Розвиток та регулювання соціально-трудових відносин на основі зарубіжного досвіду

     2.2.  Тенденції розвитку соціально-трудових відносин в Україні

 

     Оцінка  стану соціально-трудових відносин України відіграє важливу роль у  розробці шляхів і стратегій розвитку соціально-окономічного становища  країни загалом. Рівень розвитку даних  відносин показує державі, як краще використовувати трудовий потенціал і куди потрібно інвестувати кошти, щоб досягти ефективного виробництва і високого рівня якості життя населення. 

     Так, для адекватного аналізу СТВ  необхідно дослідити такі показники, як рівень безробіття і зайнятості населення, соціально-демографічні та міграційні процеси, рівень заробітної плати, кількість трудових спорів, стан безпеки і умов праці.

     Отже, важливим елементом у дослідженні  стану СТВ є ринок праці, і  пов’язана з ним демографічна ситуація, яка визначає кількісний та структурний склад на даному ринку, і має важливий вплив на процес відтворення робочої сили, тому це дає підстави детально і критично проаналізувати ситуацію, яка склалася в Україні. Оцінити та проаналізувати міграційну ситуацію в державі та з’ясувати причини, які спричиняють ці явища (табл.2.2).

     Виходячи  з даних табл. 2.2  у 1998 р. загальна кількість наявного населення України складала 50370,8 тис. осіб, при цьому за останні 12 років (станом на 2010 рік) чисельність скоротилася на 4407,9 тис. осіб, або на 8,7% .  

     Таблиця 2.2

       Загальні показники природного  відтворення населення України  у 1998-2010 рр.

     

Роки	Кількість наявного населення	Кількість постійного населення	Кількість народжених	Кількість померлих	Природний приріст  населення	Міграція населення  між Україною та іншими державами  приріст                (- скорочення) населення
Всього, тисяч осіб
1998	50370,8	49973,5	419,2	719,9	-300,7	-152,0
1999	49918,1	49544,8	389,2	739,2	-350,0	-138,3
2000	49429,8	49115,0	385,1	758,1	-373,0	-133,6
2001	48923,2	48663,6	376,4	745,9	-369,5	-152,2
2002	48457,1	48240,9	390,7	754,9	-364,2	-33,8
2003	48003,5	47823,1	408,6	765,4	-356,8	-24,2
2004	47622,4	47442,1	427,3	761,3	-334,0	-7,6
2005	47280,8	47100,5	426,1	782,0	-355,9	4,6
2006	46929,5	46749,2	460,4	758,1	-297,7	14,2
2007	46646,0	46465,7	472,7	762,9	-290,2	16,8
2008	46372,7	46192,3	510,6	754,5	-243,9	14,9
2009	46143,7	45963,4	512,5	706,7	-194,2	13,4
2010	45962,9	45782,6	497,6	698,2	-200,5	16,1

 

     Досить  загостреною є проблема народжуваності в Україні. Хоча в останні роки, починаючи з 2008 р. спостерігаються найвищі показники народжуваності за всі проаналізовані роки. Але такий показник народжуваності недостатній для забезпечення необхідного рівня простого відтворення населення України, це означає, що покоління дітей не заміщує покоління батьків, про що свідчить від’ємний природний приріст населення.

     Головним  фактором, що сприяє загостренню демографічної  кризи в країні є перевищення  смертності над народжуваністю до критичного рівня (у 2008 році на 32,3%, у 2009 році на 27,4%,  у 2010 році на 28,7%). Внаслідок цих несприятливих змін деформується віковий склад населення, зменшується його демографічний і трудовий потенціали.

     За  даними наведеного масштабного і  представницького опитування населення, здійсненого у містах і селищах  ряду регіонів України, схильність до міжнародної трудової міграції серед  різних освітньо-кваліфікаційних та соціально-статусних груп населення  виглядає наступним чином (у відсотках  до числа респондентів даної категорії): самозайняті – 39,2%; кваліфіковані  робітники – 30,2%; науковці, вчителі, медики – 27,7%; фахівці промисловості  – 23,7%; безробітні – 23,4%; службовці підприємств  – 22,5%; підприємці - 17,4%; студенти (випускні курси) – 16,8%. Інші обстежувані категорії (державні службовці, робітники низької  кваліфікації, пенсіонери та ін.) виявляли схильність до трудової міграції не частіше, аніж в десятому – двадцятому випадку  Виходячи з наведеного обстеження можна зробити висновок, що до категорії потенційних трудових мігрантів загалом, слід віднести висококваліфікованих фахівців, що є носіями інтелектуального потенціалу української нації [24, с. 79; 25].

     Такі  демографічні та міграційні тенденції  негативно впливають на стан соціально-трудових відносин, зокрема відємний приріст  населення в майбутньому призведе до нестачі економічно активного  населення, щоб забезпечити інші верстви населення (пенсіонерів, дітей  та ін.) необхідними соціальними виплатами. А міграція висококваліфікованої робочої сили сприяє низькій якості і зменшенню продуктивності соціально-трудових відносин, нестачі ефективних нововведень і реформ, які вимагають якісних і глибоких знань фахівців.

     Важливу роль в оцінці соціально-трудових усфері ринку праці відіграє рівень зайнятості населення (Додаток Д).

       Основними тенденціями притаманнии ринку праці у 2010 році порівняно з попередніми роками:

• щодо економічної активності населення працездатного віку:  збільшення рівня економічної активності з 71,6% до 72,0%;  збільшення рівня зайнятості  з 64,7% до 65,6%;  зменшення рівня безробіття (за методологією МОП) з 9,6% до 8,8%;  зменшення рівня зареєстрованого безробіття з 3,4% до 2,2%;
• зменшення серед безробітних (за методологією МОП) частки вивільнених з економічних причин з 45,5% до 39,0%;
• зменшення кількості економічно неактивних осіб, зневірених у пошуку роботи на 6,6%;
• зменшення кількості вільних робочих місць на 3,0%;
• збільшення навантаження незайнятого населення на 10 вільних робочих місць, вакантних посад з 82 до 88 осіб;
• зростання рівня працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості з 32,8%  до 40,3%;
• зростання рівня прийому робочої сили з 22,5%  до 25,3%  та зменшення рівня вибуття з 28,7%  до 28,1% середньооблікової кількості штатних працівників;
• збільшення кількості працівників,  які перебували у відпустках без збереження заробітної плати  (на період припинення виконання робіт), з 2,6% до 3,4%;
• зменшення кількості працівників, які працювали у режимі неповного робочого дня  (тижня) з економічних причин,   з 19,4% до 13,6%;
• зростання середньомісячної номінальної заробітної плати на 20,0%;
• зростання індексу реальної заробітної плати з 90,8% до 110,2%;
• зменшення суми заборгованості з виплати заробітної плати на 17,3%;
• зменшення кількості працівників, які вчасно не отримали заробітну плату, на 43,0%.

     Отже, на ринку праці у 2010 році спостетерігається  певне покращення, хоча загальний  його стан залишається незадовільним, що в свою чергу негативно впливає  на рівень соціально-трудових відносин. Оскільки в умовах досить високого рівня безробіття і недостатньої заробітної плати, а також заборгованостей  з її виплат зберігається високий рівень соціального напруження і досить велика кількість трудових спорів і конфліктів як на рівні підприємств, так і галузей.

     У січні 2011р. кількість штатних працівників зменшилась: порівняно з попереднім місяцем - на 0,3%, а порівняно з відповідним місяцем 2010 року – на 1,8% (рис.2.7). Порівняно з періодом на початок кризи (вересень 2008 року) кількість штатних працівників склала 92,6%. Найбільше зменшення кількості працівників порівняно з груднем 2010 року відбулося у сільському господарстві (на 4,4%), рибальстві (на 3,2%), державному управлінні (2,7%) та будівництві (на 2,4%), що більшою мірою пов’язано з сезонними чинниками. Найбільше зростання відмічалось у сфері операцій з нерухомим майном (на 4,3%) та торгівлі (на 2.1%)

     

     Рис. 2.7 Середньооблікова кількість штатних  працівників 

     Порівняно з відповідним місяцем попереднього року зменшення кількості працівників супроводжувалось збільшенням відпрацьованого робочого часу (годин) одним штатним працівником: у січні на 4,9% (проти зростання на 2% у грудні 2010 року) (рис. 2.8).

     Така  ситуація призводить до погіршення соціально-трудових відносин, порушення трудових договорів, адже робітники змушені  працювати  більше часу при тому, що рівень заробітної плати не змінюється. Робітники змушені  терпіти порушення своїх прав, оскільки бояться втратити робоче місце в умовах економічної нестабільності і безробіття.   

     

     Рис. 2.8 Відпрацьовано годин в середньому на 1-го штатного працівника

     ( у % до відповідного місяця  попереднього року) 

     Збільшення інтенсивності використання робочого часу спостерігалось за всіма видами економічної діяльності. Найбільше зростання було відмічено у будівництві (зростання на 20,4%), що можна пояснити поступовим виходом галузі з кризи.

     Обсяги  вимушеної неповної зайнятості зростали третій місяць поспіль і склали у січні 6% від середньооблікової кількості працюючих (проти 5,2% у грудні 2010 року) (рис. 2.9). Зростання відбулось в основному через збільшення частки працівників, які перебували у відпустках з ініціативи адміністрації (на 0,6 п.п. до 1,1% від середньооблікової кількості штатних працівників). Частка працівників, які з економічних причин працювали в режимі скороченого дня/тижня зросла на 0,2 п.п. до 4,9%.

     Як  і в попередньому місяці, найбільший рівень вимушеної неповної зайнятості залишається в будівництві (23,4%), а найменший - у державному управлінні (на рівні 0,1% середньооблікової кількості працівників). 

     

     Рис. 2.9 Динаміка вимушеної неповної зайнятості у % до середньооблікової кількості працівників 

     У січні кількість зареєстрованих безробітних зросла порівняно з  груднем 2010 року на 7,5% до 585,6 тис. осіб, а його рівень 2 зріс на 0,1 п.п. і на 1 лютого 2011 року становив 2,1% населення працездатного віку (рис.2.10).

     

       

     Рис. 2.10 Рівень зареєстрованого безробіття

     Традиційно  рівень безробіття був вищим у  сільській місцевості, де він збільшився на 0,3 п.п. і становив 3,2% населення працездатного віку, у міських поселеннях – на 0,1 п.п. і 1,7% відповідно (рис. 2.11).

     Зростання обсягів зареєстрованого безробіття у січні 2011 року зафіксовано в  усіх регіонах. 

     

     Рис. 2.11 Рівень безробіття, % 

     Нажаль, в Україні зберігається досить високий  рівень прихованого безробіття, що свідчить про недовіру населення  державним органам працевлаштування і наявність великої частки неофіційного ринку праці.

     Також не зменшив напругу на зареєстрованому ринку робочої сили і розрив між темпами зростання попиту на робочу силу (на 7,2%) та її пропозицією (на 8,2%), який простежується у січні. Рівень навантаження на 10 вільних робочих місць (вакансій) зберігався на рівні попереднього місяця і на кінець січня склав 89 осіб проти 88 у грудні 2010 року, залишаючись значно вищим за докризовий рівень (31,2 особи в середньому за січень- жовтень 2008 року) (рис. 2.12). 

        

     Рис. 2.12 Навантаження на 10 вільних робочих місць, осіб 

     В структурі попиту відмічалось збільшення попиту на службовців (зростання на 0,7 п.п. до 38,8%) та зменшення попиту на осіб, які не мають професії (на 0,7 п.п. до 14,8%).

      Рівень працевлаштування у січні зріс на 0,7 п.п. порівняно з попереднім місяцем і склав 6% (від загальної кількості незайнятих, які перебували на обліку в державній службі зайнятості впродовж зазначеного періоду), перевищивши рівень січня 2009-2010 років (в середньому по 4,3%) (рис. 2.13).

       

     Рис. 2.13 Пропозиція робочої сили та рівень працевлаштування

     Проте, кількість осіб, які перебували на обліку в державній службі зайнятості також зросла (до 610,3 тис. осіб на кінець січня проти 564 тис. осіб на кінець грудня 2010 року).

     Що  ж стосується номінальної середньомісячної заробітної плати, то у січні порівняно  з минулим місяцем вона зменшилась на 12,6% (проти зростання її у грудні 2010 року на 11,7%) і склала 2297 грн. (рис.2.13). Така динаміка  пояснюється сезонним зменшенням відпрацьованого робочого часу одним штатним працівником (на 16.2% порівняно з груднем) у зв`язку з новорічно-різдвяними святами, а також високою базою порівняння в грудні, що пов`язано з преміальними виплатам в кінці року. Відносно ж відповідного місяця попереднього року зростання середньої заробітної плати дещо уповільнилось до 19,9% проти 20,1% у грудні 2010 року.