Лекции по "Экономики"

  Функції ринку. Сутність ринку розкривається через регулюючу, стимулюючу, розподільну та інтегруючу функції. Конкуренція та механізм формування ринкових цін впливають на рівень витрат виробництва продукції чи надання послуг, тим самим вирівнюються прибутки підприємств, результатом чого є регулювання пропорцій. Крім того, конкурентна боротьба між суб’єктами стимулює їх до раціонального використання економічних ресурсів, тим самим реалізується стимулююча функція ринку. Великий попит на товар чи послугу формують ринкову ціну, де забезпечується високий рівень норми прибутку, унаслідок чого капітали переливаються в певну сферу діяльності. А це означає, що ринок виконує і розподільну функцію. Інтегруюча функція полягає в тому, що ринок через систему попиту та пропонування, об’єднує в єдине ціле взаємодію виробників і споживачів, формуючи відповідні інституції.

  У кожній країні формування ринкової економічної  системи відрізняється як за економічними формами та способами взаємодії попиту і пропонування, так і за строками зрілості. Країни Західної Європи першими вступили на ринковий шлях розвитку, тому в них найвищого рівня досяг розвиток елементів інфраструктури ринку. Історичний досвід свідчить, що в країнах з ринковою економікою основною формою власності є приватна, забезпечена свобода підприємництва та вільний рух капіталів і товарів.

  Крім  того, умовами формування ринку є вільний доступ виробників до економічних ресурсів та інформації, а також функціонування великої кількості фірм, що виробляють однорідну продукцію. Суб’єкти ринкових відносин повинні бути економічно та юридично незалежними, мати свободу вибору покупців, постачальників і вільну систему ціноутворення.

  Ринкова організація економіки базується на використанні обмежених ресурсів. Їх ефективне використання є одним з основних завдань ринку. Вирішення його повинно здійснюватись в умовах урахування інтересів усіх суб’єктів ринку. «Невидима рука» ринку А. Сміта якраз і є інструментом поєднання інтересів усіх. Ринкова ціна, що формується під впливом співвідношення попиту і пропонування, є вартісною формою узгодження інтересів виробника і споживача. Зростання попиту веде до підвищення цін, а значить, до збільшення норми прибутковості. Підвищення же цін призводить до зменшення попиту, а значить, до зменшення виторгу й суми доходів. Еластичність попиту за ціною вимірює реакцію споживачів на зміни цін. А еластичність пропонування залежить від мобільності ресурсів, тобто можливості їх переміщення між різними альтернативними напрямками використання. Перехресна еластичність показує, наскільки є чутливим обсяг виторгу одного продукту відносно змін ціни іншого. Надлишок продукції на ринку знижує ціну на неї, а нестача (дефіцит) викликає підвищення ціни.

  Рівноважна  ціна. Ціну, за якої немає ні дефіциту, ні надлишку, а також немає підстав для того, щоб реально ціна на продукцію відхилялась від неї, називають ціною рівноваги, а кількість продукції, що може бути продана за цією ціною, — рівноважною кількістю. Графічно це можна зобразити так (див. рис. 8.3).

  Точка перетину спадної кривої попиту D і висхідної кривої пропонування S вказує на рівноважну ціну і рівноважну кількість продукту. В умовах чистої конкуренції ціна прямує до рівноважного рівня, за якого величина попиту дорівнює величині пропонування. А здатність ринкових сил (попиту, пропонування, конкуренції тощо) синхронізувати рішення про купівлю і продаж, у результаті чого досягається уникнення появи можливих надлишків і нестач, називають нормувальною функцією ринку.

 

Рис. 8.3. Графік рівноваги попиту і пропонування

  Результатом діяльності ринку є встановлення рівноваги між покупцями та продавцями. Ринкова рівновага досягається  за умови збігу величини попиту та величини пропонування. Ціна в разі ринкової рівноваги не змінюється. Ціна ринкової рівноваги — це ціна, за якої пропозиція відповідає попиту. Ринковий механізм — це механізм координації діяльності суб’єктів через систему цін. Багато економістів, від А. Сміта і до Фрідріха А. фон Хайєка, уважали, що механізм вільного ціноутворення є найбільш ефективним засобом розподілу ресурсів.

8.3. Еластичність попиту  і пропонування 
на індивідуальних ринках

Еластичність  попиту. Еластичність і дохід. Еластичність пропонування.

  Еластичність попиту. Вище було визначено, що величина попиту змінюється обернено пропорційно до зміни ціни. Проте часто треба знати, як змінюється попит залежно від зміни ціни. Цінова еластичність попиту, або цінова еластичність, показує, наскільки змінюється величина попиту на певний товар зі зміною його ціни.

  Еластичність  означає реакцію, або реагування. Отже, цінова еластичність Е_d — це відношення процента зміни величини попиту до процента зміни ціни. Коефіцієнт еластичності можна обчислити за формулою:

  Різні товари мають різну еластичність попиту. Попит на речі першої необхідності (наприклад, продукти харчування) слабо реагує на зміну ціни, тоді як попит на подорож літаком чи на обіди в ресторані дуже чутливий. У зв’язку з цим їх поділяють на товари еластичного і нееластичного попиту.

  Якщо  зміна ціни на 1% спричиняє більшу ніж на 1% зміну величини попиту, то попит називають еластичним за ціною.

  Якщо  зміна ціни на 1% спричиняє меншу  ніж на 1% зміну величини попиту, то попит — нееластичний за ціною.

  Якщо  відсоток зміни величини попиту дорівнює відсоткові зміни ціни, то попит  — одинично-еластичний.

  Графіки цих трьох видів еластичного  попиту зображено на рис. 8.4.

      а)  б)  в)

Рис. 8.4. Цінова еластичність попиту: 
а — еластичний, б — одинично-еластичний, в — нееластичний

  На  кожному з цих графіків ціна знижується вдвічі і споживачі змінюють величину попиту від А до В. На рис. 8.4 а зменшення ціни вдвічі збільшило величину попиту втричі. Цей випадок показує еластичний попит. Як бачимо з рис. 8.4 в, зменшення ціни вдвічі спричинило зростання величини попиту тільки на 50 %.  
У цьому разі попит нееластичний. Окремий випадок одинично-еластичного попиту показано на рис. 8.4 б: подвоєння величини попиту точно відповідає зменшенню ціни вдвічі.

  Рис. 8.5. демонструє важливі крайні випадки  абсолютно еластичного і абсолютно нееластичного попиту. За абсолютно нееластичного попиту його величина зовсім не реагує на будь-які зміни ціни. Такий попит зображують вертикальною лінією. Якщо ж величина попиту нескінченно еластична, то найменші зміни в ціні спричинятимуть невизначено великі зміни у величині попиту, що й відображає горизонтальна лінія попиту на рис. 8.5.

 

Рис. 8.5. Абсолютно нееластичний 
і абсолютно еластичний попит

  Еластичність  і дохід. Розуміння еластичності дає змогу з’ясувати вплив зміни ціни на загальний виторг виробника. Зауважимо, що прискорене збільшення пропонування певного продукту скоріше за все спричинить зниження ціни. У цьому разі високі прирости виробництва будуть пов’язані з низьким виторгом. Розглянемо взаємозв’язок між ціновою еластичністю попиту і за- 
гальним виторгом, а точніше, валовим доходом.

  Валовий дохід — це здобуток ціни на кількість продукції: (Р ´ Q). Якщо споживачі купують 10 одиниць продукту за 10 грн., то валовий дохід становитиме 100 грн. Три випадки еластичності відповідають трьом різним взаємозв’язкам між валовим доходом і змінами цін:

• якщо попит нееластичний, то зниження ціни зменшує валовий дохід;
• якщо попит еластичний, то зменшення ціни збільшує валовий дохід;
• якщо попит одинично-еластичний, то зниження ціни не викликає жодних змін у валовому доході.

  Еластичність  пропонування. Усе, що було застосовано для визначення еластичності попиту, можна використати для аналізу еластичності пропонування. Цінова еластичність пропонування виражає ступінь реагування величини пропонування товару на зміну його ринкової ціни. Вона вимірюється процентом зміни величини пропонування внаслідок зміни ціни товару на 1%. Формула визначення еластичності пропонування така:

  Як  бачимо, еластичність пропонування визначають так само, як і еластичність попиту. Єдина відмінність полягає в  тому, що величина реагування пропонування на збільшення ціни додатна, а попиту — від’ємна.

  На  рис. 8.6 показано три основних випадки  еластичності пропонування: горизонтальна лінія — безмежно еластичне пропонування; пряма, що проходить через початок координат, — одинична еластичність; вертикальна лінія — абсолютно нееластичне пропонування.

Рис. 8.6. Залежність еластичності пропонування 
від реакції виробника на зміну ціни

  Які фактори впливають на еластичність пропонування? Основний фактор, як зазначають П. Семюелсон і В. Нордгауз, це ступінь можливого збільшення виробництва (див.: Семюелсон П. А., Нордгауз В. Д. Мікроекономіка: Пер з англ. — К.: Основи, 1998. — С. 119). Якщо фактори виробництва легко знайти за поточними ринковими цінами, то обсяг продукції можна значно збільшити за невеликого зростання ціни. Це означає, що пропонування високоеластичне. З іншого боку, якщо виробничі ресурси обмежені, то навіть різке зростання ціни спричинить зовсім незначну реакцію на виробника. Це приклад нееластичного пропонування.

  Іншим фактором, що впливає на еластичність пропонування, є час. Вплив зміни ціни на величину пропонування зростає зі збільшенням часу реагування постачальників. У дуже короткі проміжки часу після збільшення ціни підприємства неспроможні збільшити фактори виробництва — працю, капітал, землю, унаслідок чого пропонування буде виключно нееластичним.

8.4. Конкуренція і моделі ринків

Конкуренція, її сутність і функції. Форми конкуренції і моделі ринків.

  Конкуренція, її сутність і функції. Необхідним і важливим елементом ринкової економіки є конкуренція. Конкуренція — це економічне змагання за досягнення кращих результатів у області будь-якої діяльності, боротьба товаровиробників за найбільш вигідні умови господарювання, одержання максимального прибутку. Зміст конкуренції полягає в широкому розсіюванні економічної влади всередині двох головних сукупностей, які становлять економіку, — підприємств і домогосподарств. Коли на конкретному ринку є велика кількість покупців і продавців, тоді покупець чи продавець не може пред’явити попит або пропонування на таку кількість продукції, котрої було б достатньо, щоб помітно вплинути на її ціну.

  Якщо  коротко, конкуренція означає, що кожен  продавець робить маленький внесок у загальний обсяг пропонування. Дрібні продавці неспроможні помітно вплинути на загальний обсяг пропонування, тому продавець, що виступає одним з численних індивідуальних продавців, не може маніпулювати ціною товару. Саме тому дрібний продавець, беручи участь у конкуренції, «відданий на милість ринку». Така сама характеристика справедлива і для дрібних покупців.

  Широке  розосередження економічної  влади, що становить основу існування конкуренції, регулює використання цієї влади й обмежує можливості зловживання нею.

  Економічне  змагання не дає можливості економічним  одиницям завдавати один одному руйнівних  збитків, коли вони намагаються збільшити свою особисту вигоду. Конкуренція встановлює межі для реалізації покупцями й продавцями особистого інтересу.

  У ринковій системі конкуренція виконує  важливу функцію стимулювання технічного прогресу. Застосування технології, яка знижує витрати виробництва, забезпечує інноваційному підприємству тимчасові переваги перед конкурентами. Зниження витрат виробництва означає для новаторського підприємства одержання економічного прибутку. Передаючи споживачеві частину економії від зниження витрат у формі зниження продажної ціни продукту, новаторське підприємство може значно розширити ринок збуту і підвищити норми прибутку за рахунок конкурентних підприємств. Конкуренти змушені чинити за прикладом прогресивного підприємства, бо інакше будуть покарані ринком: спочатку збитками, а в перспективі — банкрутством.

  Другим  важливим аспектом функціонування конкуренції  є створення тотожності приватних і суспільних інтересів. Підприємства і постачальники ресурсів, досягаючи збільшення власної вигоди, водночас сприяють забезпеченню державних або суспільних інтересів. За наявності конкурентної боротьби підприємства застосовують найбільш економічну технологію і комбінацію ресурсів, оскільки це відповідає їх приватній вигоді. Але це є вигідним і для всього суспіль- 
ства, бо його інтересам відповідає використання рідкісних ресурсів 
з найменшими витратами, тобто найбільш ефективними методами.