Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з писанкарством

Отже, у всіх вікових групах ДНЗ, а особливо в старших, потрібно давати дітям точні уявлення та знання про писанкарство,навчати прийомам роботи з ним, щоб більше розширити їхні вміння і навички.

2.2 Ефективні  методи і прийоми ознайомлення старших дошкільників з писанкарством

Ознайомлення  з таким  видом народних художніх ремесел, як писанкарство починається  з порівняння і зіставлення його з іншими видами: вишивання,  ткацтво, килимарство, різьба  по дереву, гончарство) які сягають своїм корінням у глибину віків і характеризують духовний світ  стародавнього й сучасного населення  України. Наприклад, специфіка  орнаментальних композицій на  писанці та у вишивці зумовлена,  насамперед, характером предмета, матеріалу,  форми, техніки та способу виконання.

За допомогою  зіставлення і порівняння визначено  місце писанки в системі інших  видів мистецтва і зроблено висновок, що вона є виявом мініатюрного живопису.

Сьогодні  відновлення  і збереження місцевих традицій народних художніх ремесел  являє собою  велику проблему, яку  необхідно розв'язувати в комплексі , підключивши в першу чергу  заклади народної освіти. Тому надзвичайно  важливо використовувати заняття трудового виховання у дитячих садках для опанування дітьми різних традиційних видів художньої обробки матеріалів, виготовлення ними суспільне корисних художньо-ужиткових виробів.

Дослідження з педагогічної психології тісно  взаємопов'язані  з загальною й  дитячою психологією, що представляє  собою важливі  умови для побудови науково обґрунтованої  системи  навчання, особливого виду народного  мистецтва - писанкарства. Розробка цілей, змісту, принципів, методів і організації  навчання та виховання відбувається з опорою на навчання - дидактику ( від  неудосконалених форм до більш удосконалених, від простих вправ до більш  складних завдань) і теорію виховання.

Писанкарство  в дитячих  закладах – це не лише естетичне  виховання. Для того, аби діти глибоко  оволодіти цим мистецтвом, вони вивчають його глибинну змістову й історичну  суть.

     Найважливішою  умовою, що забезпечує підвищення ефективності трудового навчання дітей на заняттях з основ писанкарства, вважається залучення їх до практичної діяльності, яка максимально уможливлює самостійну трудову активність і творче ставлення до праці.

     Адже, основна  мета - забезпечення особистісного розвитку дітей та збагачення їх емоційно-естетичного досвіду під час сприймання навколишнього світу і художньо-практичної діяльності, а також формування цілісних орієнтацій, потреби у творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні.

2.3 Аналіз результатів  експерименту

У результаті дослідження  прийшла до наступних висновків:

1. Залучення дітей  до культури писанкарства відкриває  їм дивовижний, прекрасний світ, що стимулює активно-пізнавальне  та емоційно-ціннісне ставлення  дітей до навколишнього світу.

2. Незвичайність і  новизна, різноманітність навколишнього  світу, які відкриваються дітям  за допомогою народних казок,  народного фольклору, промислів  сприяють емоційному впливу на  дитину, викликають його здивування, бажання більше дізнатися, спонукають до передачі почуттів і думок.

3. Включення елементів  усної народної творчості в  процес освіти і виховання  дошкільників дає можливість  не тільки для розвитку мовної  виразності, але і розвиває мнемонічні  процеси, відкриває дорогу до  творчих проявів, спостережливості, збагачення та активізації словника, внутрішньої розкутості.

У процесі роботи з  навчання дітей виготовляти писанки  – вони дізналися історію, звичаї та традиції виготовлення писанок, дізналися  про різні їх види навчилися різним способам їх оздоблення та прикрашання.

Гіпотеза дослідження  доведена: розроблена нами система  проведення занять сприяє ефективному  залученню дошкільнят до етнічної культури, попутно вирішуючи проблеми морально-естетичного виховання та розвитку дрібної моторики і всіх психічних процесів.

 

Висновки і рекомендації

 

      Основи  духовності закладаються сім’єю і розвиваються дитячим садком, бо саме в ранньому віці закладається фундамент особистості і відбувається розвиток природних схильностей дитини до рівня здібностей. Втрачене на цьому етапі надолужити неможливо. Дошкільне виховання є вихідною ланкою в системі безперервної освіти, становлення і розвитку особистості такої, яка б несла в собі духовність свого народу.

      Однією  з найголовніших закономірностей є те, що в процесі формування особистості найефективнішими є шляхи пізнання від рідного до чужого, від близького до далекого, від національного до планетарного, світового.

      Наукові  дослідження переконливо доводять, що дитина повинна знаходитися під постійним виховуючим впливом матеріальної та духовної культури свого народу. Це потрібно перш за все для найповнішого розкриття природних схиль-ностей дитини і розвитку її здібностей, виявлення етно-психологічних особливостей. У дошкільному віці розпочинається ознайомлення дитини з духовною спадщиною народу: народною піснею, казкою, дитячим фольклором, виробами народних майстрів, з обрядами - втіленням багатовікової культури і мудрості наших предків. Навчально-виховний процес, що базується на народознавстві, відбувається без психологічного тиску на дітей. Вони навіть не відчувають, що їх виховують. Слід наголосити на необхідності широкого впрова-дження в практтику виховної роботи дошкільного закладу заходів на основі традицій родинного виховання, етнопеда-гогіки та сучасних здобутків педагогіки.

      Невід’ємною  і складовою частиною етнопедагогіки є звичаї і обряди, пов’язані з народним календарем. Народний календар - це система історично обумовлених дат, подій, спостережень за навколишньою дійсністю, народних свят, уро-чистостей, які в певній послідовності відзначаються протягом року і прилучають дошкільників до живої енциклопедії побуту й дозвілля.

Одним з найбільших свят християнського світу є Пасхальне свято, або Великдень. За тиждень до Великодня святкують Вербну (квітну, шуткову) неділю. В цей день у храмах освячують вербові гілочки, прикрашені квітами, стрічками. Після освячення верби кожен член родини повинен з’їсти один вербовий котик, який дасть здоров’я.

      За українською  традицією Великдень - найвеличніше свято року, тому з ним пов’язано багато народних звичаїв. Це свято поєднує в собі і християнські, і дохристиянські елементи. Випікання паски, розписування і фарбування яєць, ве-селі народні ігри, освячення в церкві святкових страв - все це надає незвичайності, небуденної краси цьому святу.

      Дуже  цінним у виховному відношенні  є розписування (писанкарство) і  фарбування яєць, що стало окремим  видом українського народного  мистецва. Народними майстрами створено  техніку розписування яєць, в якій використовуються елементи народної символіки, міфології. Ознайомлення дітей з писанкарством сприяє підвищенню естетичного рівня, формуванню в них народного світосприймання. Мають місце значні регіональні особливості в розписуванні яєць, що свідчить про невичерпний творчий потенціал.

 

 

 

ДОДАТКИ

 

Додаток № 1

(символи рослин)

Які з орнаментів вам  знайомі і що вони означають?

Вихователь питає дітей  про значення кольорів, що зображуються на писанці.

Вихователь питає, чи знають діти якісь повір’я або легенди про писанки.

 

 

(символи тварин)

 
                                                                                                                          Додаток № 2

Приклади виготовлення прикрас із писанок

Заняття 1.

     Тема: Оздоблення приміщень писанками до свят. Виготовлення «гердану», «дзвонів», «хрестів».

     Мета: Ознайомитися з різними способами виготовлення прикрас з писанок, оздоблення ними приміщень. Практична робота виготовлення прикрас.

     Протягом багатьох століть писанка виконувала роль атрибутів магічних дійств та обрядів. У наш час її використовують як оберег, символічне побажання, змальоване на поверхні яйця, та як символ українського мистецтва. До народних прикрас з писанок належать ґердани, які до свят розвішували під іконами. Гердан має вигляд намиста з трьох разків. На найдовший нанизується сім писанок, на середній – п‘ять, а найкоротший має три писанки. Кінці ниток з‘єднуємо між собою та прикрашаємо «кутасиками» з ниток, які за кольором гармонійно поєднують з писанками.   

     Виготовити гердан можна і з більшої кількості писанок.

«Дзвони» - це прикраси, виготовлені  з трьох або писанок, кожна  з яких окремо нанизується на ниточку  з китицею, а потім зв’язуються  разом угорі.

     Для виготовлення «хреста» потрібно підготувати дванадцять писанок із зображенням хрестів. Бажано, щоб тло писанок було одного кольору.   

     Підготуємо також два м‘яких металевих Дротики довжиною приблизно 30 см та чотири цупких металевих дротики діаметром 2*3 мм і довжиною 40-45 см. Потрібні також чотири довгі соломини або очеретини довжиною 45-50 см. На кожний м‘який дротик нанизуємо по 6 писанок та накладаємо їх навхрест під прямим кутом. Отримали хрест з 12 писанок. У соломини або очеретини вставляємо цупкі дротини, складаємо з них ромб з рівними сторонами, закріплюємо нитками перетини соломин. У ромб вставляємо виготовлений хрест з писанок, закріплюємо його в кутах ромба. Розміщували таку прикрасу на стінах поблизу ікон.

 

Заняття 2.

     Тема: Виготовлення «голуба» з писанки.

     Мета: Ознайомлення учнів з народною іграшкою-прикрасою з писанки «голуб». Виготовлення «голуба».

      До Різдва, Великодня та до інших весняних свят під сволоками в хатах кружляли-мерехтіли «голуби», виготовлені з писанок. Для тулуба використовують порожню всередині писанку. Стінки писанки всередині потрібно зміцнити кількома шарами клею ПВА та дрібної тирси, що наносяться по черзі. Для цього з одного гострого кінця писанки необхідно проробити отвір діаметром до 3 см. Після того, як тулуб буде підготовлений, на місце отвору кріпимо голову голуба зі шматочка бджолиного воску. З нього формуємо шийку, голівку, дзьоб та позначаємо очі. За допомогою круглого надфіля прорізуємо три вертикальні отвори завширшки 3-4 мм та завдовжки 15мм там, де мають бути прикріплені хвіст і крила. Вгорі робимо також невеликий отвір для закріплення ниточки для підвішування голуба.

     Крила та хвіст виготовляємо з кольорового паперу, який складаємо віялом. Вони можуть бути також розфарбовані у кілька кольорів та прикрашені витинанням. Вставляємо підготовлені крила й хвіст в отвори та з допомогою крапель воску зі свічки, що горить, закріплюємо їх у тулубі.

Етнографічні матеріали  з виготовлення домашніх прикрас  з писанок люб‘язно надані етнографом Р.Р. Кобальчинською.

Заняття 3

Тема. Оздоблення яйця мозаїкою з бісеру.

Мета. Ознайомити дітей  з поняттям “мозаїка”. Розповісти про звичаї та обряди святкування  Великодня, навчити оздоблювати  яйце мозаїкою з бісеру, гармонійно підбирати кольори, розвивати уяву, фантазію, виховувати старанність, акуратність, любов і повагу до праці, до народних традицій.

     Обладнання: дерев’яне яйце, бісер, олівець,  мисочки для бісеру, пластилін,  рушник, кошик з писанками. 

    Хід заняття

І.Організаційна частина 

а) підготовка робочих місць дітей

б) організація дітей до роботи.

- Добрий день!

- Сядьте всі рівненько  і дуже уважно мене слухайте.

ІІ. Повідомлення теми і  завдань заняття.

- Великий день нас  на гостини просить, 

Малює сонце полотно  небес,

І крашанку, як усмішку  підносить 

Христос воскрес!

- Діти, чи знаєте ви, про який великий день це віршик?

- А чому цей день  так називають? 

- Як у нас святкують  Великдень? 

- А хто найголовніший  у великодньому кошику? (писанка).

- А чи знаєте ви, як роблять писанки? 

(Вихователь кладе  на застелений вишитим рушником стіл кошик з писанками, крашанками, яйцями, оздобленими бісером).

- Сьогодні ми навчимося  оздоблювати яйце дуже цікавим  способом – мозаїкою з бісеру.

     Мозаїка  – викладання зображення дрібними  частинками матеріалу: кусочками  скла, керамічної плитки, пластмаси, камінцями, кусочками паперу. Насінням, соломкою, бісером.

      ІІІ.  Виклад нового матеріалу 

1. Розповідь вихователя.

       Без  писанки не обходиться жоден  Великдень. Як символ христового  Воскресіння. Її освячують в  церкві разом із Паскою. Ставлять на святковому столі. Як найдорожчу пам’ятку брали з собою писанку українці, вирушаючи в далекі краї. Так наша писанка стала відома в цьому світі. В Канаді навіть є пам’ятник писанці, а в нашому місті Коломиї – музей писанки.

     Писанка  – найкращий подарунок рідним до Великодніх свят. Ось вирішила своїми руками зробити писанки для рідних.

2.Слухання вірша. 

Гарна писанка у мене

Мабуть, кращої нема

Мама тільки помагала,

Малювала я сама.

Змалювала диво-пташку,

Вісім хрестиків дрібних,

І малесенькі ялинки,

Й поясочок поміж них.

Хоч не зразу змалювала  – 

Зіпсувала 5 яєць

Та як шосте закінчила 

Тато мовив: “Молодець!” 

Я цю писанку, напевно,

Для Іванка залишу

А для мами і для  тата