Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину

  При дослідженні виділених нами спеціальних видів обставин, що виключають злочинність бездіяльності при потуранні вчиненню злочину, може бути використаний системний підхід, запропонований В.М.Козаком, В.М.Ткаченком і розроблений Ю.В.Бауліним[245]).

  Відповідно до такого підходу в структуру обставини, що виключає злочинність (суспільну небезпеку і протиправність) діяння, входить об'єктивна підстава і власне правомірний вчинок (суспільно корисний або соціально сприйнятливий). Підставми для вчинення вчинків, пов'язаних із правомірним заподіянням шкоди, виступають чинники об'єктивної дійсності, що характеризуються як складні, виняткові й об'єктивні за своїм змістом. Склад правомірного вчинку включає суб'єкта і мету вчинку, об'єкт і об'єктивну його сторону, а також суб'єктивний контроль[246]). Аналіз спеціальних обставин, що виключає злочинність бездіяльності відносно вчинюваного злочину, дозволяє виділити їх деякі загальні риси.

   Насамперед, правовою підставою для бездіяльності при вчиненні певного визначеного кола злочинів виступає почата і ще фактично незакінчена злочинна діяльність однієї особи або групи осіб. Як правило, це вчинення злочину, предмети якого обмежені в цивільному обороті (наркотичні засоби, вогнепальна зброя, радіоактивні матеріали і т.п.), або корисливе, насильницьке або економічне злочинне посягання (дача-одержання хабара, вимагання, незаконний банківський переказ фінансових коштів і т.п.). При цьому, вчинюваний злочин характеризується, як правило, навмисної виною, а об'єктивна сторона його пов'язана з певною тривалістю вчинення очевидного-злочинного діяння, віддаленістю настання злочинних наслідків, можливістю контролю за вчиненням діяння і попередженням злочинних наслідків. Оскільки вчинення такого злочину пов'язано з необхідністю контролю за його вчиненням із боку правоохоронних органів, то таку правову підставу доцільно іменувати контрольованим злочином.

   Фактичною підставою для невиконання обов'язку припинення контрольованого злочину може виступати неможливість встановлення гласними засобами кола співучасників і каналів надходження зазначених предметів, або масштабність проведення названих операцій (наприклад, при участі правоохоронних органів ряду держав), або неможливість або ускладненість одержання доказової інформації про тяжкий злочин, підготовлюваний більш тяжкий злочин(про його виконавців і особи, причетних до такої злочинної діяльності, про рівень корумпованих зв'язків, месцезнаходженні предметів злочину і т.п.). Фактична підстава свідчить про виправдану необхідність і вимушеність  тимчасового невиконання обов'язку припинення контрольованого злочину[247]). 

   Таким чином, правовою і фактичною підставою правомірної бездіяльності в названих спеціальних видах обставин, що виключають злочинність діяння, виступає вчинення злочину під контролем правоохоронних органів в обстановці, що свідчить про вимушеність і виправданість його тимчасового неприпинення. 

Наявність цих підстав обгрунтовує правомірність поведінки спеціально уповноваженої службової особи по неприпиненню (потуранню) такого контрольованого злочину.

Зазначена бездіяльність припускає лише певну визначену категорію суб'єктів - службових осіб, представників правоохоронних органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю. Ними виступають представники державної виконавчої влади, на яких покладена правовий обов'язок припинення що чиняться злочинів (наприклад, оперативний склад МВС, СБУ, робітники митниці, інспектори державної охорони і т.п.).

Метою виправданого потурання вчиненню контрольованого злочину виступає виявлення і попередження вчинення інших злочинних посягань, розкриття злочинів і осіб, їх що вчинили та ін. Мета такої бездіяльності збігаються з цілями проведення оперативно-пошукової діяльності взагалі, вона лише конкретизуються в залежності від виду контрольованого злочину і фактичних обставин його неприпинення. Так, наприклад, контрольоване постачання наркотичних засобів може здійснюватися з метою припинення міжнародного незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин і виявлення осіб, що беруть участь у такому обороті. Ця мета прямо закріплена в митному законодавстві (стаття 101 Митного кодексу), положення якого дублюють конвенцію ООН від 19 грудня 1998 року "Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин" [248]).

Контрольована дачу-одержання хабара, може відбуватися з метою викриття особи, яка отримує хабар та одержання доказів його злочинної діяльності і т.д.

Об'єктом правомірного вчинку - бездіяльності в таких випадках, є ті об'єкти кримінально-правової охорони, яким заподіюється шкода в зв'язку з такою бездіяльністю, а саме  інтереси правосуддя, що полягають у такій діяльності правоохоронних органів, що забезпечує негайне припинення і повне розкриття злочинів.

Об'єктивна сторона зазначених вчинків виражається в бездіяльності

спеціальних суб'єктів, зобов'язаних і маючих реальну можливість припинити злочинне посягання. Така бездіяльність, за своїми зовнішніми, фактичними ознаками збігається з ознаками потурання вчинюваного злочину, як виду службового зловживання у сфері правосуддя, під яким прийнято розуміти  заздалегідь не обіцяне неприпинення службовою особою правоохоронного органа достовірно відомого вчинюваного злочину[249]). Час вчинення аналізованої правомірної бездіяльності збігається з часом  підготування, вчинення або закінчення контрольованого злочинного посягання. Шкода, яка заподіюється, з зовнішньої сторони виражається в причиненні шкоди інтересам правосуддя, що, однак є виправданим способом досягнення поставлених цілей. При цьому необхідна наявність певної відповідності, залежності між заподіянням шкоди інтересам правосуддя і благам, що охороняються при вчиненні контрольованих злочинних посягань :

- шкода, що заподіюється об'єктам кримінально-правової охорони повинний бути розмірним із тієї метою, яка досягається заподіянням зазначеної шкоди, а саме  поставлена мета повинна бути настільки суспільно значима, що допускається заподіяння шкоди об'єктам кримінально-правової охорони, повинна бути явно виправданою в даній ситуації.

Суб'єктивний контроль вчинку відображає насамперед  усвідомлення вчинюваного злочину, неприпинення якого пов'язано з досягненням соціально-корисної мети.       

Крім того, суб'єкт усвідомлює, що шкода, яка заподіюється об'єктам кримінально-правової охорони розмірна, відповідає досягнутій меті. При цьому, суб'єкт усвідомлює наявність у нього певного повноваження на вчинення потурання контрольованого злочину. В остаточному підсумку, суб'єкт усвідомлює правомірність вчинюваної ним бездіяльності. 

  Подібність правової і фактичної підстави, а також ознак аналізованих видів «потурання» контрольованих злочинів, дозволяє виділити єдину обставину, що виключає кримінальну відповідальність за потурання такому злочину. Така обставина може бути назване як вчинення правомірного контролю за вчинюваним злочином., тобто виправдане потурання злочину. Подібні обставини, що виключають злочинність діянь, передбачаються в законодавствах ряду держав. Так, у кримінальному законодавстві США вже багато років використовується широке поняття «контроль за злочинною діяльністю», що об'єднує різноманітні легальні, у тому числі сприйнятливі, засоби проведення оперативних заходів[250]).

   Легалізація зазначених оперативних заходів не тільки в кримінально-процесуальному, але й у кримінальному законодавстві дозволить поставити на правову основу діяльність відповідних підрозділів правоохоронних органів і відмежувати їх від службових зловживань.

  Раніше автором пропонувався варіант проекту кримінально-правової заборони про відповідальність за службове потурання вчиненню злочину й обгрунтовувалась необхідність його розміщення в главі 8 "Злочини проти правосуддя". Важається необхідним передбачити не тільки саму кримінально-правову заборону потурання злочину, тобто бездіяльності службової особи, представника правоохоронного органу відносно вчинюваного злочину, але і законодавчо закріпити запропоновану спеціальну обставину, що виключає кримінальну відповідальність такої особи за потурання вчинюваного злочину.

Аналіз чинного УК дозволяє виділити два засоби закріплення таких спеціальних видів обставин в Особливій частині УК - у примітці до статті (наприклад, примітка до ст.75 КК) або безпосередньо в диспозиції  статті при описанні ознак злочину (наприклад, ст.ст. 255, 261 КК ).

  Доцільним вбачається саме примітка до статті про потурання злочину, де вміщувалися б положення про виключення кримінальної відповідальності за потурання вчинюваного злочину при проведенні різноманітного роду оперативно-розшукових заходів.

Таку примітку можна б запропонувати, наприклад, у такій редакції  - «Дія цієї статті не поширюється на випадки невиконання обов'язку припинення злочину службовою особою правоохоронного органу при здійсненні оперативно-розшукової діяльності відповідно до  закону».

3.3. Висновки

    Дослідження правомірного заподіяння шкоди правоохоронюваним благам при невиконання обов'язку припинення злочину дозволяє зробити такі висновки :

виправданим потуранням злочину можуть виступати як загальні, так і спеціальні види обставин, що виключають злочинність діяння;

видання (виконання) явно злочинного, незаконного, а також законного наказу про тимчасове невиконання обов'язку припинення вчинюваного злочину має різноманітне кримінально-правове значення;

є підстави виділяти єдину обставину, що виключає злочинність бездіяльності при службовому потуранні, а саме вчинення правомірного контролю за вчиненням злочину (інакше виправдане потурання злочину);

спеціальна обставина, що виключає кримінальну відповідальність за тимчасове невиконання обов'язку припинення злочину при проведенні оперативно-пошукових заходів, тобто виправдане потурання злочину, потребує законодавчого закріплення.   

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Проведений аналіз потурання вчинюваного злочину дозволяє зробити такі висновки :

1. Дослідження потуранн злочину виступає частиною більш широкої проблеми причетності до злочину. У роботі приводиться додаткова аргументація на користь необхідності зберігання названого інституту і закріплення його в кримінальному законі. Виділені елементи складу потурання злочину визначають місце даного різновиду причетності до злочину серед спеціальних видів службового зловживання у сфері правосуддя, що відображає тенденцію визнання потурання, насамперед видом службового злочину. Формулювання елементів і ознак складу даного злочину дозволяють відмежувати його від інших кримінально-правових інститутів (зокрема, від видів співучасті, посереднього виконання, загального поняття службового зловживання і т.п.).

2. Логіка проведеного дослідження призводить до висновку, що проблема потурання злочину (як і проблема причетності до злочину взагалі) це не тільки проблема Загальної частини науки кримінального права, але і частини Особливої.  

        Так, при розгляді ознак об'єктивної сторони службового потурання злочину пропонується нова концепція визначення підстав протиправності злочинної бездіяльності взагалі, і при названому потуранні, зокрема. Виділяється дві обов'язкових підстави, а також необхідна умова визнання бездіяльності кримінально-протиправною. До названих підстав відносяться фактична підстава - яке-небудь об'єктивне явище, а також юридична підстава - актуально-конкретизований обов'язок вчинення дій і реальна можливість вчинення необхідних дій, а також необхідна умова визнання бездіяльності злочинною - невчинення певних визначених необхідних дій.

    Обгрунтовується, що загальною ознакою причетності до злочину є наявність спеціального суб'єкта. Зокрема, суб'єктом службового потурання злочину є певна визначена категорія службових осіб - представників державних правоохоронних органів, уповноважених вести боротьбу з вчинюваними та підготовлюваними злочинами.

    Досліджувано проблему виділення загальних і спеціальних обставин, що виключають злочинність бездіяльності при службовому потуранні злочину; серед загальних обставин були достатньо проаналізовані кримінально-правові аспекти видання і виконання наказу про невиконання обов'язку припинення злочину. Встановлено залежність між характером і видом наказу про тимчасове невиконання обов'язку припинення злочину, і правовими наслідками видання і виконання відповідного наказу. Виділяється єдина спеціальна обставина, що виключає злочинність бездіяльності при посадовому потуранн злочину - виправдане потурання контрольованого  злочину.

  3. У дисертаційному дослідженні обгрунтовується необхідність подальшого удосконалювання кримінально-правової відповідальності за  потурання злочину. У роботі сформульовані ряд рекомендацій, що можуть бути враховані у законопроектних роботах по подальшому удосконалюванню КК України. Основні з цих рекомендацій зводяться до такого :

- у Загальній частині необхідно передбачити самостійний розділ (або кримінально-правову норму загального характеру), що містить визначення причетності до злочину або передбачає поняття і види причетності до злочину, 

- в Особливій частині КК пропонується варіант кримінально-правової заборони про потурання злочину з приміткою :

        Стаття .... Потурання злочину.

Заздалегідь не обіцяне потурання злочину, який вчиняється службовою особою правоохоронного органу,-