Мовні особливості публіцистики Івана Франка

Деякий, -і (1) – займ.; якась частина, окремі, не всі; (Та й давні приятелі  (бодай  деякі, що між ними лишилися) зовсім уже не потягають балакати про  «височину», - ба, коли часом зайде  бесіда о літературі, то сейчас ставлять проти неї , мов таран-стінолом, проклятуще «Пощо?» і починають спорити  о тім хіба, чи потрібна література взагалі, чи ні?).

Для (4) – прийм.; указує, з якою метою  здійснюється, відбувається що-небуть; ( Для того звичайно ставили за примір списателів чужих – Гомера, Данте, Шекспіра, Гете, - таких списателів, про котрих знали, що вони – «великі», «генії», але не знали докладно,в чім лежить їх великість, в чім проявився їх геній. ).

До (4) –  прийм.; прийменник, що виражає просторові, часові, кількісні, об’єктні, обставинні відношення; (Та й Шевченко – кожний чув у своїй совісті – якось  не підходив сюди, якось не «пасував», мов гранчасте до круглого. ).

Добре (5) – присл.; дуже, вельми; (Тямлю ще дуже добре тоті блаженні часи.).

Доказувати, -ється (2) – дієсл.; закінчувати говорити,розповідати  про щось; доводити щось; ( Підпираючися тими великими іменами,мов кудлами, ми плели несосвітенну тарабарщину  про літературу (так я думаю  нині о тих бесідах), - установляли  і валили «вічні, незмінні, естетичні  правила», - а котрий гарячі ший, то спішив і на примірах власної композиції доказувати правду і незмінність  свіжоухвалених регул.).

Докладно (1) – присл.; ґрунтовно, повно, вичерпно, детально; ( Для того звичайно ставили  за примір списателів чужих – Гомера, Данте, Шекспіра, Гете, - таких списателів, про котрих знали, що вони – «великі», «генії», але не знали докладно,в  чім лежить їх великість, в чім  проявився їх геній. ).

Домашній, -ім (2) – прикм.; який стосується дому; (Література вказалася моєму оку  вже не здалека,на висоті, як во дні  они, а зблизька, в домашнім, так  сказати, уборі, за кулісами,а її всякі  ідеали, величні завдання, артистичні форми, - все то – та й що говорити!..).

Досконалість (3) – іменн.; абстрактний іменник, що позначає повноту позитивних якостей, довершеність; (Бувало, зійдеться нас  кількох  гарячих патріотів-ідеалістів і почнемо широку бесіду про літературу, її високі завдання і напрями, високі ідеали,котрі вона має вказувати  чоловікові, про досконалість артистичної  форми і про вплив, який має  література на саму «передову» часть  суспільства.).

Другий, -ої, -их (2) – числ.; порядковий числівник, відповідний кількісному числівнику два; який надходить, настаєбезпосередньщ  за чим-небудь; наступний; (От я прочитав на початку другої сьогорічної книжки літературної «Правди» статтю, мабуть, статтю програмову редакції (без підпису автора), і – чи повірите? – побачив у ній майже око в око все те, що ми колись-то балакали про літературні «принципи» і «ідеали».).

Дуже (3) – присл.;у великій мірі, надзвичайно;  (Тямлю ще дуже добре тоті блаженні часи.).

Думати, -ю (5) – дієсл.; розмірковувати над  чимось; мислити; ( Підпираючися тими великими іменами,мов кудлами, ми плели несосвітенну тарабарщину про літературу (так  я думаю нині о тих бесідах), - установляли і валили «вічні, незмінні, естетичні правила», - а котрий гарячі ший, то спішив і на примірах власної  композиції доказувати правду і незмінність  свіжоухвалених регул.). 

Ее

Естетика, -и (1) – іменн.; наука про мистецтво, про форми прекрасного в художній творчості, у природі та суспільстві; краса, художність чого-небудь; (Погляди  змінилися, незмінні і вічні закони естетики розслизлися, мов сніг на сонці.).

Естетичний, -і (2) – прикм.; пов'язаний із створенням прекрасного в мистецтві та житті; викликаний прекрасним у житті чи мистецтві; ( Підпираючися тими великими іменами,мов кудлами, ми плели несосвітенну тарабарщину про літературу (так  я думаю нині о тих бесідах), - установляли і валили «вічні, незмінні, естетичні правила», - а котрий гарячі ший, то спішив і на примірах власної  композиції доказувати правду і незмінність  свіжоухвалених регул.). 
 

Жж

Ж (2) –  спол.; уживається для приєднання речення, що доповнює, пояснює, розкриває зміст  першого речення; (То що ж, - блаженні ті часи минули, пропали!). 

Зз

За (3) –  прийм.; прийменник, що може виражати просторові,часові,причинові, обставинні (способу дії), кількісні, об’єктні, означальні смислові відношення; (Правда, говорячи о таких високих  матеріях, ми, крім Шевченка, не здибали  нікого, кого могли узяти за примір.).

Завдання (3) – іменн.; те, що хочуть досягти  у своїй діяльності, роботі; запланований обсяг роботи; (Бувало, зійдеться  нас кількох  гарячих патріотів-ідеалістів і почнемо широку бесіду про літературу, її високі завдання і напрями, високі ідеали,котрі вона має вказувати  чоловікові, про досконалість артистичної  форми і про вплив, який має  література на саму «передову» часть  суспільства.).

Закон, -и (2) – іменн.; правила в якій-небудь сфері діяльності людини; (Погляди  змінилися, незмінні і вічні закони естетики розслизлися, мов сніг на сонці.).

Зблизька (1) – присл.; з невеликої віддалі, близько; (Література вказалася моєму  оку вже не здалека,на висоті, як во дні они, а зблизька, в домашнім, так сказати, уборі, за кулісами,а  її всякі ідеали, величні завдання, артистичні форми, - все то – та й  що говорити!..).

Звичайно (1) – присл.; як заведено; як звичайно; ( Для того звичайно ставили за примір списателів чужих – Гомера, Данте, Шекспіра, Гете, - таких списателів, про котрих знали, що вони – «великі», «генії», але не знали докладно,в  чім лежить їх великість, в чім  проявився їх геній. ).

Згадувати, -в (2) – дієсл.; відтворювати в пам’яті, свідомості події, обставини, образи минулого; відновлювати уявлення про кого-небудь, що-небудь; (Я б і не згадував тепер  о тих часах, коли б не одно.).

Здалека (1) – присл.; з далекої відстані; з віддаленої місцевості; (Література вказалася моєму оку вже не здалека,на висоті, як во дні они, а  зблизька, в домашнім, так сказати, уборі, за кулісами,а її всякі ідеали, величні завдання, артистичні форми, - все то – та й що говорити!..).

Здибати, -ли (1) – дієсл.; зустрічати кого-небудь, ідучи або прийшовши кудись; знаходити  щось, натрапляти на що-небудь; (Правда, говорячи о таких високих матеріях, ми, крім Шевченка, не здибали нікого, кого могли узяти за примір.).

Змінити, -ся, -лися (4) – дієсл.; робити іншим, інакшим; перетворювати що-небудь на щось інше; (Погляди змінилися, незмінні і вічні закони естетики розслизлися, мов сніг на сонці.).

Знати, -ли, -є (3) – дієсл.; мати якісь дані, відомості про кого-, що-небудь; ( Для того звичайно ставили за примір списателів чужих – Гомера, Данте, Шекспіра, Гете, - таких списателів, про котрих знали, що вони – «великі», «генії», але не знали докладно,в  чім лежить їх великість, в чім  проявився їх геній. ).

Зовсім (1) – присл.; повністю, цілком (Та й  давні приятелі  (бодай деякі, що між ними лишилися) зовсім уже  не потягають балакати про «височину», - ба, коли часом зайде бесіда о  літературі, то сейчас ставлять проти  неї , мов таран-стінолом, проклятуще «Пощо?» і починають спорити  о тім хіба, чи потрібна література взагалі, чи ні?).

Золото (1) – іменн.; благородний метал  жовтого кольору; (Ах, се були часи святої благонаміреності та патріотичних поривів, часи молоді, коли все блискуче було золото, все римоване – поезія, все  надуте – велич і повага.). 

Іі

І (36) –  спол.; уживається для поєднання  двох рівноправних синтаксичних одиниць (однорідних членів речення; цілих речень; речень або членів речень із зіставно-протиставним зв’язком); (Ми балакали голосно і  гаряче, спорили о питаннях побічних та дальших.).

Ідеал, -и (4) – іменн.; уявлення про найвищу  досконалість, що, як взірець, норма  і найвища мета, визначає певний спосіб і характер дії людини чи суспільного класу; (Бувало, зійдеться  нас кількох  гарячих патріотів-ідеалістів і почнемо широку бесіду про літературу, її високі завдання і напрями, високі ідеали,котрі вона має вказувати чоловікові, про досконалість артистичної форми і про вплив, який має література на саму «передову» часть суспільства.).

Ідеаліст, -ів (1) – іменн.; людини, яка здатна безкорисливо служити у будь-якій справі, не шукає для себе ніяких переваг чи вигод у чому-небудь; (Бувало, зійдеться нас кількох  гарячих патріотів-ідеалістів і  почнемо широку бесіду про літературу.).

Ім’я, -ми (2) – іменн.; особиста назва людини, що дається їй після народження; ( Підпираючися тими великими іменами, мов кудлами, ми плели несосвітенну тарабарщину про літературу (так  я думаю нині о тих бесідах), - установляли і валили «вічні, незмінні, естетичні правила», - а котрий гарячі ший, то спішив і на примірах власної композиції доказувати правду і незмінність свіжоухвалених регул.). 

Йй

Й (6) –  спол.; уживається для поєднання  двох рівноправних синтаксичних одиниць (однорідних членів речення; цілих речень; речень або членів речень із зіставно-протиставним зв’язком); (Та й Шевченко – кожний чув у своїй совісті – якось  не підходив сюди, якось не «пасував», мов гранчасте до круглого. ).

Кк

Кілька, -ох (1) – числ.; невизначена мала кількість; (Бувало, зійдеться нас кількох  гарячих патріотів-ідеалістів і  почнемо широку бесіду про літературу.).

Книжка, -и (4) – іменн.; друковане видання, у вигляді зброшурованих, переплетених в одне ціле аркушів з яким-небудь текстом; (От я прочитав на початку  другої сьогорічної книжки літературної «Правди» статтю, мабуть, статтю програмову редакції (без підпису автора), і  – чи повірите? – побачив у  ній майже око в око все  те, що ми колись-то балакали про літературні  «принципи» і «ідеали».).

Кожний (3) – займ.; один з усіх, взятий окремо; всякий; (Та й Шевченко – кожний чув  у своїй совісті – якось  не підходив сюди, якось не «пасував», мов гранчасте до круглого. ).

Коли (9) – спол.; сполучне слово, що виражає  часові відношення; (Ах, се були часи святої благонаміреності та патріотичних поривів, часи молоді, коли все блискуче було золото,все римоване – поезія, все  надуте – велич і повага.).

Колись-то (1) – присл.; у який-небудь час  у минулому; (От я прочитав на початку  другої сьогорічної книжки літературної «Правди» статтю, мабуть, статтю програмову редакції (без підпису автора), і  – чи повірите? – побачив у  ній майже око в око все  те, що ми колись-то балакали про літературні  «принципи» і «ідеали».).

Композиція, -ї (2) – іменн.; будова, структура, взаємний зв'язок складових частин художнього або музичного твору, картини  тощо; ( Підпираючися тими великими іменами,мов  кудлами, ми плели несосвітенну тарабарщину  про літературу (так я думаю  нині о тих бесідах), - установляли  і валили «вічні, незмінні, естетичні  правила», - а котрий гарячі ший, то спішив і на примірах власної композиції доказувати правду і незмінність  свіжоухвалених регул.).

Короткий, -ім, (1) – прикм.; який триває недовго, короткочасний; (Правда, як страшно  часи змінилися, хоть і в якім короткім часі!..).

Котрий, -і, -их (3) – займ.; уживається для  приєднання підрядних речень або  допустових конструкцій; (Бувало, зійдеться  нас кількох  гарячих патріотів-ідеалістів і почнемо широку бесіду про літературу, її високі завдання і напрями, високі ідеали,котрі вона має вказувати  чоловікові, про досконалість атистичної форми і про вплив, який має  література на саму «передову» часть  суспільства.).

Крім (3) –прийм. ; за винятком когось, чого-небудь; окрім; (Правда, говорячи о таких  високих матеріях, ми, крім Шевченка, не здибали нікого, кого б могли  узяти за примір.).

Круглий, -ого(1) – прикм.; який має форму  круга, кулі, циліндра тощо або формою нагадує їх; (Та й Шевченко – кожний чув у своїй совісті – якось  не підходив сюди, якось не «пасував», мов гранчасте до круглого. ).

Куліси, -ми (1) – іменн.; частина театральної  декорації, що розміщуються з боків  сцени, лаштунки; (Література вказалася  моєму оку вже не здалека,на висоті, як во дні они, а зблизька, в домашнім, так сказати, убогі, за кулісами,а  її всякі ідеали, величні завдання, артистичні форми, - все то – та й  що говорити!..). 

Лл

Лежати, -ить (1) – дієсл.; проявлятися, бути видимим, помітним ( Для того звичайно ставили  за примір списателів чужих – Гомера, Данте, Шекспіра, Гете, - таких списателів, про котрих знали, що вони – «великі», «генії», але не знали докладно,в  чім лежить їх великість, в чім  проявився їх геній. ).

Лишати, -лися (1) – дієсл.; зберігати для  чогось, в якомусь стані, не порушувати; (Та й давні приятелі  (бодай  деякі, що між ними лишилися) зовсім уже не потягають балакати про  «височину», - ба, коли часом зайде  бесіда о літературі, то сейчас ставлять проти неї , мов таран-стінолом, проклятуще «Пощо?» і починають спорити  о тім хіба, чи потрібна література взагалі, чи ні?).