Автор работы: Пользователь скрыл имя, 08 Ноября 2011 в 08:03, курсовая работа
На ґрунті християнства, власне його грецько-візантійського різновиду, у ХІ-ХІІІ ст. Витворилася візантійсько-слов’янська культурно-історична спільність, до якої увійшла і Київська Русь. Література Київської Русі у своїх печатках сперлася на письменство візантійського і болгарського походження. „Це був фактично перший південнослов’янський вплив на Русі, коли відбувалася активна трансплантація на давньоруський грунт пам’яток південних слов’ян і пам’яток інших народів у слов’янських переробках.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. Апокрифи Святого Письма
Значення апокрифів
Старозавітні апокрифи апокаліптичного жанру
Новозавітні апокрифи (апокрифічне Євангеліє)
Доля та роль апокрифів в церкві
РОЗДІЛ ІІ. Новозавітні апокрифи
2.1 Феноменальність протоевангелія Якова
2.2 Значущість послання Варнави
2.3 Особливість діяння Павла
РОЗДІЛ ІII. Апокрифічні апокаліпсиси
3.1 Суть апокаліпсису Павла
3.2 Природа апокаліпсису Марії
3.3 Апокаліпсис Іоанна
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВИСНОВКИ
Апокрифи були чи не єдиним джерелом поезії художньої творчості для середніх віків, коли духовенство точило завзяту боротьбу з народною поезією.
І. Франко цілком справедливо зауважує, що апокрифічні твори не тільки у нас, а й скрізь у Європі були тим мостом, що провадив розвій національного письменства з-під виключного панування церковщини і більш або менш мертвої церковної мови до свобіднішого руху, до світських тем і інтересів.
Близько до апокрифічних творів стоять усякі ворожбитські книги, як „Громникъ”, „Молніяникъ", „Колядникъ", „О часах добрих и злыхь", „О днях добрыхъ и злыхъ", усякі „астрології" та „звїздочетцы", „сонники" та „чаровники" й „волховники". Бажання зрозуміти сили й таємниці природи та довідатись про свою долю раз у раз захоплювало людину. На ґрунті цієї психічної потреби й постали згадані книги, сповнені всяких вигадок та забобонів, що, незважаючи на заборони духовенства, часто продирались навіть у його ж побожні твори й утрималися в масах аж по наш день [1, c.80].
Спирався на апокрифічну традицію Котляревський, описуючи пекло і рай у своїй „Енеїді”, Т. Шевченко, створюючи „Марію”, С. Руданський, компонуючи „Байки світові”. Нарешті, І. Франко, який видав монументальний п’ятитомний корпус „Апокрифів і легенд з українських рукописів”, використовував апокрифічні мотиви у власній поетичній творчості, починаючи від ранніх літературних спроб і кінчаючи одним із найкращих здобутків українського слова - поемою „Мойсей”.
На
Україні в ХІV - ХVІ ст. здійснюються
нові переклади евангелівських текстів,
нові редакції перекладів „Апостола”,
„Псалтиря”, літературних пісень, збагачується
репертуар навчальних і аскетичних творів
візантійських і південнослов’янських
письменників Григорія Синаїта, Філофея
і Каліста, Феодосія і Євфримія Тирновських.
Дедалі більшого поширення набувають
учительні або тлумачні євангеліє, нові
цикли агіографічних легенд - українізовані
тексти житій аскета-пустельника Антонія
Великого. Укладаються нові „Четьї-Мінеї”
- збірники розгорнутих житій святих, своєрідних
агіографічних „повістей” та „романів”.
За словами С.Д. Лихачова, новий стиль відповідав
новому змісту, передусім емоційно-експресивної
житійної літератури. До агіографії належать:
„Житіє Святого Антонія Пустиножителя”,
„Житіє Преподобного отца нашого Василя
Нового”, твори Григорія Цимблаки. Всі
ці зразки навіки залишаться у пам’яті
народу та в духовній скарбниці української
літератури.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Абрамович С. Релігієзнавство : Підручник/ С. Абрамович, М. Тілло, М. Чікарькова. -К.: Дакор, 2006. -509 с.
2.
Кислюк К. Релігієзнавство:
3.
Лубський В.Релігієзнавство:
4. Релігієзнавство : Курс лекцій/ А. Г. Баканурський, Г. Л. Баканурський, Н. І. Ковальова та ін. Під наук. ред. Г. Є. Краснокутського, В. Г. Спринсяна М-во освіти і науки України, Одеський нац. політех. ін-т. -2-ге вид.. -К.: ВД Професіонал, 2006. -301 с.
5. Титов В. Релігієзнавство : Підручник для студ. вузів/ Володимир Титов, Світлана Качурова, Олег Барабаш, За ред. В.Д. Титова М-во освіти і науки України, Нац. юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. -Х.: Право, 2004. -269 с.
6.
Яроцький П. Релігієзнавство :
Навчальний посібник для
7. Повний православний богословський енциклопедичний. - СПб.: Вид-во П. П.
8. Сойкіна, 1913. (Репринт в 2 томах: London: Variorum reprints, 1971).
9. Свєнціцька І. С., Трофімова М. К. Апокрифи древніх християн. - М.: Думка, 1989. - 336 с. - ISBN 5-244-00269-4
10. Свєнціцька І. С., Скогорев А. Апокрифічні сказання про Ісуса, Святому Сімействі і Свідків Христових. - М.: "Когелет", 1999.
11. Свєнціцька І. С. Таємні писання перших християн. - М.: Політвидав, 1980. - 196 с. - ISBN 5-87245-027-3
12. Мещерська Є. Апокрифічні діяння апостолів. Новозавітні апокрифи в сирійській літературі. - М.: Прісцельс, 1997. - 455 с.
13. Вітковська М. Г., Вітковський В. Є. Апокрифічні апокаліпсиси. - СПб: Алетейя, 2000. - ISBN 5-89329-223-5
14. Скогорев А. П. Апокрифічні діяння апостолів. Арабське Євангеліє дитинства Спасителя. Дослідження. Переклади. Коментарі. Під ред. І. С. Свєнціцький; Рец. Л. С. Іллінська, А. А. Завейкін .. - СПб: Алетейя, 2000. - 480 с. - ISBN 5-89329-275-8
15. Євангеліє [від] Іуди / пров. з коптського і ред. Родольфо Кассера, Марвіна Мейєра і Грегора вюрст: пров. з англ. І.А. Бочкова, А.Г. Георгієва / під ред. канд. філос. наук І.П. Давидова .. - М.: АСТ: Астрель, 2008. - 190 [2] с. - ISBN 978-5-17-039104-2