Кримінальна відповідальність за незаконно заволодіває транспортним засобом

2. Кримінологічна характеристика суб’єкта незаконного заволодіння транспортним засобом.

2.1. У більшості випадків незаконне заволодіння чужим транспортним засобом вчиняється особами чоловічої статі у віці від 18 до 25 років.

Вырезано. Для  заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 5

КВАЛІФІКУЮЧІ ОЗНАКИ

НЕЗАКОННОГО ЗАВОЛОДІННЯ  ТРАНСПОРТНИМ ЗАСОБОМ

 

Стаття 289 КК диференціює відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом залежно від ступеня  його суспільної небезпечності. У частині 2 статті передбачені кваліфікуючі, а в ч. 3 — особливо кваліфікуючі ознаки цього злочину.

Кваліфікуючі ознаки є провідними засобами диференціації покарання за незаконне заволодіння транспортним засобом. Їх наявність свідчить про різко підвищену (порівняно з ознаками основного складу) суспільну небезпечність діяння та особи, яка його вчинила [125, с. 174]. Законодавець відбирає при цьому тільки такі обставини, які особливо сильно впливають на суспільну небезпечність злочину.

Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 289 КК настає у випадку вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) поєднаного з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства; 4) вчиненого з проникненням у приміщення чи інше сховище; 5) якщо воно завдало значної матеріальної шкоди.

Частина 3 ст. 289 КК передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті: 1) вчинені організованою групою, 2) поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, 3) якщо вони завдали великої матеріальної шкоди.

Зважаючи на те, що такі пари ознак, як вчинення злочину 1) за попередньою змовою групою осіб і організованою групою, 2) із застосуванням насильства небезпечного й такого, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, а також 3) такого, яким завдано значної або великої матеріальної шкоди, є подібними й ступінчатими «по вертикалі», їх доцільно розглянути попарно.

Незаконне заволодіння  транспортним засобом, вчинене повторно.

Встановлення повторності як кваліфікуючої ознаки незаконного заволодіння транспортним засобом викликано значною поширеністю таких випадків. За нашими даними, кожна п’ята особа, винна у вчиненні цього злочину, скоїла посягання повторно.

Вырезано. Для  заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Для кваліфікації незаконного  заволодіння транспортним засобом як вчиненого за попередньою змовою групою осіб необхідно встановити, що угода між співучасниками (про характер діяння, час і місце його вчинення, розподіл ролей хоча б у загальних рисах) виникла попередньо, тобто до початку вчинення злочину (задовго до цієї події або безпосередньо перед нею). Іншими словами, попередня змова на вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом можлива тільки до замаху на нього, до початку виконання хоча б одним зі співучасників діяння, що утворює об’єктивну сторону злочину. Ця позиція знайшла закріплення в п. 16 постанови ПВС України від 23 грудня 2005 р. № 14.

Однак така точка зору поділяється не всіма вченими. Так, на думку деяких з них попередня змова на вчинення злочину можлива і на стадії замаху [64, с. 75].

З таким рішенням навряд чи можна погодитися. Частина 2 ст. 28 КК прямо визначає, що попередня змова на вчинення злочину повинна виникнути заздалегідь, тобто до початку злочину. Початковим же моментом злочину є вчинення будь-якої з дій, описаних у диспозиціях ст. 289 КК.

Проведене дослідження  показало, що попередня змова на вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом з метою обернення його на користь винного або інших осіб виникає, як правило, за деякий час до вчинення злочину, а не безпосередньо перед його початком. Водночас змова на незаконне заволодіння транспортним засобом з метою, відмінною від мети обернення його на користь винного або інших осіб, переважно виникає незадовго до вчинення злочину.

Форма угоди між співучасниками може бути різною (усною, письмовою, у вигляді конклюдентних дій тощо); вона не має кримінально-правового значення. Головне, щоб між співучасниками було досягнуто згоди.

Після вчинення декількох незаконних заволодінь транспортними засобами за попередньою змовою групою осіб нерідко така група набуває стійкого характеру і трансформується в більш небезпечну форму співучасті — організовану групу.

Вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом організованою групою.

Організована група  має більш високий ступінь стійкості суб’єктивних зв’язків між співучасниками. Ознаку вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом такою групою законодавець передбачив у ч. 3 ст. 289 КК як особливо кваліфікуючу.

Згідно з ч. 3 ст. 28 КК злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Виходячи з цього законодавчого положення, можна виділити ряд ознак організованої групи.

1. Кількісний склад організованої групи становить мінімум три особи, кожна з яких задовольняє вимогам суб’єкта злочину.

2. Попередня зорганізованість у стійке злочинне об’єднання. Це оціночне поняття, яке встановлюється в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Попередня зорганізованість полягає в тому, що організована група створюється не одномоментно, а протягом більш чи менш тривалого часу, необхідного для підбора учасників, установлення потрібного психологічного клімату всередині такої групи, розробки плану злочинної діяльності тощо.

Вырезано. Для  заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Проникнення — це протиправне вторгнення в приміщення чи інше сховище для вчинення незаконного заволодіння чужим транспортним засобом. Воно може бути скоєне таємно або відкрито, із застосуванням психічного чи фізичного насильства або без нього. Умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом повинен виникнути у винного до проникнення. Якщо ж він виник після цього, під впливом «привабливої» обстановки, кваліфікуюча ознака, що розглядається, відсутня.

Проникнення має бути протиправним. Тому ця кваліфікуюча ознака не може ставитися у вину особам, які мають доступ у відповідне приміщення чи інше сховище завдяки свому службовому становищу або характеру виконуваної ними роботи.

Так, Б. і К. на законних підставах перебували на охоронюваній території Центру механізації Донецької дирекції ВАТ «Укртелеком», де К. працював слюсарем-ремонтником. Побачивши на території автомобіль, вони вирішили незаконно ним заволодіти з метою доїхати до своєї приятельки. Після досягнутої домовленості Б. залишив територію Центру механізаіїї, а К. проник в автомобіль, запустив двигун ключами, які знайшов у салоні транспортного засобу, та виїхав через «прохідну» на вулицю, де на нього чекав Б. Разом вони поїхали в обраному напрямку [106]. Суд кваліфікував дії винних за ч. 2 ст. 289 КК як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб із проникненням у сховище. З таким рішенням важко погодитися.

Згідно з матеріалами  кримінальної справи Б. і К. на законних підставах перебували на відповідній території і умисел на вчинення злочину виник вже там. Тому ставлення у вину ознаки «проникнення в сховище» невірне, оскільки незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене хоча й зі сховища, однак без проникнення в нього.

Крім того, викликає сумнів оцінка судом дій Б. як співвиконавства. З матеріалів справи видно, що ним не були виконані будь-які дії, які утворюють об’єктивну сторону незаконного заволодіння транспортним засобом. Проникнення в автомобіль вчинив К., який і виїхав на ньому за межі охоронюваної території. Б. лише брав участь у подальшій поїздці на транспортному засобі як пасажир, хоча й знав, що автомобіль було угнано.

У матеріалах справи зазначено, що винні спільно вирішили вчинити злочин, однак не конкретизовано, яку роль при цьому виконував кожен із них. Якщо Б. запропонував вчинити злочин або керував його підготовкою чи вчиненням, то він є підбурювачем або організатором злочину. В іншому випадку, якщо він просто був «не проти» вчинення посягання К. та не перешкоджав цьому, не викликав у нього рішучість вчинити злочин, не вчинив ніяких пособницьких дій, його діяння зовсім не містить складу злочину, передбаченого ст. 289 КК.

Проникнення може здійснюватися як із подоланням певних перешкод, так і безперешкодно. Наприклад, винний може проникнути в приміщення з використанням ключів, відмичок, шляхом вибивання вікон, дверей, пролому стіни або перекриття стелі тощо. Так, по одній із кримінальних справ П. вибив кувалдою частину стіни гаража і через отвір, що утворився, проникнув усередину, після чого незаконно заволодів транспортним засобом і викрав майно потерпілого [116].

Проникненням також  необхідно визнавати входження винного у незамкнене приміщення при тимчасовій відсутності відповідальних осіб із наміром використати цю обставину для вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом. Ця кваліфікуюча ознака буде й при входженні в приміщення з використанням обману або зловживання довірою відповідних осіб, а також із використанням їх безпорадного стану.

У випадку, коли злочин вчиняється за попередньою змовою групою осіб, але фактично проникнення здійснює лише одна особа, кваліфікуюча ознака проникнення в приміщення чи інше сховище інкримінується всім співучасникам, якщо це охоплювалося їх умислом.

При незаконному заволодінні  транспортним засобом із проникненням у приміщення чи інше сховище злочин вважається закінченим з моменту, коли винний перемістив транспортний засіб за межі відповідної території [61, с. 14-15; 64, с. 43; 179, с. 14; 269, с. 25].

Іноді на практиці зустрічаються випадки так званого «подвійного проникнення», коли спочатку винний проникає в сховище, а потім у приміщення або навпаки. У таких ситуаціях злочин слід визнавати закінченим з того моменту, коли транспортний засіб був виведений не лише з приміщення, але й з іншого сховища, на території якого воно розташоване (або навпаки).

Вырезано. Для  заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

На нашу думку, у діях співучасників є ознаки лише замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом з використанням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, але не закінченого злочину, оскільки об’єктивна сторона посягання не одержала свого повного розвитку.

Інша оцінка схожим діям дана у вироку, винесеному апеляційним судом Харківської області. Г. вирішив незаконно заволодіти транспортним засобом з метою покататися. Проходячи біля магазину, винний побачив припаркований автомобіль ВАЗ-21011 і вирішив ним заволодіти. Для цього він, розбивши скло, проникнув у транспортний засіб, зламав замок запалювання, але не встиг запустити двигун, тому що на шум вийшов співробітник відділу державної служби охорони К., який охороняв магазин та прилеглу до нього територію. Для приховання незаконного заволодіння транспортним засобом Г. вистрілив в охоронця, внаслідок чого К. було заподіяно смерть. Після цього винний зник з місця вчинення злочину, не довівши умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом до кінця [96].

Суд правильно кваліфікував дії Г. як замах на незаконне заволодіння транспортним засобом із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілого; умисне вбивство у зв’язку з виконанням особою службового або громадського обов’язку та з метою приховати інший злочин; виготовлення й носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Незаконне заволодіння  транспортним засобом, що завдало значної або великої матеріальної шкоди.

Посилення відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом, що завдало значної (ч. 2 ст. 289 КК) або великої (ч. 3 ст. 289 КК) матеріальної шкоди, пов’язане зі шкодою, що заподіюється злочином власнику транспортного засобу.

Зазначимо, що в першій редакції ст. 289 КК ці кваліфікуючі ознаки були сформульовані законодавцем по-іншому, ніж зараз. У частині 2 ст. 289 КК вказувалося на завдання значної матеріальної шкоди потерпілому. У новій редакції слово «потерпілий» виключено, що слід визнати правильним.

В теорії кримінального права поняття потерпілого і його видів трактується по-різному, але на законодавчому рівні — у КПК України — воно поки що обмежено лише фізичною особою (хоча в проекті КПК потерпілим пропонується визнавати й юридичну особу). Тому раніше для кваліфікації вчиненого за ознакою завдання злочином значної матеріальної шкоди потерпілому потрібно було, щоб така шкода заподіювалася саме фізичній особі. Проте транспортний засіб як предмет цього злочину може належати як фізичній, так і юридичній особі. Тому при кваліфікації цього посягання виникали певні труднощі. Так, якщо умисел винного був спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом фізичної особи у значному розмірі, а фактично транспортний засіб належав юридичній особі, то вчинене повинно було кваліфікуватися за спрямованістю умислу винного як замах на незаконне заволодіння транспортним засобом із завданням значної матеріальної шкоди потерпілому (ст. 15 і ч. 2 ст. 289 КК). І навпаки, якщо умисел винної особи був спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом юридичної особи, а останній належав фізичній особі, якій злочином завдано значної матеріальної шкоди, то вчинене повинно було кваліфікуватися за спрямованістю умислу за ч. 1 ст. 289 КК (за відсутності інших кваліфікуючих ознак). Таким чином, виключення з ч. 2 ст. 289 КК терміну «потерпілий» не буде створювати подібних проблем.