного попереднього злочину (наприклад, недонесення про достовірно відомий злочин - ст.187 КК, придбання предметів, завідомо здобутих злочинним шляхом, - ст.213 КК та ін.).

     Таким чином, попередній злочин - це злочинне посягання на об'єкт кримінально-правової охорони, яке вчиняється до або в момент вчинення похідного злочину і визначає його об'єктивні і суб'єктивні ознаки.

     З огляду на це може бути запропоноване таке визначення причетності до злочину як самостійного інституту кримінального права - це умисна дія або бездіяльність, яка посягає на суспільні відносини у сфері попередження і припинення злочинів, вчинена загальним або спеціальним суб'єктом, якому достовірно відомо про вчинений або підготовлюваний злочин, та полягає у заздалегідь не обіцяному приховуванні цього злочину, потуранні йому або недонесенні про нього.

     Водночас потурання злочину, яке виступає самостійним різновидом причетності до злочину, крім родових ознак, характеризується також спеціальними, видовими ознаками, які відображають сутність даного злочину.

     Насамперед як попередній злочин при потуранні, на відміну від інших видів причетності до злочину, криміналісти називають лише так званий вчинюваний або підготовлюваний злочин. 

     Крім того, більшість дослідників, описуючи ознаки бездіяльності при потуранні злочину, називають наявність спеціального правового обов'язку вчинення дій по припиненню злочину, який вчиняється іншою особою або групою осіб.

     Далі, зміст правового обов'язку вчинення дій по припиненню злочину, невиконання якого ставиться у вину суб'єкту, дозволяє визначити як суб'єкта потурання лише певну категорію спеціально зобов'язаних суб'єктів - спеціальних суб'єктів. 

     Нарешті, чинне кримінальне законодавство ні в Загальній, ні в Особливій частині не передбачає спеціальної норми, яка спеціально встановлює відповідальність за потурання злочину. Кримінальна відповідальність за потурання злочину спеціально передбачена лише в ст.2543 КК (тобто, за так зване військове потурання), а за загальним правилом настає на підставі ряду кримінально-правових заборон, розташованих у декількох главах Особливої частини КК. 

     Таким чином, потурання виступає самостійним різновидом причетності до злочину, який вчиняється спеціальним суб'єктом, котрий не виконав правовий обов'язок припинити підготовлюваний або вчинюваний попередній злочин.

1.2.3. Потурання як різновид похідного злочину

     Аналіз видів причетності до злочину дозволяє віднести їх до групи так званих похідних злочинів[47]). При описанні таких злочинів кримінальний закон вказує в диспозиції статті ознаки того чи іншого діяння і називає також ознаки попереднього, початкового самостійного злочину, вчинення якого й обумовило вчинення похідного злочину.

     Чинне кримінальне законодавство налічує близько сорока таких статей. Першу групу утворюють статті з альтернативними диспозиціями, в яких послідовно перелічуються злочинні діяння, що об'єктивно виступають етапами виконання об'єктивної сторони складу такого злочину. В таких випадках вчинення одною особою діяння, яке об'єктивно виступає попереднім етапом виконання об'єктивної сторони, утворює попередній злочин, а вчинення іншою особою діяння, що виступає наступним етапом виконання об'єктивної сторони складу, утворює похідний злочин. Очевидно, що вчинення зазначених діянь припускає двох різноманітних суб'єктів, які не є співучасниками (співвиконавцями), хоча відповідальність за ці злочини і передбачена в одній статті кримінального закону (наприклад, виготовлення вогнепальної зброї одною особою, яке передує наступному зберіганню (носінню) цієї зброї іншою особою, виступають самостійними злочинами, передбаченими альтернативно диспозицією ч.1 ст.222 КК).

     Другу групу складають ті статті, диспозиції котрих прямо і безпосередньо вказують на факт вчинення попереднього злочину (наприклад, вбивство, вчинене з метою приховати інший злочин - п.«ж» ст.93 КК, приховування злочинів - ст.186 КК, умисне непресічення злочину, який вчиняється підлеглою особою, - ст.2543 КК).

   Самостійну третю групу складають статті, в яких висновок про факт вчинення попереднього злочину робиться на підставі тлумачення відповідної норми. Тобто факт вчинення такого злочину встановлюється шляхом логічного і системного тлумачення кримінально-правової норми (наприклад, вбивство при перевищенні меж необхідної оборони припускає вчинення попереднього протиправного посягання - ст.97 КК, одержання хабара передбачає вчинення попередньої дачі хабара (можливо одночасно з отриманням) - ст.168 КК, в такому випадку має місце так звана необхідна співучасть).

  Кінцевий перелік похідних злочинів дозволяє, в свою чергу, класифікувати їх відповідним чином. Так, усі похідні злочини можуть бути розділені на групи в залежності від родового об'єкта посягання, оскільки вони розташовані в більшості глав Особливої частини Кримінального кодексу (наприклад, незаконне використання відомостей, що становлять комерційну таємницю - ст.1486 КК, передбачене в главі 6 «Господарські злочини», а одержання хабара - ст.168 КК - в главі 7 «Посадові злочини», приховування злочинів - ст.186 КК - в главі «Злочини проти правосуддя» і т.п.).

  Далі, за ступенем суспільної небезпеки можна виділити похідні злочини, передбачені:

1)основним складом злочину (наприклад, використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів - ч.1ст.22912 КК),

2)кваліфікованим складом злочину (наприклад, кваліфікований склад вбивства - п.«ж» ст.93 КК, кваліфікований склад приховування злочинів - ч.2 ст.186 КК),

3)привілейованим складом злочину (наприклад, вбивство в стані сильного душевного хвилювання, яке виникло внаслідок попереднього протизаконного насильства - ст.95 КК).

  Нарешті, аналіз статей Особливої частини КК, які передбачають кримінальну відповідальність за похідні злочини, дозволяє виділити групу похідних злочинів, де як попередній злочин може виступати один вид злочинів (наприклад, використанню відомостей, які становлять комерційну таємницю, як похідному злочину може передувати тільки збирання таких відомостей - ст.1486 КК), або два і більше різноманітні види злочинів (наприклад, придбанню майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, може передувати будь-яке корисливе (насильницьке) посягання - ст.213 КК, приховування злочинів - ст.186 КК).

  Отже, аналіз похідних злочинів дозволяє зробити висновок, що передбачені кримінальним законом діяння, які утворюють причетність до злочину, становлять самостійну групу похідних злочинів. 

  У свою чергу, узагальнення ознак похідних злочинів, які вчиняються після або в момент вчинення попереднього злочину, дозволяє охарактеризувати їх:

1) кожний похідний злочин обумовлений попереднім злочином, при цьому диспозиції статей КК, які передбачають ознаки похідного злочину, містять і ознаки попереднього злочину (так, бездіяльність військової влади обумовлена вчиненням очевидного злочину підлеглою особою - ч.1 ст.2543 КК);

    2)похідний злочин може вчинюватись у формі злочинної дії або бездіяльності (наприклад, приховування слідів злочину полягає в активних діях, а бездіяльність військової влади - у формі злочинної бездіяльності);

3)похідний злочин вчиняється слідом за вчиненим попереднім злочинним діянням або одночасно з ним (наприклад, використання коштів, здобутих від незаконного обігу психотропних речовин, припускає фактичне закінчення попереднього злочину, в результаті якого утворилися ці кошти, - ст.22912 КК, в той же час бездіяльність військової влади відбувається одночасно зі злочином, який вчиняється підлеглим - ст.2543 КК);

4) суб'єкт похідного злочину може бути загальним або спеціальним, при цьому, проте, він ніколи не виступає співучасником попереднього злочину (так, особа, яка вчиняє вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, не може бути співучасником злочинного посягання відносно нього - ст.97 КК);

5) похідний злочин вчиняється з прямим умислом, при цьому суб'єкт обізнаний про ознаки попереднього злочинного діяння (наприклад, особа, яка одержує предмети, завідомо здобуті злочинним шляхом, проінформована про їх злочинне походження - ст.213 КК);

6) характер і ступінь суспільної небезпеки похідного злочину обумовлені характером і ступенем суспільної небезпеки попереднього злочину (так, приховування бандитизму характеризується більш високим ступенем суспільної небезпеки порівнянно з приховуванням крадіжки - ч.1 і ч.3 ст.186 КК).

  Таким чином, похідний злочин - це умисне посягання, обумовлене вчиненим або підготовлюваним попереднім злочином, та виконується послідовно або одночасно з ним суб'єктом, який усвідомлює факт вчинення попереднього злочину, але не є його виконавцем чи співучасником.

  Загальні ознаки похідних злочинів дають можливість визначити і ознаки причетності до злочину, які, як відзначалося, є родовими ознаками потурання вчиненню злочину. Оскільки, проте, злочини, які утворюють види причетності до злочину, об'єднані в особливий різновид похідних злочинів, то попередній і похідний злочини при причетності характеризуються особливими, специфічними ознаками. Так, приховування злочинів (похідний злочин) можливе лише відносно вичерпного переліку попередніх злочинів, передбачених в ст.186 КК; кримінальна відповідальність за потурання злочину, передбаченого ст.2543 КК, також можлива відносно вчинюваного злочину підлеглою особою. Отже кримінально-правові норми про відповідальність за причетність до злочину утворюють самостійну групу заборон, що встановлюють відповідальність за похідні злочини. Ознаки, які характеризують будь-який похідний злочин, виступають одночасно загальними ознаками причетності до злочину. Разом з тим причетність до злочину, виступаючи особливим різновидом похідних злочинів, у той же час є родовим поняттям відносно ряду різновидів цієї злочинної діяльності. Це дозволяє виділити специфічні, особливі ознаки причетності до злочину. Раніше вказувалося, що до видів причетності звичайно відносять приховування злочину, недонесення про нього та потурання його вчиненню. Попередній злочин, що обумовив вчинення причетного до нього злочину, криміналісти називають основним, головним, початковим злочином; саме ж злочинне діяння, яке слідує за основним попереднім злочином, іменується причетним, похідним злочином[48]).

  Крім названих родових ознак попередніх злочинів, основний попередній злочин при причетності наділений особливими, спеціальними ознаками:

  1) основний попередній злочин є очевидним, достовірно відомим фактом реальної дійсності для суб'єкта похідного злочину. Проблема очевидного характеру того чи іншого злочину досліджувалася як в науці кримінального права, так і в науці кримінального процесу, криміналістиці[49]). Раніше в кримінально-процесуальному законодавстві вживався термін «очевидний злочин». Очевидність основного попереднього злочину означає явно виражений його злочинний характер, припускає можливість охарактеризувати його як кримінально-протиправне діяння осіб, що є очевидцями вчинення цього злочину.