Мовні особливості публіцистики Івана Франка

Поезія (3) – іменн.; мистецтво слова, що художніми  образами впливає на уяву й почуття  читача; віршована, ритмічно побудована мова; (Ах, се були часи святої благонаміреності та патріотичних поривів, часи молоді, коли все блискуче було золото, все  римоване – поезія, все надуте –  велич і повага.).

Порив, -ів (1) – іменн.; нестримне бажання, прагнення зробити що-небудь, досягти  певної мети; (Ах, се були часи святої благонаміреності та патріотичних поривів, часи молоді, коли все блискуче було золото, все  римоване – поезія, все надуте –  велич і повага.).

Потрібний, -а (1) – прткм.; такий, без якого  не можна здійснити виконати що-небудь, необхідний для чогось; (Та й давні  приятелі  (бодай деякі, що між  ними лишилися) зовсім уже не потягають  балакати про «височину», - ба, коли часом зайде бесіда о літературі, то сейчась ставлять проти неї , мов  таран-стінолом, проклятуще «Пощо?»  і починають спорити о тім  хіба, чи потрібна література взагалі, чи ні?).

Потягати, -ють (1) – дієсл.; не мати змоги, можливостей; (Та й давні приятелі  (бодай  деякі, що між ними лишилися) зовсім уже не потягають балакати про  «височину», - ба, коли часом зайде  бесіда о літературі, то сейчас ставлять проти неї , мов таран-стінолом, проклятуще «Пощо?» і починають спорити  о тім хіба, чи потрібна література взагалі, чи ні?).

Початок, -у (3) – іменн.; перший момент вияву  якої-небудь дії, явища тощо; те, з  чого починається що-небудь; (От я  прочитав на початку другої сьогорічної  книжки літературної «Правди» статтю, мабуть, статтю програмову редакції (без  підпису автора), і – чи повірите? – побачив у ній майже око  в око все те, що ми колись-то балакали про літературні «принципи» і  «ідеали».).

Починати, -мо (2) – дієсл.; братися за якусь  справу, розпочинати якусь роботу, дію і т. ін. (Бувало, зійдеться  нас кількох гарячих патріотів-ідеалістів і почнемо широку бесіду про літературу.).

Правда, -у (2) – іменн.; те, що відповідає дійсності;істина; дійсний стан речей; ( Підпираючися тими великими іменами,мов кудлами, ми плели несосвітенну тарабарщину  про літературу (так я думаю  нині о тих бесідах), - установляли  і валили «вічні, незмінні, естетичні  правила», - а котрий гарячі ший, то спішив і на примірах власної композиції доказувати правду і незмінність  свіжоухвалених регул.).

Правило, -а (2) – іменн.; принцип, яким керуються  в дійсності, житті, поведінці; зібрання положень, що визначають порядок ведення  або дотримання чого-небудь; ( Підпираючися тими великими іменами,мов кудлами, ми плели несосвітенну тарабарщину  про літературу (так я думаю  нині о тих бесідах), - установляли  і валили «вічні, незмінні, естетичні  правила», - а котрий гарячі ший, то спішив і на примірах власної композиції доказувати правду і незмінність  свіжоухвалених регул.).

Примір (3) – іменн.; те або той, що його варто  наслідувати, зразок; (Правда, говорячи о таких високих матеріях, ми, крім Шевченка, не здибали нікого, кого могли узяти за примір.).

Принцип, -и (1) – іменн.; те, що лежить в основі певної теорії, вчення, науки, світогляду тощо; особливість, покладена в основу створення або діяльності чого-небудь; (От я прочитав на початку другої сьогорічної книжки літературної «Правди» статтю, мабуть, статтю програмову редакції (без підпису автора), і – чи повірите? – побачив у ній майже око в око все те, що ми колись-то балакали про літературні «принципи» і «ідеали».).

Приятель, -і (2) – іменн.; людини, з якою хто-небудь перебуває в дружніх стосунках; (Та й давні приятелі  (бодай  деякі, що між ними лишилися) зовсім уже не потягають балакати про  «височину», - ба, коли часом зайде  бесіда о літературі, то сейчас ставлять проти неї , мов таран-стінолом, проклятуще «Пощо?» і починають спорити  о тім хіба, чи потрібна література взагалі, чи ні?).

Про (6) – прийм.; сполучення з прийменником «про» виражають обставинні відношення мети, об’єктні відношення, відношення мети; (Бувало, зійдеться нас кількох  гарячих патріотів-ідеалістів і  почнемо широку бесіду про літературу.).

Програмовий, -у (1) – прикм.; який викладає програму, є програмою; (От я прочитав на початку  другої сьогорічної книжки літературної «Правди» статтю, мабуть, статтю програмову редакції (без підпису автора), і  – чи повірите? – побачив у  ній майже око в око все  те, що ми колись-то балакали про літературні  «принципи» і «ідеали».).

Проклятущий, -е (1) – прикм.; якого проклинають, особливо жорстоко засуджують, ненависний; (Та й давні приятелі  (бодай  деякі, що між ними лишилися) зовсім уже не потягають балакати про  «височину», - ба, коли часом зайде  бесіда о літературі, то сейчас ставлять проти неї , мов таран-стінолом, проклятуще «Пощо?» і починають спорити  о тім хіба, чи потрібна література взагалі, чи ні?).

Пропасти, -ли (1) – дієсл.; бути відсутнім якийсь час; зникати, щезати; (То що ж, - блаженні ті часи минули, пропали!).

Проти (1) – прйм.; сполучник виражає  просторові, об’єктні та часові відношення; (Та й давні приятелі  (бодай  деякі, що між ними лишилися) зовсім уже не потягають балакати про  «височину», - ба, коли часом зайде  бесіда о літературі, то сейчас ставлять проти неї , мов таран-стінолом, проклятуще «Пощо?» і починають спорити о тім хіба, чи потрібна література взагалі, чи ні?).

Проявляти, -ся (1) – дієсл.; робити помітними  свої якості; ( Для того звичайно ставили  за примір списателів чужих – Гомера, Данте, Шекспіра, Гете, - таких списателів, про котрих знали, що вони – «великі», «генії», але не знали докладно,в  чім лежить їх великість, в чім  проявився їх геній. ). 

Рр

Регула (1) – іменн.; правило, статут; ( Підпираючися тими великими іменами,мов кудлами, ми плели несосвітенну тарабарщину  про літературу (так я думаю  нині о тих бесідах), - установляли  і валили «вічні, незмінні, естетичні  правила», - а котрий гарячі ший, то спішив і на примірах власної композиції доказувати правду і незмінність  свіжоухвалених регул.).

Редакція, -ії (2) – іменн.; колектив, що здійснює підготовку і випуск у світ друкованих вмдань; (От я прочитав на початку  другої сьогорічної книжки літературної «Правди» статтю, мабуть, статтю програмову редакції (без підпису автора), і  – чи повірите? – побачив у  ній майже око в око все  те, що ми колись-то балакали про літературні  «принципи» і «ідеали».).

Римований, -е (1) – прикм.; який має риму, складається  з рядків, що римуються; (Ах, се були часи святої благонаміреності та патріотичних поривів, часи молоді, коли все блискуче було золото, все римоване – поезія, все надуте – велич і повага.). 

Сс

Самостійний, -ім (1) – прикм.; той, що не залежить ні від кого, автономний; (Чесний автор  мусить бути українець, не галичанин, і, певно, знає галицьку літературу тільки з оповідання, коли може говорити о  її самостійнім і нормальнім розвитку.).

Самостійність, -і (2) – іменн.; абстрактний іменник  до самостійний; (Нам дуже дивно, що наші й українські «народовці» так  давно вже балакають о самостійності, а й досі чи не вміли, чи не сміли договоритися до ясного і одвертого заявлення свого права на самостійність політичну, яко свобідна, сполучена громада людей – робітників української породи супроти  других слов’янських неслов’янських порід.).

Свіжоухвалений, -их (1) – прикм.; такий, що був ухвалений  нещодавно; ( Підпираючися тими великими іменами,мов кудлами, ми плели несосвітенну тарабарщину про літературу (так  я думаю нині о тих бесідах), - установляли і валили «вічні, незмінні, естетичні правила», - а котрий гарячі ший, то спішив і на примірах власної  композиції доказувати правду і незмінність  свіжоухвалених регул.).

Свій, - оїй, -ого (5) – займ.; який належить собі; (Та й Шевченко – кожний чув у  своїй совісті – якось не підходив сюди, якось не «пасував», мов гранчасте  до круглого. ).

Святий, -ої (1) – прикм.; наділений божественною силою; (Ах, се були часи святої благонаміреності та патріотичних поривів, часи молоді, коли все блискуче було золото, все  римоване – поезія, все надуте –  велич і повага.).

Себе (2) – займ.; зворотній займенник, указує на відношення особи, названої підметом, до самого виконавця дії; (Таке доказування  або дуже наївне, немов доказування  того, що в день дійсно сонце світить, або показує, що самому доказуючому  се питання неясне, що сам він  не вірить в нього і силується  вмовити в себе, що воно так, а  не інакше, - звісна-бо річ, що тільки то доказується, що може бути так, а може бути й не так.).

Сей, -е (6) – займ.; вказівний займенник(застарілий); (Таке доказування або дуже наївне, немов доказування того, що в день дійсно сонце світить, або показує, що самому доказуючому се питання  неясне, що сам він не вірить в  нього і силується вмовити  в себе, що воно так, а не інакше, - звісна-бо річ, що тільки то доказується, що може бути так, а може бути й не так.).

Сказати (4) – дієсл.; передати словами думки, почуття, мрії тощо; висловитися, повідомити про щось; промовити; (Література вказалася моєму оку вже не здалека,на висоті, як во дні они, а зблизька, в домашнім, так сказати, уборі, за кулісами,а її всякі ідеали, величні завдання, артистичні форми, - все то – та й що говорити!..).

Сніг (1) – іменн.; тверді атмосферні опади  у вигляді зіркоподібних кристалів  або пластівців, що є скупченням таких кристалів; (Погляди змінилися, незмінні і вічні закони естетики розслизлися, мов сніг на сонці.).

Совісність, -і (1) – іменн.; почуття моральної  відповідальності за свою поведінку, вчинки перед собою, людьми. Суспільством; моральні принципи, переконання; (Та й  Шевченко – кожний чув у своїй  совісті – якось не підходив сюди, якось не «пасував», мов гранчасте  до круглого. ).

Сонце, -і (2) – іменн.; центральне небесне  світило Сонячної системи, яке має  форму розжареної кулі, випромінює світло й тепло; (Погляди змінилися, незмінні і вічні закони естетики розслизлися, мов сніг на сонці.).

Спішити, -в (1) – дієсл.; намагатися зробити  щось якнайшвидше; квапитися;     ( Підпираючися тими великими іменами,мов  кудлами, ми плели несосвітенну тарабарщину  про літературу (так я думаю  нині о тих бесідах), - установляли  і валили «вічні, незмінні, естетичні  правила», - а котрий гарячі ший, то спішив і на примірах власної композиції доказувати правду і незмінність  свіжоухвалених регул.).

Спорити, -ли (2) – дієсл.; вести суперечку; (Ми балакали голосно і гаряче, спорили  о питаннях побічних та дальших.).

Ставити, -ли, -лять (2) – дієсл.; розцінювати, розглядати з певного погляду; пропонувати  щось для прийняття, виконання; ( Для  того звичайно ставили за примір списателів чужих – Гомера, Данте, Шекспіра, Гете, - таких списателів, про котрих знали, що вони – «великі», «генії», але не знали докладно,в чім  лежить їх великість, в чім проявився  їх геній. ).

Стаття, -ю (4) – іменн.; науковий або публіцистичний твірневеликогорозміру в збірнику, журналі, газеті тощо; (От я прочитав на початку другої сьогорічної книжки літературної «Правди» статтю, мабуть, статтю програмову редакції (без підпису  автора), і – чи повірите? – побачив  у ній майже око в око  все те, що ми колись-то балакали про  літературні «принципи» і «ідеали».).

Страшно (1) - присл.; який має негативний зміст, заслуговує на осуд; (Правда, як страшно часи змінилися, хоть і в якім короткім часі!..).

Суспільство, -і, -а (22) – іменн.; сукупність людей, об’єднаних спільними для них  конкретно-історичними умовами життя; (Бувало, зійдеться нас кількох  гарячих патріотів-ідеалістів і  почнемо широку бесіду про літературу, її високі завдання і напрями, високі ідеали,котрі вона має вказувати  чоловікові, про досконалість артистичної  форми і про вплив, який має  література на саму «передову» часть  суспільства.).

Сходитися, зійдеться (1) – дієсл.; приходити  з різних місць в одне, збиратися; (Бувало, зійдеться нас кількох  гарячих патріотів-ідеалістів і  почнемо широку бесіду про літературу.).

Сьогорічний, -ої (1) – прикм.; який існуї, відбувається,відбувся або відбудеться цього року, стосується цього року; (От я прочитав на початку  другої сьогорічної книжки літературної «Правди» статтю, мабуть, статтю програмову редакції (без підпису автора), і  – чи повірите? – побачив у  ній майже око в око все  те, що ми колись-то балакали про літературні  «принципи» і «ідеали».).

Сюди (1) – присл.; у місце, що вказане раніше або відоме з наявної ситуації; (Та й Шевченко – кожний чув у  своїй совісті – якось не підходив сюди, якось не «пасував», мов гранчасте  до круглого. ). 

Тт

Та (5) –  спол.; сполучник, що поєднує однорідні  члени речення, повторювані слова, предикативні частини складносурядного речення; (Ми балакали голосно і гаряче, спорили о питаннях побічних та дальших.).