Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернігівський державний технологічний  університет

               

Кафедра 
 

Курсова робота 

З дисципліни: „Менеджмент організації”

Тема:Удосконалення організаційної оплати праці на підприємстві :

ПАТ”Чернігівська  макаронна фабрика” 
 
 

Виконав

Студент групи ПМ-071                                     Пясецький Д.Г 
 
 
 
 
 

Перевірив:                                                            Дітковська М.Ю 

             
 
 

                                             

           

                                                   Зміст

Вступ

1.Теоретична  частина

1.1.Суть поняття оплата  праці. 

1.2 Існуючи системи  оплати праці 

1.3 Системи нарахування  заробітної плати 

1.4 Функції  заробітної праці 

1.5 Удосконалення оплати праці на підприємстві 

2.Аналітична  частина 

2.1Загальна характеристика 

2.2.Теоретичні основи оцінки якості макаронних виробів 

2.3 Характеристика  статутної діяльності підприємства 

2.4 Стратегія  маркетингу 

2.5  Аналіз  споживачів та сегментація ринку 

2.6 Аналіз конкурентів  і визначення конкурентної політики 

2.7. Ціна і цінова політика 

2.8 Просування продукту на ринок 

2.9  Аналіз  каналів збуту 

2.10 Аналіз розташування 
 

2.11  Проектування  і технологія 

2.12  Організаційна  структура і управління підприємством 

3.Проектна частина 

3.1 Планування  трудових ресурсів 

3.2 Підвищення  стимулюючої функції заробітної  плати.

4.Розрахункова  частина 

Висновок

Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

 
 
           Основне значення системи  оплати праці − полягає в тому, щоб стимулювати виробничу поведінку співробітників  компанії,  направивши їх

на досягнення стратегічних завдань, що стоять перед  нею, іншими словами, з'єднати матеріальні  інтереси працівників із стратегічними завданнями організації.

           Заробітна плата  в суспільстві виступає не тільки в ролі елементу господарського механізму, але і несе високе соціальне навантаження.

           Облік праці і  заробітної плати займає одне з центральних  місць в системі обліку в організації. У нових умовах господарювання найважливішими його завданнями є: у встановлені терміни проводити розрахунки з персоналом підприємства по оплаті праці (нарахування зарплати і інших виплат, сум до утримання і видачі на руки), своєчасно і правильно відносити в собівартість продукції (робіт, послуг) суми нарахованої заробітної плати і відрахувань органам соціального страхування, збирати і групувати показники по праці і заробітній платі для цілей оперативного керівництва і складання необхідної звітності, а також розрахунків з органами соціального страхування, Пенсійним фондом і фондом зайнятості.

           Облік праці і  заробітної плати повинен забезпечити  оперативний контроль за кількістю  і якістю праці, за використанням  засобів, що включаються до фонду  заробітної плати і виплати соціального характеру.

           Управління працею і його оплатою, так само як і управління виробництвом в цілому, це комерційна діяльність, направлена на реалізацію   і   виконання  намічених  рішень.   Базою  для  ухвалення  таких оптимальних    рішень    є    інформація,    одержана    в    ході    накопичення

бухгалтерських  зв'язків або в процесі аналізу  даних бухгалтерського обліку.

           На створюваних  в даний час підприємствах  з різними формами власності  встановлюються нові форми організації праці. У даній проблемі важливим моментом є матеріальне стимулювання працівників, і перш за все забезпечення тісного зв'язку оплати праці з його конкретними результатами. Це вимагає, у свою чергу, застосування прогресивних систем і форм оплати, які дозволяли б враховувати індивідуальні особливості кожного члена колективу в його трудовій діяльності. Пошуки оптимальних форм оплати праці, а отже і нових підходів до управління працею, які були б адекватні ринковим відносинам, ведуть до неминучих змін в системі обліку заробітної плати. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Теоретична  частина

1.1 Суть поняття оплата  праці.

 
     В процесі виробничого споживання предмети праці переробляються з  метою отримання продуктів і інших предметів споживання або засобів виробництва. При цьому знаряддя праці і робоча сила зношуються, тому є об'єктивна необхідність в постійному технічному обслуговуванні, ремонті і відтворенні знарядь праці, підтримці в працездатному стані, збереженні, поліпшенні і відтворенні робочої сили. У економічному плані дотримання правил техніки безпеки і охорони праці, лікування працівників (здібних до праці людей), їх живлення, створення всіляких умов для забезпечення життя як працівників так і їх дітей, підвищення кваліфікації працівників і освіта дітей працівників, а також інші заходи щодо відновлення і відтворення робочої сили не відрізняються від процесів по технічному обслуговуванню, ремонту і відтворенню знарядь праці. В той же час відтворення знарядь праці зрештою підпорядковано цілям по відтворенню робочої сили.

     Якщо  витрачання матеріальних і фінансових ресурсів на технічне обслуговування, ремонт і відтворення знарядь  праці визнається виробничим споживанням, то і витрачання таких же ресурсів (у мінімально необхідній кількості) на збереження, підтримку в працездатному стані, поліпшення і відтворення робочої сили необхідно визнати виробничим споживанням.

     В умовах існування натурального господарства засобу виробництва в   _ч основному  знаходилися  у  власності  общини,  відтворення  робочої сили проводилося   шляхом   споживання   членами   сім'ї   виробничої   продукції (продовольства і інших предметів споживання, використання побудованого

житла).

      В умовах же товарного виробництва  відбулося відділення, зокрема

насильницьке, робочої  сили від засобів виробництва, позбавлення здібної до

праці   людини   права   власності   на   засоби   виробництва.   З   настанням

капіталізму робочі і службовці вимушені надавати себе власникові засобів

виробництва в  тимчасове користування за плату. Розмір цієї плати залежить

від ряду чинників, зокрема від кількості і якості праці найнятих робітників,

тобто від продуктивності їх праці.

      Плату за наймання робочої сили прийнято називати оплатою праці. В умовах дії товарно-грошових відносин, як правило, проводиться грошова оплата праці, тобто робочим і службовцем видається еквівалент матеріальних ресурсів (продовольства і інших предметів споживання, частини житла) і послуг, що надаються їм і членам їх сім'ї. Оплата праці, на перший погляд і формально, є платою за наймання, де наймодавець і об'єкт найму співпадають. По суті ж вона є виробничим споживанням матеріальних ресурсів і послуг, тому плата за наймання списується на собівартість вироблюваної продукції, що є базою для визначення ціни продажу.

      Таким   чином,   заробітна   плата   −   це   основна   частина   коштів,   що направляються на споживання, що є часткою доходу (чисту продукцію), що-залежить від кінцевих результатів роботи колективу і розподіляється між працівниками відповідно до кількості і якості витраченої праці, реальним трудовим внеском кожного і розміром вкладеного капіталу.

      Економісти  часто застосовують термін "праця" в широкому сенсі, включаючи оплату праці;

1. робочих в звичайному розумінні цього слова (самих різних

     професій);

2. різнопрофільних  фахівців -  юристів,  лікарів,   стоматологів,

       викладачів  і т.д.

3. власників дрібних підприємств - перукарів, водопровідників, майстрів по ремонту телевізорів і безліч різних торговців - за трудові послуги, що надаються при реалізації їх ділової активності.

      Хоча  на практиці заробітна плата може приймати різну форму (премії, гонорари, комісійні винагороди, місячні оклади), все це можна позначити терміном "заробітна плата" для позначення ставки заробітної плати в одиницю часу - за годину, день і т.д. Це позначення має визначені перевага для розуміння в тому сенсі, що ставка заробітної плати є ціна, що виплачується за використання одиниці послуг праці. Це також допомагає чітко розмежувати "заробітну плату" і "загальні заробітки" (останні залежать від ставки заробітної плати і запропонованої на ринку кількості годинника або тижнів послуг праці).

Необхідно розрізняти грошову, або номінальну, і реальну  заробітну плату. Номінальна заробітна  плата - це сума грошей, одержана за годину, день, тиждень і т.д. Реальна заробітна  плата - це кількість товарів і послуг, які можна придбати на номінальну заробітну плату, - це "купівельна спроможність" номінальної заробітної плати. Очевидно, що реальна заробітна плата залежить від номінальної заробітної плати і цін на набуваючи товари і послуги. Відзначимо, що зміна реальної заробітної плати в процентному відношенні можна визначити шляхом віднімання процентної зміни в рівні цін з процентної зміни в номінальній заробітній платі. Так, підвищення номінальної заробітної плати на 9% при зростанні рівня цін на 5% дає приріст реальної заробітної плати на 4%. Відзначимо також, що номінальна і реальна заробітна плата не обов'язково змінюються в одну і ту ж сторону. Наприклад, номінальна заробітна плата може збільшитися, а реальна заробітна плата в те ж саме час - зменшитися, якщо ціни на товари ростуть швидше, ніж номінальна заробітна плата.

      Розрізняють основну і додаткову оплату праці. До основної відноситься оплата, що нараховується працівникам за відпрацьований час, кількість і якість виконаних  робіт: оплата за відрядними розцінками, тарифними ставками, окладами, премії відрядникам і почасовщикам, доплати у зв'язку з відхиленнями від нормальних умов роботи, за роботу в нічний час, за наднормові роботи, за бригадирство, оплата простоїв не з вини робочих і т.п.

      До  додаткової заробітної плати відносяться  виплати за час, що не пропрацьовано, передбачені законодавством по праці: оплата чергових відпусток, перерв в  роботі матерів що годують, пільгового годинника підлітків, за час виконання державних і суспільних обов'язків, вихідної допомоги при звільненні та ін.

      В умовах ринкової економіки на величину заробітної плати впливають ряд  ринкових і позаринкових чинників, внаслідок чого складається певний рівень оплати праці.

      Серед ринкових чинників, що впливають на ставку заробітної плати і на кон'юнктуру ринку праці, можна виділити наступні (див. рис. 1.1).

      Зміна попиту і пропозиції на ринку товарів  і послуг, при виробництві яких використовується дана праця. Зниження попиту на ринку товарів і послуг (в результаті зростання цін на них, зниження доходів споживачів, зміни споживчих переваг, витіснення новими товарами) веде до скорочення об'ємів випуску, а отже, до падіння попиту на використовуваний ресурс праці і погіршення, умов найму. Навпаки, підвищення попиту на товари і послуги може привести до зростання попиту на працю і підвищення ставки заробітної плати.