Образи та сприйняття

Полковнику Гендерсону пред'явлені звинувачення за участь у прихованні військових злочинів у Мі Лай.

   Березень - лейтенанта Келлея визнають винним у вбивстві 22 «немовлят, дітей, жінок і старих, а також у нападі на дитину двох років з метою вбивства».

Його з ганьбою звільняють зі Збройних сил і піддають довічному  ув'язненню у в'язниці суворого режиму.

   Квітень - президент Ніксон, як Головнокомандуючий Збройними силами США, наказав звільнити Келлея під домашній арешт.

   Серпень - починається військовий суд над капітаном Медіною та полковником Гендерсоном.

Генерал 3-ї Армії скоротив довічний вирок Келлею до 20 років позбавлення волі.

   Вересень - знімаються всі звинувачення з капітана Медіни.

   Грудень - знімаються всі звинувачення з полковника Гендерсона.

 

1973

Грудень - Військовий апеляційний  суд США підтвердив вирок Келлея.

 

1974

Лютий - Келлея відпущено під заставу  в 1000 доларів.

Квітень - військове командування знову скоротило термін вироку Келлея до 10 років.

Червень - Військовий апеляційний  суд США скасував звільнення Келлея під заставу і повернув його в  дисциплінарну камеру.

Листопад - військове командування звільнило Келлея під слово честі.

 

Завдання

Подумайте про роль:

1)  усіх задіяних людей (включаючи Ріденауера, журналістів, Томпсо-на і його команду так само, як і солдатів роти Чарлі);

2)  офіцерів, включаючи армійського прокурора і генерала Шерза;

3)  засобів масової інформації;

4)   політиків;

5)  суспільної думки;

6)  членів суду присяжних військового трибуналу (офіцерів Збройних сил США і звинувачуваних).

 

Поміркуйте

-   Чому одні посадовці намагалися покарати винуватців «різанини», а інші зменшити термін ув'язнення?

-   Чим пояснюється та чи інша позиція посадовців і військовиків?

 

З ЛИСТА ВІЙСЬКОВОГО  ПРОКУРОРА КАПІТАНА О. ДЕНІЕЛА

ПРЕЗИДЕНТУ НІКСОНУ У  ЗВ'ЯЗКУ ЗІ ЗВІЛЬНЕННЯМ

ЛЕЙТЕНАНТА КЕЛЛЕЯ З  В'ЯЗНИЦІ

 

Капітан Обрі Деніел, військовий прокурор США в справі Келлея, написав лист Президенту Ніксону після звільнення Келлея з в'язниці.

Шановний пане Президенте,

Мені складно почати цей  лист, тому що я не звик писати листи  протесту. (...) Суд над лейтенантом  Келлеєм проводився в кращих традиціях  нашої законодавчої системи. В усіх відношеннях це був справедливий суд, під час якого всі законні права лейтенанта Келлея були дотримані. (...) Присяжні засідателі намагалися застосовувати букву закону до поданих суду доказів. Вони - честь і слава нашої судової системи і Збройних сил США.

Коли був винесений вирок, мене вразила реакція багатьох моїх співвітчизників. Я впевнений, що багато людей висловили негативну реакцію під впливом емоцій, чи не маючи уявлення про представлені в суді докази, а найчастіше і про закони нашої країни, що регулюють ведення війни.

Але більш обтяжуючим виглядає те, що багато політичних лідерів країни не розглянули морального аспекту проблеми чи ж, усвідомивши його, не змогли прийняти вірне політичне рішення перед  обличчям громадськості, явно незадоволеної  вироком. (...)

(....) Я був вкрай шокований і здивований Вашим рішенням втрутитися в процес, коли піднявся такий суспільний резонанс. Ваше втручання, на мою думку, нашкодило військовій судовій системі і підірвало її авторитет. (...)

Як це рішення вплине на судові процеси в майбутньому, особливо на ті, що будуть пов'язані з армією?

Адже підірваний не тільки авторитет  судового процесу, (...) лейтенант Келлей, визнаний винним у навмисному вбивстві принаймні двадцяти двох беззбройних, що не чинили опору, мирних жителів, став національним героєм. Одночасно підтримку мала несправедлива критика на адресу шести відданих справі офіцерів, що вірою і правдою служать своїй країні, виступаючи в ролі присяжних. (...)

Те, що вся нація дивиться крізь  пальці на діяння лейтенанта Келлея, не робить нам честі. Ми не кращі за наших ворогів, а заклики про  гуманне ставлення до полонених  усього лише порожні слова. Події, що відбулися в Мі Лай, - трагічний день в історії нашого народу. Але бездіяльність проти винуватців може обернутися набагато більшою трагедією.

Найстрашніше, коли з політичних міркувань  ми підемо на компроміс у такому фундаментальне важливому питанні  моралі, як уроджене почуття безкарності  за вбивство безневинних людей.

 

Поміркуйте

-  З якою метою військовий прокурор написав листа Президенту? — Які аргументи наводить автор листа на користь своєї точки зору?

-  Як ви вважаєте, які кроки потрібно зробити, щоб впроваджувати норми МГП?

-   Кому б ви написали відкритого листа про події в Мі Лай? Якою б була мета вашого листа? Спробуйте скласти такого листа, аргументуючи свою мету.

 

Зверніть увагу

•  Комбатанти не зобов'язані виконувати протизаконні накази командирів.

• Реалії сучасних бойових ситуацій можуть занадто ускладнити імплементацію та виконання норм МГП.

• Країни світу повинні спрямувати свої зусилля на встановлення відповідальності за порушення правил МГП та притягнення військових до відповідальності за порушення цих правил.

 

Дослідіть самостійно

1.Прокоментуйте, як слова Ахілла пов'язані з темою заняття: «Я слухаю генералів, коли їхні команди правильні, я їх виконуватиму, коли ні, слухати їх я не буду, як отут, у Трої. Я буду вільним, щоб гідно боротися з ворогом» (з «Іфігенія в Авліді» Евріпіда).

2.Чи погоджуєтеся ви з твердженням: «Знаючи про воєнний злочин і замовчуючи його, сам мимоволі стаєш співучасником». Аргументуйте свою точку зору у короткому творі-есе.

3.Вільям Гольц у своїй  статті «Деякі нотатки про  кровопролиття» називав такі  фактори, під впливом яких солдати  чинять звірства: «ворог скрізь»;  «ворог - не людина»; «особистої  відповідальності не існує»; «жорстокі люди домінують», «дії чиняться під тиском»; «військова сила». Виберіть один-два з перерахованих психологічних чинників і поясніть, як саме вони впливають на поведінку солдатів під час збройного конфлікту.

 

Тема: Логічне обґрунтування правосуддя

Після цього уроку ви дізнаєтесь:

• у чому сутність правосуддя;

• яким чином досягається правосуддя;

 • як працюють комісії щодо встановлення фактів.

Познайомитесь із поняттями:

• міра покарання;

•   воєнний злочин;

•   негуманна поведінка;

 • правопорушники;

 • відповідальність, вина.

 

Зможете:

•  з'ясувати зв'язок між правом прав людини і МГП;

• показати роль громадян у встановленні справедливості після збройного конфлікту;

•  відслідкувати способи недопущення порушення норм МГП у випадку виникнення збройного конфлікту;

• визначати, яким чином досягається суспільний спокій і як він залежить від тих заходів, які застосовуються до порушників норм МГП.

Ваді стануть у пригоді:

• витяги з матеріалів Женевської конференції;

• витяги із Статуту Міжнародного кримінального суду;

•  навички роботи в групах.

 

1. Як діяти у разі порушення норм права?

 

Поміркуйте

 

Пригадайте ситуації з власного життя чи життя інших людей, у яких порушувалися норми права.

- Що відбувається з людьми, яких звинувачують у скоєнні злочину (крадіжки чи вбивства)?

Розгляньте таблицю та дайте  відповіді на запитання:

 

Чи повинна людина, яка  скоїла воєнний злочин, понести покарання? •  Так  •  Ні •  Не знаю

Чи мають після закінчення збройного конфлікту люди, що скоїли злочин:•  постати перед судом; •  постати перед громадськістю, а не перед судом; •  бути прощені / помилувані; •  про їхні злочини потрібно забути?

 

 

2. Наслідки повернення в небуття чи встановлення справедливості

 

Поміркуйте

-    Прокоментуйте слова вченого Ар'є Нієра: «Мирне співіснування здається менш ймовірним, якщо ті, хто переніс страждання, не бачать нікого, хто б поніс покарання за їхні страждання».

-   Як ви особисто реагуєте на тих, хто завдав Вам шкоди?

 

Завдання

Прочитайте матеріал: «Думки про  забуття, або Встановлення справедливості» та дайте відповіді за зразком: Наслідки, що мають значення для:

1)  жертв;

2)   порушників;

3)  суспільства в цілому і процесу морального відродження. '

 

                    «Після громадянської війни треба все пробачити та все забути».

Пауль Тибауд, есеїст

                    «Забування та всепробачення заважають живленню ран».

ЛуїсДжонет, судця та спеціальний  доповідач ООН з питань безкарності

 

ДУМКИ ПРО ЗАБУТТЯ, АБО  ВСТАНОВЛЕННЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ

 

Камбоджа: точка зору двох жертв

 

Голос 1.

      Його спокій та відчужений погляд примушує вас думати, що він уже змирився з пережитою трагедією. Та це не так. Він усе ще чує стогін, і його пам'ять все ще зберігає картини тортур. Йому потрібна не помста, а справедливість.

         «Як я можу забути? Мені було ЗО, і моя пам'ять навіки закарбувала ті події. Всі постраждалі мають такі ж відчуття: ми хочемо, щоб лідери Кмер Руж відповіли за наслідки своїх дій».

Ванн Натт, залишився  живим після табору тортур в Камбоджі,

де загинули 18 тисяч  чоловік

Голос 2.

«Для пересічного камбоджійця  немає різниці, чи предстане Та Мок (лідер Кмер Руж) перед судом. Єдине, чого я хочу, так це того, щоб у  Камбоджі був мир».

Водій таксі, у якого  загинули батько, п'ять братів і сестер

 

Чилі: дві думки

 

Голос 1.

«Суд над політичними діячами  допоможе суспільству, проаналізувати заподіяне і очиститись. Тому особливо важливо привести Піночета в Чилі до відповідальності, тому що чилійці  прекрасно знають, що половина з  них підтримала переворот».

Пауль Тибауд, есеїст

Голос 2.

«Примирення неможливе без встановлення правди й справедливості. Ми хочемо знати, де тіла тих, хто «зник безвісти».

Гладіз Дмаз, журналіст, що провів більше двох років

у політичному ув 'язненні

 

Завдання

 

Поміркуйте та заповніть таблицю.

 

Якщо порушене гуманітарне  право, якими будуть наслідки:
	для жертв	для порушників	для суспільства
пошуку справедливості
забуття

 

3. Встановлення справедливості через комісію щодо встановлення фактів злочину

 

Поміркуйте

- Які санкції застосовуються до людей, винних у вчиненні воєнних злочинів?

 

   Норми МГП передбачають відповідальність для людей, які порушили ці норми, або ж віддали протиправний наказ своїм підлеглим. Згідно з нормами МГП усі винні у вчиненні серйозних порушень мають бути піддані суду й покарані як злочинці. Правосуддя щодо таких людей може здійснюватись як на національному, так і на міжнародному рівні. Комісії щодо встановлення фактів і примирення стали для деяких країн ще одним способом відновлення справедливості і перемоги правосуддя.

   Країни Латинської Америки вперше створили таку модель залучення до відповідальності. У 1983 році в Аргентині була створена перша комісія, мета якої - розслідування й обнародування правди про зникнення тисяч людей за попередніх режимів.

   Основною перевагою комісії є те, що вона може швидко і безпосередньо встановити факти воєнних злочинів за попереднього державного режиму (як в Сальвадорі та Нікарагуа) чи факти порушення прав людини (як в Аргентині, Чилі, Бразилії і на Гаїті). Метою створення більшості комісій щодо встановлення фактів є виявлення порушень норм МГП, національного законодавства і права прав людини. Такі комісії оприлюднювали факти порушення і давали рекомендації державі щодо реагування на виявлені порушення.

   Використовуючи цей підхід, Південне-Африканська Республіка зробила ще один крок уперед у пошуках правосуддя. Південно-Африканська КФП була створена для розслідування злочинів, які мали місце у період конфлікту, з метою покінчити з апартеїдом - системою, за якої біла меншість домінувала в політичному та економічному житті країни. Південно-Африканська КФП відрізняється від попередніх комісій тим, що вона була створена як частина правової системи.      Але метою комісії було не звинувачення і покарання, а особисте і політичне примирення. КФП надавала можливість порушнику, що чесно зізнався в скоєному, одержати легальне прощення за свої злочини (процес амністії).

 

Завдання

Прочитайте текст «Що кажуть люди про комісію щодо встановлення фактів порушення МГП» та дайте відповідь  на запитання:

-  Чим відрізняється комісія щодо встановлення фактів порушення МГП від суду?

-  Які переваги і недоліки згадуються в цитатах і передісторії?

-  За яких обставин робота такої комісії буде найефективнішою? Чому?

-   Чи рекомендували б ви цим комісіям працювати під час збройного конфлікту? Чому?

 

 

ЩО КАЖУТЬ ЛЮДИ ПРО КОМІСІЮ  ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ

ФАКТІВ ПОРУШЕННЯ МГП

 

«Ми не говоримо про те, Ідо потрібно заплющити очі на минуле. Але та система правосуддя не може висунути звинувачення кожному. Це тривало б  нескінченно».

Десмонд Тулу, лауреат Нобелівської премії, голова

Південко-Африканської комісії  щодо встановлення

фактів порушення МПП  примирення

 

«Під час дискусії про роль комісії  щодо встановлення фактів і примирення було визнано, що, беручи до уваги особливу ситуацію в Руанді, комісія не є  єдиною установою, за допомогою якої необхідно покінчити з безкарністю  і закласти фундамент політичної стабільності, необхідно забезпечити  торжество правосуддя. Надія на те, що можна досягти порозуміння і мирного співіснування доти, доки всі винні не будуть покарані, - ілюзія».