Инвестиции

     Аналіз  наукових праць показав, що в основному  дослідники торкаються питань фінансових інвестицій, хоча необхідність теоретико-методологічного осмислення проблем інвестування в реальний сектор економіки, без якого неможливо досягти стабілізації й дальшого стійкого розвитку економіки в цілому, має стати на першому місці. Розробленість проблем інвестиційної привабливості не є остаточною, оскільки залишається багато невирішених питань. У наш час потребують уточнення та доповнення науково-методичні підходи щодо розробки стратегії і тактики інвестиційної діяльності підприємства, орієнтованої на залучення й ефективне використання реальних інвестицій. Причому цю проблему неможливо розглядати ізольовано від окремо взятого підприємства, а лише в контексті інвестиційної привабливості країни в цілому, конкретної галузі певного регіону. Це потребує проведення подальших досліджень у напрямку визначення факторів, умов і показників інвестиційної привабливості підприємства.

     Мета  і задачі дослідження. Метою роботи є розробка й обґрунтування теоретичних і методичних положень щодо підвищення інвестиційної привабливості промислових підприємств.

     Для досягнення поставленої мети дослідження  вирішено такі наукові та практичні  завдання:

     досліджено  існуючі теоретичні положення сутності понять “інвестиційна привабливість” і “інвестиційний клімат” суб’єктів господарювання;

     проаналізовано  сучасні концепції економічного зростання й розвитку промисловості щодо обґрунтування необхідності активізації інвестиційних процесів;

     досліджено  умови і фактори галузевої  та регіональної складових зовнішнього фону інвестиційної привабливості промислового підприємства;

     вивчено інструментарій прийняття інвестиційних  рішень і обґрунтування методів  ранжирування інвестиційних проектів;

     доведено  необхідність підвищення інвестиційної  привабливості підприємства на основі формування та реалізації оптимальної інвестиційної стратегії;

     Предметом дослідження є підвищення інвестиційної  привабливості підприємства.

     Методи  дослідження. Теоретико-методологічну основу проведеного дослідження складає система економічних законів, понять і категорій, фундаментальні положення сучасної економічної теорії та прикладної економіки, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем теорії і практики управління інвестиційною привабливістю підприємства. Загальною методичною основою дослідження є діалектичний метод пізнання на основі системного підходу до вирішення накреслених завдань.

     Для досягнення поставленої мети в роботі використано низку загальнонаукових і спеціальних методів: абстрактно-логічний (при дослідженні сутності понять і визначень інвестиційної привабливості); історико-логічний (при дослідженні розвитку й удосконалення складових елементів механізму підвищення інвестиційної привабливості підприємства); комплексний підхід (при аналізі наявної і формуванні нової системи управління інвестиційною привабливістю підприємства); економіко-статистичний (для оцінки стану й дослідження динаміки показників, залежності й тенденцій інвестиційної привабливості підприємства); наукового узагальнення (при підбиванні підсумків дослідження); аналізу і синтезу (при дослідженні окремо кожного елемента системи управління інвестиційною привабливістю, а також у їх єдності, взаємозалежності та взаємозв’язку); економіко-математичного моделювання (при обґрунтуванні інвестиційної політики підприємства).

     Правове поле дослідження склали чинні законодавчі  та нормативні документи, що регламентують діяльність суб’єктів господарської діяльності в Україні. Інформаційною базою роботи є офіційні дані фінансової та статистичної звітності промислових підприємств і результати власних досліджень.

     Апробація результатів дослідження.

     Публікації.

      РОЗДІЛ 1

     ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ  ПІДПРИЄМСТВ 
 

     1.1. Інвестиційна діяльність підприємства 
 

     Найважливішим елементом господарського життя  є інвестиції, покликані відтворювати й оновлювати основний капітал. Особливе значення при цьому має оцінка інвестиційної діяльності, від обґрунтованої оцінки якої залежить ефективність діяльності будь-якого підприємства.

     При дослідженні сутності інвестицій доцільно приділити належну увагу визначенню інвестицій. У літературі по-різному трактується поняття “інвестицій”  (від латинського investire – одягаю, до англійського дієслова to invest – вкладати). Виходячи з великої кількості визначень [72, 75, 115], можна сказати, що термін “інвестиції” відображає достатньо складний економічний процес і включає досить широкий спектр значень.

     Для нашої економіки інвестиції –  відносно новий термін. У світовій практиці давно склалася й застосовується велика методична база визначення інвестицій як економічної категорії, інвестиційного проектування й оцінки ефективності цього процесу.

     Уперше  поняття “інвестицій” зустрічається  в роботах зарубіжних класиків політичної економії XVIII століття. Зокрема, А. Сміт і Д. Рікардо свої роботи присвятили процесу накопичення. А. Сміт при дослідженні процесу накопичення аналізує тенденції росту основного капіталу як фактора відтворення. Д. Рікардо припускав, що накопичення основного капіталу приведе до зменшення норми прибутку й, у результаті, припинення економічного росту капіталістичної системи [190].

     І. Фішер [80] розробив теорію відсотка, яку  він назвав теорією “сподівань й  інвестиційних можливостей”. Відсоток він пов’язував, насамперед, з чисто  психологічною, пов’язаною з “очікуванням”, перевагою дійсних благ майбутнім, що знаходить своє вираження в agio – різниці в корисності благ, що відносяться до різних моментів часу. Крім того, він вважав, що на величину відсотка впливає гранична норма прибутковості інвестицій, яка характеризує інвестиційні можливості.

     Рівень  відсотка І. Фішер визначає точкою рівноваги  цих двох величин з виправленнями  на фактори невизначеності й ризику. Він увів поняття дисконту. Дисконт, чи відсоток, виступав у ролі сполучної  ланки між капіталом як потоком  і капіталом як запасом. Дисконтування – це спосіб “приведення” майбутнього до сьогодення. Це, зокрема, дозволяє співвідносити різні інвестиційні проекти.

     Дж. М. Кейнс увів поняття мультиплікатора  для пояснення залежності між  приростом інвестицій і випуском (доходом). Аналізуючи мультиплікатор, Дж. М. Кейнс прийшов до висновку, що зміна інвестицій впливає на зміну розміру ВНП. При дослідженні впливу на відсоткову ставку Дж. М. Кейнс обґрунтував необхідність державного регулювання інвестицій на макрорівні, стимулювання інвестиційного попиту з боку держави.

     Але ці автори у своїх роботах не розглядали інвестиції як окрему економічну категорію. Об’єктом економічного дослідження  інвестиції стали в середині XX століття. Надалі велику увагу було приділено  питанням управління інвестиціями, оцінці їх ефективності.

     В економічній літературі часто використовуються терміни “капітальні вкладення” й “інвестиції” як синоніми. При  централізованій плановій системі  використовувалося тільки одне поняття  – “капітальні вкладення”. Одні автори це поняття розглядали як витрати на відтворення основних фондів, включаючи витрати на підвищення ефективності [31, 72]. Інші автори капітальні вкладення визначали як грошове вираження сукупності різних витрат, що спрямовані на відтворення основних фондів виробничого та невиробничого призначення, крім витрат на капітальний ремонт [85, 110].

     Однак інвестиції містять у собі більш  широке поняття. Воно має безліч значень  і вживається в різних сферах діяльності. У загальному значенні воно відображає вкладення грошей у різні цінності й предмети, що з часом не тільки зберігають свою ціну, але й здатні приносити дохід чи збільшувати свою вартість. В економіці під категорією “інвестиції” розуміють довгострокове вкладення капіталу в яке-небудь підприємство.

     Значний внесок у розвиток проблеми дослідження інвестицій внесли багато вчених і фахівців різних країн. У їх працях дане чітке визначення термінам “капітальні вкладення” й “інвестиції”. Деякі автори [14, 24, 31] визначають інвестиції як довгострокове вкладення капіталу з метою його наступного збільшення.

     У [47] зазначається, що інвестиції – це спосіб вкладення капіталу, який повинен  забезпечити збереження чи зростання  вартості капіталу й (чи) принести позитивну  величину доходу.

     Ряд авторів [72, 143, 170] пов’язують інвестиції з витратами коштів, спрямованих на відтворення капіталу, його підтримку й розширення.

     Однак не слід ототожнювати вкладення капіталу й здійснення витрат. На думку [17], інвестиції – це не витрати (хоча відповідні витрати  й починаються з інвестицій), а  саме авансування, яке відрізняється від витрат тим, що кошти (ресурси) вкладаються з поверненням авансованої вартості, причому зі зростанням, чому відповідає поняття авансований капітал.

     Не  зменшуючи вірогідності й точності даних визначень, такий підхід до визначення інвестицій не дає повної картини їх сутності, оскільки на практиці найчастіше ресурси вкладають у виробництво продукції першої необхідності.

     У зв’язку з даними визначеннями необхідно  розрізняти капітальні вкладення й  інвестиції. На думку [63], капітальні вкладення – це довгострокові інвестиції в основний капітал, які недостатньо відображають сутність капітальних вкладень.

     Капітальні  вкладення – це тільки одна з  форм інвестування – вкладення в  основні активи, у створення матеріальної бази, в основному, у капітальне будівництво.

     У [135] інвестиції визначаються як процес використання сукупних матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, що спрямовуються на збільшення капіталу, розширення, модернізацію й технічне переозброєння виробництва.

     В. Ф. Баумгертнер відзначає, що для визначення інвестицій надзвичайно важливе значення мають питання власності [18]. Поняття інвестицій знайшло відображення в посиленні різноманіття інвестиційних процесів. Сьогодні в ряді країн продовжує зберігатися така своєрідна форма інвестицій як фінансові права держави у виді амортизаційних, податкових і кредитних пільг, що знаходить своє відображення в державній власності й, власне кажучи, являє собою державний капітал або державні інвестиції в розвиток підприємств і галузей, яким надаються ці пільги.

     Він відзначає, що своєрідною формою інвестицій є оренда обладнання (лізинг, хайринг). Це дає право орендатору використовувати  майно з метою отримання доходу й прибутку. Даний вид оренди виступає одним з різновидів майнових прав, що інвестуються в об’єкти підприємницької діяльності.

     Найбільш  повно й обґрунтовано, на наш погляд, розкрита сутність інвестицій у роботі А.Д. Шеремета, В.М. Павлюченко, В.Д. Шапіро [162]. Вони вважають інвестиціями кошти, цінні папери, технології, машини, обладнання, ліцензії, будь-яке інше майно чи майнові права, інтелектуальні цінності, вкладені в об’єкти підприємницької діяльності з метою одержання прибутку (доходу) й досягнення позитивного економічного та соціального ефекту.

     Таким чином, під інвестиціями варто розуміти вкладення різних цінностей (матеріальних, майнових, інтелектуальних і інших) будь-якого економічного суб’єкта в об’єкти виробничого й інших видів діяльності для одержання прибутку, пов’язане з певним ризиком утрати вкладених коштів, для досягнення економічної та соціальної ефективності.

     Інвестиції, як економічна категорія, виконують  ряд функцій: акумулювання доходів  з метою накопичення інвестиційних  ресурсів; використання інвестиційних  ресурсів з метою приросту капітальної  вартості у формі доходу; досягнення економічного, політичного, екологічного чи соціального ефекту на різних рівнях економіки, включаючи систематичне відновлення основних виробничих фондів для здійснення розширеного відтворення.

     Різні дослідники застосовують велику кількість критеріїв і ознак для класифікації інвестицій, наприклад, галузева ознака, економічна ознака, за напрямком дії, за джерелами інвестування, за об’єктами вкладення капіталу та інші [96, 162].

     Процес  здійснення інвестицій – це інвестиційна діяльність підприємства, що є одним із важливих процесів, який забезпечує ріст національного доходу. Вона здійснюється на ринку інвестицій, що складається з ряду сегментів (ринок капітальних вкладень, ринок нерухомості, ринок цінних паперів, ринок інвестиційних проектів).

     В основі виробничої діяльності будь-якого суб’єкта ринкових відносин лежить управління його діяльністю, тобто маркетинг – менеджмент. Він пов’язаний із усіма елементами економічної діяльності підприємства, у т. ч. й інвестиційної. Г.Л. Багієв [13] відзначає, що маркетинг – менеджмент – це регулятор політики задоволення потреб споживачів.