Менеджмент персонала

1.ПОНЯТТЯ  , ФАКТОРИ І ЗНАЧЕННЯ УМОВ ПРАЦІ  НА ВИРОБНИЦТВІ. 

Умови праці  представляють собою сукупність елементів виробничого середовища , які впливають на здоров”я і  працездатність людини, задоволеність  працею а тому й на її результативність.

Виділяють такі групи умов праці:

Санітарно- гігієнічні, організаційно- технічні, соціально- психологічні. Також слід вирізняти фізіологічні та естетичні умови праці.До санітарно – гігієнічних умов відносяться :  стан повітря в виробничих приміщеннях, рівень шуму, ступінь вібрації устаткування, освітленість робочих місць і т д.Їх параметри норму ються на основі рекомендацій санітарних служб.

До соціально  психологічних умов праці відносяться  моральний клімат в колективі, характер взаємовідносин між його членами , високий  рівень міжособових та міжгрупових  зв"я”ків, соціальна захищеність , соціальна інфраструктура, соц. страхування , соц гарантії персоналу, час відпочинку і ін.

До соціально  психологічних умов праці відносяться  моральний клімат в колективі, характер взаємовідносин між його членами , високий  рівень міжособових та міжгрупових зв"я”ків, соціальна захищеність , соціальна інфраструктура, соц. страхування , соц гарантії персоналу, час відпочинку і ін. При прийнятті на роботу розробляється колективний договір. В ньоиу сторони передбачають забезпечення працівниками соц гарантій у галузі охорони праці на рівні , не нижчому за передбачений законодавством, їх обов”яки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та вироьничого середовища, підвищення існуючого рівня охзорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.

     Умови праці на робочому місці,  безпека технологічних процесів, устаткування, стан засобів колективного  та індивідуального захисту, що  використовується працівником, а  також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорогу праці. До нормативних документів, що регують охорону праці в організаціях належать – Конституція Укр., Закон Укр. “Про охорону праці”, КЗпП.

    Розрахунок  показників, що хзарактеризують стан умов праці:

• Коеф. Покращення умов праці:

Кпуп = Тфв/Тфоп +Тнв/Тноп, де Тфв – фактичний  час на відпочинок у відповідності  з нормативами і реальними  умовами праці після проведення заходів по їх покращенню; Тнв –  нормативний час на відпочинок і проведення заходів по покращенню умов праці. Тфоп – фактичні затрати опреативного часу; Тноп – нормативні затр. Опер. Часу.

Полказники  контролю за нещасними випадками:

Частота нещаснгих  випадків = (число травмованих за період / середньоспискова чисельність)*100

Ступінь тяжкості нещасних випадків = число днів непрацездатності / число нещасних випадків

     На сучасному етапі стан умов  праці на багатьох підприємствах  є незадовільним, Внаслідок чого  зростає кількість травматизму,  постійних конфліктних та стресових ситуацій, погіршеються результати праці. Можна подати такі пропозиції для поліпшення організації охорони праці на підприємстві:

Своєчасно проводити  інструктажі з техніки безпеки; медичні огляди працівників; створити органи психологічної служби; здійснювати контроль за якістю дотримання санітарно-гігієнічних умов праці. 

2. ДЕРЖАВНЕ  РЕГУЛЮВАННЯ УМОВ ПРАЦІ. ЗАКОН  УКР. ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ. 

Умови праці  представляють собою сукупність елементів виробничого середовища , які впливають на здоров”я і  працездатність людини, задоволеність працею а тому й на її результативність.

На сучасному  етапі умови діяльності на багатьох підприємствах Укр. Є не дуже задовільними. Забезпечення нормальних умов праці, її охорона, компенсації за причинення шкоди потребують державного регулювання. Держ регулювання умов праці здійснюється на основі Конституції Укр, Закону Укр “ПОП”, різноманітних постанов, наказів, типових положень, які всебічно відображають заходи з забезпечення нормальних умов праці та її охорони на підприємствах Укр.

 Держ політика  в галузі контролю за охороною  праці базується на принципах:

-пріоритету  життя і здоров”я працівників;  соціального захисту працівників;  встановлення єдиних нормативів  з охорони праці; викоритсання  економічних методів управління  охор. Праці; здійснення навчання, проф. Підготовки і підвищення кваліфікації з питань охорони праці; міжнародного співробітництва в галузі охор праці.

  Нормативні  акти з питань охор праці  та забезпечення нормальних її  умов охоплюють такі питання: 

Про службу охор праці; пожежну безпеку; про навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці; перелік робіт з підвищеною небезпекою; про державні, галузеві, регіональні фонди з охор праці; про розвиток виробництва засобів індивідуального захисту; про порядок забезпечення спецодягом; про безкоштовну видачу молока, ін харч продуктів; про порядок проведення медичних оглядів; про відшкодування заподіяної шкоди тощо.

  Закон  Укр “ПОП” визначає осн положення  щодо реалізації конституційного  права громадян на охорону  їх життя і здоров”я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідгних державних органів відносини між власником підприємства і працівником з питань безпеки, гігієни праці виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Укр.

Охорона праці  – це система правових і соціально-економ, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних  і лікувально-профілактичних заходів  та засобів, спрімованих на збереження здоров”я та працездатності людини в  процесі праці.

Закон містить 8 розділів, які всебічно висвітлюють заходи з охорони праці державою.

1. “Загальні положення”
2. Гарантії прав громадян на охорону праці
3. Організація охорони праці на виробництві
4. Стимулювання охорони праці
5. Державні, міжгалузеві та галузеві нормативні акти про ОП
6. Державне управління ОП
7. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
8. Відповідальність працівників за порушення законодавства про ОП

 
 
 
 
 
 
 
 
 

Тема  №9.

4.Планування  роботи структурних  підрозділів, визначення  індивідуальних виробничих  завдань.

Для план-ня роботи структур-х підрозділів на підприємствах повинні розроблятися положення про структурний підрозділ.це дає можливість :

-чітко регламентувати  осн.задачі упр-ня, закріпленні за  підрозділом; трудоємність, тривалість  та календарні строки виконання  функцій та задач;

-встановити  функц-ні взаємозв’язки між структурними підрозділами по кожному комплексу задач упр-ня;

-підвищити  своєчасність та надійність виконання  функцій упр-ня за рахунок введення  кількісних показників та виконання  завдань упр-ня;

-конкрезувати права підрозділів у частині прийняття рішень та використання ресурсів;

-підвищити  колективну відповідальність працівників  за своєчасне та якісне рішеня  функцій упр-ня;

-здійснювати  моральне та матеріальне стимулювання  працівників за рез-ми госп.д-ті.

В цьому положенні :

1.Вказується  підпорядкованість підрозділу керівнику  підприємства або його заступникам  та основні функції упр-ня , які  воно реалізує.Підпорядкованість  встановлюється за схемою  організаційної  стр-ри підприємства.Для визначення  осн-х ф-цій керуються наступ.док-ми: типовими положеннями підприємства; кваліфікаційним довідником посад керівників,спеціалістів та службовців.

2.Вказ-ся  порядок створення ,реорганізації  та ліквідації підрозділу з  вказанням особи, правомірної  проводити структурні зміни у підрозділі.

3.Визначається  кількісно-професійний склад працівників  підрозділу виходячи із нормативної  чисельності працівників та службовців  та штатного розкладу під-ва.

4.Наводиться  схема підпорядкованості персоналу  внутри підрозділу з розподілом  по рівням ієрархії та основним комплексам задач.така схема розробляється керівником підрозділу по рівням упр-ня з закріпленням за працівниками завдань упр-ня.

5.Встан-ся  перелік основних нормативних  актів, положень, інструкцій, якими  керується структурний підрозділ привирішенні задач та у взаємовідносинах з іншими підрозділами.Перелік визначається на основі статуту під-ва,Цивільного кодексу, кваліфікаційного довідника посад. та ін.

6.Вказ-ся  головна мета д-ті структурного  підроздвлу, що визначає його  призначеня та місце в апараті упр-ня.

Щодо визначення індивідульних виробничих завдань, то основні їх напрямки визначаються контрактами, що заключаються при прийомі  на роботу згідно КЗППУ.Контракт –  це особа форма трудового договору, який повинен бути направлений на забезпечення умов для прояву ініціативноті та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності та професійні навички.Для цього у контракті передбачаються обсяги передбачаємої роботи та вимоги до якості та строкам її виконання та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе зобов’язань.На основі контракту можуть бути зафіксовані особливі умови праці по окремих професіях та видах робіт. 
 

6.Облік  результатів діяльності, звітність, щодо  виконання планів  та завдань.

Облік результатів праці та заробітної плати – один з найважливіших та важких участків роботи, що вимагає точних та оперативних даних, в яких відображаються зміни в чисельності працівників, витратах робочого часу, категоріях робітників, кодах виробничих витрат та здійснюється контроль за використанням трудових ресурсів.

Облік повинен  забезпечити:

-точний розрахунок  з/п  кожного працівника згідно  з кількістю та якістю витраченоїпраці,  діючими формами та системами  оплати, правильний підрахунок утримань  із з/п;

-контрольза  дисципліною праці, використанням часу та виконанням норм виробітку працівниками, своєчасним виявленням резервів подальшого росту продуктивності праці, витрачанням фонду з/п;

Облік робочого часу та контроль за станом трудової дисципліни на під-вах здійс-ся табельним методом. Оперативний облік  явок працівників та облік їх перебування на роботі ведеться в цілому по під-ву і по кожному підрозділу в спеціальному табелі  обліку викор-ня робочого часу.

Витрати на оплату відпусток включаються до виробничих витрат.Нарахування оплати праці відноситься на собівартість продукції та тісно пов’язано з відрахуваннями до ПФ та фонду соц.страху це встан-ся  на основі записів у журналах ордерах №10,10/1.Інформація із зведених розрахунково-платіжних відомостей відображається в Головній книзі та балансі під-ва на звітну дату. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

10.1 Сутність і значення  робочого часу  як універсальної  міри кількості  праці.

Рабочее время - установленное в соответствии с законом время, в течение которого трудящийся должен выполнять своли трудовые обязанности на предприятии, в учереждении, организации; продолжительность участия работника в общественно организованном труде. Рабочее время измеряется продолжительностью отработанного времени в течение рабочего дня, недели, месяца, года.

Высшей производительности труда достигает тот работник, та организация, тот способ производства, который в конечном счете лучше использует рабочее время. Время является уникальной категорией, единственным в своем роде ресурсом, специфическая особенность которого заключается в его абсолютной нехранимости. Поэтому закон экономии времени приобретает чрезвычайно важное общественное значение, становясь законом всех законов, в соответствии с которым и должен строиться механизм управления экономикой через соответствующий механизм управления людьми (человеческим капиталом).Передовые страны сумели “встроить” закон экономии времени в социальный механизм управления производством.Огромная заслуга в этом принадлежит “отцу” научного менеджмента Ф. Тейлору, сумевшего увязать трудовое поведение работников с рациональными затратами рабочего времени. Ему удалось заинтересовать работников экономить время через систему нормативов его затрат и оплату возросших результатов труда. Тезис “время-деньги” стал поистине формулой жизни целых поколений. Следствием такой рационализации стала организация конвейерного производства, резко повисившего производительность труда в промышленности.