Мовні особливості публіцистики Івана Франка

Так (8) – част.; уживається для вираження  ствердження, питання, підсилення; ( Підпираючися тими великими іменами,мов кудлами, ми плели несосвітенну тарабарщину  про літературу (так я думаю  нині о тих бесідах), - установляли  і валили «вічні, незмінні, естетичні  правила», - а котрий гарячі ший, то спішив і на примірах власної композиції доказувати правду і незмінність  свіжоухвалених регул.).

Такий, -х, -е (3) - займ.; у значенні «саме цей, про який ішла або йде мова»; (Правда, говорячи о таких високих матеріях, ми, крім Шевченка, не здибали нікого, кого могли узяти за примір.).

Також (1) – присл.; водночас; (Ми балакали голосно  і гаряче, спорили о питаннях побічних та дальших,але, на головне, зо всім годилися, іменно на те, що вплив той огромний і благотворний, що ідеали тоті високі і завдання також високі.).

Тарабарщина, -у (1) – іменн.; щось безглузде незрозуміле, неясно виражене, нісенітниця; ( Підпираючися тими великими іменами,мов кудлами, ми плели несосвітенну тарабарщину  про літературу (так я думаю  нині о тих бесідах), - установляли  і валили «вічні, незмінні, естетичні  правила», - а котрий гарячі ший, то спішив і на примірах власної композиції доказувати правду і незмінність  свіжоухвалених регул.).

Тепер (2) – присл.; у момент висловлювання , зараз; (Я б і не згадував тепер  о тих часах, коли б не одно.).

То (3) –  спол.; виступає у складі складених  протиставних сполучниках «а то», «а не то», «а то не»; ( Підпираючися тими великими іменами,мов кудлами, ми плели несосвітенну тарабарщину про літературу (так  я думаю нині о тих бесідах), - установляли і валили «вічні, незмінні, естетичні правила», - а котрий гарячіший, то спішив і на примірах власної  композиції доказувати правду і незмінність  свіжоухвалених регул.).

Той, того, тім, те, ті,тоті, тих, тими (10)- займ.; указує на предмет, особу, які вирізняються з-поміж інших; (Ми балакали голосно і гаряче, спорили о питаннях побічних та дальших,але, на головне, зо всім годилися, іменно на те, що вплив той огромний і благотворний, що ідеали тоті високі і завдання також високі.). 

Уу

У (3) –  прийм.; сполучення з у (в) виражають  просторові, часові, кількісні, об’єктні, означально-обставинні відношення; (Та й Шевченко – кожний чув у своїй  совісті – якось не підходив сюди, якось не «пасував», мов гранчасте  до круглого. ).

Уже (1) – присл.; указує на остаточне здійснення, настання чогось або зміну певної ситуації, обставин; (Та й давні приятелі  (бодай деякі, що між ними лишилися) зовсім уже не потягають балакати про «височину», - ба, коли часом зайде  бесіда о літературі, то сейчас ставлять проти неї , мов таран-стінолом, проклятуще «Пощо?» і починають спорити  о тім хіба, чи потрібна література взагалі, чи ні?).

Український, -і, -ої (4) – прикм.; який є власністю, притаманний державі Україна, її мешканцям; (Нам дуже дивно, що наші й українські «народовці» так  давно вже балакають о самостійності, а й досі чи не вміли, чи не сміли  договоритися до ясного і одвертого  заявлення свого права на самостійність  політичну, яко свобідна, сполучена  громада людей – робітників української  породи супроти  других слов’янських неслов’янських порід.).

Установляти, -ли (1) – дієсл.; вводити в дію, узаконювати; ( Підпираючися тими великими іменами,мов кудлами, ми плели несосвітенну тарабарщину про літературу (так  я думаю нині о тих бесідах), - установляли і валили «вічні, незмінні, естетичні правила», - а котрий гарячі ший, то спішив і на примірах власної  композиції доказувати правду і незмінність  свіжоухвалених регул.). 

Фф

Форма, -и (2) – іменн.; сукупність художніх, мовних та інших засобів як спосіб вираження змісту творів літератури і мистецтва; (Бувало, зійдеться нас кількох  гарячих патріотів-ідеалістів і почнемо широку бесіду про літературу, її високі завдання і напрями, високі ідеали,котрі вона має вказувати чоловікові, про досконалість артистичної форми і про вплив, який має література на саму «передову» часть суспільства.). 

Хх

Хіба (2) – част.; для вирізнення, обмеження  чогось єдиного можливого за даних  обставин; (Та й давні приятелі  (бодай деякі, що між ними лишилися) зовсім уже не потягають балакати про «височину», - ба, коли часом зайде  бесіда о літературі, то сейчас ставлять проти неї , мов таран-стінолом, проклятуще «Пощо?» і починають спорити  о тім хіба, чи потрібна література взагалі, чи ні?).

Хто, кого (3) – займ.; означає питання: яка  людина (істота); (Правда, говорячи о  таких високих матеріях, ми, крім Шевченка, не здибали нікого, кого могли  узяти за примір.). 

Чч

Час,-и, -і, -ах (7) – іменн.; тривалість існування  явищ і предметів, яка вимірюється  століттями, роками, місяцями, днями, годинами тощо; (Я б і не згадав тепер  о тих часах, коли б не одно.).

Часом (1) – присл.; іноді, інколи; (Та й давні  приятелі  (бодай деякі, що між  ними лишилися) зовсім уже не потягають  балакати про «височину», - ба, коли часом зайде бесіда о літературі, то сейчас ставлять проти неї , мов  таран-стінолом, проклятуще «Пощо?»  і починають спорити о тім  хіба, чи потрібна література взагалі, чи ні?).

Часть (1) – іменн.; окрема одиниця, елемент  цілого; (Бувало, зійдеться нас кількох  гарячих патріотів-ідеалістів і  почнемо широку бесіду про літературу, її високі завдання і напрями, високі ідеали,котрі вона має вказувати  чоловікові, про досконалість артистичної  форми і про вплив, який має  література на саму «передову» часть  суспільства.).

Чи (7) –  спол.; уживається при поєднанні  однорідних членів  і частин складнопідрядного  речення для позначення того, що з ряду перелічуваних предметів, явищ тощо можливий тільки один; (Та й  давні приятелі  (бодай деякі, що між ними лишилися) зовсім уже  не потягають балакати про «височину», - ба, коли часом зайде бесіда о  літературі, то сейчась ставлять проти  неї , мов таран-стінолом, проклятуще «Пощо?» і починають спорити  о тім хіба, чи потрібна література взагалі, чи ні?).

Читати, -в (3) – дієсл.; сприймати що-небудь, записане літерами, письмовими знаками  тощо; вимовляти для слухачів щось написане, надруковане; (От я прочитав на початку другої сьогорічної книжки літературної «Правди» статтю, мабуть, статтю програмову редакції (без підпису  автора), і – чи повірите? – побачив  у ній майже око в око  все те, що ми колись-то балакали про  літературні «принципи» і «ідеали».).

Чоловік, -ові (1) – іменн.; особа чоловічої  статі; те саме, що людина; (Бувало, зійдеться  нас кількох  гарячих патріотів-ідеалістів і почнемо широку бесіду про літературу, її високі завдання і напрями, високі ідеали,котрі вона має вказувати  чоловікові, про досконалість артистичної  форми і про вплив, який має  література на саму «передову» часть  суспільства.).

Чужий, -их (1) – прикм.; належний комусь іншому, не властивий, не свій; ( Для того звичайно ставили за примір списателів чужих  – Гомера, Данте, Шекспіра, Гете, - таких  списателів, про котрих знали, що вони – «великі», «генії», але не знали  докладно,в чім лежить їх великість, в чім проявився їх геній. ).

Чути, -в (2) – дієсл.; сприймати які-небудь звуки за допомогою органів слуху; (Та й Шевченко – кожний чув у  своїй совісті – якось не підходив сюди, якось не «пасував», мов гранчасте  до круглого.). 

Шш

Широкий,-у (1) – прикм.; великий за кількістю, значний обсягом; різноманітний, багатогранний; докладний, вичерпний; (Бувало, зійдеться  нас кількох гарячих патріотів-ідеалістів і почнемо широку бесіду про літературу.). 

Щщ

Ще (1) –  присл.; додатково до того самого; знову, заново, повторно; підсилює, підкреслює виражене реченням або словом; (Тямлю  ще дуже добре тоті блаженні часи.).

Що (1) –  займ.; означає загальне питання  про предмет, об’єкт, явище, дію тощо; (Література вказалася моєму оку  вже не здалека,на висоті, як во дні  они, а зблизька, в домашнім, так  сказати, уборі, за кулісами,а її всякі  ідеали, величні завдання, артистичні форми, - все то – та й що говорити!..).

Що (15)- спол.; приєднує підрядні речення; (Ми балакали голосно і гаряче, спорили о  питаннях побічних та дальших,але, на головне, зо всім годилися, іменно на те, що вплив  той огромний і благотворний, що ідеали тоті високі і завдання також  високі.). 

Яя

Я (7) –  займ.; особовий займенник 1 ос. одн.; уживається мовцем для називання самого себе; (Я б і не згадував тепер о  тих часах, коли б не одно.).

Як (5) –  спол.; уживається для приєднання порівняльних зворотів і підрядних порівняльних речень; (Література вказалася моєму  оку вже не здалека,на висоті, як во дні они, а зблизька, в домашнім, так сказати, уборі, за кулісами,а  її всякі ідеали, величні завдання, артистичні форми, - все то – та й  що говорити!..).

Який, -ім, -і (3) – спол.; уживається для приєднання підрядних речень чи допустових конструкцій; (Бувало, зійдеться нас кількох  гарячих патріотів-ідеалістів і  почнемо широку бесіду про літературу, її високі завдання і напрями, високі ідеали,котрі вона має вказувати  чоловікові, про досконалість артистичної  форми і про вплив, який має література на саму «передову» часть суспільства.).

Якось (2) – присл.; одного разу; (Та й Шевченко – кожний чув у своїй совісті  – якось не підходив сюди, якось  не «пасував», мов гранчасте до круглого. ).