Нові тенденції в організації гостинності в засобах розміщення

Минулий рік виявився дуже гарним для Луксора, Хургади  й інших курортів Червоного моря, а також для готелів, що перебувають  поблизу пірамід, на околицях Каїра - там зафіксований ріст ноповнення, у середньому 60 - 72%.  

Однак якщо розглядати не ріст, а рівень заповнюваності готелів, то тут пальму першості міцно втримує  каїрський район Гелиополис, готелі якого торік були заповнені в  середньому на 83%. За ним ідуть район  Джумейра-Бич у Дубай (80%), Шарм-эш-Шейх, Хургада й курорти єгипетського узбережжя Червоного моря (76%), що підтверджує повернення інтересу туристів до цих місць. Найнижчий рівень заповнюваності готелів був зафіксований торік у Кувейті, Дамаску, Мецці й Медині, а також у провінційних містах Саудівської Аравії — усього 45% або навіть менше. 

Інтерес викликає розходження  в ситуації з готелями міста Дубай  і розташованого в безпосередній  близькості курортного району Джумейра-Бич, що виник як прояв сучасної тенденції  створювати курорт вищого класу в межах досяжності великих міст. Готелі Джумейра-Бич мали торік на 15% більше заповнювання, аніж готелі Дубай, середня вартість номера в них була приблизно на $34 дорожче, і в остаточному підсумку прибутковість приміських готелів виявилася на 60% вище, ніж міських. 

Усе більше актуальним для Близького Сходу стає не кількісне  нарощування готельних об'єктів, а якісний аспект, усіляка диверсифікованість пропонованих туристсько-готельних  послуг. При цьому на руку Близькому  Сходу працюють розвиток готелів  і курортів, високий попит на екзотичні місця, появу экоту-ризма, а також сполучення відпочинку з бізнесом, багато в чому, що стало можливим завдяки розвитку новітніх технологій, які дозволяють перетворювати номера курортних готелів у ділові офіси. Все це дає близькосхідним країнам додаткові переваги на глобальному готельному ринку.  

Популярною на східному готельному ринку стала компанія Dusit Hotel & Resorts. Її попередній нуспіх у Дубаї й перша власність Middle Еast Hotel сприяли тому, що компанія запросила Фіджі й Сейшели стати членами мережі. Починаючи з контракту на керування трьома новими готелями в цих регіонах островів Індійського й Тихого океанів, Dusit Hotel & Resorts має далекоглядні плани на майбутнє.  

Містер Питер Друммонд-Куллен, президент проектів на Фіджі й Сейшелах, прийняв пропозицію та вибрав Dusit на керування готелями, після досконального відбірного процесу, переконавшись, що компетенція, досвід, знання й ерудиція Dusit принесуть у результаті співробітництва між компаніями взаємну вигоду й успіх підприємству.  

Перший із трьох  нових проектів - п'ятизірковий готель із 256 номерами, розташований на одному з островів Фіджі, планується відкрити в середині 2005 року. Другий - Grand Deluxe Hotel з 60 віллами відкриється наприкінці 2005 року, як і приватний Grand Deluxe вілла-готель із 10 ексклюзивними віллами на одному з островів Сейшел.  

Географічні й кліматичні умови цих груп островів – кришталево-чиста  вода, недосліджені коралові рифи, чудоваа  погода протягом усього року – сприяють стійкому й безперервному розвитку туристичної індустрії Фіджі й Сейшел.

Dusit Hotel & Resorts – група розкішних готелів із власністю в Таїланді, Індонезії, Філіппінах, Дубаї й тепер на островах Фіджі й на Сейшельських островах. Об'єкти мережі – ексклюзивні готелі із прекрасними ресторанами, сучасним устаткуванням і бездоганним сервісом.  
 

Висновок: 

Досліджуючи сучасний стан розвитку туризму в світі, незаперечним визнають той факт, що в багатьох країнах світу індустрія туризму  давно сформувалась і стабільно  розвивається, маючи матеріальну базу і забезпечуючи роботою мільйони людей, що безперечно позитивно впливає на економіку окремої держави. 

В умовах розбудови  української держави туризм має  стати дійовим засобом формування ринкового механізму господарювання і надходження значних коштів до бюджету.Міжнародна практика свідчить, що ряд країн завдяки ефективному розвитку туризму, подолали спад в економіці, значно зміцнивши своє становище на світовій арені (Єгипет, Польща, Іспанія, Туніс, Туреччина та ін.).  

В Україні туристична галузь також є невід`ємною складовою економіки і становить 19,6 відсотків зовнішньоторговельного обігу країни. 

Але на тлі стрімкого  зростання обсягу турпослуг, в умовах як ніколи раніше жорсткої конкуренції  на світовому туристичному ринку  особливої актуальності та значення набувають питання професійного та інноваційного підходу до розв'язання багатьох проблем, зокрема підготовки й перепідготовки фахівців індустрії туризму, налагодження ефективної роботи механізму взаємодії центральних, регіональних та місцевих органів влади і суб'єктів туристичної діяльності, створення сприятливого правового поля для забезпечення стабільного розвитку туристичного бізнесу.  

Додаток №1 

Закони та нормативні акти постановленні Державою та Держорганами галузі туризму та готельного господарства, невідємною складовою туристичної діяльності. 

II.ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ 

Стаття 3. Державна політика в галузі туризму 

1. Держава проголошує  туризм одним з пріоритетних  напрямів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності. Державна політика у галузі туризму визначається Верховною Радою України. 

2. Основними напрямами  державної політики в галузі  туризму є: 

залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем, організація оздоровлення населення; 

забезпечення раціонального  використання та збереження туристичних  ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристичної діяльності для 

забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму; 

створення та вдосконалення  нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до чинного законодавства України, міжнародних норм і правил; 

захист прав та інтересів  держави в галузі туризму; 

створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного, митного, прикордонного  та інших видів контролю; 

створення економічних  умов, які стимулюють розвиток туризму в Україні; 

запровадження пільгових  умов для організації туристичної  та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення; 

заохочення національних та іноземних інвестицій в розвиток туристичної індустрії; 

встановлення порядку  стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму; 

впровадження системи  статистичної звітності суб'єктів  туристичної діяльності; 

визначення порядку  управління державною власністю  в галузі туризму; 

створення рівних можливостей  на ринку туристичних послуг для  суб'єктів підприємництва незалежно  від форм власності, сприяння розвитку конкуренції, забезпечення дотримання у цій галузі антимонопольного законодавства; 

забезпечення безпеки  туристів, захист їх прав, інтересів та майна; 

підтримка розвитку туризму  в регіонах, визначення статусу окремих  туристичних центрів, створення  умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії; 

організація та розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів; 

розвиток співробітництва  з зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, участь у міжнародних  програмах розвитку туризму, розробка та укладання міжнародних двосторонніх і багатосторонніх договорів у галузі туризму та визначення механізму їх реалізації. 

Стаття 4. Органи державної  виконавчої влади в галузі туризму 

1. Центральним органом  державної виконавчої влади в  галузі туризму є Державний  комітет України по туризму,  повноваження якого визначаються цим Законом та положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. 

Державний комітет  України по туризму на підставі цього  Закону:  

реалізує державну політику в галузі туризму і несе відповідальність за подальший його розвиток; 

бере участь у підготовці проектів законодавчих та інших нормативних  актів з питань туризму. 

В межах своїх повноважень  розробляє і затверджує нормативні акти, узагальнює практику застосування законодавства та вносить пропозиції щодо його вдосконалення; 

визначає перспективи  та напрями розвитку внутрішнього та міжнародного туризму, його матеріально-технічної  та соціальної бази, забезпечує їх виконання; 

координує діяльність міністерств і відомств, туристичних  підприємств та організацій незалежно  від форм власності у питаннях, пов'язаних з прийомом та обслуговуванням туристів в Україні та організацією туристичних поїздок за кордон; 

організує інформаційну, рекламну та видавничу діяльність з  питань туристичної діяльності; 

сприяє розвитку конкуренції  на ринку туристичних послуг, створює рівні можливості на ньому для всіх суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності; 

здійснює ліцензування (позбавляє ліцензій) діяльності суб'єктів  підприємництва незалежно від форм власності, що надають туристичні послуги. Разом з Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації встановлює державні стандарти у сфері послуг, проводить сертифікацію та атестацію туристичних підприємств, контролює виконання ними умов та правил прийому і обслуговування туристів; 

організує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації туристичних кадрів, проведення науково-дослідних  робіт у галузі туризму; 

бере участь у зовнішньоекономічній діяльності в галузі туризму, представляє  інтереси України з питань туризму в інших країнах та міжнародних організаціях, укладає відповідно до чинного законодавства міжнародні угоди, відкриває туристичні представництва за кордоном. 

Рішення Державного комітету України по туризму, що регулюють  питання туризму та видані в межах його повноважень, є обов'язковими для міністерств і відомств, місцевих органів державної виконавчої влади, суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, туристів. 

Стаття 5. Об'єднання  суб'єктів туристичної діяльності 

Суб'єкти туристичної  діяльності з метою поліпшення обслуговування туристів, впровадження позитивного досвіду роботи можуть створювати свої об'єднання або асоціації, що діють відповідно до чинного законодавства України, їх статутів, які затверджуються зборами представників суб'єктів туристичної діяльності, що входять до складу об'єднань або асоціацій. 

Розділ III. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФІНАНСУВАННЯ ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ 

Стаття 9. Економічна діяльність у галузі туризму 

Економічна діяльність у галузі туризму полягає в  забезпеченні ефективного використання наявної та створення нової матеріально-технічної бази туризму, збільшення валютних надходжень до бюджету держави, кооперування коштів суб`єктів туристичної діяльності, зайнятості населення, задоволення його різноманітних потреб. 

Основними завданнями економічної діяльності суб'єктів  туристичної діяльності є: 

створення туристичного продукту; 

формування ринку  туристичних послуг; 

удосконалення інфраструктури туризму; 

надання туристичних  послуг; 

розвиток внутрішнього та іноземного туризму. 

Стаття 10. Доходи від  туристичної діяльності та відносини  з бюджетом 
 

Доходи від туристичної  діяльності формуються за рахунок над- 

ходжень від: 

основної діяльності; 

проживання туристів у готелях, мотелях, кемпінгах тощо; 

обслуговування підприємствами харчування; 

транспортного обслуговування; 

додаткових послуг, інших видів діяльності.