Методичний інструментарій дослідження

      ВСТУП…...........................................................................................................3

      РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОЦЕСУ СОЦІАЛІЗАЦІЇ………..6

1. Соціалізація і розвиток особистості.....................................................6
2. Феномени, механізми і напрями соціалізації.....................................16
3. Сучасні теорії соціалізації....................................................................27
4. Сім'я як провідний фактор соціалізації особистості.........................45
5. Соціальна ситуація розвитку особистості в підлітковому віці.........57

      РОЗДІЛ  II. ЕМПІРІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІВЧАТ

       12-14 РОКІВ………………………………………………………………...69

1. Методичний інструментарій дослідження……………………….…69
2. Організація дослідження……………………………………………..75
3. Результати емпіричного дослідження……………………………….77

      ВИСНОВКИ…................................................................................................81

      ЛІТЕРАТУРА...................................................................................................83

      ДОДАТКИ.......................................................................................................91

      ВСТУП

      Актуальність  теми дослідження. Найактуальнішою проблемою сьогодення є проблема соціалізації людини, яка забезпечує йому життєздатність і життєстійкість у швидкоплинному сучасному світі. Процеси глобалізації, інтеграції, інноваційних розвиток суспільства вимагає від особистості володіння певних особистісних характеристик серед яких: мобільність, соціальна активність, конкурентоспроможність, комунікативність, здатність бути творцем і господарем свого власного життя й розвитку суспільства тощо. Крім того, проблема сучасної жінки в нашому суспільстві, її участь і вклад в сучасні процеси державотворення зумовлюють необхідність осмислити і визначити її роль у соціально-економічних, суспільно-політичних, культурно-духовних сферах буття та забезпечити її соціалізацію як необхідну умову розвитку суспільства в цілому. Однім з шляхів вирішення цієї проблеми є процес соціалізації дівчат у навчально-виховному процесі школи. Проте на стан соціалізації дівчат 12-14 років загалом впливають певні суспільні реакції, які однаковою мірою торкаються усіх сфер життя і впливають на їх динаміку й характер. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває проблема соціалізації дівчат.

      Науковці, філософи, соціологи, педагоги, психологи  привертають увагу до даної проблеми, над якою в тій чи інший мірі працювали багато дослідників. Зокрема, широко відомі праці присвячені вивченню теоретичних основ соціалізації, її структури, форм, етапів, сфер, особливостей процесу соціалізації особистості, серед яких:   К. А. Альбуханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, М.В.Демін, Н.П.Дубіна, Б.П.Паригін, Ж. Піаже, А.Ф. Поліс, С.Л.Рубінштейн, Д. І. Фельдштейн, З.Фрейд та ін.

      Проблемі  психологічних особливостей соціалізації на різних вікових етапів розвитку особистості присвячені дослідження  таких відомих психологів, як Г. М. Андреєвої, Е. П. Бєлінської, А. С. Волович, І. С. Кона, В. В. Москаленко та ін..

      Школа протягом досить тривалого історичного часу є провідним чинником соціалізації особистості. Однак у сучасних умовах вона втратила монополію у сфері освітніх впливів. Дослідження, проведені експертами  показують, що дитина проводить більше часу перед телевізором (від 1000 до 1200 год. на рік, або 23 год. на тиждень), ніж у школі (близько 1000 год. на рік).

      У межах нашого дослідження аналізу  потребують ті суспільні процеси, які  характерні для сьогоднішнього часу. Серед них: демографічний, політичний, культурний, економічний, ідеологічний, інформаційний. Їх ми і відносимо до загальносуспільних чинників впливу, які, проте, є безпосередніми детермінантами стандартів поведінки дівчат 12-14 років.

      Ефективній  соціалізації в рамках школи заважають  і такі суперечності :

• потреба суспільства у сучасній особистості, яка швидко соціалізується і адаптується у швидкоплинному світі та недостатньою можливістю школи;
• потреби впровадження у практику школи інноваційних підходів до соціалізації та існуванням бюрократичної природи школи як соціального інституту і авторитарних стосунків, які ще досі переважають у навчально-виховному процесі школи;
• здійснення психологічного супроводу процесу соціалізації дівчат та недостатньою розробленістю цього супроводу;
• потреба в гармонізації стосунків школи і родини у досягненні мети соціалізації учнів та недостатньої усвідомленості цієї необхідності вчителів і батьків. 

      Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження “Актуальні проблеми соціалізації дівчат”.

      Об’єктом  дослідження дипломної  роботи є процес соціалізації

      Предмет дослідження – особливості соціалізації дівчат 12-14 років.

      Метою дипломної  роботи є проведення комплексного аналізу різних теоретичних поглядів на проблему соціалізації, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити особливості соціалізації дівчат підліткового віку.

      Мета  роботи передбачає виконання  таких завдань:

1. Проаналізувати  теоретичні аспекти  процесу соціалізації.
2. Уточнити сутність, механізми та напрями соціалізації.
3. Виявити особливості соціалізації дівчат середньої школи.
4. Провести емпіричне дослідження соціалізації дівчат 12-14 років.

          Теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягають: а) у визначенні особливостей соціалізації дівчат 12 — 14 років; б) у виявленні основних механізмів і напрямів соціалізації ( в шкільному середовищі та поза його межами); в) у виявленні основних чинників та факторів, що впливають на соціалізацію особистості.

           Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані в дипломній роботі дані можуть бути використані в системі шкільної та позашкільної освіти, і в першу чергу для підготовки дівчат 12 -14 років до подолання соціалізації та адаптації до оточуючого їх середовища.

      Для розв'язування поставлених завдань  використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація, психодіагностичні методи.

      Психодиагностичні методи представленні в нашій  роботі такими методиками.

1. Діагностики соціально-психологічної адаптації К.Роджерса, Р.Даймонда.
2. «Особистісний Диференціал»
3. Тест комунікативного контролю Шнайдера.

   Структура дипломної роботи зумовлена логікою дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури з ….. джерел, ……додатків. Основний зміст дипломної роботи викладений на 82 сторінках друкованого тексту, загальний - …….

      РОЗДІЛ  I. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОЦЕСУ СОЦІАЛІЗАЦІЇ.

     Пошуки теоретичного осмислення зв'язку індивіда і суспільства в західноєвропейській і американській філософській і психолого-педагогічній науці відносяться до початку XX століття. Вони велися як з позиції суб'єктивного ідеалізму, коли суспільство розумілося як сума індивідів, а суспільна свідомість як "спроектована і збільшена індивідуальна свідомість" [8, с.126], так і з позиції об'єктивного ідеалізму, при якому суспільство проголошувалося соціальним організмом, що не зводиться до сукупності свідомості осіб, а виступаючим у формі колективних уявлень, володіючих імперативною силою відносин до індивіда.

       Проблемі соціалізації присвячено  достатньо досліджень науковців,  але кожний з них відповідно  до своєї концепції давав різні  визначення цього поняття. Так,  В. В. Москаленко стверджує,  що соціалізація — це двобічний процес, який включає в себе, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду шляхом входження в соціальне середовище, систему соціальних зв'язків, з іншого боку, процес активного виховання індивідом системи соціальних зв'язків за рахунок його активної діяльності, активного включення в соціальне середовище [52, с.276]. У психологічному словнику дається наступне визначення: соціалізація – це еволюційний процес, з орієнтацією на підсумок оволодіння і відтворення суб'єктом соціального досвіду, який сам суб'єкт здійснює в чинниках комунікації, в індивідуальній діяльності [41, с.36]. Інакші кажучи, соціалізація – це процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм і цінностей, необхідних для його успішного функціонування в даному суспільстві. В процесі соціалізації бере участь все оточення індивіда: сім'я, сусіди, однолітки в дитячому закладі, школі, засоби масової інформації і т.д.

     Для успішної соціалізації, за Н. Д. Смелзером, необхідна дія трьох чинників: очікування, зміни поведінки і  прагнення відповідати цим очікуванням. Процес формування особистості, на його думку, відбувається в трьох різних стадіях:

      1. Стадії наслідування і копіювання  дітьми поведінки дорослих.

      2. Ігрової стадії, коли діти усвідомлюють  поведінку як виконання ролі.

      3. Стадії групових ігор, на якій  діти вчаться розуміти, що від  них чекає ціла група людей  [41, с. 27].

      Аналіз  літературних джерел свідчить, що поняття "соціалізація" пов'язане з  такими поняттями як "виховання", "навчання", "розвиток особистості", тому розглянемо ці поняття більш детально.

      Виховання і навчання у вузькому сенсі –  це спеціально організована діяльність з метою передачі соціального  досвіду індивіду і формування у  нього визначених, соціально бажаних  стереотипів поведінки, якостей  і властивостей особистості [36, с. 214].

      Випадкові соціальні дії мають місце  в будь-якій соціальній ситуації, тобто  коли взаємодіють два або більше індивідів. Наприклад, розмова дорослих про свої проблеми може достатньо  сильно вплинути на дитину, але це навряд чи можна назвати виховним процесом.

      Соціалізується  дитина, не пасивно приймаючи різні  дії, зокрема виховні, а поступово  переходячи від позиції об'єкту соціальної дії до позиції активного суб'єкта. Дитина активна тому, що у неї  існують потреби, і якщо виховання  враховує ці потреби, то це сприятиме розвитку активності дитини. Якщо ж вихователі постараються усунути активність дитини, примушуючи її спокійно сидіти, поки вони здійснюють свою виховну діяльність, то цим вони можуть добитися формування не ідеальної і гармонійної, а збиткової, деформованої, пасивної особистості. Активність дитини буде або повністю пригнічена, і тоді особистість сформується як соціально неадаптована, тривожна, а за наявності певних індивідуальних особливостей, таких, як сильний тип нервової системи та інші, його активність реалізовуватиметься через різні компенсаторні виходи. Наприклад, те, що не дозволено, дитина старатиметься зробити потайно [16, с.194].

      Отже, соціальний розвиток — це становлення  та формування особистості під впливом  зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких провідну роль відіграють цілеспрямоване виховання та навчання. Всі психологічні процеси є необхідною умовою формування особистості — становлення людини як соціальної істоти внаслідок впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку.

      Соціалізація, як відмічають вчені, складний і багатофакторний  процес. Одним з перших виділив  елементи соціалізації дитини З. Фрейд. За  теорією Фрейда, особистість  включає три елементи: "ід" –  джерело енергії, що стимулюється прагненням до задоволення; "его" – що здійснює контроль особистості на основі принципу реальності, і "супер-его", або етичний оцінний елемент. Соціалізація представляється З. Фрейдом процесом "розгортання" природжених властивостей людини, в результаті якої відбуваються становлення цих трьох складових елементів особистості, та  виділяється 4 стадії, кожна з яких пов'язана з певними ділянками тіла, так звані ерогенні зони: оральна, анальна, фалічна і фаза статевої зрілості [45, с.198].