Розвиток самостійності учнів за допомогою ІКТ

Дистанційний курс – це не повний підручник. Він поділяється на теми, що включають в себе як змістовну частину, так і методичну.

Таким чином, обсяг кожної теми (точніше, її текстової частини) складає 4 – 5 стандартних сторінок, а обсяг текстової частини всього курсу від до 100 сторінок. Цей параметр повинен дотримуватися дуже чітко, оскільки дистанційний курс . це те, що учень буде бачити на моніторі, а читати довгі тексти з монітора . справа дуже стомлива.

2.4.4 Структурування навчального матеріалу

Кожна тема повинна бути логічно завершеною. Навіть якщо якийсь зміст неможливо вмістити в одну тему, розділяти його треба так, щоб підтеми були логічно обґрунтовані і їм можна було б дати свій заголовок.

Кожна тема повинна містити приблизно рівну кількість нових дидактичних одиниць, чим забезпечується рівномірність завантаження учня протягом навчального періоду.

Теми можуть блокуватися в модулі (розділи). Але таких модулів, у силу технологічних особливостей ДН, розподілу поточних і рубіжних контролів, дискусій, письмових робіт тощо, повинно бути не більше 2 – 8, в залежності від категорії курсу.

2.4.5. Проектування контрольного блоку

Вся контрольна підсистема курсу проектується таким чином, щоб кожна тема була педагогічно і методично завершеною, тобто щоб учень пройшов через повний цикл процесу засвоєння . від первинного сприйняття змісту до закріплення і застосування засвоєної інформації в моделях реальної практики.

Визначений контрольний захід проводиться по кожній темі. Деякі з них визначаються саме як контрольні заходи: поточні, рубіжні і підсумкові контролі, деякі, несучи на собі контрольну функцію, визначаються в інших жанрах: участь у дискусіях, написанні письмових робіт тощо.

Поточний контроль. Майже кожна тема супроводжується питаннями чи тестами, що допомагають учню повніше вивчити матеріал і оцінити ступінь його освоєння. Але кількість поточних контролів не збігається з кількістю тем, тому що частина з них заміняється дискусіями і рубіжним контролем [10].

Найбільш популярними й адекватними для поточного контролю є такі форми:

   тести;

   відкриті питання;

   різноманітні задачі і завдання, у тому числі робота з джерелами.

Відкриті питання являють собою серії з 3 - 5 питань відкритого характеру (тобто таких, що дозволяють учню відносно вільно сформулювати відповідь), що охоплюють зміст теми. Вони частіше використовуються там, де учень повинен продемонструвати розуміння змісту.

Обов’язково повинні бути представлені критерії оцінки відповідей (на відкриті питання), наприклад:

   У відповіді мінімум три повних пропозиції.

   Своєчасність подання (як зазначено в інструкції).

   Повнота відповіді.

   Відповідь супроводжується прикладами (мінімум 1 приклад).

З тестами простіше, там оцінка більш формалізована (за співвідношенням кількості правильних і неправильних варіантів).

Рубіжний контроль. Як правило, рубіжний контроль охоплює зміст великого розділу (декількох тем) чи першої половини курсу. Кількість рубежів визначається навчальним планом, вид рубіжного контролю визначає викладач за узгодженням з методичною службою ДН. Це може бути тест, контрольне есе, проблемна ситуація, мікропроект.

Контрольне есе – досить ефективний метод контролю, який застосовується не тільки на рубежі, але і як підсумковий іспит. Завдання на контрольний твір може бути сформульоване у вигляді теми-питання, теми-інструкції, взаємозалежних питань-тез, які варто розкрити.

Дуже ефективним засобом контролю є мікропроект – учню даються деякі вихідні дані (параметри, алгоритми, цілі тощо.), за якими він повинен щось спроектувати . технологію, процедуру, об’єкт. Виконаний проект звичайно містить у собі сам проект і його опис, обсяг рубіжного мікропроекту : 3 – 4 сторінки, підсумкового:7 – 8.

Підсумковий контроль. Проводиться по закінченні курсу, його зміст охоплює весь курс (чи, щонайменше, вузлові аспекти курсу).

Найбільш розповсюджені методи підсумкового контролю в ДН:

    тестування;

    контрольне есе;

    груповий чи індивідуальний проект.

Підсумковий контроль може бути з одним обмеженням – він ніяким чином не повинен допускати переказ або відтворення (навіть «творчий») текстів лекцій чи підручників. Але в підсумковому контролі кращими є не тестові методи.

2.4.6. Використання тестів у дистанційному навчанні.

У технологіях дистанційного навчання саме тестування розроблене найбільш повно і чітко.

В даний час використовується досить багато варіантів тестів [18]. Їх можна розбити на кілька груп.

Перша група – тести з вибором відповіді, їхні різновиди:

Тести впізнання. Це завдання, що вимагають альтернативної відповіді: «згодний» чи «незгодний», «так» чи «ні» тощо.

Тести розрізнення. Містять варіанти відповідей, з яких треба вибрати один чи декілька.

Тести співвіднесення. У них пропонується знайти загальне чи відмінне в об’єктах, співвідносячи їх по властивостях, параметрах, класах тощо.

Тести-задачі. Дається умова задачі, потрібні дані і варіанти відповідей у цифровій чи буквеній формі. Учню потрібно вибрати правильний варіант.

Тестові завдання можуть бути представлені в різних формах:словесній, графічній, табличній, символічній тощо.

Усі ці тести розраховані на перевірку знань-представлень і, зокрема, розуміння матеріалу (тобто відповідають І рівню засвоєння). Такі тести найбільшою мірою підходять для поточного контролю, а також для самоконтролю.

Друга група тестів не містить еталонів (варіантів відповідей).

Тести-підстановки. У таких завданнях, що подаються також у різноманітних формах, пропущені деякі складові – слова, елементи схем, графіків тощо. Учень повинен заповнити пропуски.

Конструктивні тести не містять підказок і варіантів відповідей. Вони вимагають від учня самостійного конструювання відповіді: написання формули, формулювання властивостей, операційної послідовності, виконання схеми тощо.

Тести-процеси. Вони призначаються для перевірки підготовленості учнів до розробки змісту і послідовності різних процесів.

Якщо під час поточного контролю застосовують тести одного типу, то при рубіжному і, особливо, підсумковому тести різних типів комбінують. Тим самим підсумковий тест може перевірити ступінь засвоєння на всіх рівнях, заданих цілями.

Обсяг тестів поточного контролю звичайно не перевищує 5 – 6 питань, рубіжного:10 – 15, підсумкового:25 – 50. При визначенні кількості питань до уваги приймаються цілі, обсяг і складність курсу, ступінь його абстракції, складність самих питань.

2.4.7 Візуалізація інформації

Мета дистанційного уроку – привернення та підтримка уваги учнів. Привернути і підтримати її можна різними способами, кожний з них по-своєму важливий, але суть їх одна – ефективна передача інформації (рис. 3.1).

(Рис. 3.1) Приклад стилізації інформації

Основні правила створення демонстративних засобів навчання:

1.        Спрощення. Складні і технічні деталі розглянутої теми втрачають ефективність і відштовхують слухачів. Необхідно скорочувати кількість слів, підкреслювати ідею картинкою – вона ефективніша слів.

2.        Не більше трьох кривих на графіку. Одна або дві . ще краще.

3.        Використання кольорів. Ключові моменти необхідно виділяти кольорами, що привертають увагу. Принаймні два кольори, але не більше трьох. Прискорення навчання, запам’ятовування і згадування складає від 55 до 78%. Колір поліпшує розуміння до 73%.

4.        Перетворення цифр в секторні діаграми, гістограми і графіки. Люди сприймають основний пункт діаграми або графіка приблизно за п’ять секунд. Вони ніколи не усвідомлюють головну думку, дивлячись на сторінку, повну цифр, тим більше не зможуть запам’ятати їх.

Гістограми (горизонтальні або вертикальні) гарні для демонстрації порівнянь.

Секторні діаграми гарні для демонстрації відносин частини до цілого. Графіки зручні для демонстрації змін і тенденцій у часі.

Діаграми – гарний спосіб показати складні структури або ідеї.

5.        Найгіршим у світі демонстраційним засобом є сполучення чорного і білого кольорів машинописної сторінки.

6.        Справжні предмети – це найкращий демонстраційний засіб.

Висновок до ІІ розділу

За результатами порівняльного аналізу програмно-інструментальних платформ дистанційного навчання середовище MOODLE виявляється найзручнішим для організації позаурочної самостійної роботи з вивчення інформаційних технологій математичного призначення у формі дистанційного факультативу.

У дистанційному навчанні, через специфіку учнів і їх різної мотиваційної системи, головним критерієм оцінки засвоєння курсу є не здатність учня відтворити лекційний текст (чи текст підручника). У ДН головне . показати, як отримані знання можуть бути реалізовані на практиці. Тому курси повинні розроблятися таким чином, щоб учень не стільки запам’ятав і відтворив інформацію, скільки пов’язав її з реальними життєвими, професійними ситуаціями. У ДН основною змістовно-організаційною одиницею стає тема. Якщо в традиційних формах організації навчання тема – це частина змісту, то в ДН це і фрагмент змісту курсу, і аналог заняття

Впровадження у практику навчання старшокласників спеціалізованих профільних курсів дистанційного навчання дозволить вирішити певні проблеми профільного навчання, урізноманітнити його напрямки Відповідно до профорієнтаційних інтересів учнів, надати учням можливість більш чіткої професійної орієнтації та підготовки до вступу у відповідний вищий навчальний заклад.

Розділ ІІІ Розробка дистанційного курсу «Об’єктно-орієнтоване моделювання в Alice»

3.1. Загальні методичні засади курсу

Курс розроблений на основі посібника «Об’єктно-орієнтоване моделювання в Alice. Частина 1» / О. І. Теплицький, В.А.Кузьмова; за науковою редакцією академіка НАПН України М. І. Жалдака. –К.: НПУ імені М. П. Драгоманова.

Мета: вивчення основ об’єктно-орієнтованого моделювання в рамках шкільного факультативу засобами мови програмування Alice.

Організаційні форми: дистанційний факультатив.

Методи: робота з навчальними ресурсами у СДН, розв’язування задач у середовищі програмування Alice.

Засоби:

Інструментальні засоби: СДН MOODLE, мова програмування Alice 3.

Дидактичні засоби: конспекти дистанційних уроків, завдання для практичного виконання, тестові завдання, творчі завдання.

Методичні засоби: інструктивно-методичні матеріали, критерії оцінювання.

3.1.1. Ціль і задачі курсу

Навчити учнів:

Будувати інформаційні моделі об’єктів і процесів з різних предметних областей (фізика, математика, біологія тощо.);

розроблювати комп’ютерні моделі за допомогою мови програмування Alice: маніпулювати 3D-об’єктами (рухати, обертати, міняти колір тощо) і створювати програми, що генерують анімацію у віртуальних світах;

проводити комп’ютерний експеримент, тобто дослідження створених комп’ютерних моделей.

3.1.2. Зміст курсу

Основна методична установка курсу – навчання школярів навичкам індивідуальної роботи для практичного створення комп'ютерних програм на основі об'єктно-орієнтованого моделювання.

Основний тип занять – практикум. Завдання курсу виконуються за допомогою персонального комп'ютера та необхідних програмних засобів.

Одиницею навчального процесу є модуль. Кожний модуль охоплює вивчення окремої інформаційної технології або її частини.

Вивчення нового матеріалу носить супроводжуючий характер. Учні вивчають його з метою створення запланованого продукту.

Регулярне повторення сприяє закріпленню засвоєного матеріалу. Повернення до раніше вивчених тем і використання їх при вивченні нових, сприяють усуненню дуже поширеного недоліку, – формалізму в знаннях учнів – і формують науковий світогляд учнів.

Кожний модуль складається з конспекту уроку, практичного завдання та контролю знань у вигляді тестових завдань та контрольних питань. Виконання тесових завдань сприяє швидкій мобілізації переключення уваги на осмислення матеріалу певної теми. Крім того, така діяльність веде до закріплення знань і слугує регулярним індикатором успішності освітнього процесу.

3.1.3. Програма курсу

Загальна кількість годин – 40 (по 2 години на тиждень).

Таблиця 3.1

Програма курсу