Розвиток та регулювання соціально-трудових відносин на основі зарубіжного досвіду

  

  

     Бакалаврська робота

     на  тему: «Розвиток та регулювання соціально-трудових відносин на основі  зарубіжного досвіду»  

     ЗМІСТ

ВСТУП 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ  РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН 5

1.1.Сутність  та етапи розвитку  соціально-трудових  відносин 5

1.2. Принципи та типи формування соціально-трудових відносин 15

1.3.Світовий  досвід розвитку  та регулювання  соціально-трудових  відносин 24

Висновки  до розділу 1 35

РОЗДІЛ 2  АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ  РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН В КРАЇНАХ  ЄС ТА В УКРАЇНІ 37

2.1.Оцінка розвитку соціально-трудових відносин в країнах ЄС 37

2.2.Тенденції  розвитку соціально-трудових  відносин в Україні 48

2.3.Стан  розвитку соціально-трудових  відносин в Хмельницькій  області 62

Висновки  до розділу 2 71

РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТА РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН 72

3.1.Шляхи  використання зарубіжного  досвіду в розвитку  соціально-трудових  відносин 72

3.2.Комплекс  заходів розвитку  соціально-трудових  відносин в Україні 85

3.3.Застосування ефективних програм регулювання соціально-трудових відносин 97

Висновки  до розділу 3 109

ВИСНОВКИ 111

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 113

ДОДАТКИ 121

     ВСТУП

 

     Актуальність  теми дослідження. Створення сучасної системи управління соціально трудовими відносинами є найважливішою проблемою сьогодення і найближчого майбутнього української держави, основою економічного розвитку країни у пріоритетних галузях промисловості. Формування нових відносин власності, корпоратизація більшості підприємств обумовлюють необхідність вироблення нових підходів до формування структур управління соціально-трудовими відносинами.

     Стратегічна спрямованість системи управління соціально-трудовими відносинами  стає ключовою позицією, вищим пріоритетом  менеджменту соціально-трудових відносин на рівні держави, регіонів та підприємств, предметом постійної уваги уряду. Однак створення ефективної системи  управління соціально-трудовими відносинами  залежить не лише від законодавчого  регулювання, воно вимагає впровадження нових соціально-економічних підходів з позиції трипартизму і має базуватися на міжнародному досвіді економічно розвинених країн.

     Вагомий внесок в розвиток теорії соціально-трудових відносин зробили такі вітчизняні вчені, як Н. Борецька, В. Євтушевський, В. Колот,                  Н.Лук'янченко, І. Новак, О. Новікова, О. Мартякова, Г. Осовий,             В.Пастушенко, Л. Шаульська. Науково-методологічні основи регулювання соціально-трудових відносин досліджено в працях російських вчених-економістів: Б. Генкіна, Г. Клейнера, Г.Козаченко, Р. Колосової, С. Масютіна, Г. Мелікьяна, Є. Палиги, А. Юсова та зарубіжних вчених: Р. Аксельрода, Р. Анкера, П. Еггера, Ф. Мерчерна, Д.Ріттера та інших.

     Вищезазначені напрямки досліджень в значній мірі вплинули на формування в Україні  сучасної концепції управління соціально-трудовими  відносинами. Проте, недостатня наукова і прикладна розробленість цих питань обумовлює актуальність теми бакалаврської роботи.

     Метою бакалаврської роботи є аналіз теоретичних і науково-методичних основ розвитку і регулювання соціально-трудових відносин в сучасних економічних умовах та розробка практичних рекомендацій щодо їх реалізації.

     Відповідно до мети в бакалаврській роботі поставлені завдання:

• визначити сутність та етапи розкитку соціально-трудових відносин;
• розглянути форми і типи соціально-трудових відносин в сучасних умовах;
• узагальнити світовий досвід розвитку та регулювання соціально-трудових відносин;
• проаналізувати розвиток соціально-трудових відносин в країнах ЄС, в Україні та в Хмельницькій області;
• запропонувати шляхи використання зарубіжного досвіду в розвитку соціально-трудових відносин;
• обґрунтувати заходи розвитку соціально-трудових відносин;
• застосувати ефективні закордонні програми регулювання соціально-трудових відносин.

     Об'єктом  дослідження є процес регулювання та розвитку соціально-трудових відносин в ринкових умовах господарювання.

     Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і прикладних проблем регулювання соціально-трудових відносин та пошук шляхів їх покращення на основі міжнародного досвіду.

     Інформаційною базою дослідження  слугували законодавчі та нормативно-правові акти, фахова література, матеріали наукових конференцій та періодичних видань, статистичні дані Державного комітету статистики та Євростату, результати власних досліджень та аналізу. Збирання інформації проведено з використанням інтерв’ю, спостереження, аналізу документів. Отримана інформація опрацьована з застосуванням узагальнення, групування, розрахунку показників динаміки, середніх величин, структури, статистичних методів. Результати наведено у формі таблиць, схем і рисунків.

     Загалом бакалаврська робота розміщена на 121 сторінці, містить 7 таблиць та 35 рисунків.

 

      РОЗДІЛ 1 ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

 

     1.1.Сутність  та етапи розвитку  соціально-трудових  відносин 

     Сучасний  стан соціально-трудових відносин відображає суперечності між ціною та вартістю робочої сили, між інтересами найманих працівників та роботодавців, а також  віддзеркалює наявні деформації трудових цінностей, рівень конфліктності у  суспільстві внаслідок недосконалої державної політики, яка понад  десятиріччя проводилася ціною  соціальних втрат.

     Регулювання процесу взаємодії суб’єктів  відносин у сфері праці – відносно самостійне завдання, яке зачіпає  інтереси не лише роботодавців і найманих працівників, а й суспільства  в цілому [19, с.128].

     Термін  «соціально-трудові відносини» (СТВ) ввійшов у науковий обіг і став широко використовуватися недавно. Його включення в систему понять і категорій економіки праці пов'язане, по-перше, з розвитком наукових і прикладних уявлень про роль людей у розвитку економіки. Етапи в цьому розвитку характеризуються початковим уявленням про людей як спеціальний ресурс («трудові ресурси») і про людину як про суб'єкт суспільного розвитку (що знайшло відображення в понятті «людський фактор»). У другому випадку людина розглядається як багатогранний, багаторолевий суб'єкт соціально-трудових відносин, створення необхідних умов для розвитку якого є завданням найвищої складності.

     По-друге, активне включення в обіг категорії  «соціально-трудові відносини» обумовлене й тим, що вирішення найважливіших завдань: стабілізації соціально-економічної і політичної ситуації в країні, становлення і розвитку виробництва нового технологічного рівня, значного зниження інфляції і підвищення життєвого рівня населення можливе насамперед на основі співробітництва всіх сил суспільс тва у проведенні злагодженої політики в сфері соціально-трудових відносин і формуванні ефективної системи захисту інтересів усіх учасників соціально-трудових відносин.

     По-третє, становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки в нашій країні, забезпечення її нормального функціонування можливе за умови її повноцінної інтеграції у світове господарство, що передбачає оформленість соціально-трудових відносин у країні, розробку механізму їхнього ефективного регулювання та перетворення національної системи соціально-трудових відносин у систему соціально-трудових відносин, визнану світовим співтовариством [48, с. 28-29].

     Отже, соціально-трудові відносини є ключовим елементом будь-якої економічної системи, оскільки саме від їх характеру та досконалості безпосередньо залежать якість трудового життя, соціальна злагода у суспільстві, продуктивність праці і, зрештою, соціально-економічний прогрес.

     Соціально-трудові відносини охоплюють широке коло питань – від соціально-економічних аспектів майнових відносин до системи організаційно-економічних і правових інститутів, пов'язаних з колективними та індивідуальними переговорами, укладанням договорів і угод, визначенням умов праці, розмірів її оплати, вирішенням трудових конфліктів, участю працівників в управлінні виробництвом тощо – а отже мають і широке коло визначень.

     В  таблиці  1.1. нами приведені окремі визначення поняття соціально-трудові відносини, запропоновані різними авторами як у зарубіжних, так і вітчизняних джерелах.

     Соціально-трудові  відносини мають об'єктивний характер, оскільки вони не залежать від волі й бажання окремої людини, тобто  це об'єктивна взаємозалежність і  взаємодія суб'єктів цих відносин. Разом з тим, соціально-трудові  відносини, безумовно, суб'єктивовані, оскільки вони відображають суб'єктивно  визначені наміри і дії учасників  цих відносин, сформовані з усвідомленням  взаємної залежності.

     Соціально-трудові  відносини в сучасному розумінні  їх сутності й змісту є сферою не класового протистояння, а взаємних погоджень, компромісів, угод і договорів між покупцями й продавцями трудових послуг на ринку праці за участю держави [17, с. 256]. 

     Таблиця 1.1

     Визначення  зарубіжних та вітчизняних вчених поняття «соціально-трудові відносини» 

     

Науковець	Визначення
О. А. Грішнова [17, с. 254]	Соціально-трудові  відносини – це комплекс взаємовідносин між найманими працівниками і роботодавцями (суб'єктами і органами, що їх представляють) за участі держави (органів законодав чої і виконавчої влади), які пов'язані з наймом працівників, використанням та оплатою їхньої праці, відтворенням робочої сили і спрямовані на забезпечення соціальної злагоди, високого рівня та якості життя працівників, високої ефективності роботи підприємств
В. М. Ковальов [26, с. 113]	Соціально-трудові  відносини - об’єктивно існуюча взаємодія  учасників цих відносин у сфері  праці, вони регулюють якість трудового  життя, відображають певні наміри і дії учасників цих відносин
Є. П. Качан [19, с. 129]	Соціально-трудові  відносини – це сукупність економічних, соціально- психологічних, адміністративних та правових методів  і норм, спрямованих на включення  робочої сили в процес праці та її відтворення на основі ринкових механізмів – попиту, пропозиції, ринкової ціни
П. Кассельман [27, с.  38]	Соціально-трудові – це відносини відносини між роботодавцями та працівниками на виробництві. В широкому розумінні цей термін включає також відносини між різними профспілками, між державою та профспілками, так само як і відносини між роботодавцями та урядом
Ю. С. Попов [47, с. 61]	Соціально-трудові  відносини – це різноманіття соціальних відносин, які утворюються в процесі і з приводу праці на підприємстві між її учасниками
О. М. Полонськи, А. І. Саноцька [45, с. 134]	Соціально-трудові  відносини – це система взаємних погоджень, компромісів, угод і договорів  між роботодавцями і найманими  працівниками за участі держави
В.А. Бурляева, І.А Просвірніна [8, с. 67]	Соціально-трудові  відносини - це сукупність взаємодій  працівників як безпосередніх,  так  і опосередкованих, в колективному трудовому процесі. Вони складаються  в процесі живої праці, безпосередньої діяльності працівників, формування і зміни, соціальних відношенні між ними
П. М. Буряк [9, с. 107]	Соціально - трудові  відносини характеризують взаємовідносини між найманим працівником і роботодавцем, які в умовах ринкової економіки націлені на забезпечення високого рівня і якості життя людини та суспільства загалом