Апокрифічні апокаліпсиси

На ґрунті християнства, власне його грецько-візантійського різновиду, у ХІ-ХІІІ ст. Витворилася візантійсько-слов’янська культурно-історична спільність, до якої увійшла і Київська Русь. Література Київської Русі у своїх печатках сперлася на письменство візантійського і болгарського походження. „Це був фактично перший південнослов’янський вплив на Русі, коли відбувалася активна трансплантація на давньоруський грунт пам’яток південних слов’ян і пам’яток інших народів у слов’янських переробках.

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. Апокрифи Святого Письма
Значення апокрифів
Старозавітні апокрифи апокаліптичного жанру
Новозавітні апокрифи (апокрифічне Євангеліє)
Доля та роль апокрифів в церкві
РОЗДІЛ ІІ. Новозавітні апокрифи
2.1 Феноменальність протоевангелія Якова
2.2 Значущість послання Варнави
2.3 Особливість діяння Павла
РОЗДІЛ ІII. Апокрифічні апокаліпсиси
3.1 Суть апокаліпсису Павла
3.2 Природа апокаліпсису Марії
3.3 Апокаліпсис Іоанна
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ