Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину

200

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

УКРАЇНИ  ІМЕНІ  ЯРОСЛАВА  МУДРОГО

На правах рукопису

ЛЕМЕШКО  ОЛЕКСАНДР  МИКОЛАЙОВИЧ

УДК  343. 23

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА  ОЦІНКА                                                          ПОТУРАННЯ  ВЧИНЕННЮ  ЗЛОЧИНУ

Спеціальність : 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія ;

кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

член - кореспондент Академії

правових наук України,

професор, доктор юридичних наук

Ю. В. БАУЛІН

Х А Р К І В - 2001 р.

З М І С Т

ВСТУП .......................................................................................................……4

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА КВАЛІФІКАЦІЯ ПОТУРАННЯ ВЧИНЕННЮ ЗЛОЧИНУ

1.1. Попередні зауваження.......................... ...... ..........….........................…16

1.2. Поняття потурання злочину...................................….................……..34

       1.2.1.Проблема визначення ознак потурання.........…....................….34

       1.2.2. Потурання як різновид причетності до злочину..............… ...38

       1.2.3. Потурання як різновид похідного злочину……………………45

       1.2.4. Визначення потурання злочину...............................................….52

1.3. Види потурання злочину..….................... .........................................….53

1.4.Кваліфікація потурання злочину.................................................…….58

1.5.Висновки.....................................................................................................66

РОЗДІЛ 2. ПОТУРАННЯ  ЗЛОЧИНУ СЛУЖБОВОЮ ОСОБОЮ ПРАВООХОРОННОГО ОРГАНУ  (СЛУЖБОВЕ ПОТУРАННЯ)

  2.1.Потурання злочину службовою особою правоохоронного органу як спеціальний вид службового зловживання у сфері правосуддя....…….67    

2.2.Об’єкт службового потурання.......................................................……..73

2.3.Суб’єкт службового потурання.......................................................……88          

2.4. Об’єктивна сторона службового потурання.....................……….….110

    2.4.1.Загальний підхід до характеристики злочинної

  бездіяльності………………………………………………………………...110

     2.4.2. Ознаки об’єктивної сторони службового потурання........…….124

2.5. Суб’єктивна сторона службового потурання...............………….….139

2.6.Законодавче закріплення ознак службового потурання......………150

2.7.Висновки..................................................................................…………..164

РОЗДІЛ 3. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ПОТУРАННЯ ВЧИНЕННЮ ЗЛОЧИНУ

3.1. Загальні види обставин, що виключають злочинність потурання

   злочину..,...............……………………………...............................................165

3.2. Виправдане потурання як спеціальна обставина, що виключає

    злочинність потурання злочину…………………..............................…..174

3.3. Виновки........................................................................…...........................183

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ.........................................…..……………….184

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................………………187

В С Т У П

      Актуальність теми. Необхідність виконання повноважень зобов’язаними особами щодо запобігання та припинення злочинів, в сучасних умовах виступають одними з найбільш актуальних соціально-правових проблем. Особливо недопустимі факти злочинної бездіяльності з боку представників держави у сфері боротьби зі злочинністю. Це обумовлено тим, що службові злочини, які вчиняються в цій сфері, негативно впливають на становлення демократичних інститутів суспільства, зміцнення державності в Україні, підривають авторитет державної влади в цілому і правоохоронних органів зокрема. Злочинна бездіяльність осіб, покликаних захищати інтереси суспільства та держави, нівелює потенційну ефективність урядових програм, спрямованих на здійснення контролю за злочинністю та протидію їй. Крім того, потурання злочинам представниками правоохоронних органів в умовах зростання насильницької та корисливої  злочинності становить реальну загрозу національній безпеці України.

      Проблема потурання злочину більшою мірою вивчалась криміналістами при дослідженні інститутів Загальної частини кримінального права - понятті та видів причетності, загальних питань співучасті у злочинах, а також при дослідженні ознак та видів службових злочинів. До кола цих дослідників слід віднести дореволюційних криміналістів, дослідників радянського, а також сучасного періоду розвитку науки кримінального права: М.І.Бажанова, Г.І.Баймурзіна, Ф.Г.Бурчака, І.О.Бушуєва, Г.Б.Віттенберга, Б.В.Волженкіна, Г.С.Гелашвілі, Й.А.Гельфанда, П.І.Гришаєва, П.К.Євдокімова, О.О.Жижиленка, О.Жиряєва, Б.В.Здравомислова, В.Н.Зирянова, В.Ф.Кириченка, В.А.Клименка, М.Й.Коржанського, Г.А.Кригера, М.Д.Лисова, Ю.І.Ляпунова, В.Б.Малініна, П.С.Матишевського, М.І.Мельника, Н.О.Носкову, О.Я.Свєтлова, В.Г.Смирнова, В.І.Солов’йова, М.Полетаєва, М.С.Таганцева, П.Ф.Тельнова, А.Н.Трайніна, М.І.Хавронюка, М.Д.Шаргородського, М.О.Шнейдера та ін.

    Дослідженню кримінально-правових і кримінологічних проблем потурання злочину присвятив декілька своїх робіт П.М.Панченко. Разом з тим низка проблем потурання злочину взагалі не привернула до себе увагу криміналістів, деякі з цих проблем недостатньо досліджені або не досліджені взагалі, а саме: поняття і види потурання злочину; ознаки елементів складу службового потурання; потурання злочину, що вчиняється рідними чи близькими злочинцю особами; обставини, що виключають злочинність бездіяльності службової особи, яка потурає злочину, тощо. Неповна кримінально-правова характеристика потурання викликає невизначеність та розбіжності щодо тлумачення даного явища у криміналістичних та кримінологічних, а також міжнародно-правових дослідженнях. Крім того, особливість об’єктивної сторони потурання у формі бездіяльності обумовлює необхідність окремого розгляду загальних дискусійних питань злочинної бездіяльності у кримінальному праві, на основі чого характеризується злочинна бездіяльність при службовому потуранні. Істотні зміни, що відбуваються в економічному та політичному житті, сфері державного управління, значно розширюють проблематику службових злочинів, що дозволяє поставити на обговорення низку спірних та малодосліджених питань службового потурання злочину.

     Oчевидно, що кримінальне законодавство постійно доповнюється заборонами, які по своїй суті містять опис ознак окремих різновидів службових злочинів. До числа таких спеціальних різновидів службових злочинів належить і службове потурання злочину. Все це обумовило необхідність дослідження юридичних ознак потурання, що має важливе наукове та практичне значення. Крім того, відносна розробленість законодавчо закріплених окремих видів причетності до злочину (приховування злочину та недонесення про його вчинення) потребує подальшого накопичення знань і  відносно потурання злочину, що необхідно взагалі для цілісної характеристики інституту причетності до злочину.

     Відсутність в даному випадку окремого аналізу судово-прокурорської практики притягнення до кримінальної відповідальності за службове потурання пояснюється тим, що в кримінально-правовій статистиці стану злочинності України окремим чином, спеціально не реєструються випадки зловживання владою або посадовим становищем, що вчиняються шляхом бездії (ст.165 КК). Разом з тим в судовій практиці не виключаються випадки службового потурання, які відображають значне зростання суспільної небезпеки таких злочинів порівняно з іншими видами потурання злочину.

     Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого у межах державної Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки.

       Мета і задачі дослідження полягають у визначенні суттєвих ознак потурання злочину та його видів, юридичному аналізі складу службового потурання, формулюванні можливих змін і доповнень до чинного законодавства з приводу встановлення самостійного кримінально-правового припису про службове потурання злочину, а також встановленні кола обставин, які виключають злочинність бездіяльності при такому виді потурання злочину. Автор виходить з того, що прийняття нового КК України не виключає можливості і необхідності його подальшого вдосконалення, що, в свою чергу, потребує своєчасного відповідного наукового обгрунтування.

        Представлене дослідження проблем потурання злочину не претендує на негайне врахування у межах чинного КК або нового кримінального закону, проте розробка теоретичних положень, що визначають інститут причетності до злочину, необхідна для подальшого вдосконалення кримінального законодавства взагалі. Прикладом цьому служить КК Російської Федерації, котрий після вступу в дію з 1 січня 1997 року зазнав декількох, неодноразових суттєвих змін і доповнень[1)]. Подібна ситуація не виключена для України, тим більше, що планується прийняття, наприклад, Цивільного, Податкового, Бюджетного кодексів, обговорюється нова редакція Кодексу про адміністративні правопорушення, що, звичайно може потягти за собою зміни кримінального законодавства.

        Об’єктом дослідження виступає потурання злочину як окремий різновид причетності до злочину, в тому числі потурання, що вчиняється службовою особою - представником правоохоронного органу.

        Предмет дослідження утворюють суттєві юридичні ознаки потурання злочину, об'єктивні і суб'єктивні ознаки складу службового потурання, його кваліфікуючі ознаки, обставини, що виключають злочинність бездіяльності при вказаному потуранні злочину.

      Методи дослідження. Методологічною основою дослідження виступають сучасні методи пізнання, що грунтуються на філософії загальнолюдських цінностей. В основу методології дослідження покладено комплексний підхід до аналізу потурання злочину у кримінальному праві України. Для дослідження використовувався діалектичний метод і традиційні для сучасної юриспруденції спеціальні методи - системно-структурний, формально-логічний, історико-порівняльний, порівняльно-правовий, соціологічний та ін. Так, при дослідженні істотніх ознак причетності до злочину та потурання злочину використаний історико-правовий, формально-догматичний та порівняльно-правовий методи. При досліджненні ознак складу службового потурання та обставин, що виключають злочинність бездіяльності-неприпинення злочину при потуранні, автор застосував системно-структурний та логічний методи. При визначенні поняття та видів потурання злочину застосовані методи порівняльного аналізу та синтезу. Зокрема, досліджуються ознаки потурання як різновиду похідного злочину. Аналізуються особливості прояву загальних ознак службового зловживання при службовому потуранні як спеціального його різновиду. На основі методу системного дослідження злочинної бездіяльності в кримінальному праві аналізуються ознаки бездіяльності при потуранні злочину.

        Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці вчених з загальної теоріїї права, теорії правової держави, роботи криміналістів минулого і сучасних фахівців. Досліджено кримінальне законодавство України, Російської Федерації, США, Англії, Франції, Німеччини та інших країн. Вивчалось дореволюційне законодавство Росії, Союзу РСР. Аналізувались постанови Пленуму Верховного Суду як колишнього СРСР, так і України.

        Нормативну базу дисертаційного дослідження склали Конституція України і Кримінальний кодекс України, низка міжнародних-правових актів (конвенцій, кодексів, пактів), що визначають політику європейських держав у сфері боротьби зі злочинністю, а також нормативно-правові акти адміністративного законодавства, що визначають правовий статус представників правоохоронної діяльності України, кримінальне законодавство інших держав.

       Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є самостійною, завершеною працею, першим в Україні монографічним дослідженням теоретичних проблем потурання злочину. Особистим внеском здобувача у дослідження обраної теми є такі положення.

   1. Ознаки потурання злочину визначаються на основі визнання потурання різновидом причетності до злочину, а також різновидом похідного злочину.

   2. Розвинуті та уточнені положення щодо ознак причетності до злочину. Запропоновано нове визначення причетності до злочину як самостійного інституту кримінального права. Так, причетність до злочину визначається як злочинне діяння, що обумовлене наявністю вчинюваного або вчиненого злочину інших осіб (попереднього злочину).

  3. Наводяться додаткові аргументи на користь необхідності виділення у Загальній частині КК окремого розділу (або кримінально-правової норми), в якому необхідно передбачити поняття та види причетності до злочину.

  4. Вперше аргументується висновок про те, що всім видам причетності до злочину притаманний спеціальний суб'єкт.

    5. По-новому розкриваються ознаки та види попередніх (основних, головних) та похідних (додаткових) злочинів, аналізуються ознаки потурання як різновиду похідного злочину.

  6. Вперше пропонується розгорнута класифікація видів потурання вчиненню злочину залежно від різних критеріїв, що характеризують попередні та похідні злочини, а також розкривається кримінально-правове значення такої класифікації.

  7. Наводяться додаткові аргументи на користь виділення із загального складу службового зловживання його спеціального виду - службового потурання злочину - та законодавчого закріплення цього злочину. Пропонується варіант редакції статті КК «Потурання злочину» із вказівкою на ознаки як основного, так і кваліфікованого складів такого злочину, а також відповідних санкцій.