Образи та сприйняття

Дюнан наштовхнувся на 20-літнього капрала, який отримав кулю в лівий бік  і знав, що незабаром помре від  ран. Він дав молодому чоловіку води, той подякував і сказав зі сльозами на очах: «О, сер, якби Ви могли написати моєму батьку і заспокоїти мою  матір». Дюнан написав його батькам. Це була єдина звістка, яку вони одержали від сина.

Фактично особисті бізнесові справи Дюнана потерпіли крах. Йому в той  день не вдалося побачитися з імператором. Але він написав невелику книгу  під назвою «Спогади про Сольферіно», в якій описав побачене і висловив просту пропозицію: «Хіба не можна  у мирний і спокійний час створити організації, в які ввійшли б висококваліфіковані добровольці для надання допомоги і догляду за пораненими у воєнні часи?»

Після публікації книги було сформовано Комітет для допомоги пораненим  під час війни, який згодом перетворився у Міжнародний комітет Червоного  Хреста (МКЧХ). Дюнан спонукав до розвитку товариств Червоного Хреста і  Червоного Півмісяця в усьому світі.

 

Зверніть увагу

• Очевидці - це звичайні люди, які  під час насильства можуть захистити  життя та гідність інших людей. Вони часто діють, нехтуючи особистим  спокоєм, ризикуючи власним здоров'ям і життям.

• Очевидці часто діють, незважаючи на можливий особистий ризик для  життя.

• Звичайні люди завжди мають протидіяти негуманній поведінці, щоб захистити вразливих людей.

• Очевидці можуть мати значний вплив  на хід подій, надихаючи інших  на співчуття.

 

Дослідіть самостійно

1. Оберіть одне із низки оповідань: «Хоробрий продавець», «Крок за кроком», «Свідок з'являється», «Селяни полегшують страждання людей у таборах». Намалюйте павутину ланцюгової реакції, записавши гуманітарний вчинок з оповідання та зв'язок з іншими подіями, до яких це призвело.

2. Знайдіть в історичних оповіданнях, легендах, релігійних джерелах свідчення очевидців, які виступили на захист інших. Проілюструйте і з'єднайте зібрані історії в буклет чи влаштуйте виставку.

3. Зберіть цитати або висловлювання, які відображають гуманітарну точку зору.

4. Створіть буклет самотужки або з однокласниками.

 

ХОРОБРИЙ ПРОДАВЕЦЬ

У Бангкоці є вулиця, на розі якої іноді  відбувалися бійки між групами  хлопців. Одного разу група хлопців  з ремісничого технікуму почала переслідувати хлопчика з іншої школи. Бідний хлопчик намагався врятуватися від них. Він добіг до невеликого магазину на розі вулиці. Хлопці, які переслідували його, були постійними покупцями цього магазину.

Продавець магазину спостерігав за тим, що відбувалося. Хлопчик постукав у його двері. Продавець швидко відчинив двері чорного ходу до магазину і впустив його. Він дозволив йому сховатися у своєму магазині.

Хоробрий продавець не зупинився, навіть знаючи, що могло б статися, якби переслідувачі вдерлися і знайшли свого ворога. Його навіть не зупинила думка про те, що станеться з його бізнесом надалі, коли хлопцям стане відомо, що він врятував їхню жертву.

 

КРОК ЗА КРОКОМ

Коли під час Другої світової війни нацистська Німеччина окупувала  Польщу, вона почала проводити політику поневолення та вбивства євреїв. Поляків, які переховували євреїв, карали на смерть. Тіла залишали на шибеницях  центральних площ як попередження іншим. Однак, незважаючи на це, деякі поляки продовжували допомагати євреям. Стефа, католичка, робітниця фабрики, пішла на неймовірні жертви, щоб врятувати незнайомку.

1942 року поліцейський Ламінські, який воював у польському підпіллі, попросив, щоб чоловік Стефи Єжи сховав на кілька днів єврейку Ірену. Сім'я зробила для неї сховище в своїй однокімнатній квартирі. Кілька днів розтягнулися до тижня; потім тиждень перейшов у місяць. Через кілька місяців Єжи почав вимагати, щоб Ірена пішла, але Стефа наполягла, щоб жінка залишилася в їхньому будинку. У гніві Єжи пішов з дому, погрожуючи Стефі, що він повідомить нацистів, де вона ховає Ірену.

У 1944 році жителі Варшави

повстали проти нацистської окупації, але зазнали поразки. У відповідь нацисти почали евакуацію всіх мирних жителів, окрім матерів з маленькими дітьми. Для Ірени, яка могла бути упізнана як єврейка, евакуація означала смерть. Визнаючи небезпеку, Стефа прийняла важливе для себе рішення.

Вона плакала, коли розповідала продовження цієї історії. «Коли ми вже були готові до евакуації, я змусила Ірену взяти мою дитину. Коли німець побачив її з дитиною, він наказав повернутися до квартири. Не розумію чому, але й мені дозволили залишитися з нею».

З книги Нехами Тек «Коли світло з'явилось у пітьмі» (видавництво Оксфордського університету,

Нью-Йорк, 1966)

Завдання

  Зверніться до тексту «Свідок з'являється», дослідіть запропоновані вами варіанти дій та дайте відповіді на запитання:

-  Якими скоріш за все, будуть наслідки і результат запропонованої вами дії?

-  Чи можуть вони призвести до інших наслідків? Якщо так, то дослідіть ланцюжки можливих наслідків.

-  Що у цій ситуації не може бути нами передбачено?

-  Хто ще залучений до подій, описаних у ситуації? Як на цих людей впливатимуть ваші дії? Яким буде їх ставлення до ваших дій? Як їхні думки і ставлення можуть вплинути на результат?

 

СВІДОК З'ЯВЛЯЄТЬСЯ

У квітні 1993 року боротьба в Південній  Африці проти апартеїду підходила  до переможного кінця, все обійшлося  без кровопролиття, якого так  боялися й очікували. Нельсон  Мандела, Президент Африканського  національного конгресу (АНК), широко відомий духовний лідер, звільнений після 27 років перебування у в'язниці, обговорював процес переходу до правління більшості з Президентом Ф.В. де Клерком.

10 квітня було вбито КрісаХані, лідера АНК, якого всі поважали. Він був застрелений упритул перед своїм будинком у Боксбурзі (Йоганнесбург). Злочинці підтвердили, що вони вибрали Хані тому, що його смерть, напевне, призвела б до хаосу в країні, дозволивши правому крилу захопити владу. У країні наростала нестабільність, занепокоєння, що смерть Кріса Хані викличе расову війну. Молоді люди вважали свого героя мучеником (святим) і за нього були готові віддати своє життя... Вбивство було актом божевільного розпачу, спробою зірвати процес переговорів. У той день, однак, в поліцію зателефонувала жінка і назвала номер машини вбивці. Виявилося, що ця жінка була білою.

Тієї ночі Манделу попросили  звернутися по радіо до нації. В автобіографії  він повідомляв:

«Процес мирних переговорів не може бути припиненим. Владою, даною мені, я закликаю всіх наших людей зберігати  спокій, вшанувати пам'ять Кріса  Хані, дотримуватись дисципліни в  ім'я миру... Сьогодні ввечері я  звертаюся із самих глибин свого  єства до кожного громадянина  Південної Африки, чорного чи білого. Білий чоловік, переповнений упередженнями  і ненавистю, прибув у нашу країну і зробив справу настільки брудну, що весь наш народ опинився на краю катастрофи. Біла жінка ризикувала своїм життям, щоб утвердити правду і віддати вбивцю до суду».

Вбивство не викликало  хаосу та расової війни, і процес мирних переговорів продовжився.

СЕЛЯНИ ПОЛЕГШУЮТЬ СТРАЖДАННЯ ЛЮДЕЙ У ТАБОРАХ

Баткович, Боснія та Герцеговина, 24 січня 1993 року

Це історія про сербів, які  ризикували заради полегшення стану своїх співвітчизників іншої національності. Як тільки з'явилися повідомлення про побої і смертельні випадки в концтаборі, де перебували мусульмани і хорвати, І. Гаджик та інші лідери села почали протестувати.

На початку вересня делегація жителів на чолі з Гаджиком поїхала до найближчого штабу армії в Бідженілі і зажадала, щоб охоронців, які били полонених, замінили. «Вони не місцеві. У кожного в сім'ї хтось загинув, і вони жадають помсти», - сказав Гаджик. - «Тому ми просимо, щоб місцева влада поставила охоронцями місцевих жителів».

«Спочатку військове командування відмовилося навіть говорити про  те, хто буде охороняти табір», - згадує він. Тон розмови загострився. Хтось  із делегації сказав воєнним командирам: «Ми не хочемо другого Ясеновача» (Ясеновач - концентраційний табір, відкритий хорватськими націоналістами під час Другої світової війни, в  якому були страчені десятки тисяч  сербів, євреїв і циган). - «Будь-яка  добра людина сказала б це, - сказав Гаджик, - ми не хотіли, щоб жителі нашого села були звинувачені в тому, що відбувалося. Ми хотіли врятувати репутацію  села».

За свідченням полонених, до вересня  через побої або погане ставлення  померло принаймні 20 чоловік. Але  умови значно покращались після  втручання сільських жителів.

Кілька сотень полонених працюють тепер шість днів на тиждень на сусідній фабриці, там вони мають  кращу їжу, хоча не отримують ніякої платні. Полонені хвалять охоронців, а охоронці відповідно добре ставляться до полонених. «Ми відчуваємо, що ми не повинні бити полонених, - сказав Драголик, один з нових місцевих охоронців. - Ми розмовляємо з ними». Тепер навіть у кожному бараці є телевізор, а на Новий рік  охоронці принесли в'язням пляшки сливовиці, бренді зі слив.

«Я думаю, що серби - не такі вже погані, як їх хочуть зробити, - сказав Гаджик. - Напевне, є й інші підтвердження цьому, не тільки в Батковичі».

 

Тема: Гуманітарний вчинок

Після цього уроку ви дізнаєтесь:

•  що таке гуманітарний вчинок;

• який соціальний тиск впливає на людину в ситуаціях, коли життя або людська гідність перебувають під загрозою.

Познайомитесь із поняттями

 • гуманітарний вчинок;

•  соціальний тиск.

Зможете:

• дослідити деякі приклади гуманітарних вчинків під час збройного конфлікту;

• розпізнавати гуманітарні вчинки у повсякденному житті та у ЗМІ;

•  оцінювати труднощі, з якими стикається людина при здійсненні гуманітарного вчинку.

Вам стануть у пригоді:

• текст «Голоси з війни 1»;

• навички роботи в групах.

1. Що таке гуманітарний  вчинок?

Під вчинком розуміють окрему дію людини, те, що здійснене, учинене нею. Вчинки бувають різні: правомірні і протиправні, благородні і безвідповідальні, ординарні і героїчні, їх характер залежить від багатьох чинників - внутрішнього світу людини, її світогляду, принципів моралі, що вона сповідує, життєвих обставин, середовища, в якому чиниться дія, тощо. Одні вчинки є результатом обдуманих дій людини, інші ж - наслідком її спонтанного рішення. Та й оцінка одного й того самого вчинку може бути різною - хтось вважатиме певну дію людини проявом героїзму, а хтось - безрозсудством.

 

Поміркуйте

-  Які риси притаманні милосердним, добрим вчинкам?

- Які вчинки називаються гуманітарними?

    Зазвичай люди поводяться таким чином, щоб зберігти до себе повагу оточуючих людей і не викликати їхньої негативної реакції, щоб не ризикувати своїм здоров'ям і життям. Люди - біосоціальні істоти, тому їм властиво допомагати собі подібним. Як правило, люди приходять на допомогу своїм рідним і близьким, коли ті опиняються у скрутному становищі. Однак трапляються випадки, коли людина стає свідком ситуації, в якій людська гідність чи життя незнайомої або малознайомої їй людини знаходиться під загрозою. І тоді, будучи очевидцем страждань незнайомця, людина приходить на допомогу, хоча за звичайних обставин вона навряд чи б стала на його захист. При цьому її власне життя чи гідність можуть опинитися в небезпеці.

Отже, гуманітарним називатиметься вчинок, який:

-  захищає життя і гідність людини, яка знаходиться в небезпеці;

-  спрямований на захист тієї людини, якій за звичайних обставин допомога не надавалася б;

-  пов'язаний з імовірністю особистого ризику для тих, хто надає допомогу.

 

Завдання

Зверніться до текстів оповідань  уроку 2 та наведіть приклади гуманітарних вчинків. Подайте приклади з особистого життєвого досвіду.

 

2. Що таке соціальний тиск?

 

Поміркуйте

Що означають вислови: «Не сунь свого носу у чужі справи» або  «Моя хата скраю, нічого не знаю»? Яку  лінію поведінки вони заохочують?

 

Людина народжується, розвивається і живе у соціумі - сукупності собі подібних живих істот. Під суспільством розуміють людей, які пов'язані між собою зв'язками і відносинами, що складаються у процесі їхньої життєдіяльності. Діяльність людей, а значить, і відносини між ними є доволі різноманітними - виробничими, політичними, сімейними, морально-етичними тощо. Протягом свого життя людина входить до різних людських спільнот і угруповань: сім'ї, класу, спортивної секції, трудового колективу, політичної партії, релігійної громади, мешканців села чи міста, громадян держави тощо. Люди, які складають ці спільноти, колективи і групи, на певному проміжку життя людини взаємодіють з нею, вона обмінюється з ними думками та ідеями, співставляє свої дії з діями інших та із загальноприйнятою суспільною думкою. Таким чином, оточення людини впливає як на її уявлення про навколишній світ, так і її поведінку.

Окрім того, бути членом якоїсь людської спільноти означає поділяти і  слідувати встановленим в ній  формальним і неформальним правилам, що, чинячи певний тиск на поведінку  людину, змушують її слідувати бажаним  поведінковим моделям і еталонам. Якщо людина порушує встановлені  у соціумі зразки поведінки, це викликає, як правило, громадський осуд та відповідальність, що набувають різних форм - залежно від обов'язковості правил, способу їх встановлення та особливостей людської спільноти.

Розмірковуючи над питанням, чи прийти на допомогу іншому, людина може зважати і на те, як її вчинок оцінюватиметься її оточенням: чи не засудять її, якщо вона допоможе «тому, кому порядні люди не допомагають». Тому усталена суспільна думка, соціальні правила і норми можуть як сприяти, так і перешкоджати гуманітарному вчинку.

 

Завдання

1. Гуманітарний вчинок часто спонукає людину діяти всупереч загальноприйнятій суспільній думці в ім'я захисту жертви. Скористайтеся шкалою соціального тиску, наведеною нижче, щоб показати, наскільки усталена суспільна думка спонукає до гуманітарного вчинку чи застерігає від його вчинення.