Инвестиции

    Фонд  оплати праці за 2006 рік збільшився на 3000,1 тис.грн. і 2274,4 тис. грн. проти 2004 та2005 роками відповідно або на 85,3% та 37,4%. При цьому фонд оплати праці робітників-відрядників зріс у 2004 році на 141,1%, а у2005 - на 53,3%; керівників на 78,9 та 41,5% відповідно, фахівців та службовців - на 58,4% та 29,2% відповідно.

      Як  і будь яке підприємство, МЗ «Гідромаш» прагне підвищення ефективності виробництва. Одним із найважливіших чинників підвищення ефективності виробництва  є забезпеченість підприємства основними  фондами у необхідній кількості. Аналіз включає вивчення об’єму та динаміки основних засобів, що відображені в табл. 2.3.

     Таблиця 2.3.

     Використання  основних фондів МЗ «Гідромаш»

     З табл. 2.3 видно, що у 2006 році основні  фонди підприємства збільшилися  на 6,7% в порівнянні з даними 2004 року і на 3,0% - з даними 2005 року. При  чому варто зазначити, що збільшення непромислових основних фондів відбувалося  більш активно, ніж збільшення промислових – 25,9% у 2004 році і 3,2% у 2005 проти 4,6% і 2,9% відповідно.

     Основні фонди підприємства поділяються  на промислово-виробничі та непромислові. Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі фонди. Окрім того виокремлюють активну (робочі машини, обладнання) та пасивну частину фондів. В цьому аналізі використовуються дані стосовно наявності та структури основних фондів, які представлені в табл. 2.4. 
 
 

     Таблиця 2.4.

Структура і технічний стан основних фондів МЗ «Гідромаш». 

     Аналізуючи  використання наявних фондів, можна  зробити висновок, що основні фонди  використовуються достатньо ефективно;

      Якість  і висока надійність у сполученні з прийнятними цінами складають  основу високої конкурентної здатності  продукції підприємства.

      Частка  експорту в реалізації продукції  складає 70 %. Структура експорту чітко  прослідковується в табл. 2.5.

     Таблиця 2.5.

     Структура експорту МЗ «Гідромаш» у 2006 році

     Згідно  з довгостроковими контрактами, укладеними із закордонними партнерами, завод реалізував у країнах СНД  продукції за 2006 рік на суму 119988,5 тис. руб. РФ.

     Стратегічними закордонними партнерами є підприємства Російської Федерації (77 % від усього експорту), Азербайджан (12 % експорту), Білорусь (6 %), Туркменістан (3 %), Казахстан (1 %) та Латвія (1 %) 

   2.2. Аналіз факторів, що визначають інвестиційну привабливість промислових підприємств 

     Розроблена  класифікація умов і факторів активізації інвестиційного процесу спрямована на вироблення керуючих впливів з підвищення стійкості економічних систем у ринковій економіці, інтенсифікацію життєвих циклів інвестиційного процесу і процесу створення конкурентної продукції. При цьому під економічними системами маються на увазі промислові підприємства, тобто системи, що знаходяться на мікрорівні економіки.

     Виходячи  з положень системного підходу, промислове підприємство, як економічна система, здійснює свою виробничо-господарську діяльність у системному оточенні та називається економічним простором, що, у свою чергу, є неоднорідним і складається з мікро- і макросередовища. Щоб підприємство було прибутковим у ринковій економіці, воно має, по-перше, володіти достатньою внутрішньою господарською стійкістю, бути здатним опиратися змінам у ринковій стихії; по-друге, охоплювати як можна більший за розміром економічний простір. Чим більше підприємство, тим більшу зону простору воно має охоплювати. Цим самим підприємство створює для себе більший “сектор опори” у ринковому економічному середовищі, забезпечує умови для “виживання”  у ринковій економіці і, нарешті, створює для себе відповідний імідж, який і є індикатором інвестиційної привабливості підприємства.

     В умовах ринкової економіки стійкість підприємства в економічному просторі забезпечується ним самим. Для цього підприємство повинно мати повну економічну свободу у своїй виробничо-господарській діяльності й користатися такими економічними категоріями як “ціна”, “прибуток”, “інвестиції”. У цьому значенні слова, у розподільній (командно-адміністративній) економіці підприємству було легше знаходитися в стійкому господарському стані, оскільки, будучи державною власністю, воно відчувало всебічну підтримку з боку власника – держави. Підприємство, як об’єкт державної власності, своєю виробничо-господарською діяльністю вирішувало державні задачі, а ціна, прибуток, ефективність інвестицій у вирішенні цих задач відігравали допоміжну роль для самого підприємства.

     Як  показує аналіз, у країнах з  розвиненою ринковою економікою виробничий процес, наприклад, на машинобудівних підприємствах, не ґрунтується на принципі власного виготовлення всього комплексу чи більшої його частини основних агрегатів готового виробу. Такий принцип організації виробництва розширює кооперування основного виробництва, поглиблює його спеціалізацію, що є умовою високої продуктивності та якості праці, автоматизації виробництва й створення на цій основі конкурентної продукції.

     Висока  прибутковість (рентабельність) є головним критерієм інвестиційної привабливості підприємства, оскільки тільки з чистого прибутку підприємство може віддати позикові грошові й інші кошти. Таким чином, щоб розрахуватися з кредитором (інвестором), підприємство має саме заробити кошти, рівні як мінімум узятій позиці (кредиту) і відсотку з обслуговування цієї позики (кредиту) у встановлені договором між позикодавцем (інвестором) і позичальником (підприємством) терміни.

     Критеріями  інвестиційної привабливості підприємства також є: привабливість ринку, який займає підприємство; стан і технологічний рівень виробничого потенціалу; рівні концентрації й спеціалізації та розмір кооперування виробництва; рівень кваліфікації персоналу; рівень співробітництва з партнерами й протистояння з конкурентами; розмір активів; ступінь інтеграції в економічний простір; стійкість фінансового стану (платоспроможність, джерела фінансування, ступінь залежності від кредитних ресурсів); оцінки стратегії ринкової поведінки та ділова етика менеджменту.

     Викладена багатокритеріальна якісна оцінка інвестиційної привабливості підприємства справедлива, якщо підприємство є відкритою економічною системою. У цьому випадку можливості підприємства, які можуть бути оцінені його ресурсами й ефективністю їх використання, повинні врівноважувати вплив факторів мікро- та макросередовища, елементи яких визначають економічне середовище навколо підприємства.

     Мікросередовище представлене факторами, які мають  безпосереднє відношення до споживачів, постачальників, посередників, каналів  просування й продажу, кредитно-фінансової системи, податкової системи, системам обов’язкового й комерційного страхування, домогосподарств, що продають свою працю. Мікросередовище знаходиться в постійних контактних відносинах з підприємством і утворює ближню зону економічного простору.

     Макросередовище підприємства представляє фактори більш широкого кола, дія яких на підприємство може виявлятися як безпосередньо, так і опосередковано через ближню зону (мікросередовище) економічного простору, формуючи її. При цьому опосередкований вплив є більш істотним, оскільки в умовах ринкової економіки держава і ринок формують мікросередовище навколо підприємства (податкову систему, банківську систему, систему біржової й іншої торгівлі та ін.), яке й впливає на підприємство. До факторів макросередовища відносяться демографічні, соціально-культурні, політичні та ін.