Мовні особливості публіцистики Івана Франка

Бб

Ба (1) –  вигук; вживається для вираження  здогаду, здивування; (Та й давні  приятелі  (бодай деякі, що між  ними лишилися) зовсім уже не потягають  балакати про «височину», - ба, коли часом зайде бесіда о літературі, то сейчас ставлять проти неї , мов  таран-стінолом, проклятуще «Пощо?»  і починають спорити о тім  хіба, чи потрібна література взагалі, чи ні?).

Балакати, -ли, -ють (5) – дієсл.; легко,невимушено вести бесіду; (Ми балакали голосно  і гаряче, спорили о питаннях побічних та дальших.).

Без (3) – прийм.; указує на відсутність  кого-,чого-небуть; (От я прочитав на початку другої сьогорічної книжки літературної «Правди» статтю, мабуть, статтю програмову редакції (без підпису  автора), і – чи повірите? – побачив  у ній майже око в око  все те, що ми колись-то балакали про  літературні «принципи» і «ідеали».).

Бесіда,-у, -ах (6) – іменн.; розмова кількох  осіб; (Бувало, зійдеться нас кількох  гарячих патріотів-ідеалістів і  почнемо широку бесіду про літературу.).

Би (б) (3) – част.; уживається для творення дієслівних форм умовного способу; уживається для означення бажаності можливості якоїсь дії, вираженої дієсловом; (Правда, говорячи о таких високих матеріях, ми, крім Шевченка, не здибали нікого, кого б могли узяти за примір.); С.5, 6.

Благонаміреність, -і (2) – іменн.; абстрактний іменник,що означає мати добрі, щирі наміри; (Ах, се були часи святої благонаміреності та патріотичних поривів, часи молоді, коли все блискуче було золото, все римоване – поезія, все надуте – велич і повага.).

Благотворний (1) – прикм.; який справляє добрий вплив; (Ми балакали голосно і гаряче, спорили  о питаннях побічних та дальших,але, на головне, зо всім годилися, іменно на те, що вплив той огромний і благотворний, що ідеали тоті високі і завдання також  високі.).

Блаженний,-і (2) – прикм.; дуже щасливий,пройнятий  щастям,радістю; (То що ж, - блаженні ті часи минули).

Блискучий, -е (1) – прикм.; який має блиск,блищить; (Ах, се були часи святої благонаміреності та патріотичних поривів, часи молоді, коли все блискуче було золото, все  римоване – поезія, все надуте –  велич і повага.).

Бувало (2) – присл.(модальник); уживається для  вираження дії, що не регулярно повторювалась  у минулому; (Бувало, зійдеться нас  кількох  гарячих патріотів-ідеалістів і почнемо широку бесіду про літературу.).

Бути, -ли, -ло (5) – дієсл.; вживається на означення  наявності кого-, чого-небуть десь, у  когось (Ах, се були часи святої благонаміреності та патріотичних поривів, часи молоді, коли все блискуче було золото, все  римоване – поезія, все надуте –  велич і повага.). 

Вв

В (11) –  прийм.; сполучник, що виражає просторові, об’єктні, означально-обставинні відношення; ( Для того звичайно ставили за примір списателів чужих – Гомера, Данте, Шекспіра, Гете, - таких списателів, про котрих знали, що вони – «великі», «генії», але не знали докладно,в  чім лежить їх великість, в чім  проявився їх геній. ).

Валити, -ли (1) – дієсл.; змушувати впасти,зрубати,руйнувати;( Підпираючися тими великими іменами,мов  кудлами, ми плели несосвітенну тарабарщину  про літературу (так я думаю  нині о тих бесідах), - установляли  і валили «вічні, незмінні, естетичні  правила», - а котрий гарячі ший, то спішив і на примірах власної композиції доказувати правду і незмінність свіжоухвалених регул.).

Великий, -і (3) – прикм.; значний за розмірами,кількістю, тривалістю; який набагато переважає  звичайний рівень,кількість; ( Для  того звичайно ставили за примір списателів чужих – Гомера, Данте, Шекспіра, Гете, - таких списателів, про котрих знали, що вони – «великі», «генії», але не знали докладно,в чім  лежить їх великість, в чім проявився  їх  геній. ).

Великість (1) – іменн.; абстрактний іменник  до великий; ( Для того звичайно ставили  за примір списателів чужих – Гомера, Данте, Шекспіра, Гете, - таких списателів, про котрих знали, що вони – «великі», «генії», але не знали докладно,в  чім лежить їх великість, в чім  проявився їх геній. ).

Велич (1) – іменн.; висока значущість,важливість;урочистість,пишнота; (Ах, се були часи святої благонаміреності та патріотичних поривів, часи молоді, коли все блискуче було золото, все  римоване – поезія, все надуте –  велич і повага.).

Весь, все, всі, всім (9) – займ. ; цілий, взятий повністю; те, що є, без винятку; (Ах, се були часи святої благонаміреності та патріотичних поривів, часи молоді, коли все блискуче було золото, все римоване – поезія, все надуте – велич і повага.).

Вже (4) – присл.; вказує на остаточне здійснення,настання чогось або зміну певної ситуації. Обставин; (Література вказалася моєму  оку вже не здалека,на висоті, як во дні они, а зблизька, в домашнім, так сказати, уборі, за кулісами,а  її всякі ідеали, величні завдання, артистичні форми, - все то – та й  що говорити!..).

Взагалі (1) – присл.; у цілому, загалом; (Та й давні приятелі  (бодай деякі, що між ними лишилися) зовсім уже  не потягають балакати про «височину», - ба, коли часом зайде бесіда о  літературі, то сейчас ставлять проти  неї , мов таран-стінолом, проклятуще «Пощо?» і починають спорити  о тім хіба, чи потрібна література взагалі, чи ні?).

Високий, -і, -их, -ми (6) – прикм.; важливий за своїм  значенням;небуденний, сповнений глибокого  змісту; (Бувало, зійдеться нас кількох  гарячих патріотів-ідеалістів і  почнемо широку бесіду про літературу, її високі завдання і напрями, високі ідеали,котрі вона має вказувати  чоловікові, про досконалість артистичної  форми і про вплив, який має  література на саму «передову» часть  суспільства.).

Висота (1) – іменн.; простір на великій  віддалі від землі; (Література вказалася  моєму оку вже не здалека,на висоті, як во дні они, а зблизька, в домашнім, так сказати, уборі, за кулісами,а  її всякі ідеали, величні завдання, артистичні форми, - все то – та й  що говорити!..).

Височина, -у (1) – іменн.; простір на великій  віддалі від землі; (Та й давні  приятелі  (бодай деякі, що між  ними лишилися) зовсім уже не потягають  балакати про «височину», - ба, коли часом зайде бесіда о літературі, то сейчас ставлять проти неї , мов  таран-стінолом, проклятуще «Пощо?»  і починають спорити о тім  хіба, чи потрібна література взагалі, чи ні?).

Він, нього (6) – займ.; особовий займенник 3 особи  однини, чоловічого роду; (Таке доказування  або дуже наївне, немов доказування  того, що в день дійсно сонце світить, або показує, що самому доказуючому  се питання неясне, що сам він  не вірить в нього і силується  вмовити в себе, що воно так, а  не інакше, - звісна-бо річ, що тільки то доказується, що може бути так, а може бути й не так.).

Вічний, -і (2) – прикм.;   безкінечний  у часі; незмінний, безперестанний, безстроковий; який не зникає, постійно існує; ( Підпираючися тими великими іменами,мов  кудлами, ми плели несосвітенну тарабарщину  про літературу (так я думаю  нині о тих бесідах), - установляли  і валили «вічні, незмінні, естетичні  правила», - а котрий гарячі ший, то спішив і на примірах власної композиції доказувати правду і незмінність  свіжоухвалених регул.).

Вказувати (2) – дієсл.; жестом, рухом, поглядом, словами звернути чиюсь увагу  на когось або на щось, показувати; пояснюючи допомагати щось знайти; (Бувало, зійдеться нас кількох  гарячих патріотів-ідеалістів і почнемо широку бесіду про літературу, її високі завдання і напрями, високі ідеали,котрі вона має вказувати чоловікові, про досконалість артистичної форми і про вплив, який має література на саму «передову» часть суспільства.).

Власний, -ої (2) – прикм.;свій, особистий; властивий  тільки одному; (Підпираючися тими великими іменами,мов кудлами, ми плели несосвітенну тарабарщину про літературу (так  я думаю нині о тих бесідах), - установляли і валили «вічні, незмінні, естетичні правила», - а котрий гарячі ший, то спішив і на примірах власної  композиції доказувати правду і незмінність  свіжоухвалених регул.).

Вона, неї, ній, її (7) – займ.; особовий займенник 3 ос. одн., жін. р.; (Бувало, зійдеться  нас кількох  гарячих патріотів-ідеалістів і почнемо широку бесіду про літературу, її високі завдання і напрями, високі ідеали,котрі вона має вказувати  чоловікові, про досконалість артистичної  форми і про вплив, який має  література на саму «передову» часть  суспільства.).

Вони, ними, їх, они (5) – займ.; особовий займенник 3 ос. мн.; ( Для того звичайно ставили  за примір списателів чужих – Гомера, Данте, Шекспіра, Гете, - таких списателів, про котрих знали, що вони – «великі», «генії», але не знали докладно,в  чім лежить їх великість, в чім  проявився їх геній. ).

Вплив (2) – іменн.; здатність вносити  певні зміни, втручатися у розвиток чогось, когось, хід подій; (Бувало, зійдеться  нас кількох  гарячих патріотів-ідеалістів і почнемо широку бесіду про літературу, її високі завдання і напрями, високі ідеали,котрі вона має вказувати  чоловікові, про досконалість артистичної  форми і про вплив, який має  література на саму «передову» часть  суспільства.).

Гг

Галицький, -у (3) – прикм.; той, що належить, властивий  Галичині, галичанам; (Чесний автор  мусить бути українець, не галичанин, і, певно, знає галицьку літературу тільки з оповідання, коли може говорити о її самостійнім і нормальнім розвитку.).

Галичанин (2) – іменн.; житель Галичини; (Чесний автор мусить бути українець, не галичанин, і, певно, знає галицьку літературу тільки з оповідання, коли може говорити о  її самостійнім і нормальнім розвитку.).

Гаряче (1) – присл.; сповнений енергії; завзятий, запальний; який виражає пристрасть, сильне неконтрольоване почуття; (Ми балакали голосно і гаряче, спорили  о питаннях побічних та дальших.).

Гарячий, -их, -ший (2) – прикм.; сповнений енергії; завзятий, запальний; який виражає пристрасть, сильне неконтрольоване почуття; (Бувало, зійдеться нас кількох  гарячих  патріотів-ідеалістів і почнемо  широку бесіду про літературу.).

Геній, -ї (2) – іменн.; людина, яка досконало  знає що-небудь, уміє що-небудь робити; ( Для того звичайно ставили за примір списателів чужих – Гомера, Данте, Шекспіра, Гете, - таких списателів, про котрих знали, що вони – «великі», «генії», але не знали докладно,в  чім лежить їх великість, в чім  проявився їх геній. ).

Говорити, говорячи (3) – дієсл.; мати здатність  висловлювати думки, почуття; володіти мовою; (Література вказалася моєму  оку вже не здалека,на висоті, як во дні они, а зблизька, в домашнім, так сказати, уборі, за кулісами,а  її всякі ідеали, величні завдання, артистичні форми, - все то – та й  що говорити!..).

Годитися ,-лися (1) – дієсл.; бути на що-небуть, для чого-небуть придатним; погоджуватися; (Ми балакали голосно і гаряче, спорили  о питаннях побічних та дальших,але, на головне, зо всім годилися, іменно на те, що вплив той огромний і благотворний, що ідеали тоті високі і завдання також  високі.).

Головне (3) – присл.; який перебуває у центрі чого-небуть або є центром чогось; (Ми балакали голосно і гаряче, спорили  о питаннях побічних та дальших,але, на головне, зо всім годилися, іменно на те, що вплив той огромний і благотворний, що ідеали тоті високі і завдання також високі.).

Голосно (1) – присл.; який сильно звучить, добре  чутний; гучний; гомінкий; (Ми балакали голосно і гаряче, спорили о  питаннях побічних та дальших.).

Гранчастий, -е (1) – прикм.; який має грані; (Та й Шевченко – кожний чув у своїй  совісті – якось не підходив сюди, якось не «пасував», мов гранчасте  до круглого. ).

Дд

Давній, -і (1) – прикм.; який давно минув; колишній; який застарів; вікодавній; (Та й давні  приятелі  (бодай деякі, що між  ними лишилися) зовсім уже не потягають  балакати про «височину», - ба, коли часом зайде бесіда о літературі, то сейчас ставлять проти неї , мов  таран-стінолом, проклятуще «Пощо?»  і починають спорити о тім  хіба, чи потрібна література взагалі, чи ні?).

Далекий, -их (1) – прикм.; який знаходиться, відбувається на великій відстані; який перебуває, живе десь далеко; Ми балакали голосно  і гаряче, спорили о питаннях побічних та дальших.).

День, -і (1) – іменн.; частина доби від сходу  до заходу сонця, від ранку до вечора; (Література вказалася моєму оку  вже не здалека,на висоті, як во дні  они, а зблизька, в домашнім, так  сказати, уборі, за кулісами,а її всякі  ідеали, величні завдання, артистичні форми, - все то – та й що говорити!..).