Розвиток самостійності учнів за допомогою ІКТ

Експертиза. Використовується для експертної оцінки дій учнів під час педагогічних, пізнавальних, ділових ігор; при аналізі рефератів, виконання дослідів, рішення різних задач, подолання конфліктних ситуацій.

Виконання вправ, рішення задач. Основна мета – формування умінь при вивченні конкретних дисциплін. При виконанні вправ учні повинні насамперед зрозуміти їх сутність, потім вибрати оптимальні шляхи своїх дій і, нарешті, пояснити і довести їх правильність або правомірність.

Проведення дослідів. Вивчення деяких дисциплін передбачає проведення дослідів у лабораторних умовах.

Навчальні дослідження. До навчальних досліджень відносяться наукові роботи, реферати, проекти. Виконання учбово-дослідницької роботи учнів жадає від них високого ступеня самостійності і пізнавальної активності.

Конструювання й моделювання та навчальне проектування. Планування явних цілей за їхньою пріоритетністю, передбачення умов та обмежень їхньої реалізації, контроль процесу й результатів за рахунок точного планування цілей, розроблення системи проміжних (часткових) цілей і завдань за етапами діяльності.

1.3. Інноваційні засоби комп'ютеризації самостійної роботи

На сьогодні актуальною є проблема раціональної організації самостійної роботи на основі застосування комп'ютера, яка пов'язана з оптимальним вибором способів застосування комп'ютера, які допомагають при організації самостійної роботи учнів досягти максимально можливих результатів навчання за певний час при мінімальних витратах сил і часу учнів і викладачів [11].

Існує необхідність виділити нову форму застосування комп'ютера, тому що він широко використовується як засіб доступу до глобальної мережі Інтернет. Цю форму можна позначити як провайдер.

Таким чином, виділяють наступні форми застосування комп'ютера при організації самостійної роботи учнів: репетитор, квазівикладач, інструментальний засіб, провайдер.

При використанні комп'ютера в формі репетитора кожна дія учня перебуває під контролем комп'ютерної програми. Такі системи отримали назву адаптивних гіпермедіа систем.

Коли комп'ютер забезпечує проходження учнями окремого етапу заняття, тобто здійснює одну з функцій: оцінка поточного рівня знань, піднесені нового матеріалу, вироблення одного або кількох практичних умінь, контроль знань і практичних умінь тощо, мова йде про використання комп'ютера в формі квазівикладача.

Комп'ютер-провайдер забезпечує доступ до практично необмеженого обсягу інформації, дає можливість проведення її самостійного пошуку, відбору і сортування. Комп'ютер є також засобом комунікації в режимі on-line і off-linе.

В даний час існує тенденція переходу від управління навчальною діяльністю викладачем до самоврядування в процесі навчання на основі застосування дистанційного навчання.

1.4. Типи та моделі дистанційного навчання

На сьогодні існує кілька десятків класифікацій типів та моделей дистанційної освіти і навчання. Відповідно до генезису дистанційного навчання виділяють такі типи: кореспондентське навчання, зовнішнє навчання, подовжене навчання та відкрите навчання [5].

Кореспондентське. Для самонавчання використовуються автономні матеріали (переважно друковані), а для встановлення контакту з навчальними центрами використовуються переважно поштові служби або телефон.

Термін «зовнішнє навчання» застосовується до навчання, що здійснюється поза основною територією навчального закладу, наприклад, в аудиторії, що перебуває за межами кампусу, передбачає розмаїтість засобів доставляння матеріалів, включаючи комп’ютерні конференції.

Термін «подовжене навчання» звичайно відноситься до курсів, в яких не застосовується система заліків (кредитів).

Відкрите навчання – сучасна форма навчання, спрямована на отримання якісних знань у поєднанні з більш повним розвитком особистості і незалежності, творчості, ініціативності, інтелігентності тощо).

Педагогічна доктрина відкритого навчання в центрі ставить надання учням можливості вибору

– місця навчання:вдома, на робочому місці, у навчальному закладі;

– темпу навчання – із чітко заданим темпом або без чіткої структури;

– моментів початку та завершення навчання;

механізмів підтримки – допомога тьюторів на вимогу, аудіоконференції.

Н. В. Морзе пропонує класифікацію моделей дистанційного навчання за ступенем дистанційності [12], зазначаючи при цьому, що навчання, в якому застосовуються технології і ресурси Інтернету може бути:

повністю дистанційним з використанням електронної пошти, чатів, відеозв’язку;

очно-дистанційним, коли частина очних занять у класі є порівняною з кількістю занять, що проводяться вчителем дистанційно;

доповнювати очну форму з окремими параметрами, наприклад, вчитель проводить заняття з учнями в очній формі, але при цьому використовуються матеріали з мережі Інтернет – так звана Інтернет-освіта.

Дещо іншу класифікацію пропонують Є. С. Полат [15] та В. В. Олійник [14]. На їхню думку найважливішими технологіями дистанційного навчання є: ТV-технологія, кейс-технологія, мережна та змішана технології.

ТV-технологія (в інших джерелах трансляційна модель) передбачає застосування у процесі навчання різних систем телебачення (кабельне, супутникове. Мережне тощо.) та спеціальних освітніх програм.

Кейс-технологія дистанційного навчання дістала свою назву через комплект засобів навчання, який розміщено у кейсі і надається суб’єкту навчання з моменту його зарахування на курс.

Кейс-комплект, як правило, містить: навчальну програму, список літератури (основної, додаткової, факультативної), методичні вказівки з вивчення курсу, навчально-практичні посібники (опорний конспект, план-конспект лекцій), тести (вхідні, проміжні, ідентифікаційні та підсумкові) аудіо- та відеоматеріали, комп’ютерні навчальні програми у звичайному чи у мультимедійному варіантах, робочі зошити та рекомендації з організації самостійної роботи учня і план-графік його самостійної роботи.

Мережна технологія дистанційного навчання (рис. 1.1) на сьогодні є педагогічною технологією високого рівня. Її основним принципом є застосування у навчанні телекомунікаційних мереж, у тому числі й Інтернет, найсучасніших інформаційних технологій подання, відображення, корекції, оновлення та зберігання навчальних матеріалів.

Мережне навчання пропонується використовувати у тих випадках, коли виникають перешкоди отримання якісної освіти шляхом очного навчання (для дітей з фізичними вадами, для дітей із віддалених населених пунктів або сіл), для ліквідації пропусків у знаннях, а також для поглиблення знань з того чи іншого предмету (для обдарованих дітей). У такому разі створюються спеціальні, автономні курси дистанційного навчання з окремих навчальних предметів, розділів чи тем програми або ж віртуальні школи та університети.

Реальне впровадження мережного навчання вимагає значних організаційних зусиль, відповідних інтелектуальних ресурсів, матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Рис.1.1 Мережні інформаційно-комунікаційні технології

Органічне та педагогічно обґрунтоване поєднання елементів різних технологій дистанційного та денного навчання передбачається в змішаних технологіях дистанційного навчання. Накопичений досвід вітчизняних та світових тьюторів показує, що дана модель є найбільш перспективною на всіх рівнях впровадження дистанційної освіти.

Впровадження у практику навчання старшокласників спеціалізованих профільних курсів дистанційного навчання дозволить вирішити певні проблеми профільного навчання, урізноманітнити його напрямки Відповідно до профорієнтаційних інтересів учнів, надати учням можливість більш чіткої професійної орієнтації та підготовки до вступу у відповідний вищий навчальний заклад.

Крім того, інтеграція дистанційного та денного навчання досить перспективна і в умовах навчання за індивідуальними програмами. Пропонується частину навчального матеріалу, який не потребує значних інтелектуальних зусиль для його засвоєння, перенести на вивчення за дистанційною формою. Така заміна могла б не просто значно розвантажити денний час учня, а й створити умови для продуктивної самостійної творчої діяльності, забезпечуючи при цьому гармонійний інтелектуальний розвиток учня-старшокласника та досягнення однієї з основних цілей сучасної освіти – формування умінь працювати з інформаційними ресурсами.

Кожна із зазначених моделей специфічна і вибір тієї чи іншої моделі обумовлюється перш за все конкретними дидактичними задачами, які ставить перед собою вчитель при організації дистанційного навчання [1]. Реалізація цих задач у значній мірі залежить від обґрунтованого вибору платформи дистанційного навчання.

1.5. Особливості навчання школярів за дистанційною
формою навчання

У більшості випадків, дистанційне навчання школярів повинно розглядатися як додаткове до традиційного класно-урочного навчання. Так, елементи дистанційного навчання можуть стати незамінними для таких груп учнів:

- учням сільських шкіл для отримання якісної освіти;

- обдарованим дітям для поглиблення знань, перевірки ступеня самореалізації під час участі в олімпіадах різного рівня, для виконання робіт МАН на високому науковому рівні;

- учням випускних класів для підготовки до складання зовнішнього незалежного тестування;

- невстигаючим дітям для формування інтересу до навчання чи його поновлення, підвищення якості навчання;

- учням, які з різних причин пропускали заняття (активісти, спортсмени) для усунення прогалин у знаннях.

- учням різних класів для самореалізації, загального розвитку та систематизації знань, уникнення прогалин у знаннях через непередбачувані обставини (наприклад, карантин).

А для дітей з індивідуальними особливостями, через які вони не можуть відвідувати школу (фізичні вади, перебування у лікарнях, колоніях тощо), дистанційне навчання за умов створення відповідних інфраструктур може стати основною і єдиною формою одержання середньої освіти.

Дистанційне навчання знімає багато психологічних проблем, пов'язаних із комунікабельністю школярів, дозволяє їм бути більш відвертими. Можливість попрацювати над своєю думкою допомагає учням усувати огріхи усного спілкування.

Н. В. Морзе визначає типи дистанційного навчання, які відрізняються між собою за ступенем дистанційності, індивідуалізації і продуктивності [12]:

    Школа – Інтернет;

    Школа – Інтернет – Школа;

    Учень – Інтернет – Учитель;

    Учень – Інтернет – Центр;

    Учень – Інтернет –...

Як зазначає В. В. Сташенко, «навчальний процес при дистанційному навчанні містить у собі всі основні форми традиційної організації освітнього процесу та поєднує дослідницьку і самостійну роботу учнів, при цьому реалізація цих форм значно змінюється» [16].

Вирішуючи одну із задач сучасної освіти, застосування дистанційних форм навчання урізноманітнює види й форми навчальної діяльності школярів. Складовими навчальної діяльності дистанційного учня є:

    пізнавально-продуктивна діяльність;

    комунікативна діяльність;

   методологічно-змістова діяльність;

    психолого-виховна діяльність;

    технічна діяльність.

Пізнавально-продуктивна діяльність учнів реалізується у таких формах, як дистанційні творчі олімпіади, проекти і курси. Основною метою такої діяльності в дистанційному навчанні є набуття і розвиток учнями умінь створювати творчий продукт з використанням засобів телекомунікації.

Комунікативна діяльність учнів під час дистанційного навчання передбачає винесення творчого продукту, створеного у результаті пізнавально-продуктивної діяльності, на обговорення в електронні конференції та дискусійні чати. Форми організації комунікативної діяльності поділяються на: асинхронні (електронна пошта, телеконференція, форум, дошка оголошень, гостьова книга) і синхронні (чат-уроки і чат-конференції у режимі реального часу).

Методологічно-змістова діяльність учнів передбачає суттєве збільшення самостійного правління учнями пізнавально-продуктивною діяльністю, розвиток у них умінь, спрямованих на самоуправління своєю навчальною діяльністю.

Психолого-виховна діяльність учнів полягає у вихованні особистісних умінь для підсилення самостійності учня у дистанційному навчальному процесі:

   уміння бути здатним до самоосвіти, людиною, яка може вчасно реагувати на стрімкі зміни в соціальній та технічній областях життя;

   цілеспрямованість, самодисципліна і наполегливість;

   позитивне ставлення до навчання за дистанційною формою тощо.

   Технічна діяльність полягає у набутті специфічних знань, умінь та навичок.

Висновки до І розділу

На сучасному етапі розвитку освітніх технологій організація позаурочної самостійної роботи з інформатики із залученням мережних інформаційно-комунікаційних технологій повинна включати елементи одного з видів комп’ютерної технології навчання, а саме дистанційного, електронного чи мобільного, які поступово набувають поширення у вітчизняній системі освіти.

Визначальною особливістю сучасних систем дистанційного навчання є те, що за відповідного методичного забезпечення вони стають динамічними навчальними середовищами, що можуть бути використані для підтримки різних форм організації навчання. Перспективним є інтеграція традиційних та інноваційних педагогічних технологій, зокрема, через застосування засобів дистанційного навчання у  шкільній класно-урочній формі організації навчального процесу. А для дітей з індивідуальними особливостями, через які вони не можуть відвідувати школу (фізичні вади, перебування у лікарнях, колоніях тощо), дистанційне навчання за умов створення відповідних інфраструктур може стати основною і єдиною формою одержання середньої освіти.