Образи та сприйняття

 

-  Отже, які ж успіхи цієї нової дипломатії?

 

-   Ця угода була подана для підписання в Оттаві (Канада) у грудні 1997 року; тоді її підписали 122 держави. З того часу ця цифра збільшилася до 139. Це означає, що ми повинні залучити на свій бік ще 50 держав. Треба сказати, що серед 139 держав-учасниць є багато таких, які в недалекому минулому займалися виробництвом мін або їх використовували. На сьогодні ми не знайшли жодного доказу того, що держави-учасниці продовжують це робити.

    Країнам було дано чотирирічний термін, в який вони повинні були знищити всі запаси протипіхотних мін. За статистикою у 105 країнах накопичено близько 250 млн протипіхотних мін. Знищується велика кількість мін, але велика їх частина зберігається в країнах, які не підписали угоду на 2001 рік: Китай - 110 млн мін, Росія - 60-70 млн, США - 12 млн мін. У країнах, що підписали угоду, всі запаси знищуються.

 

Міжнародні кампанії, що борються за заборону протипіхотних  мін (1992)

 

Міжнародна організація інвалідів; Контроль за дотриманням прав людини. Медики за права людини; Консультативна група з проблеми ПП-мін; Американська фундація ветеранів В'єтнаму; Кампанія щодо заборони протипіхотних мін в Афганістані; Асоціація допомоги і підтримки; Кампанія щодо заборони протипіхотних мін у Камбоджі; Кампанія щодо заборони протипіхотних мін у Колумбії; Ініціатива Німеччини щодо заборони протипіхотних мін; Інваліди всього світу; Комісія щодо заборони протипіхотних мін у Кенії; Мережа потерпілих від протипіхотних мін; Всесвітня федерація лютеран; Канада проти протипіхотних мін; Допомога народу Норвегії; Кампанія щодо заборони протипіхотних мін у Південній Африці.

 

Повідомлення про небачений  успіх загального договору про заборону протипіхотних мін (вересень 2000)

 

Загальний договір про заборону застосування протипіхотних мін  за перші півтора року свого існування  досяг значного успіху, однак усе  ще існує багато невирішених проблем (...), говориться в обнародуваній  сьогодні доповіді організації, що бореться проти використання мін. (...)

Після вступу Угоди в дію 1 березня  минулого року 10-мільйонний запас протипіхотних  мін було вже знищено. Однак встановлено, що більше 250 млн мін усе ще зберігаються в 105 країнах. (...)

Кількість загиблих і поранених  є «неточною і неповною», як говориться в доповіді, однак уже зафіксовано  зниження кількості потерпілих в  Афганістані, Боснії, Камбоджі і Мозамбіку.

Нові жертви протипіхотних мін  були зареєстровані у 71 країні, більше ніж половина з них уже не воює. (...)

Після вступу Угоди в силу протипіхотні міни ще використовувалися в 20 конфліктах, їх використовували 11 урядових і ЗО повстанських армій та груп.

Адаптовано з Ассошейтед Пресс в інформації

 

 

 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

Зверніть увагу

• Протипіхотні міни, біологічна та хімічна зброя є забороненими через їхній невибірковий характер - вони не розрізняють комбатанта і цивільну особу, а також завдають надмірних страждань людям.

• Використання протипіхотних мін, окрім медичних та психологічних, призводить і до соціальних та економічних наслідків для жертви, її родини, країни, міжнародного співтовариства.

• Заборона виробництва  і використання протипіхотних мін (Оттавська угода 1997 р.) - це громадська думка світової спільноти може вплинути на розвиток МГП.

Дослідіть самостійно

1. Напишіть коротку історію людини, яка постраждала від протипіхотної міни. Як склалося її життя після нещасного випадку?

2. Скористайтеся науковою літературою, мережею Інтернет та дослідіть, як технічний прогрес впливає на зміну засобів ведення бойових дій.

3. Знайдіть у ЗМІ статтю чи повідомлення, що мають відношення до МГП. Назвіть правила, якщо такі є, що застосовуються в цій ситуації.

 

Тема: Визначення порушень міжнародного гуманітарного права

Після цього заняття ви дізнаєтесь:

 

• про важливість правил МГП та наслідки у випадку їх порушення;

• причини порушення правил МГП; « про різницю між цивільною особою і комбатантом.

Познайомитесь із поняттями:

• порушення, ескалація порушень.

Зможете:

• визначати порушення МГП;

• узагальнити способи обмеження можливих порушень правил МГП;

• застосовувати концепцію ланцюгової послідовності.

Вам стануть у пригоді:

• витяги із Женевських конвенцій та Додаткових протоколів до них;

• оповідання і текст «Які основні правила міжнародного гуманітарного права»;

• робочий листок «Яке правило було порушено»; « навички роботи в групі;

• словник.

 

Сторони збройного конфлікту в  основному дотримуються правил та норм МГП, оскільки це важливо з огляду на повагу людської гідності, юридичний  обов'язок, професіоналізм, підтримку  дисципліни в армії, формування громадської думки на батьківщині тощо. Однак бувають випадки, коли з різних причин правила МГП порушуються.

У збройному конфлікті одне правопорушення може слугувати причиною іншого. Це схоже на сніжний ком або ланцюгову реакцію. Як за принципом доміно - одне правопорушення веде до наступного, почасти істотно серйознішого, ніж попереднє. Має місце розширення порушень правил МГП, тобто ескалація їх.

Важливо, щоб держави, особливо, якщо вони є сторонами збройного конфлікту, дбали про те, щоб як армія, так  і населення були обізнані з нормами  та правилами МГП та можливими  наслідками їх порушень.

 

1. Порушення правил МГП, їх причини та наслідки

 

Завдання

   Прочитайте декілька висловлювань з матеріалів «Голоси з війни 2». Скористайтеся текстом «Основні правила міжнародного гуманітарного права» та визначте, про які саме порушення правил МГП йдеться у висловлюваннях.

 

ГОЛОСИ З ВІЙНИ 2

 

Люди, які брали участь у недавніх війнах, описують порушення, які вони пережили самі, свідками яких вони були чи про які вони чули.

 

1.  Часто траплялося так, що солдати переодягалися в цивільний одяг. Дуже складно визначити в такій ситуації, хто дійсно є цивільною особою, а хто солдатом? Тому і виходить, якщо ви нападаєте на місто, ви повинні вбивати всіх, хто рухається.

Солдат

 

2. Ми закінчили тим, що стали нападати на цілі родини. До цього нас змусило те, що солдати противника поводилися так само з нашим мирним населенням, вбиваючи навіть тримісячних дітей.

Колишній солдат

 

3. Якщо я довідаюся, що противник вбиває моїх людей, що потрапили до нього в полон, то будь-хто з боку противника, взятий нами в полон, заплатить за це.

Польовий командир

 

4. Готуючи і приносячи солдатам їжу, цивільні самі беруть участь у цьому бою. Без їжі солдати не могли б воювати. Тому всі вони - солдати, незалежно від того, в формі чи ні. Цивільні особи, що приносять їжу, залучені вусе це, хоча вони і не озброєні. Тому солдати мають право їх вбивати.

Польовий командир

 

5. Солдати відчували необхідність вбити військовополоненого. Він був для них зайвим тягарем, тому що його потрібно було вести увесь час за собою. Ви несете відповідальність за цю людину, тому, щоб позбутися цієї відповідальності, ви вбиваєте її.

Співробітник неурядової організації

 

6. Ще одна проблема - це відсутність спланованих дій, тому що кожного разу, коли солдата беруть у полон, то не знають, що з ним робити. Як результат - солдати вбивали військовополонених. Ми вели партизанську війну.

Колишній арештант

 

7. Федеральні сили були не в змозі взяти ці села, тому вони блокували доступ будь-якої гуманітарної допомоги до жителів, їхньою стратегією було навмисно приректи мирне населення на голодну смерть, а це неправильно.

Колишній комбатант

8. Під час війни командир визначив такий моральний кодекс: «Ніколи не завдавайте шкоди сільськогосподарським угіддям». Однак згодом ситуація змінилася. У цій боротьбі основною стратегією стало руйнування економіки. Солдатам віддавалися накази знищувати власність людей, якщо вони не можуть зробити більшого. Загальне руйнування, знищення дотла - стало метою в боротьбі з ворогом.

Колишній комбатант

9. Я думаю, військові атакували цивільне населення тому, що не розуміли в якій ситуації вони (цивільне населення) знаходяться. Солдати постійно скаржилися, що цивільне населення бере участь у партизанській війні, іноді вони думали, що люди допомагали партизанам. Іноді солдати вважали, що деякі сім'ї, можливо, носили партизанам харчі або навіть дехто приєднався до них. Тоді вони вбивали всю сім'ю через допомогу ворогу.

Жінка, родич якої пропав безвісти

10. Напад на релігійні об'єкти - це просто частина війни. Військові (комбатанти) розуміють, що це священні місця і що противник може використовувати їх як прикриття. Я запевняю вас, що церква більше не церква, якщо в ній знаходяться солдати.

Солдат

11. Убивства можуть відбуватися заради помсти. Спочатку солдати схопили та вбили пораненого партизана, якого перевозив Червоний Хрест. Потім партизани захопили й вбили солдата, вирішивши помститися за свого пораненого. Вони робили це для того, щоб Червоний Хрест припинив перевезення поранених ворожої сторони. Якщо одні зробили це, то інші зроблять те ж саме.

Колишній комбатант

12. Армія не повинна використовувати цивільне населення як живий щит. Але в цій війні це відбувалося дуже часто. Наприклад, вони встановлювали кулемет на даху церкви або на даху великого житлового будинку. Ніхто не виконував того, що треба було виконувати. Ми були налякані, і тому обстрілювали ті будинки.

Колишній військовополонений

13. Були випадки зґвалтування дівчат, тепер у них є діти, що не мають батьків. Це злочини, що ніколи не будуть розкриті.

Міський житель

14. Нас проінструктували отруювати воду, пересуваючись з одного пункту в іншій. Виживання найбільш пристосованих - було частиною війни. Вам говорять, що ці люди ваші вороги, вони вб'ють вас, якщо ви не вб'єте їх. Однак більшість з них - просто безвинні люди, що кочують з одного місця на інше. У них не було ні надії, ні їжі. Труїти їх було помилкою.

Колишній комбатант

15. Я вважаю, що над військовополоненими знущаються люди, в яких нечиста совість. Коли мій дівер був полонений, з військовополоненими там поводилися погано. Вони бояться, що полонені зможуть колись розповісти про те, що з ними робили. От чому багатьох військовополонених вбили. Просто, щоб сховати свої діяння.

Вдова

 

16. Руйнування історичних і релігійних об'єктів - це частина війни. Під час війни вам усе байдуже, ви хочете знищити все на своєму шляху, щоб виграти цю війну.

 

Колишній учитель і начальник табору для біженців

 

17. Позбавлення цивільного населення їжі та води - частина військової стратегії, і це правильно. Те, що ви позбавляєте їх їжі і води, - тільки ослаблює їх. Немає законів, немає законів, немає законів!!!

Полонений комбатант

 

18. Уявіть, що там знаходиться кулемет і вам необхідно його знищити. Але ворог зігнав мирних жителів на дах, щоб уникнути атаки. Звичайно ж ви атакуєте цей воєнний об'єкт. І гинуть люди.

Журналіст

 

19. Однією з причин, чому солдати вбивають цивільне населення, є те, що коли війська несуть важкі втрати, вони змушують цивільних осіб копати могили для загиблих. Коли могили готові, вони вбивають цих людей, тому що вважають, що весь народ є причиною загибелі їхніх братів по зброї. Усе робиться в гніві. Часто солдати, що виконують це, - самі найбільш знедолені, неписьменні і нічого не знають про війну.

Польовий командир

 

Адаптовано з дослідження, проведеного для кампанії Міжнародного

комітету Червоного Хреста «Люди про війну»

 

 

ОСНОВНІ ПРАВИЛА МГП

 

1. Бойові дії повинні вестися комбатантами проти комбатантів та воєнних цілей.

 

•   Забороняється здійснювати напад на цивільне населення.

•   Забороняється завдавати шкоди об'єктам цивільного призначення (житлові будинки, лікарні, школи, місця релігійного поклоніння, культурні та історичні пам'ятники тощо).

•   Забороняється використовувати цивільне населення для захисту військових об'єктів.