Менеджмент персонала

Загальний коефіцієнт обороту кадрів (Ко) характеризує відношення суми прийнятих (Чп) і звільнених (Чз) осіб до середньоспискової (Чс)  чисельності працівників  : Ко = ( Чп+Чз ) /  Чс

Часткові  коефіцієнти обороту кадрів вимірюються  відповідно відношенням кількості  прийнятих(оборот по прийому-Коп)або  кількості звільнених(оборот по звільненню-Коз) за деякий період до середньоспискової чисельності робітників.

Стан процесу  плинності характеризується коефіцієнтом плинності (Кпл.), частковим коефіцієнтом плинності (Кпл.ч.) і коефіцієнтом інтенсивності  плинності кадрів ( Кінт.пл.).

Коефіцієнт плинності використовується для оцінки розмірів плинності в цілому по організації і по окремим її підрозділам. Він розраховується за звітний період (місяць,квартал,рік) як відношення числа робітників, звільнених за прогул та інші порушення трудової дисципліни й тих, хто звільнився за власним бажанням, до середньоспискової чисельності робітників.

Коефіцієнт  часткової плинності використовується для оцінки розмірів плинності по окремим статтевіковим, професійним, освітнім і іншим групам трудового  колективу. Він розраховується як відношення числа звільнених в даній групі за прогул та інші порушення трудової дисципліни і тих, хто звільнився за власним бажанням до середньоспискової чисельності робітників в даній групі.

Коефіцієнт  інтенсивності плинності кадрів є відношенням часткового коефіцієнта плинності по даній групі, що виділяється по організації в цілому або окремим підрозділам до коефіцієнта плинності, що вираховується відповідно по організації в цілому або окремим підрозділам. Він показує в скільки разів частковий коефіцієнт плинності по даній групі більше або менше коефіцієнта плинності.

Значення  коефіцієнту  плинності дозволяє установити вплив на процес плинності  таких факторів як стать, вік, освітній рівень, професія, кваліфікація робітників тощо, а також слугує для контролю результативності окремих заходів по зниженню плинності.

Стабільність  кадрів прийнято характеризувати часткою  осіб, що працюють тривалий строк в  данній організації, в загальній  чисельності працівників. В данний момент коефіцієнт стабільності персоналу розраховується як частка працівників зі стажом роботи в  п”ять і більше років в загальній чисельності робітників.

 
 
 
 

8.4 Ротація кадрів.

Ротація кадрів означає переведдення робітників на деякий період на іншу посадув фірмі (додатковий стимул до підвищення кфаліфікації чи перекваліфікації).Мета-розширення кругозіра робітників, спонукання їх до кращого розуміння взаємозв”язку окремих робіт і інтересів фірми взагалі.Р. доцільно проводити з персоналом середнього і вищого рівня ієрархії фірми, який вже проявив свої здібності і відповідно до якого існує впевненість, що він буде працювати в фірмі достатньо довго.Практикується переведення на інші посади як на короткий термін, так і на достатньо тривалий(рік і більше)-для докладного вивчення специфіки роботи.Останнє використовується рідше, при підготовці особливо перспективних майбутніх керівників.Р. здійснюють в горизонтальному (функціональному) напрямку, наприклад, при освоєнні інженером-конструктором виробництва, збуту, і в вертикальному тб при переміщенні з вищих посад на нижчи і навпаки.

 

9.3. Нормування  праці: сутність, значення, види норм  праці.

  Нормування праці – це вид діяльності з управління виробництвом, пов’язаний з визначенням необхідних затрат праці і її результатів, контролем за мірою праці.  Норми праці є основою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально-трудовими відносинами тощо. На основі норм праці встановлюють завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, тощо. Норми праці є складовим елементом організації заробітної плати, оскільки виконання норм є умовою отримання заробітку, відповідного тарифу або окладу, установленого для даного працівника.

  У вітчизняних організаціях для розрахунку чисельності робітників застосовуються наступні види норм: норми часу, норми виробітку, норми обслуговування, норми часу обслуговування, норми чисельності.

   Під нормою часу розуміються суспільно необхідні витрати часу на виконання одиниці роботи одним робітником чи групою робітників відповідної кваліфікації. Норму часу, встановлену на операцію або одиницю виробу, називають нормою штучного часу. Величина штучної норми часу складається з витрат часу на роботу машин і механізмів, дій робітника і перерв, без яких неможливо виконати задану роботу. У загальному виді склад штучної норми можна представити наступною формулою:

Т_Ш = Т_О + Т_Д + Т_ОБ + Т_ВОП + Т_ПТ

де Т_О – основний час; Т_Д  – допоміжний час; Т_ОБ – час обслуговування робочого місця; Т_ВОП – час на відпочинок і особисті потреби; Т_ПТ – час непереборних перерв, установлених технологією й організацією виробництва.

   Тривалість  і зміст робіт з обслуговування робочого місця визначається по нормативах або за допомогою фотографії робочого часу. Величина і зміст Т_ОБ залежать від характеру виконуваної роботи, виду устаткування, типу виробництва, установленого порядку в обслуговуванні робочих місць. У масовому і багатосерійному виробництві при виконанні машинних і автоматизованих операцій час обслуговуванні робочого місця Т поділяється на час технічного обслуговування (Т_ТЕХ), встановлюване у відсотках від основного часу (а_ТЕХ), і час організаційного обслуговування (Т_ОРГ), встановлюване у відсотках від оперативного часу. Таким чином, для умов масового і багатосерійного виробництва норму штучного часу можна визначити за допомогою наступної формули:

ТШ = ТОЧ  ( 1 +	аОРГ + аОТЛ + аВТ	+ ТО	аТЕХ	)
	100		100

 

де Т_ОЧ — оперативний час (Т_ОЧ = Те + Тв );

Т_О – основний час; а_ОРГ – час на відпочинок і особисті потреби, у % від оперативного часу; а_ОТЛ – час організаційного обслуговування, у % від оперативного часу; а_ВТ – час технологічно неминучих утрат, у % від оперативного часу; а_ТЕХ – час на технічне обслуговування, у % від оперативного часу.

  У серійному,  дрібносерійному й одиничному  виробництві час на обслуговування робочого місця встановлюється сумарно в % від оперативного часу. У цьому випадку формула норми штучного часу виглядає в такий спосіб:

ТШ = ТОЧ  ( 1 +	аОРГ + аОТЛ + аВТ	)
	100

 

    Норми виробітку застосовуються для розрахунку чисельності працюючих, планування продуктивності праці, організації заробітної плати в таких видах виробництв, де продукт праці є однорідним і може бути обмірюваний у натуральних величинах, — штуках, літрах, тоннах. Вихідною величиною для розрахунку норм виробітку є норма штучного часу. При цьому між нормою часу і нормою виробітку існує обернено пропорційний зв'язок: будь-яке зменшення норми часу відразу ж приводить до відповідного збільшенню норми виробітку і навпаки:

НВ =	ТЗМ
	ТШ

Н_В – норма виробітку; Т_ЗМ – тривалість зміни;

у =	100 × х	і	х =	100 × у
	100 – х			100 – у

де х –  відсоток зниження норми часу;

у –відсоток  підвищення норми виробітку.

   Розрахунок  чисельності працюючих по професіях і кваліфікації можна здійснити за допомогою норм штучного часу і норм виробітку не представляє складності. Чисельність працюючих даної професії і кваліфікації в першому випадку розраховується по формулі:

НЧ =	Q
	ТСМ k

а в другому - по формулі

НЧ =	Q
	НВ k

де Q – обсяг робіт даного виду і складності;

k – коефіцієнт, що враховує рівень виконання  норми.

  При розрахунку  чисельності працюючих необхідно розрізняти явочну й облікову чисельність. Облікова чисельність перевищує явочну, тому що в ній враховуються плановані невиходи на роботу під час відпустки, хвороби, з родинних обставин і т.п. Щоб визначити облікову чисельність Н_ОЧ, необхідно помножити явочну чисельність Н_Ч на коефіцієнт, що враховує заплановані невиходи на роботу:

КН = 1 +	% запланованих невиходів
	100

   Норми обслуговування застосовуються для нормування праці і розрахунку чисельності основних робітників-багатоверстатників, а також ряду професій допоміжних робітників. При цьому під нормою обслуговування розуміється кількість одиниць устаткування, виробничих площ, число робочих чи місць інших об'єктів, що повинні обслуговуватися одним чи робітником групою робітників відповідної кваліфікації. У загальному випадку явочна чисельність працюючих розраховується за допомогою норм обслуговування по такій формулі:

НЧ =	Q	КЗМ
	НО k

 

де Н_О – норма обслуговування; К_ЗМ – коефіцієнт змінності роботи на устаткуванні, що обслуговується.

    Під нормою чисельності розуміється число робочих чи інших категорій працюючих визначеного професійно-кваліфікаційного складу, необхідних для обслуговування великих агрегатів (прокатних станів, доменних і мартенівських печей і т.п.), складів і інших чи об'єктів виконання визначеного кола робіт.

]

9.2. Регламентування  робочого часу, трудових  обов’язків і  міри праці.

  Робочий час є загальною мірою кількості праці Загальна тривалість робочого часу визначається, з одного боку, рівнем розвитку виробництва, з іншого — фізичними і психофізіологічними можливостями людини. Згідно з Кодексом законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. Підприємства й організації, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу. У разі шкідливих умов праці передбачається зменшення загальної норми робочого часу, вона не може перевищувати 36 год. на тиждень. Законодавством також установлюється скорочена тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років — 36 год. на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 год. на тиждень.

  Для працівників  здебільшого установлюється п'ятиденний  робочий тиждень з двома вихідними  днями. За п'ятиденного робочого  тижня тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, організації з додержанням установленої законодавством тривалості робочого тижня.

 На тих  підприємствах і в організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, установлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. За шестиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 год. за тижневої норми 40 год., 6 год. — за тижневої норми 36 год. і 4 год. — за тижневої норми 24 год. П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень установлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевого Радою народних депутатів.

  Регламентування трудових обов’язків працівників здійснюється за допомогою розробки посадових інструкцій. Должностная инструкция — документ, регламентирующий деятельность в рамках каждой управленческой должности и содержащий требования к работнику, занимающему эту должность. Она может быть составлена на основе типовых требований к должности, содержащихся в Квалификационном справочнике должностей руководителей, специалистов и служащих, но с учетом изменяющихся социально-экономических условий.