Образи та сприйняття

«Єдиний мотив, що керує мною, - це гаряча любов до мого народу, його щастя, воля і його життя».

 

Рудольф Гесс

(третій соратник Гітлера і його гарячий послідовник протягом тривалого часу) «Мені в моєму житті випала можливість працювати протягом багатьох

років під керівництвом великого сина мого народу, що має тисячолітню

історію».

Вільґельм Кейтель

(головнокомандувач збройних сил Німеччини)

«Я вірив, але помилявся: я не міг запобігти тому, чому треба  було запобігти. Це моя провина. Це жахливо: розуміти, що кращі риси солдата: слухняність  і вірність, експлуатувалися з  метою, якої я не міг передбачити  в той час. І ще одне, про що я не міг навіть подумати: для  солдата повинна бути межа виконання солдатського обов'язку».

 

Альберт Шпеєр

(звинувачувався у виробництві зброї, а також «суворій поведінці й експлуатації людей для примусової праці»)

«Ця війна стала неймовірною  катастрофою і, природно, привела  до світової катастрофи. Мій особистий борг перед німецьким народом - визнати за собою частку відповідальності за заподіяні нещастя (...). Я, як один із відповідальних керівників Рейха, починаючи з 1942 року, поділяю загальну відповідальність. .. Цей суд повинен внести помітний вклад у справу запобігання таким жахливим війнам у майбутньому і встановити правила, за якими люди зможуть співіснувати у світі».

 

Із вступної промови  Генерального прокурора-звинувачувача

Роберта Джексона:

 

«Привілей відкривати перший в історії  суд за злочини проти миру у  світі накладає велику відповідальність (...). Те, що чотири великих народи, перетворені перемогою і змучені ранами, зупинили руку помсти і добровільно представили своїх полонених ворогів на суд закону, є найбільш значною даниною, що Сила коли-небудь віддавала Мудрості... Між обставинами, в яких знаходяться звинувачувачі й звинувачувані, існує драматична невідповідність. Це може дискредитувати роботу, якщо наші дії не будуть толерантними і справедливими. Ми не маємо права забувати, що рахунок, за яким ми піддаємо суду звинувачуваних сьогодні, - це рахунок, за яким нас історія розсудить завтра... Людство ставить запитання, невже право є настільки неспроможним, якщо воно абсолютно безпомічне розібратися зі злочинами такого масштабу, скоєними злочинцями такого високого рангу. Людство не чекає, що ви (трибунал) виключите в майбутньому можливість війни. Воно чекає, що ваші юридичні права будуть сприяти виконанню міжнародного права його розпоряджень, заборон і, що найважливіше, санкцій з метою зміцнення миру (...)».

 

Із вступної промови  Генерального прокурора сера Хартлі Шоукрос:

 

«Уряди Об'єднаного Королівства  і Британської Співдружності, Сполучених Штатів Америки, Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Франції за підтримкою і від імені всіх миролюбивих  країн об'єднали зусилля, щоб віддати суду цього Трибуналу розроблювачів і виконавців нацистського розуміння взаємин між народами. Уряди роблять це з метою викриття у вчинках цих людей злого наміру. І вони роблять це, сподіваючись, що свідомість і здоровий глузд світового співтовариства побачать наслідки цих вчинків, а також те, до чого вони неминуче приведуть».

 

Із вступної промови  Генерального прокурора Романа Руденка:

 

«В ім'я священної пам'яті  мільйонів безвинних жертв фашистського терору, заради консолідації миру в усьому світі, для майбутньої безпеки народів ми пред'являємо злочинцям справедливий і повний рахунок, за яким треба платити. Це - рахунок від імені всього людства».

 

Зростаюче занепокоєння міжнародного співтовариства

Женевські конвенції вимагають, щоб  держави взяли на себе відповідальність за притягнення воєнних злочинців до суду. Існує три способи реалізації цієї міжнародної відповідальності: національна судова система, спеціально створені тимчасові (асі пос) міжнародні трибунали, Міжнародний кримінальний суд (МКС). Найбільш традиційним способом для багатьох країн є національна судова система.

 

5. Національні судові системи інших країн

 

Поміркуйте

- Чи чули ви про людей, обвинувачених у серйозних порушеннях гуманітарного права і права прав людини, які вони скоїли в іншій країні?

 

Завдання

Ознайомтеся з текстом та дайте  відповіді на запитання:

- Дослідіть, чим закінчилася  справа Піночета?

 

У1998 році колишній президент Чилі Піночет був заарештований у  Великій Британії за ордером, виданим судом Іспанії. Ордер вимагав екстрадиції Піночета за звинуваченням у вбивствах. Однак ще до початку судового процесу Піночет був звільнений з-під варти за медичними показниками і переправлений до Чилі, де суддя пред'явив йому ті ж обвинувачення. У серпні 2000 року Верховний Суд Чилі ухвалив рішення про те, що Піночета необхідно позбавити парламентської недоторканності та піддати суду. Однак у грудні Апеляційний суд Сантьяго прийняв рішення в рамках акта habeas corpus про відкликання вироку Піночета, а потім у липні своїм рішенням постановив тимчасово скасувати кримінальні обвинувачення проти нього. Але у серпні 2001 року Верховний Суд Чилі дав згоду переглянути це рішення, засноване на основі стану психічного здоров'я колишнього диктатора...

 

Поміркуйте

-  Існує думка про те, що, якщо суд однієї країни переслідує і притягає до відповідальності за злочини, скоєні в іншій країні, то це є втручанням у внутрішні справи держави.

-  Чи згодні ви з цим?

-  Чому так або чому ні?

-  Які аргументи на користь розгляду «справ іноземців» може висунути суд?

-   Деякі відстоюють думку про те, що для того, щоб винести справедливе рішення про воєнні злочини, прокурори і судді повинні знати обставини і культуру країни, де було скоєно злочин. А як думаєте ви?

6. Спеціально створені тимчасові (ad hoc)

міжнародні трибунали

 

За сорок років після Нюрнбергу  з ініціативи Ради Безпеки ООН  були скликані ще два міжнародні карні трибунали для розслідування воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду:

-у 1993 щодо злочинів, вчинених з 1991 по 1994 рік під час війни на території колишньої Югославії;

- у 1994 році щодо злочинів, скоєних у 1994 році в Руанді чи громадянами Руанди в сусідніх державах.

Щодо спеціальних трибуналів поширеною  є думка, що вони не є найефективнішим способом приведення до виконання норм МГП, адже для їх створення необхідна велика політична воля міжнародної громадськості, чимало часу для підготовки і проведення засідань та фінансові ресурси для покриття витрат.

 

7. Міжнародний кримінальний суд (МКС)

 

   Після проведення останніх двох тимчасових (ad hoc) трибуналів виникла ідея заснувати постійний Міжнародний кримінальний суд. Тривалі попередні обговорення передували міжнародній дипломатичній конференції, яка відбулася в Римі 1998 року. На ній був прийнятий Статут МКС. Під юрисдикцію цього суду підпадають чотири категорії злочинів: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини і агресія. Після того як Статут був ратифікований 60 державами (необхідна кількість держав для набрання ним чинності), суд почав свою роботу. Перше засідання відбулося 1 липня 2002 року. Вже у квітні 2002 року Статут підписали 139 країн і 66 з них ратифікували. МКС перебуває у Гаазі (Нідерланди).

 

 

Поміркуйте

—  Навіщо створювати міжнародні трибунали, якщо, згідно з Женевськими конвенціями, кожна країна несе відповідальність за дотримання норм міжнародного гуманітарного права?

— Чи призведе існування міжнародного трибуналу до того, що усі воєнні злочинці будуть покарані?

 

Завдання

Ознайомтеся з довідковим матеріалом «Відповіді на запитання про Міжнародний  кримінальний суд» та дайте відповіді  на запитання:

- Які відмінності між Нюрнберзьким/Токійським  трибуналами, спеціально створеними тимчасовими міжнародними трибуналами і постійним МКС?

 

Поміркуйте

-    Як у наведених висловлюваннях відображаються певні обмеження і сподівання щодо МКС?

 

1.  «Я вірю, що Суд не тільки зможе переконати потенційних злочинців, але буде також слугувати повчальній меті, зобов'язуючи західні держави здійснювати більш прозору зовнішню політику» (Вільям Бордон, суддя, генеральний секретар Міжнародної федерації з прав людини).

2  «Щорічно перед міжнародним трибуналом (...) постануть не більше 50 звинувачуваних. Постійний суд, до компетенції якого ввійдуть усі країни, стане перед тією ж проблемою і, як результат, буде змушений вибірково переслідувати злочинців, віддаючи пріоритет тим, хто несе більшу відповідальність. Тому не можна уявити, що в боротьбі з безкарністю можна повністю покластися тільки на міжнародну систему правосуддя. Необхідно, щоб до вирішення цієї проблеми активно залучалися й національні суди».

Луї Джойнет, суддя, спеціальний репортер ООН

 

Поміркуйте

-   Як ви думаєте, чому на створення МКС пішло 50 років?

-   Назвіть основні переваги постійного Міжнародного кримінального суду в переслідуванні осіб, звинувачуваних у геноциді, воєнних злочинах чи злочинах проти людяності. Чому деякі з країн не бажають підписувати Статут МКС?

 

Зверніть увагу

-   Міжнародні кримінальні суди є засобом вирішення багатьох проблем, пов'язаних із засудженням і покаранням воєнних злочинців.

-  Суддя, встановлюючи вину, вирішує, чи вчинено обвинувачуваними злочин свідомо: ані виконання наказу, ані прецедент подібних порушень не знімають провини з порушника.

 

Дослідіть самостійно

Зверніться до засобів масової  інформації та Інтернету і простежте, як просувається процес підписання і ратифікації Статуту МКС. З'ясуйте позицію України і прокоментуйте її.

 

 

 

Тема: Гуманітарні потреби, викликані наслідками збройного конфлікту

 

Після цього заняття ви дізнаєтесь:

• про жахливі руйнування та порушення нормального ходу життя як наслідок воєнних дій;

•  про масштаби гуманітарних дій, необхідних для зменшення та попередження страждань, викликаних збройним конфліктом.

 

Познайомитесь із поняттями:

•  біженці;

• переселенці.

 

Зможете:

• з'ясувати, як війна порушує звичний порядок життя;

• визначати потреби, що виникають як результат війни.

 

Вам стануть у пригоді:

•  тексти «Вплив збройного конфлікту в Афганістані (1999)», «Приклади діяльності МКЧХ в Афганістані, (1999)», «Змушені залишити домівку»;

•  статті І та II Додаткових протоколів до Женевських конвенцій;

•  навички роботи в групі;

•  словник.

 

   Війна як екстремальна ситуація порушує звичний для людей хід життя. Вона призводить до людських і матеріальних втрат, страждань, вимушених розлучень з близькими і родичами, залишення рідних домівок. В умовах збройного конфлікту людське життя та гідність особливо вразливі.

   Наслідки війни зазвичай жахливі, й необхідно докласти чимало зусиль, щоб попередити і зменшити страждання людей, задовольнити їх потреби в умовах руйнування, викликаного збройним конфліктом. Люди потребують задоволення потреб не лише у воді, їжі, житлі, медичній допомозі, а й соціальної і психологічної допомоги, включаючи й можливість якнайшвидше позбутися залежності від допомоги інших. З постраждалими працюють гуманітарні організації.

 

Поміркуйте

Що необхідно особисто вам, щоб  жити і почуватися комфортно? Складіть перелік власних потреб. Спочатку визначте, що з цього переліку є абсолютно необхідним, а потім те, що допомагає вам зберегти почуття власної гідності. Яким чином війна може вплинути на ці потреби?

 

1. Потреби, що виникають внаслідок збройного конфлікту

 

Завдання

1. Визначте спричинені збройним конфліктом руйнування і втрати. Зверніть увагу не лише на явні руйнування, а й на збитки, нанесені системі комунального постачання, сфері послуг, особистому майну, на смерть людей та розлуку з близькими і родичами. Поясніть, чому саме ці потреби увійшли до вашого переліку.

 

Поміркуйте

- До яких подальших втрат призведуть вже заподіяні руйнування? Які дії можуть допомогти людям подолати наслідки збройного конфлікту?

- Чи можуть одні дії бути більш важливими за інші? Як можна визначити, що важливіше?

-  Які групи населення в такій надзвичайній ситуації потребують особливої уваги? Чому?

 

Завдання

1.  Які гуманітарні організації об'єднують свої зусилля у гуманітарній діяльності задля допомоги жертвам збройних конфліктів?

2.  Пригадайте з курсу історії ситуацію в Афганістані наприкінці 90-х років. Прочитайте текст «Вплив збройного конфлікту в Афганістані, (1999)» та назвіть дії, якими можна ліквідувати наслідки збройного конфлікту для населення.

 

ВПЛИВ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ  В АФГАНІСТАНІ, (1999)

 

   У 1999 році воєнні дії в Афганістані стали причиною переміщення великих груп населення і викликали появу багатьох заяв про грубі порушення гуманітарного права всіма сторонами конфлікту. Одночасно в районі Мазар-і-Шаріф продовжувалася партизанська війна, яка забирала життя цивільних людей і піддавала постійному ризику безпеку в регіоні.

   Розбіжності, що зростали між воюючими сторонами, підсилили етнічну напругу в суспільстві, мирне населення піддавалося гонінням; ріс ризик репресій та інших порушень прав людини, навіть на територіях, не втягнутих у воєнні дії.

   Тривала боротьба паралізувала соціальне й економічне життя країни, спустошуючи ресурси, необхідні для відновлення інфраструктури установ, які були зруйновані чи стали непридатними за двадцять років війни.

   У Кабулі система водопостачання функціонувала менше, ніж на 20 %, порівняно з довоєнним періодом. У сільській місцевості руйнування й пошкодження іригаційних систем призвело до знищення орних земель. Однак найважче було міським жителям.

 

Завдання

Прочитайте текст «Приклад діяльності МКЧХ в Афганістані, (1999)» та запропонуйте які гуманітарні дії можуть бути розпочаті для проведення однієї з програм.