Образи та сприйняття

 

ПРИКЛАДИ ДІЯЛЬНОСТІ МКЧХ В АФГАНІСТАНІ, (1999)

 

   Гуманітарна допомога: продуктові та непродуктові постачання.

   Метою програми відновлення сільського господарства є надання допомоги фермерам для поліпшення їхніх земель та обмеження залежності від зовнішньої допомоги. Сьогодні 12 агрономів МКЧХ надають різноманітну допомогу більше ніж 50 000 нужденних.

   У долинах Шамалі і Пандшир, у Тахаре, Кундузі, Бамяні та Кабулі для родин переселенців і тих, хто повернувся додому, делегатами МКЧХ було розподілено продукти харчування та матеріали для ремонту житла.

   Як пілотний проект делегація МКЧХ здійснювала роздачу висівкового хліба, тобто темного хліба, що незважаючи на свої живильні якості, подобається афганцям менше, ніж їхній традиційний хліб. Таку стратегію було обрано для того, щоб цей хліб одержували люди, в яких не залишилося іншого вибору тобто найбільш нужденні.

   Сільськогосподарські проекти здійснювалися по всій країні для того щоб не створювати залежності населення від допомоги з-за кордону.

   В Афганістані, на півночі від Кабулу, в густо населеній провінції Параван, МКЧХ завершив очищення п'ятикілометрового зрошувального каналу, що забезпечує водою десятки тисяч людей. Ремонт каналу, вода в який надходить з ріки Пандшир, тривав три тижні, і здійснювали його 1100 жителів найближчих сіл. У 1999 році МКЧХ разом із місцевими організаціями займався очищенням 166 каналів, що зрошують 60 000 гектарів землі.

 

Гуманітарна допомога: вода і санітарія

 

   МКЧХ продовжує роботи щодо поліпшення санітарних умов у п'ятьох районах Кабулу: будівництво і ремонт громадських туалетів, колодязів і контейнерів для сміття. Місцева і муніципальна влада взяли на себе відповідальність за інформування населення про правильне користування туалетами.

 

Медичне обслуговування

 

   Як нейтральний посередник МКЧХ надав допомогу для доставки всього необхідного для проведення першої програми вакцинації, розрахованої на кілька років і проведеної в провінції Параван на півночі від Кабулу. Завдяки цьому 50 000 дітей і 66 000 жінок було зроблено щеплення від найпоширеніших захворювань у рамках програми, проведеної ЮНІСЕФ і органами охорони здоров'я.

   МКЧХ збільшив допомогу медичним установам столиці, Шамалі і Панд-ширської ущелини, а також пунктам першої допомоги біля лінії фронту для поранених.

   У Галбахарі, що у 80 кілометрах на північ від Кабулу, МКЧХ відкрив ортопедичний центр для лікування людей, які постраждали від протипіхотних мін, і поранених під час бойових дій у північно-східних провінціях Афганістану. Зараз в Афганістані МКЧХ має п'ять ортопедичних центрів.

 

Захист і відвідування затриманих

 

   У декількох в'язницях для поліпшення санітарних умов МКЧХ побудував і відремонтував систему водопостачання, надав у розпорядження тюремних медпунктів медикаменти і необхідне устаткування. МКЧХ продовжує контролювати становище цивільного населення і подавати владі звіти щодо порушення гуманітарного права.

   13 і 14 лютого делегація МКЧХ в Афганістані посприяла одночасному звільненню 20 полонених, захоплених представниками Талібану, і ще 20, захоплених військами Північного альянсу під командуванням Массуда. Переговори, що сприяли звільненню, розпочалися в січні, коли МКЧХ вдалося організувати відвідування полонених обох сторін. МКЧХ, виступаючи в ролі нейтрального посередника, вдалося вести діалог з усіма сторонами, втягнутими в конфлікт.

 

Відновлення сімейних зв'язків

 

МКЧХ надав матеріальну і технічну допомогу звільненим інтернованим для їхнього повернення додому. МКЧХ оплатив також проїзд членам родин, які жили далеко, для відвідування полонених.

Завдяки співробітництву з Товариством Червоного Півмісяця Афганістану було зібрано і передано полоненим та їх родинам послання Червоного Хреста. У 1998 році було зібрано більше посилок і передано 16 500.

 

Інформація й  освіта

 

   У лікувальних установах Мазар-і-Шаріф і Пул-і-Хмурі реалізовувався інформаційний проект про міни, у рамках якого збиралася інформація в м динних центрах МКЧХ, нею обмінювалися з іншими організаціями, щоб допомогти спланувати подальші дії щодо розмінування.

   На контрольно-пропускних пунктах, військових базах, у школах були проведені заняття, з гуманітарного права та його принципів. На них були присутні представники місцевої влади, переселенці, студенти, командири обох воюючих сторін. Усе це робилося для забезпечення поваги до принципів МГП усіх верств населення.

   Було налагоджено контакти із засобами масової інформації, підготовлено прес-релізи для інформування громадськості про важливі питання гуманітарного характеру.

 

Поміркуйте

-  З якими труднощами можуть зіткнутися гуманітарні організації у процесі здійснення подібних дій? Чому?

-  Яких запобіжних заходів необхідно дотримуватися, плануючи чи здійснюючи подібні гуманітарні дії?

-  Які дії спрямовані на те, щоб уникнути подальших наслідків або нових жертв?

-  Які фахівці необхідні для такого роду діяльності?

 

2. Що гуманітарна діяльність означає для потерпілих

 

Поміркуйте

-       Що саме ви б узяли з собою, якщо уявити, що місцевість. якій ви мешкаєте, інтенсивно атакується? Поясніть свій вибір речей і предметів.

 

Коли йдеться про проведення гуманітарної операції, важливі співробітники, що її виконують, а люди, життя яких було зруйновано збройним конфліктом.

 

Прочитайте текст «Змушені залишити домівку» та «Планування табору» і дайте відповіді на запитання:

—    Який вплив мала війна на життя цих людей?

—    Які потреби в них виникнуть у зв'язку з цим?

—    Як вплинуло на хлопчиків те, що вони стали біженцями?

—    Чому вони бідували?

—    Які необхідні гуманітарні дії для задоволення їхніх потреб? £ втрати понесла Саба?

—    Як ви вважаєте, наскільки умови життя в таборі будуть відрізня^г ся від їхнього попереднього життя?

—    Які гуманітарні дії можуть допомогти її родині?

 

ЗМУШЕНІ ЗАЛИШИТИ ДОМІВКУ

 

Війна порушує мирне життя. Багато людей змушені залишати свої домівки.

 Дамир і Медин

   Оповідач: Дамир і його двоюрідний брат Медин були біженцями. Недавно вони повернулися додому в Боснію і Герцеговину.

   «Було важко. Я плакав, тому що залишав рідний будинок. Ми сіли в автобус і поїхали. Коли прибули в перше місто, хотілося їсти. Ніякої їжі у нас із собою не було, усе залишилося вдома. Люди порадили нам їхати в інше місто. А там, як виявилося, для нас теж не було місця».

   Під час війни в колишній Югославії мільйонам людей довелося виїхати і шукати притулок, хто де міг. Як і більшість, Дамир і Медин були впевнені, що більше ніколи не побачать рідної домівки.

   «Я думав, що ми ніколи сюди не повернемося, - нам сказали зібратися протягом двох годин, автобус уже чекав. Я зібрав, як міг, речі: радіо, фотографії, кілька ковдр, якими можна було вкриватися вночі. Думаю, найгірше - це коли інші діти починають дражнити тебе і називати «біженцем». Коли ти йдеш у школу, вони викрикують: «Подивіться! Ось іде біженець!»

 

Саба

   «Мене звати Саба. Мені 30 років. Я пройшла від свого села 50 км. Я йшла разом зі своїми дітьми. Раніше ми були фермерами, але не було дощів, і ми не змогли виростити врожай.

   Чоловік не живе з нами. Зі мною тільки діти. Я нудьгую за ним. Не знаю, де він. Люди говорять, що він виїхав кудись далеко торгувати ладаном. Але я думаю, що це неправда. Його забрали у солдати. З тих пір я нічого про нього не чула. Може, його вже немає в живих. Я не знаю. Ми просто тут чекаємо, але я не знаю, навіщо. Ніч приходить на зміну дню, так само, як і вдома, але дні тут не такі, а вночі я плачу».

 

ПЛАНУВАННЯ ТАБОРУ

 

   На початку серпня 1990 року, коли вибухнула криза в Перській затоці, сотні тисяч іноземних робітників з Єгипту, Індії, Пакистану, Бангладеш, Шрі-Ланки, Філіппін і Таїланду почали спішно залишати Кувейт та Ірак. Люди прибували на машинах, автобусах, вантажівках, створюючи величезні пробки на кордоні з Йорданією. Цілі родини сиділи там у повному невіданні, очікуючи, що буде з ними завтра. Десятки тисяч людей опинилися раптом у скрутному становищі, без хліба і води в пустелі, на кордоні між Іраком і Йорданією.

 

Негайний відгук

 

   На нічийній території між Іраком і Йорданією владі довелося організувати для них тимчасовий притулок. Йорданський Червоний Півмісяць разом із МКЧХ почали негайну операцію щодо забезпечення людей питною водою, тимчасовим житлом і медичною допомогою. Деякі інші неурядові організації (НУО) приєдналися до них, задовольняючи зростаючі потреби у цій ситуації.

   Був відкритий пункт першої термінової допомоги. Людей із серйозними захворюваннями направляли у лікарню в Рувайшид.

   Через короткий термін територія була переповнена. У денний час температура повітря піднімалась вище 50 градусів по Цельсію. Не було жодного місця, де можна було б сховатися в тіні, вода була на вагу золота.

   Саме вода була життєво важливою в таких умовах. Люди чекали годинами, щоб одержати кілька літрів питної води для всієї родини. Якщо не вдавалося добре спланувати процес розливу води, то часто виникали бійки, їжі теж ставало все менше і менше.

   Усього лише 30% цих людей мали нормальне житло. Інші якимось чином самостійно намагалися сховатися від сонця, використовуючи саморобні тенти. Але більшість не мала взагалі нічого. Сильні вітри, що несуть із собою стовпи пилу, погіршували і без того складні умови.

   Місцевість зовсім не підходила для організації нормального табору. Машини щодня робили по 40 ходок за водою, Ідо знаходилася близько 35 км від табору. Щораз воду з величезних цистерн пускали по трубах, а біля кранів поставали величезні черги. Довелося прокласти кілька рядів труб, щоб уникнути довгого перебування людей під палючим сонцем.

 

Необхідно знайти інше рішення

 

   Інженери дійшли висновку, що необхідно для табору знайти більш зручне місце. Влада Йорданії дала згоду на будівництво недалеко від Азрака табору для ЗО 000 осіб.

   Велика частина устаткування для будівництва нового табору була доставлена літаками в Амман. Устаткування сортувалося в аеропорті Аммана і завантажувалося у вантажівки. Йшла підготовка до встановлення наметів; для цього спеціальні групи проходили навчання.

   Один з інженерів табору так описував свою роботу:

   «Найважчим було те, що необхідно було закінчити роботу в найкоротший термін. Спочатку треба було вибрати місце для туалетів. Це повинен бути зручний схил, подалі від табору».

   Потім потрібно було встановити систему водопостачання. Ми зробили відвід труби від головної магістралі, довжиною два кілометри. Вода, що надходила Йорданським водогоном, зберігалася в цистернах (об'єм близько 390 000 літрів). З них вона надходила до ЗО пунктів розподілу.

   Ми проклали також водостоки. Важливість будівництва табору на пологому схилі полягала в тому, щоб зайва вода стікала в спеціальні ями, підготовлені нами внизу.

   Табір був розрахований на 30000 чоловік і розділений на сектори. Площа кожного з них була розбита на квадрати, у кожному було житло для 500 чоловік. Навколо кожного квадрата було зроблено дороги для вивозу сміття, вирішення технічних проблем, доставки продовольства. Для населення табору було побудовано туалети, підведено освітлення, щоб ними можна було скористатися і вночі.

 

ІНФОРМАЦІЯ ТА ІНСТРУКЦІЇ ДЛЯ ФАХІВЦІВ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ

РОЗМІЩЕННЯМ ТАБОРУ

 

Розміщення табору містить у собі:

-    вибір місця і підготовку плану робіт;

-   підготовку під'їзду і складів;

-    будівельний матеріал і устаткування;

-    організація основних послуг;

 

Основні послуги:

-     водопостачання і каналізація;

-     житло;

-     харчування;

-     збирання сміття;

-    медичне обслуговування;

-     електрика й енергія;

-     безпека;

-     засоби зв'язку;

 

Вода

Щодня дорослій людині необхідно в середньому близько 20 літрів води (З літри питної води щодня для виживання). Необхідно враховувати:

-     скільки буде потрібно води;

-     контролювати якість питної води;

-     як буде доставлятися вода жителям табору;

-     як вона буде розподілятися.

 

Медичне обслуговування й устаткування

 

Приблизно 100 пацієнтів щодня. Необхідно враховувати:

-    скільки в таборі хворих, поранених, старих або вагітних;

-    яке медичне устаткування і препарати можуть знадобитися;

-    який медичний персонал може знадобитися;

-    які процедури потрібно буде проводити;

-    яка загроза може виникнути для здоров'я жителів табору.

 

Харчування

 

Дорослій людині необхідно близько 2250 калорій щодня.

Стандартний раціон щодня дорівнює майже 0,6 кг. Він може складатися з:

500 гр. пшениці (приблизно одного фунта);

ЗО гр. рослинної олії;

ЗО гр. сухого молока;

20 гр. цукру;

З гр. чаю.

Необхідно враховувати:

-   скільки необхідно продовольчих товарів;

-   орієнтовний список різних продуктів для постачання;

-   чи є ослаблені діти, що потребують особливої дієти;

-   як добувати необхідні продукти харчування;

-   як будуть розподілятися продовольчі товари;

-   чи треба продукти готувати.

 

Санітарія

 

Недостатня санітарія може призвести до виникнення серйозних проблем, які загрожують здоров'ю людей. Тому під час планування санітарних потреб необхідно зробити все, щоб запобігти виникненню спалахів захворювань. Необхідно враховувати:

-   скільки треба побудувати туалетів;

-    де їх треба розташувати;

-    які матеріали й інструменти необхідні для цього будівництва (дерево, колоди, оцинковане залізо);