Менеджмент персонала

13.3. Мотиваційний механізм  управління трудовою  поведінкою.  

Мотивація, як сукупність внутр і зовн рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначає її поведінку, форми діяльності і надає цій діяльності спрямованості і орієнтованості на досягнення власних цілей і цілей організації. мотиваційний механізм включає власне мотивацію праці, зайнятості, мотивацію до володіння засобами виробництва, підготовки до трудового процесу, до розвитку конкурентоспроможності працівника, тощо. Управління трудовою поведінкою здійсн за допомогою як зовн так і внутр мотивації. Прикладом зовн мотивації є стимулювання згідно з діючим на підприємстві преміальним положенням, правилами внутр трудового розпорядку, наказами та розпорядж керівництва, правилами поведінки. Але зміна поведінки людини, активізації її діяльності за допомогою зовн типу мотивації можлива лише за умов породження при цьому внутрішньої мотивації людини.  

13.4.Стимул, як чинник активізації  діяльн.  

Зв”язок стимулами  і мотивам. Термін стимул означає  спонукання до дії, спонукальну причину. В основі цих спонукальних дій  лежать зовн чииники (матер, моральні)отже стимул – зовнішні спонукання, які мають цільову спрямованість. Мотив це теж спонукання до дії але в основі його можуть лежати як стимул – винагорода, підвищ по службі, ухвала, так і особисті причини (почуття обов”язку, страх, відповідальн, прагнення до самовираження). Активізація діяльності шляхом застосув різних стимулів ефективна лише тоді, коли людина усвідомлює ці стимули, сприймає їх. Щоб премія (стимул) стала мотивом поведінки і діяльності необхідно щоб вона усвідомлювалася як справедлива винагорода за працю. Тоді намагання заслужити премію сприятиме підвищенню ефективності праці. Не обґрунтоване застосув стимулів може призвести до того, що люди звикнуть отримувати різні заохочення за працю яка не вимагала багато зусиль і ефективність діяльн буде невпинно падати. 

13.5. Заробітна плата  як провідний стимул  трудової діяльності.  

Основну частину  матеріальної мотив-ї діяльності займає заробітна плата (з/п). За сучасних умов з/п являє собою винагороду, обчислену  як правило в грошовому виразі, яку за трудовим договором власник сплачує працівникові за виконану їм роботу. Вона залежить від складності роботи, професійно – ділових якостей працівника результатів його праці та господарської діяльн фірми в цілому. Джерелом коштів є доход фірми. З/п виконує наступні функції: стимулююча – ститимулюв кількост,я кості і результатів праці; Відтворювальна – відтворення робочої сили; Регулююча – регулювання ринку праці; Соціальна – однакова оплата за однакову працю.  
 

13.6. Чинники диференціації індивідуальних трудових доходів. 

 Основою  визнач індивід з/п була і  залишається тарифна система.  Характерна її ознака – відокремлене  формування тарифних ставок(ТС) для  оплати праці робітників і  посадових окладів для о/п керівників  службовців і спеціалістів. Основними складовими цієї системи є 1)мінімальна ставка за виконання простих робіт, яка = загальнодержавній мінімальній з/п, 2) ТС першого розряду диференційовані за інтенсивністю, видами робіт, умовами праці, 3) ТС за розрядами працівників деференц залежно від складності виконув робіт (кваліфікації), 4) системи посадових окладів керівників спеціалісті і службовців, що залежать від складності посадових обов”язків та галузевої належності (для керівників врахов умови і суть його праці, особливості виробничого процесу – масовий або індивідуальний; при встановленні окладів спеціалістів виходять з оптимізації диференціації о/п за складністю і відповідальністю, тобто фактичний оклад формується з урахув ситуації на ринку, особистих якостей і заслуг працівника, його завантаженості і напруженості праці), 5) єдиний тарифно - кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників, кваліфік довідник посад керівників і службовців. 

4,САНІТАРНО-ГІГІЄНіЧНІ  УМОВИ ПРАЦІ,

Умови праці  представляють собою сукупність елементів виробничого середовища , які впливають на здоров”я і працездатність людини, задоволеність працею а тому й на її результативність. Умови праці в тому числі санітарно-гігієнічні регулюються вимогами нормативних актів про охорону праці. Виділяють такі групи умов праці:

Санітарно- гігієнічні, організаційно- технічні, соціально- психологічні. Також слід вирізняти фізіологічні та естетичні умови праці.До санітарно  – гігієнічних умов відносяться :  стан повітря в виробничих приміщеннях, рівень шуму, ступінь вібрації устаткування, освітленість робочих місць і т д.Їх параметри норму ються на основі рекомендацій санітарних служб.

Цими параметрами  можуть бути: вологість, чистота, температура  виробничих приміщень, освітленість робочих  місць, рівень вібрації, кольоровий фон, озеленіння, музика, забезпеченість каналізацією, отопленням, вентиляцією, водою, побутовими приміщеннями, медпунктами.

 Важливим  елементом умов праці є освітленість  приміщень.

Природнє  освітлення повинне створювати нормальну  освітленість з врахуванням її змін на протязі дня. Штучне освітлення повинно бути достатнім. Типи шт. осв.:пряме, напівпряме, пряме коссвенное ?, непряме коссвенное?.

На освітленість дуже сильно впливає колір приміщення. В приміщенні слід підтримувати вологість  повітря – 40-60% , температуру 18—20 “С. це досягається за дпомогою кондеціонерів, що підвищує продуктивність праці на 15%. При роботі, що вимагає зібраності потрібно дотримуватись тиші.—це зберігає 20% енергії працівника.

Доцільно  компенсувати перегрузки,що виникають внаслідок: -- підвищеного рівня температури і вологості, забрудненості – в процентному відношенні до оперативного часу – 5%; -- підвищеного шуму, вібрації – 1-4% ; --недостатності освітлення –до 2% операт, часу. Сприятливі умови праці сприяють духовному та ізичному розвитку людей, росту продуктивності праці. Для дотримання санітарно – гігієнічних умов праці на аппарат управління покладається обов”язок слідкувати за дотриманням умов праці  на підприємстві тапроводити інструктаж робітників по виробничій санітарії і ін.  Несприятливі умови праці ведуть до перенапруження, перевтоми, професійних захворювань, зменшення якості й результативності  --призводять до росту витрат а отже до економічних втрат.   

5. СОЦІАЛЬНО  – ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ПРАЦІ.

Умови праці  представляють собою сукупність елементів виробничого середовища , які впливають на здоров”я і працездатність людини, задоволеність працею а тому й на її результативність. До соціально психологічних умов праці відносяться моральний клімат в колективі, характер взаємовідносин між його членами , високий рівень міжособових та міжгрупових зв"я”ків, соціальна захищеність , соціальна інфраструктура, соц. страхування , соц гарантії персоналу, час відпочинку і ін. Сумарним ефектом взаємодії багатьох факторів соц- психол сфери є  соц – психол клімат. Він проявляється в трудовій мотивації.спілкуванні працівників, їх міжособових стосунків. Нормальна атмосфера цих відносин дає можливість кожному співробітнику почувати себе соц захищеним  , забезпечує його інтерес до праці і необхідний психологічний настрій, побуджує до справедливої оцінки досягнень і невдач як власних так і колег , організації в цілому. В структурі соц психологічного клімату колективу взаємодіють три основних компоненти : психологічна сумісність працівників , їх соціальний оптимізм , моральна вихованість. Соц- психол умови праці стимулюють робітника, визивають у нього напругу сил чиспад енергії, зацікавленість у справах чи байдужість, трудовий ентузіазм чи апатію. Забезпечення позитивних соц – псих умов залежить від  ефективного процесу неформальної комунікації – контакти працівників між собою , що не мають безпосереднього відношення їх до виконуваних завдань. Особливістю нефрмальної комунікації є те , що  вона пронизує всі ієрархічні рівні і байдужа до організаційної структури. Основним методом неформального спілкування є передача устних повідомлень. Підвищення якості неформальної комунікації є важливим  завданням , що передбачає подолання комунікаційних бар”єрів: розбіжностей в прийнятті, рівня семантики, суб”єктивної оцінки, відсутності навиків комунікації, культурних відмінностей.

Кожна людина за ієрархією потреб Маслоу  має  соц потреби: нормальні соц –  психол умови праці  повинні забезпечувати  приналежність до близької по духу групи, контакт з оточуючими. Ці потреби дозволяє реалізувати перебування в колективі. Саме через колектив відбувається соціалізація особистості, самореалізація працівників. Важливими складовими забезпечення нормальних соц – психол умов є управління конфліктами та стресами. Методи управління конфліктом включають :  методи впливу на окрему особистість ,  методи по усуненню організаційних конфліктів ,  стилі поведінки в конфлікті, переговори, відповідні агресивні дії. Лише за умови ефективного управління конфліктами можливо забезпечитит високий соц – психол клімат в організації. Хороші соц – психол умови праці означають високий рівень етики ділових відносин. Забезпечення високих соц – психол умов праці призводить до підвищення її реж\зультативностві , а отже до підвищ економічних прибутків організації.  
 

6. ЗАСОБИ  КОМПЕНСАЦІЇ ВПЛИВУ НА ПРАЦІВНИКІВ  НЕСПРИЯТЛИВИХ УМОВ ПРАЦІ.

Законом України  про охорону праці регулюються  гарантії прав громадян про охорону  праці. При укладенні договору громадянин має бути проінформований власником  під розписку про умови праці на підприємстві. Усі працівники підлягають обов”язковому соціальному  страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань. Працівники зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці , безплатно забезпечуються лікувально- профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами , газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно- оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу , додатково оплачувану відпустку, пільгову пенсію , оплату прці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законод. Порядку.

При роз”їзному характерові роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання  лікувально – профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів.власник може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором працівникам пільги і компенсації не передбачені чинним законодавством. На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг , спец. Вуття та ін, засоби індивідуального захисту , а також змиваючі та знешкоджуючі засоби.

Відшкодування власником шкоди працівникам  у разі ушкодження їх здоров”я:  власник відшкодовує шкоду заподіяну каліцтвом або іншим ушкодженням здоров”я  , пов”язаним з виконанням трудових обов”язків , у повному розмірі втраченого заробітку, а також сплатити потерпілому одноразову допомогу.  У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше п”ятирічного заробітку працівника на його сім”ю і т. д. За працівниками які втратили працездатність  у зв”язку з нещасним  випадком зберігається місце роботи.

Також власником  відшкодовується моральна шкода.(страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу , що спричинило погірщення або позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань , погіршення відносин з оточуючими людьми .і ін.) 
 

3.ОРГАНІЗАЦІЙНО  – ТЕХНІЧНІ УМОВИ.

Забезпечення  ефективних організаційно- технічних умов праці включає в себе забезпечення відповідного рівня техніки безпеки та управління нею. Для ефективного управління орг – техн умовами праці вико ристовується Закон

 “ Про  охорону праці”

, конституція  України , кодекс Законів про  працю. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин ,механізмів,устаткування та ін засобів виробництва, стан засобів інд і колективного захисту повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Щорічно на виробництвах України травмується більш як 80 тис працівників, з них біля двох тисяч чоловік гине, від . до10 тис отримують професіцйні захворювання. Осносними причинами аварій, нещасних випадків та грубих порушень технологічної дисципліни виступають нерозсудливість виконавців, спеціалістів та керівників підприємств, низька кваліфікація та компетентність персоналу, відсутність необхідного контролю за цйого роботою, послаблення вимогливості у дотриманні умов базпеки. Незнання законів і правил з охорони праці не знімає відповідальності з робітників і службовців за їх порушення. Для поліпшення орг – техн умов праці на підприємстві повинен проводитись ряд заходів: навчання працівників безпеки праці, проходження інструктажу з питань безпеки праці , подання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків . розробка заходів про правила поведінки при виникненні аварії згідно з типовим положенням, затвердженим Державним комітетом України  з нагляду за охороною праці, повне проінформування керівником підприємства про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров”я та права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах при укладанні договору.

Всі працівники повинні підлягати обов”язковому  соц страхуванню власником від нещасних випадків і прфесійних захворювань.

На підприємствах  особливо велика охорона праці має  приділятися професіям які безпосередньо  пов”язані з роботою на обладнаннях  підвищеної безпеки. Працівником який відповідає за охорону праці повинна  розроблятися “карта умов праці” , де оцінюються фактори виробничого середовища і трудового процесу і вже на основі цього розроблятися оцінка технічного і організаційного рівня умов праці.за роботу у важких і шкідливих умовах праці встаноалюються компенсаційні заходи : додаткові відпустки , скорочений робочий день , безкоштовне лікувально – профілактичне лі кування , підвищені тарифні ставки доплати за виконання особливо важливої роботи та інтенсивність праці.