Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з писанкарством

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

 Київська обласна державна адміністрація

Богуславський гуманітарний коледж ім. І.С. Нечуя-Левицького

 

 

 

 

Курсова робота

з методики зображувальної діяльності

Тема:

Ознайомлення дітей  старшого дошкільного віку з писанкарством

 

Студентки 51 групи

Спеціальність «Дошкільна освіта»

Заочної форми навчання

Мітлицької Наталії Миколаївни

Керівник: Демченко Ганна Олексіївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Богуслав 2013

 

ЗМІСТ

 

 

	Вступ	4
1   1.1	Методологічні основи ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з писанкарством. Значення ознайомлення дітей дошкільного віку з писанкарством  …….......	6
1.2	З історії писанкарства …………………………………………………………	16
1.3	Аналіз літератури з  даного питання ………………………………………….	17
1.4	Зміст програми дитячого садка по ознайомленню дітей з писанкарством ..	18
1.5	Методика ознайомлення дітей дошкільного віку з писанками  …………….	19
2   2.1	Педагогічні умови ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з писанкарством. Стан ознайомлення дітей  старшого дошкільного віку з писанкарством в даному дошкільному закладі на сучасному етапі …………………………..	29
2.2	Ефективні форми і  методи дітей старшого дошкільного  віку з писанкарством ………………………………………………………………….	32
2.3	Аналіз результатів  експерименту …………………………………………….	33
	Висновки і рекомендації	34
	Додатки	36
	Список літератури	70

 

 

 

ВСТУП

 

      Наукові дослідження стверджують, що формування людини як особистості закінчується вже в дошкільному віці. В цей час формуються основні риси характеру, поняття про ставлення до оточуючого середовища та людей, з якими вона спілкується, про добро і зло. Тому дуже важливо, в якому середовищі буде формуватися і розвиватися дитина, що буде впливати на становлення її характеру.

      Величезний  пізнавально-виховний потенціал мають народні традиції, звичаї та обряди. В календарних традиціях, звичаях і обрядах сконденсована багатовікова культура українського народу, яка живить духовність, зокрема ідейність, моральність, естетику кожної людини.

Сьогодні важко знайти людину, яка б не милувалася чарівною красою нашого декоративного розпису та орнаментів. Слава їх давно сягнула за межі України. Поруч із гаптуванням і ткацтвом, гончарством і різб’ярським  невичерпним джерелом все нових шедеврів орнаменталістики та декоративного розпису є українські весняні писанки.

Таємниця яйця – зародка  життя, як і таємниця дерева, тисячоліттями  викликала найрізноманітніші асоціації  і була одним із найбільших див  для стародавніх людей.

Писанка – це по-мистецькому розписані цілющими знаками великодні яйця. Однобарвні зварені яйця називали крашанками.

Різниця між ними полягає  не лише у способі розписування. Крашанка завжди була варена, або печена, її використовували в їжу. Писанку  ніколи не варили, щоб не знищувати  в ній життєдайну силу. Ніколи не використовували в їжу. Писанки писали у великій піст, тобто протягом двох тижнів перед Великоднем.

У наш час в орнаментах писанок шукають не тільки історичний зміст, а й мистецький.

Писанку треба вміти  виписати відповідними фарбами, і тоді, коли належить, її треба вміти замолити і дати тому, кому вона потрібна.

З метою залучення  дітей до писанкарства у дитячому садочку можна використовувати заняття, свята, дозвілля, екскурсії, виставки, зустрічі з писанкарями, театралізовані дійства, ігри-драматизації тощо.

На заняттях можна знайомити дітей з писанкою і писанкарством як народним ремеслом. Умовою успішної роботи є творчість і фантазія вихователя.

Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні та практичні засади організації навчального процесу у ДНЗ.

Предмет дослідження – ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з українським писанкарством.

Метою курсової роботи є дослідження особливостей ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з українським писанкарством.

Мета роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:

- визначити теоретичні  засади дослідження особливостей  ознайомлення дітей старшого  дошкільного віку з українським  писанкарством;

- здійснити аналіз  практики ознайомлення дітей  старшого дошкільного віку з  українським писанкарством в  умовах ДНЗ.

 

 

 

І. Методологічні основи ознайомлення дітей старшого дошкільного  віку з писанкарством.

1. Значення ознайомлення дітей дошкільного віку з писанкарством

Встановленні  особистості дитини значення образотворчого мистецтва відіграє значну роль. В.А. Сухомлинський писав: «У період дитинства  мислення, мислительні процеси повинні бути як можна тісніше зв’язані з живими, яскравими, наочними предметами навколишнього світу… Емоційна насиченість сприйняття – це духовний заряд дитячої творчості. Мистецтво сприяє вихованню різних почуттів. Так при ознайомленні з жанровим живописом у дітей активізується інтерес до громадського життя країни, до різних видів діяльності людини, відношенням його у процесі праці до скарбів, які створює людство, художній творчості.

Художнє виховання засобами образотворчого мистецтва слід розпочинати з  дошкільного віку. Образні картини, в яких відтворено навколишню дійсність викликають яскраві емоції і на довго залишаються в пам’яті дитини впливаючи на її подальший розвиток. Та не слід думати, що це відбудеться автоматично. Щоб твори мистецтва стали, дійовими засобами формування особистості , треба вчити дошкільнят розуміти мову мистецтва тобто виразні засоби які застосовує художник для втілення творчого задуму.

Естетичне сприймання у  дітей старшого шкільного віку досить безмежно різноманітне, як і сама об’єктивна дійсність, що надихає на створення живописного образу.

У джерела  народної творчості, зокрема у писанкове  мистецтво, його творці вкладали життєву  мудрість, народне розуміння краси, щедрість художнього обдарування, безпосередність  сприйняття оточуючого світу. Це той  багаж, творче засвоєння якого забезпечує успішний розвиток народного мистецтва - справді здорового, розрахованого  на довговічність життя.

Правдивість старої легенди  доводить: наш народ  доти буде процвітати, допоки українські жінки писатимуть писанки. Мистецтву  писанки, як і вишивки вчаться  з дитинства.

Контакт з народним мистецтвом і традиціями, участь у народних святах духовно збагачують дитини, виховують гордість за свій народ, підтримують інтерес до його історії та культурі. Щоб діти добре знали і поважали своє минуле, своє коріння, історію і культуру свого народу.

Народне декоративно-прикладне  мистецтво — органічна складова національної культури, що базується  на етнічній специфіці та традиційності. За своєю природою воно глибоко правдиве, хвилює нас сьогодні подихом глибокої старовини, вивіреною віками гармонією між красивим і корисним. Народне декоративно-прикладне мистецтво не обмежується історичними рамками досвіду окремих людей, а передає багатогранні надбання українській нації. Скарбниця його творів невичерпна.

Таємниця яйця — зародку  життя — тисячоліттями викликала різноманітні асоціації і була одним із найдавніших див для стародавніх людей. Топтати ногами рештки пофарбованого яйця, чи писанки – великий гріх. А ще люди з року в рік зберігають свячені крашанки, а як трапиться пожежа – перекидають їх через вогонь, вірячи, що він згасне.

Таке своєрідне ознайомлення з писанкою як витвором мистецтва  й оберегом має на меті закріпити також знання дітей про звичаї та обряди українського народу. Окремо вихователь пояснює процес її виготовлення. Він відбувався в певний час, з певними «формулами», заговорами, з зображенням чарівних знаків – малюнків та відповідними кольорами – фарбами.

Так наші пращури вірили, що писанка має магічну силу. А  старі люди і сьогодні вважають писанку  особливою святістю, яка приносила  добро, щастя, достаток, захищала людину від усього злого.

В основі занять лежить поглиблене уявлення дітей про народну символіку; орнаменти, що найчастіше зустрічаються на писанках, тісно пов’язані з нашим життям. Кожен знак, кожна лінія має своє значення.

У передхристиянський (язичницький) період писанка була невід’ємною  часткою слов’янського православного  поклоніння Даждь-Богові (бог сонця) та богині Берегині — Мокоші (матері урожаю), в християнському розумінні воно стає символом радості й віри у воскресіння Ісуса Христа як символу всепрощення.

Невипадково писанка  походить від слова «писати», писати знаками — символами як «інструментом пізнання, методом вираження реальності і прихованих скарбів духовності» [3, 3]. Серед найяскравіших та найбільш розповсюджених знаків-символів на усьому автохтонному терені українців є зображення Сонця, Дерева Життя та Жінки-Берегині.

Писанка «сонце» присвячувалась богу сонця Ярилі, Даждь-Богові, символом якого був кінь. Про щиру любов до бога Сонця свідчить безліч його символічних портретів — різноманітні хрестики, «павучки», «триноги», «восьмираменні» зірки (розетки), «крутогори».

Дерево Життя як космічне дерево є символом небесної вісі і скарбницею життя. Воно об’єднує в собі рівновагу і динаміку, силу і слабкість, є символом безпосереднього відновлення природи. Дерево займає у святому письмі центральне місце, дерево — це поняття всього доброго і цінного, це образ Божої мудрості, досвіду. У вигляді дерева уявлявся стрижень світобудови, навколо якого встановлювалася рівновага протилежностей, корені якого сягають підземного царства. Світове Дерево завжди зображується стилізовано: з обов’язковим поділом на три яруси по вертикалі та дотриманням чіткої симетрії правого і лівого боків.

Дерево Життя. Його варіант  — дерево роду; найпростіше тричленне  позначення дерева-сім’ї — стовбур з трьома гілочками: батько, мати, дитина. Найдивовижнішою властивістю Дерева Життя є його здатність перетворюватись на Жінку-Берегиню, або, як її ще називали, Богиню Мокошу, господиню «рогу достатку» і прядильницю людської долі. Символом зображення Жінки-Берегині є дві перехрещені подвійні риски, елемент, який називають «черепашки», де кінчики рисок надломлені, що нагадує руки людини.

З усіх богів наших  предків Жінка-Берегиня, яка зображувалася  з піднятими догори руками, була єдиною у пантеоні богів великого князя Володимира. Образ «Оранти», запрестольної Божої Матері, у Київському Соборі Святої Софії займає одне із чільних місць.

Незважаючи на те, що значення знаків-символів змінювалось у зв’язку  із трансформацією культових уявлень  та протягом тисячоліть забувався і  вторинний зміст символів, їх продовжують  писати, оскільки ці малюнки освячені традицією.

Знаки-символи (а їх понад  сто) знайшли свою інтерпретацію  в українській писанці: сонце  — центр і підстава небесних просторів, носій світла і життя; хрест —  символ всесвіту, знак чотирьох сторін світу; трикутник — символ вогню, безсмертності та чоловічої й материнської сили; Дерево Життя — символ небесної осі й скарбниці життя; спіраль — ознака вегетативної й органічної плодючості; триріг — знак святого числа 3 і три божества; свастика — знак вогню й сонця; граблі — символ дощу.

Поряд з знаками-символами  велике й функціональне значення має писанковий орнамент: символічний, геометричний, рослинний, зооморфний, антропологічний, побутовий (за М. Сумцовим). Поєднання геометричних мотивів, хвилястих  ламаних і плавних ліній розкриває нам композиційну виразність писанок, зображення мотивів орнаментів, створюючи при цьому враження легкості, простору, ажурності.

Найвідомішим із писанкових орнаментів є хвилястий орнамент як стилізоване зображення богині води, Дани, відомий під назвою «меандр» або «безконечник». Серед орнаменту геометричного характеру чільне місце займають також такі назви, як «клинці», «безконечник», «ламаний хрест», «сорококлинчики», «косячки», «крюччя».

Зачаровує у писанках розмаїття мотивів рослинного орнаменту: «неповна ружа», «рогата квіточка», «дубові», «кленові» листочки, «огірочки», «повняки», «бокова рожа», «хвойка», «півонія», «вазончик», «сосонка», які розкривають красу української природи, її розмаїття кольорів.

Символіка кольору на українських писанках — це неповторне своєрідне поєднання барв, характерних для кожного регіону України. Колір виступає носієм інформації пізнавального й емоційно-виражального порядку, де закономірності колірної гармонії кольорів в поєднанні з орнаментальними елементами утворюють цілісну колірну систему.